Європейська тенденція до розширення промислових насаджень груші йде в Україну. Тому агрономи мають бути готові давати відсіч хворобам цієї культури.
Парша груші
Одна з найпоширеніших і найнебезпечніших хвороб цієї культури. У деякі роки на окремих сортах врожай знищується майже повністю. Дерева внаслідок сильного ураження листя і передчасного його опадання сильно ослаблюються.
Викликається хвороба грибом Venturia pirina Aderch. Уражуються квітки, листки, плоди та пагони. На листках утворюються невеликі кутасті бурі плями, які згодом збільшуються в розмірі. Поверхня їх вкривається темно-зеленим бархатистим нальотом літніх спор — конідій гриба. За допомогою конідій відбувається вторинне ураження листків і плодів, а також поширення хвороби на груші. Поширенню хвороби сприяють дощі. Сильно уражені листки опадають. Плоди уражуються паршею починаючи з утворення зав’язі, можуть уражуватись і зовсім сформовані плоди. На них з’являються темні, майже чорні округлі плями, які, розростаючись, часто зливаються і охоплюють значну частину плода. Уражені плоди набувають спотвореної форми, припиняють ріст, м’якоть їх твердіє, стає непридатною до споживання. У місцях плям на плодах часто з’являються глибокі тріщини. Сильно уражені плоди опадають.
Зимує гриб на опалому листі, на уражених пагонах, а також у різних місцях крони дерев, що захищені від впливу несприятливих умов. На опалих листках гриб утворює велику кількість плодових тіл — перитеціїв. Вони розташовані навколо старих плям парші цілими групами. Рано навесні спори з сумок, мірою їх достигання, викидаються і розносяться по саду. Це відбувається здебільшого після дощу. Достигання перитеціїв триває до 2,5—3 місяців — залежно від погодних умов і насамперед — від випадання дощів. Масове викидання спор із сумок зазвичай збігається із цвітінням, а в окремі роки — з початком розпускання листків. За допомогою вітру та краплин дощу спори потрапляють на квітки, молоді листки, зав’язі, молоді пагони й уражують їх — це первинне ураження. Спори можуть проростати й уражувати різні органи груші лише при наявності крапель води. Вони життєздатні протягом тривалого періоду і можуть довго перебувати на деревах, поки не виникнуть умови, сприятливі для проростання. Перший прояв хвороби відмічається через 12—14 днів після первинного ураження, найчастіше його можна помітити на молодих листках. Конідіальні спори, що утворюються внаслідок первинного ураження, є джерелом вторинної інфекції груші, й через них відбувається поширення хвороби протягом літа.
Найбільше уражуються паршею сорти Лісова красуня, Улюблена Клаппа, Тонкогілка, менше — Бере Лігеля, Бере Боск.
Захисні заходи. Заходи боротьби такі самі, як і з паршею яблуні. Зокрема, фунгіциди з такими д.р.: каптан (обприскування у період вегетації, останнє — за 40 днів до збирання врожаю; кратність обробок — 4); сульфат міді (обприскування у період вегетації, останнє — за 30 днів до збирання врожаю; кратність обробок — 4); гідроксид міді (обприскування в період вегетації, останнє — за 30 днів до збирання врожаю; кратність обробок — 3); тріадімефон + флутріафол (обприскування у період вегетації, останнє — за 30 днів до збирання врожаю; кратність обробок — 1—2, застосовувати 1 раз на 2 роки).
Плодова гниль, або моніліоз
Хвороба поширена в садах усіх зон України, де завдає великої шкоди, знищуючи в окремі роки до 50% урожаю плодів. Збудник хвороби — гриб Monilia fructigena Pers. Ураження плодів відбувається здебільшого на початку їх достигання. Сприяє розвитку хвороби наявність пошкоджень шкірки плодів комахами, градом, тріщин, які утворюються внаслідок ураження їх паршею та інших механічних пошкоджень.
Важливу роль у поширені цієї хвороби відіграє жук казарка. Самиці цього шкідника, відкладаючи яйця у плоди, заносять спори гриба і сприяють розвитку хвороби.
