Бройлерний ринок під тиском

 Перевиробництво м’яса, зростання собівартості та нестабільні ринки змушують виробників переглядати підходи до ефективності.  

Українське бройлерне птахівництво входить у період серйозних випробувань: перевиробництво м’яса на внутрішньому ринку, зростання собівартості, нестабільність експортних напрямів і кадровий дефіцит формують нову реальність для виробників. У цих умовах ключовими стають ефективність, гнучкість і здатність швидко адаптуватися до змін. Як працює підприємство з поголів’ям майже 2 млн, де шукає резерви для зниження витрат, чому інвестує у власне батьківське поголів’я і які перспективи бачить для галузі — розповідає Борис Крикотненко, керівник бройлерного напряму компанії «АгроРось». 

— Чим сьогодні живе ринок бройлерів? Які процеси зараз найбільше впливають на цей ринок? 

— Якщо коротко — маємо перевиробництво м’яса. Якщо пояснювати ширше, обсяги виробництва зростають, а ціна реалізації фактично стоїть на місці. Водночас собівартість виробництва продовжує підвищуватися. У результаті виробники опиняються в дуже складних економічних умовах. 

— Як у нинішніх умовах вам вдається утримувати економічний баланс бізнесу? 

— Насамперед це оптимізація, причому за всіма напрямами. Логістика сьогодні стала однією з найвитратніших статей, тому її дуже ретельно переглядаємо. Також працюємо над енергоефективністю, кормами — оптимізуємо по максимуму. У ветеринарії, по суті, вже й так усе максимально «стиснуто», тому резервів для зменшення витрат там майже немає. 

Постійно переглядаємо раціони для птиці. Аналізуємо, які дорогі компоненти можна замінити дешевшими без втрати якості корму та його поживної цінності. Якщо бачимо можливість використати доступніші складові — використовуємо. 

Зокрема, пробували частково заміщувати амінокислоти, наприклад метіонін, не в чистому вигляді, а альтернативними продуктами, які «економлять» його: заміщають одну з побічних функцій і вивільняють метіонін для основної мети — білкового синтезу. Також переглядаємо частку сої та намагаємося за рахунок інших, дешевших білкових компонентів підтримувати необхідний рівень протеїну, енергії та амінокислот. 

Утримання балансу — це вже робота програмного забезпечення. Є спеціальні програми, які підбирають оптимальні рецептури: комбінують пшеницю, кукурудзу та інші компоненти так, щоб досягти необхідного рівня поживних речовин і водночас не збільшити вартість корму. 

Але є нюанс: іноді намагаєшся зекономити на одному інгредієнті, а в результаті весь рецепт виходить дорожчим. Тобто постійно шукаємо баланс, щоб оптимізація не дала зворотного ефекту. 

Також оптимізуємо витрати на логістику: переглядаємо маршрути, намагаємося уникати холостих пробігів транспорту, завантажувати його в обидва боки. Це дає змогу зменшити витрати пального. 

Крім того, значну увагу приділяємо мікроклімату в пташниках. Завдання — щоб вентиляція та обігрів працювали лише тоді, коли це справді потрібно. Цього досягаємо завдяки правильному налаштуванню температурних режимів і постійному контролю. 

— Як саме це працює на практиці? 

— Тут немає якогось одного універсального рішення. Це щоденна робота спеціалістів. Вони контролюють ситуацію і всередині пташника, і зовні. 

Наприклад, якщо вдень підвищується температура, потрібно вчасно відкоригувати роботу вентиляції, щоб вона не розганялася надмірно. Бо ввечері, коли температура падає, система не встигає швидко перебудуватись, і тоді вже вмикається обігрів. У результаті отримуємо зайві витрати. 

Якщо ж оперативно реагувати через систему управління мікрокліматом, цього можна уникнути. Здавалося б, це рутинні речі, але саме вони дають додаткову економію. 

— Чи використовуєте альтернативні джерела енергії? І який економічний ефект це дало? 

