Багато чинників впливають на продуктивність свиноматок і прибутковість стада, але неадекватні програми годівлі є основними причинами низької продуктивності й високої втрати свиноматок. Основне завдання годівлі високопродуктивних свиноматок полягає в мінімізації негативного балансу поживних речовин (енергії і білка) під час лактації, щоб звести до мінімуму короткострокові й довгострокові проблеми репродуктивної функції. Лактуючій свиноматці потрібні енергія та поживні речовини для підтримання тканин тіла і вироблення молока. Надмірно негативний баланс поживних речовин під час лактації можна звести до мінімуму, збільшивши споживання корму свиноматками або — з меншим ефектом — збільшивши концентрацію поживних речовин в раціоні. Розуміння різних чинників, що впливають на потреби в поживних речовинах і споживання корму, може допомогти в розробці успішної програми годівлі свиноматок в період лактації.
Апетит у лактуючої свиноматки найнижчий відразу після опоросу, але він поступово підвищується до третього тижня лактації. Загальновизнано, що максимізація споживання корму в період лактації є обов’язковою й повинна бути основною метою системи годівлі. Однак багато зоотехнологів воліють застосовувати обмежувальну програму годування, яка поступово збільшує дозу корму для свиноматок протягом перших 5–7 днів після опоросу перед переходом на режим годування досхочу (ad libitum). Порівнюючи із системою годування досхочу, тобто повноцінної годівлі свиноматки протягом 24 год після опоросу, системи годування з обмеженням дози корму скорочують споживання корму свиноматками до 15% у перший тиждень лактації. Однак відомо, що свиноматки не компенсують низький рівень годівлі в перший тиждень після опоросу споживанням більшої кількості корму на пізнішому етапі лактації, і отже, втрачають більше маси тіла. У результаті поросята мають меншу вагу на відлученні.
Свинарі, які практикують обмежувальний метод годівлі свиноматок, чинять так, побоюючись, що годування свиноматок досхочу призведе до їх перегодовування. Своєю чергою, це спричинить мастити, призведе до зниження молочності, діареї в поросят, запорів у свиноматок та ефекту «плато» — коли свиноматка достигне рівня споживання корму 4–5 кг і зупиниться на ньому до кінця лактації. Однак дані показують, що зменшення споживання корму на будь-якому тижні лактації через нав’язане обмеження або через поганий апетит свиноматки, збільшує втрату ваги й знижує її репродуктивну ефективність після відлучення. Скорочення споживання корму навіть на один день збільшує шанси вибракування свиноматки на 50%.
Відомо що у 10–30% свиноматок спостерігається помітне зниження споживання корму протягом 2–3 днів на другому тижні лактації. Ці падіння в споживанні корму надалі призводять до триваліших періодів від відлучення до приходу в еструс (охоту), зниженням кількості опоросів і зменшенням наступного розміру гнізда. Однак більшість свиноматок навіть за використання системи годування досхочу в період ранньої лактації не показують такого зменшення споживання корму.
Практика показує, що на кожні додаткові 450 г корму, спожитого в період лактації, надалі народжувалися додаткові 0,5 поросяти. Це узгоджується зі спостереженням, що фолікулам потрібно 19 днів, щоб досягти овуляторного розміру, і що обмеження годування в будь-який тиждень лактації може зменшити наступний розмір гнізда. Аналіз даних, що ведуть на господарствах, показує: на свинокомплексах, які застосовують програму поступового збільшення годування в період ранньої лактації, вага гнізда в період відлучення нижча, а інтервали від відлучення до еструсу (охоти) довші та більш мінливі, ніж на свинокомплексах, які використовують швидке збільшення споживання корму в період ранньої лактації.
Це наголошує на важливості максимального споживання корму протягом кожного тижня лактації для оптимізації швидкості росту поросят, контролю втрати ваги свиноматки й оптимізації подальшої репродуктивної функції.
На підставі наведених вище даних рекомендується годувати свиноматок у період лактації досхочу для отримання максимальної молочної продуктивності. Лактуючих свиноматок слід годувати як мінімум двічі, а краще тричі на день, щоб корм завжди був доступний для свиноматки. Лактуюча свиноматка зазвичай у середньому споживає від 4 до 6,8 кг корму на день. Це споживання залежатиме від складу раціону, стану тіла свиноматки, споживання корму на ділянці очікування, наявності води й температури навколишнього середовища в приміщеннях для опоросу. Метою програми годування повинно бути максимальне збільшення виробництва молока та обмеження втрати білкової маси свиноматками.
Склад раціону свиноматки в період лактації важливий, але є вторинним чинником, порівнюючи з обсягом споживання корму. Натомість температура в приміщенні, стан свиноматок під час опоросу й система годування є одними з найважливіших.
По можливості температура в приміщенні для опоросу має підтримуватися між +19 і +22 °С. Висока температура в зоні опоросу знизить споживання корму всіма лактуючими свиноматками, але свиноматки першого опоросу є найчутливішими. Як показує практика, коли температура підвищується за +19 °С, середньодобове споживання корму знижується на 90 г.
Правильне використання системи крапельного охолодження свиноматок збільшує споживання корму свиноматками на 20–25% у спекотну погоду. Зволоження корму для свиноматок під час годівлі також збільшить споживання корму приблизно на 900 г на свиноматку на день.
Якщо у свиноматок є доступ до корму, то лактуючі свиноматки будуть споживати 20–25% добового раціону пізно ввечері та вночі. Тому в спекотну погоду особливо важливо, щоб у свиноматок був доступ до корму в прохолоднішу пору доби.
Більшість досліджень показали, що рівень шпику свиноматки під час опоросу знижує добове споживання корму тільки в тому разі, якщо рівень шпику перевищує 21 мм. Одне дослідження показало: якщо у свиноматки товщина шпику більша за 19 мм, то щоденне споживання корму знизилося приблизно на 136 г на кожен додатковий 1 мм спинного жиру. Найважливішим моментом є присутність на опоросі якомога меншої кількості свиноматок із товщиною жиру менше ніж 15 мм або більше ніж 24 мм в зоні останнього ребра. Якщо більше ніж 75% свиноматок під час опоросу мають товщину шпику між 15 і 24 мм, це означає, що ви добре справляєтеся з програмою годівлі свиноматок на етапі супоросності.
Потреба лактуючих свиноматок в енергії, амінокислотах та інших поживних речовинах насамперед залежить від її продуктивності й складу молока, а також від ваги та кількості опоросів свиноматок. Очевидно, що чим більша свиноматка, і чим більше молока вона виробляє, тим більше енергії та поживних речовин їй буде потрібно.
Свиноматки-первістки й, меншою мі рою, свиноматки другого опоросу ще ростуть, тому вони все ще містять білок. Але виробництво молока має пріоритет над зростанням. Молода свиноматка пожертвує зростанням і навіть мобілізуватиме запаси жиру й білка в організмі для підтримання виробництва молока. Але ця жертва може бути принесена до певного моменту: після 10–12% втрати маси білка виробництво молока буде зменшено.
Виробництво молока визначається генотипом свиноматки, але воно також сильно залежить від кількості й життєздатності поросят у гнізді.
Підсумовуючи, зазначимо, що трьома основними цілями програми годування лактуючих свиноматок є:
• максимально збільшити споживання корму за правильно складеним раціоном;
• узгодити рівні амінокислот і інших поживних речовин із рівнем споживання корму;
• підтримувати розумну вартість корму на кожне порося-відлученця.
Матеріал надав Центр передового досвіду виробництва свинини США (USPCE)
журнал The Ukrainian Farmer, травень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