За сприятливих для збудника хвороби умов (вологість 80—90%, оптимальна температура +24…+25 °С) можливе ураження плодів і з непошкодженою шкіркою. Плодова гниль легко може поширюватись і в плодосховищах, якщо туди потрапили уражені плоди.
На ураженому плоді з’являється спочатку невелика бура пляма, яка швидко розростається і охоплює більшу частину плода або весь плід. Тканина на місці ураження розм’якшується, плід стає пухким і втрачає смакові якості. Такі плоди непридатні до споживання. На поверхні плода з’являється велика кількість сірувато-білих подушечок, які розташовані по ураженій поверхні правильними концентричними колами. Подушечки являють собою щільне сплетіння гіф міцелію гриба. На кінцях гіф утворюються конідієносці з ланцюжками конідій, які розносяться вітром, водою, комахами.
За несприятливих для розвитку гриба умов (суха спекотна або холодна погода) конідіальне спороношення на поверхні уражених плодів не утворюється. М’якоть таких плодів твердіє, вони муміфікуються, міцелій гриба пронизує весь плід.
Більшість хворих плодів опадає, деякі з них залишаються на деревах протягом всієї зими. Міцелій гриба з уражених плодів, що залишились на деревах, може проникати і в гілки.
Зимує збудник хвороби у вигляді міцелію в муміфікованих плодах, а також у плодових гілочках і навіть бруньках.
Навесні поверхня уражених плодів вкривається сірими подушечками з ланцюжками спор. Конідії розносяться по саду і, потрапляючи на плоди з пошкодженою шкіркою, уражують їх.
Захисні заходи. Зменшує поширення хвороби боротьба зі шкідниками, що пошкоджують плоди, та паршею; збирання та знищення муміфікованих плодів як джерела інфекції; протягом літа — збирання та знищення падалиці плодів. Обприскування фунгіцидами, яке провадиться в боротьбі з паршею, попереджає захворювання плодовою гниллю. При закладанні на зберігання треба ретельно вибракувати плоди з ознаками гнилі.
Застосовують такі самі фунгіциди, як при боротьбі з паршею.
Чорний рак
Найчастіше зустрічається в старих садах, де дерева ослаблені внаслідок недостатнього догляду за ними, пошкоджені морозами, сонячними опіками. Викликається хвороба грибом Sphaeropsis malorum Peck. Уражуються різні частини дерева. Ураження листків відбувається незабаром після їх розпускання. Листки вкриваються дрібними червоно-коричневими круглими плямами. Ці плями поступово розростаються і часто, зливаючись, утворюють суцільну ділянку ураженої тканини листка, яка нагадує сонячний опік. Колір плям дедалі змінюється, центр плями світлішає.
Уражені квітки на окремих гілках в’януть. Пелюстки буріють, зморщуються. Плоди уражуються пізніше, під час достигання. Ураження плодів відбувається здебільшого через пошкоджену шкірку, чашечку, а іноді й через плодоніжку.
Ураження кори має інший вигляд. Тріщини по краю плям глибокі, кора, що відмерла, не чорніє, тріскається вздовж і впоперек та починає лущитись.
Збудник чорного раку зимує в корі на гілках та штамбах уражених дерев у вигляді міцелію або пікнід, в яких утворюється велика кількість спор. Вони виходять з пікнід починаючи з весни й до осені. Спори гриба дуже стійкі і можуть зберігатись у пікнідах, не втрачаючи життєздатності до двох років і більше.
Захисні заходи. Найважливіше значення у боротьбі з хворобою має знищення всіх джерел поширення інфекцій в саду. Навесні всі гілки, пошкоджені чорним раком, вирізають і спалюють. Дерева, що всохли, викорчовують. На товстих гілках і штамбах зачищають уражені місця на корі, захоплюючи на 1,5—2 см живу тканину, всі очистки ретельно збирають на підстелені рядна і спалюють.
Обприскування проводять сульфатом міді у період вегетації, останнє обприскування за 25 днів до збирання врожаю. Кратність обробок — 3.