— Так. Ми вже частково замістили газ спалюванням соломи. Не на всіх підрозділах, але приблизно 60% потужностей уже переведено на альтернативне паливо. Якщо говорити об’єктивно, то споживання газу скоротилося приблизно на 50%. І це дає змогу зменшити витрати, оскільки солома наразі дешевша альтернатива. 

Звісно, це не означає, що ми просто «зекономили» ці кошти, адже газ частково замістили соломою. Але загалом це дало змогу зменшити витрати. 

Щодо точного фінансового ефекту — у гривнях я зараз не готовий сказати, потрібно піднімати детальні розрахунки. А от скорочення споживання газу справді становить близько 50%. 

— Як ви зараз розвиваєтеся: скорочуєте виробництво чи, навпаки, нарощуєте? 

— Ми, навпаки, розвиваємося. Минулого року запустили ще одну бригаду батьківського поголів’я і повністю забезпечили себе інкубаційним яйцем власного виробництва. 

Цього року вже розпочали будівництво нового майданчика для вирощування бройлерів — ще однієї бригади. Сподіваємося, що першу чергу запустимо до кінця року. Коли проєкт реалізуємо повністю, це дасть додатково потужності для посадки близько 500 тис. голів. Нині у нас фактично діє два напрями: один підрозділ займається батьківським поголів’ям, інший — вирощуванням бройлерів. 

— Що змінилося після того, як ви почали самі забезпечувати себе інкубаційним яйцем? 

— Найголовніше — це незалежність від зовнішніх постачальників і впевненість у якості молодняку. 

Ми чітко розуміємо, який матеріал отримуємо, знаємо його історію і можемо краще контролювати всі виробничі процеси. Це робить виробництво прогнозованішим і керованішим.  

Крім того, з урахуванням європейських вимог, це значно полегшує контроль біобезпеки. Якщо виникають якісь проблеми, їх можна виявити ще на рівні батьківського поголів’я і не допустити перенесення на бройлер. 

— Де сьогодні зосереджені основні канали реалізації вашої продукції — внутрішній ринок чи експорт? 

— Основний ринок — це Україна. Працюємо переважно в центральних регіонах: Черкаська область, частково Київ, Кропивницький, Одеса, іноді Дніпро та Харків. 

На Західну Україну продукцію практично не постачаємо як через логістику, так і через конкуренцію. На Заході України зараз дуже багато виробників м’яса птиці, причому продукція звідти активно заходить і в інші регіони, навіть до Харкова. 

Там багато релокацій підприємств, багато нових інвестицій, будують нові виробничі потужності — і не лише бройлерні. Тому регіон активно розвивається. 

— Чи плануєте нарощувати експорт? 

— Працюємо над цим, але ситуація непроста. Європейський Союз запровадив квоти, тому вийти на цей ринок доволі складно. Конкуренція висока. Проте ми все одно рухаємось у цьому напрямі. 

Загалом, з огляду на перевиробництво м’яса в Україні, думаю, що всі виробники рано чи пізно будуть змушені активніше виходити на зовнішні ринки. Інших варіантів фактично немає. 

На зовнішніх ринках, наприклад, нам важко конкурувати з країнами Південної Америки — у них значно дешевша продукція. 

З іншого боку, залишаються ринки, які вони не повністю охопили, і саме туди варто намагатися заходити, передусім в Азію. Але й там зараз ситуація нестабільна. Якщо подивитися ширше, глобальна політика настільки динамічна, що ніхто не може точно сказати, де завтра будуть відкриті можливості для експорту. 

Раніше значна частина українського експорту йшла в окремі країни Близького Сходу, але сьогодні ці напрями вже не такі передбачувані. Світ швидко змінюється, і це створює додаткові ризики для бізнесу. 

— Наскільки глобальні чинники, зокрема енергетичні, впливають на галузь? 

— Дуже суттєво. Наприклад, виробництво сучасних комбікормів прямо залежить від амінокислот, таких як метіонін. А їх, своєю чергою, виготовляють з нафтопродуктів. 

