Супоросні свиноматки потребують збалансованої годівлі на кожному етапі поросності — їх потреби змінюються від ранньої до пізньої стадії, а це означає, що кількість, якість і поживні речовини корму треба ретельно корегувати. Правильна годівля запобігає таким проблемам, як порушення обміну речовин, закрепи, низька молочна продуктивність і репродуктивна дисфункція. Багато фермерів стикаються з мінливістю ваги новонароджених поросят і з ускладненнями під час та після опоросу. Проте ці проблеми можна усунути за допомогою практичних стратегій годівлі та моніторингу стану свиноматок.
Оцінювання вгодованості
Збалансована годівля забезпечує розвиток плода, не призводячи до ожиріння свиноматок. Оцінювання вгодованості (BCS) допомагає фермерам визначити, скільки корму потрібно свиноматці на різних стадіях поросності. Ідеальний показник вгодованості у цей період — від 3,0 до 3,5 за 5-бальною шкалою. Свиноматки з оцінкою нижчою від цього діапазону потребують додаткового корму для накопичення запасів у період лактації. Свиноматки з вищою оцінкою цього діапазону потребують контрольованої годівлі, щоб уникнути ускладнень під час опоросу.
Виснажені свиноматки часто народжують слабких поросят і відчувають труднощі під час лактації. Свиноматки з надмірною вагою зазвичай мають знижений апетит після опоросу і схильні стискати поросят через знижену рухливість. Підтримання ідеального показника BCS покращує перебіг опоросу та виживання поросят.
Складники раціону
Енергія — один із найважливіших компонентів годівлі поросних свиноматок. Вона потрібна для підтримання життєдіяльності, розвитку плода та підготовки організму до вироблення молока. Надмірна кількість енергії призводить до ожиріння свиноматок. Дефіцит енергії послаблює свиноматку й уповільнює розвиток плода. Помірна кількість енергії в раціоні на ранніх стадіях поросності сприяє імплантації та виживанню ембріона. На пізніх стадіях рівень енергії слід трохи підвищити для підтримання швидкого зростання плода. Застосування контрольованих систем годівлі або щоденного дозованого раціону допомагає запобігти нерегулярному споживанню кормів і забезпечує стабільне надходження енергії.
Білок підтримує ріст тканин, розвиток плода та функцію репродуктивних органів. Лізин є найважливішою амінокислотою для супоросних свиноматок, типовий раціон яких повинен містити від 0,6 до 0,7% лізину по сухій речовині залежно від розміру свиноматки та кількості опоросів. Брак білка призводить до зменшення розміру посліду, зниження ваги поросят під час відлучення й уповільнення відновлення свиноматок після опоросу. Надлишок білка збільшує витрати на корми без покращення продуктивності. Збалансований рівень білка забезпечує міцний розвиток поросят і здоров’я свиноматки під час опоросу.
Клітковина відіграє важливу роль у комфорті поросних свиноматок. Раціони з високим умістом клітковини знижують агресію, голод, стрес і закрепи, що підвищують ризик мертвонароджених. Клітковина покращує моторику кишківника й забезпечує повільне вивільнення енергії. Багато ферм користуються змішаними раціонами, що поєднують високоенергетичну сировину з інгредієнтами, багатими на клітковину, для підтримання здоров’я травної системи.
Найважливішою складовою раціонів годівлі поросних свиноматок є баланс мінералів і вітамінів, що потрібні для підтримання формування кісток, імунної системи, здоров’я та молочної продуктивності. Основні мінерали містять кальцій і фосфор для міцного розвитку кістяка, залізо для ефективного транспортування кисню, селен для зміцнення імунітету та цинк для репродуктивного здоров’я. Симбіоз впливу цих нутрієнтів підтримує як свиноматку, так і послід, що розвивається. Найважливішими вітамінами є A, D, E та вітаміни групи B, що сприяють росту й хорошому метаболізму. Дефіцит мінералів під час поросності може призвести до слабкості поросят, ослаблення імунітету й деформацій кістяка, впливаючи на виживання та тривалу продуктивність.
Часто недооцінюють важливість споживання води, що допомагає підтримувати травлення, засвоєння поживних речовин і терморегуляцію. Зневоднення підвищує ризик запорів та зниження споживання корму.
Стратегії годівлі
Основні стратегії годівлі поросних свиноматок зводяться до такого:
1. Протягом перших 30 днів існує високий ризик втрати ембріона — стрес, перегодовування та невідповідне годування впливають на імплантацію. Щоб уникнути швидкого набору ваги, годування має бути контрольованим. Рівень споживання кормів має бути стабільним без різких змін — раптові зміни раціону часто порушують гормональний баланс і збільшують імовірність порушення поросності.
2. Середина поросності охоплює період з 30 по 80 день, протягом якого починає стабілізуватися розвиток ембріона і потреба в поживних речовинах є помірною — найкращий спосіб корегування стану організму.
3. Пізні терміни (останні чотири тижні) поросності потребують пильної уваги — у цей період плід найінтенсивніше росте, у зв’язку з чим підвищується потреба в поживних речовинах. Збільшення кількості корму на 10–20% підтримує ріст плода й готує свиноматку до лактації.
Слід уникати різких стрибків і змін у годівлі — вони спричиняють дискомфорт у травній системі. Графік годівлі має бути спрямований на рівномірне розподілення добової норми, щоб запобігти переїданню та закрепам. Додавання багатих на клітковину інгредієнтів сприяє безперебійному травленню й знижує проблеми під час опоросу. А згодовування високоенергетичних кормів перед опоросом сприяє високій молочній продуктивності на початку лактації.
Система моніторингу
Жодна зі стратегій не може бути успішною, якщо в господарстві відсутня система моніторингу якості кормів і стану здоров’я свиноматок. З урахуванням украй складного сучасного ринку кормів лабораторний аналіз основних параметрів якості кормових інгредієнтів дає змогу уникнути неякісних, фальсифікованих, заражених мікотоксинами кормів. Збалансований раціон за обмежувальними амінокислотами (лізин і метіонін та їх співвідношення) — найважливіший чинник досягнення оптимального рівня годівлі свиноматок.
Іншим обов’язковим складником менеджменту супоросних свиноматок є моніторинг їхнього здоров’я із застосуванням метаболічного тесту, що оцінює обмін речовин за біохімічними показниками крові. Будь-які відхилення від референсних значень цих показників вказують на порушення годівлі. Програма метаболічного тестування свиноматок передбачає оцінювання метаболічного профілю в кожній фазі репродуктивного циклу. Результати такого оцінювання демонструють часті порушення білкового, мінерального обміну та функції печінки.
Таким чином, поєднання моніторингу якості кормів / кормових інгредієнтів, клінічних спостережень і метаболічного тестування — найкращий підхід у програмі менеджменту в сучасних стадах високопродуктивних свиноматок.
The Ukrainian Farmer