Тому ситуація з нафтою в Європі — дефіцит, зростання цін — безпосередньо впливає на собівартість кормів. І це ще один чинник, який тисне на виробників. 

— Чи маєте власну кормову базу? 

— Частково. Ми повністю забезпечуємо себе кукурудзою і пшеницею, але щодо сої залежимо від закупівель. Частково вдається її заміщувати, через високу ціну намагаємося зменшити її частку в раціонах. Але повністю відмовитися від сої неможливо — вона все одно залишається важливою складовою кормів для птиці.  

— Як розв’язали проблему з перебоями електропостачання? 

— За допомогою дизель-генераторів. Протягом минулого року ми докупили необхідні потужності, й зараз вони повністю покривають потреби виробництва. 

Крім того, розглядаємо можливість встановити сонячні панелі із системами накопичення енергії. Поки що це на стадії планування. 

— Як змінюватиметься ваша стратегія розвитку з урахуванням поточних ринкових умов? 

— Якщо говорити про цей рік, то суттєвих додаткових кроків уже не плануємо. У середньостроковій перспективі — на 3–5 років — плануємо нарощувати поголів’я як батьківське, так і бройлерне, і поступово розвиватися в цьому напрямі. 

Також ми постійно модернізуємося. Це безперервний процес. Ми модернізуємо різні ділянки: комбікормове виробництво, інкубацію, вирощування. 

Обладнання із часом зношується, тому його доводиться або замінювати, або оновлювати. І якщо вже інвестувати — то в більш сучасні, енергоефективні та продуктивні рішення. 

— Які інструменти чи підходи сьогодні допомагають виробникам утримувати позиції на ринку? 

— Насправді нічого принципово нового. Як і раніше, головне — це якісна конкурентна продукція та контроль собівартості. 

Плюс — впровадження енергоефективних технологій і постійна оптимізація виробничих процесів. Якихось «швидких рішень» чи нових універсальних рецептів наразі немає. 

Звичайно, дуже хотілося б стабілізації ситуації в країні. Завершення війни значно полегшило б роботу бізнесу, зокрема і в питаннях кадрового забезпечення. 

— Наскільки гострою є кадрова проблема? 

— Це одна з найскладніших тем, як і для більшості підприємств сьогодні. 

Ми намагаємося адаптуватися: там, де можливо, замінюємо чоловіків жінками, переглядаємо технологічні процеси, щоб їх можна було виконувати з меншим фізичним навантаженням, або автоматизуємо. Але в тваринництві повна автоматизація неможлива. 

Наприклад, ми змінили систему транспортування птиці на забій. Раніше використовували пластикові ящики, які потрібно було вручну переносити, складати, завантажувати — це важка фізична робота. 

Зараз перейшли на контейнерну систему. Вона працює за принципом висувних секцій — умовно, як шухляди в комоді. Птицю завантажують у ці секції, після чого їх засувають назад у контейнер. 

Далі контейнер повністю завантажують у транспорт за допомогою навантажувача. Люди вже не носять ящики вручну. Це значно полегшило роботу і дало змогу частково замістити чоловічу працю. У нас заброньовано близько 50% військовозобов’язаних. 

Штат у нас укомплектований приблизно на 90–95%. Тобто дефіцит є і, думаю, буде залишатися. Він не критичний, щоб зупиняти виробництво, але доволі відчутний. 

— Як ви оцінюєте перспективи галузі загалом? 

— Чесно кажучи, питання складне. З одного боку, ми бачимо активне будівництво нових підприємств, розширення виробництва м’яса бройлерів. 

З іншого — це ще більше посилює перевиробництво. 

Тому все залежатиме від того, чи зможемо ми знайти нові ринки збуту. Якщо експортні можливості розширяться — галузь буде розвиватися. Якщо ні — ситуація може стати доволі напруженою. 

Поки що однозначної відповіді щодо подальшого розвитку галузі я б не давав.