Іржа груші
В Україні найбільше поширена в південних областях, зокрема в Криму, де завдає великої шкоди. Поширенню хвороби сприяє наявність ялівцю поблизу грушевих насаджень, оскільки життєвий цикл паразитного гриба — збудника іржі — відбувається на двох рослинах: груші і ялівцю. На груші розвивається ецидіальна стадія гриба. Грушеві дерева один від одного не заражуються, з ялівцю збудник переходить на грушу і навпаки.
Хворобу викликають два види паразитних грибів: Gimnosporangium sabinae Wint та G. Dobrozracovae sp. n., який в Криму поширений навіть більше, ніж G. sabinae.
Іржею на груші уражуються листки, зав’язі, іноді плоди, пагони та гілки. Наприкінці літа на листках з’являються великі жовтуваті плями, з нижнього боку опуклі, яскраво-оранжевого кольору. Плоди вкриваються такими самими плямами, тільки більшого розміру. Уражені плоди недорозвиваються, набувають спотвореної форми. Уражені листки та плоди передчасно опадають. Найбільш загрозливим є ураження пагонів і скелетних гілок, на яких утворюються видовжені виразки, внаслідок чого гілки відмирають.
Зимує гриб переважно у гілках ялівцю у вигляді міцелію. Ураження ялівцю відбувається восени під час масового достигання та розсіювання ецидіоспор гриба з груші. Через рік після ураження, а іноді й пізніше, на корі гілок ялівцю з’являються невеличкі бугорки, в яких через 3—4 місяці утворюються телейтоспори. Після тривалої дощової погоди за температури повітря +7 °С і вище телейтоспори набрякають і ослизнюються, вкриваючись золотисто-оранжевим нальотом базидіоспор. Найсприятливішими умовами для ураження груші є температура +14…+15 °С і вологість повітря 84—90%. Уражується в першу чергу молодий приріст.
Захисні заходи. Розміщення насаджень груш якнайдалі від ялівцевих лісів. Рано навесні зрізання уражених пагонів і скелетних гілок на 5—10 см нижче місця ураження і обробка сульфатом міді. Обприскування проводять у період вегетації, останнє — за 25 днів до збирання врожаю. Кратність обробок — 3.
Біла плямистість груші
Хвороба доволі поширена в Україні. Уражуються листки, зрідка плоди груші. У роки сильного поширення вона спричиняє сильні пошкодження, викликає передчасне опадання листків. Дерева ослаблюються, знижується врожай плодів у наступному році.
Збудником хвороби є гриб Septoria piricola Desm. З’являється хвороба на початку червня, найбільшого розвитку досягає в липні. Поверхня листків вкривається дрібними світло-сірими або білими плямами з темно-бурою облямівкою. Надалі плями поступово збільшуються в розмірі. У центральній частині плями утворюються дрібні чорні крапки — пікніди. В них розвиваються спори — безбарвні, ниткоподібні, зігнуті, з поперечними перегородками. Спори розносяться вітром або з краплинами дощу, потрапляють на листки і уражують їх.
У першу чергу уражуються молоді ніжні листочки. Уражене листя передчасно опадає, й іноді вже в середині літа дерева груші залишаються майже голі. В разі ураження плодів на них з’являються такі самі білі плями з пікнідами гриба.
Зимує гриб переважно в ураженому опалому листі, на якому протягом зими утворюються плодові тіла — перитеції. За допомогою сумкоспор, які достигають у перитеціях навесні, відбувається первинне ураження. Повторні ураження викликають пікнідіальні спори, що утворюються влітку. Тепла волога погода у весняно-літній період сприяє розвитку хвороби.
Захисні заходи. Заорювання опалого листя. Застосовують сульфат міді. Обприскування проводять у період вегетації, останнє — за 25 днів до збирання врожаю. Кратність обробок — 3.
Якщо дерева мають обприскувати проти парші, додаткових обприскувань не провадять.
Буруватість листків, або бура плямистість груші
Хвороба поширена здебільшого у розсадниках на сіянцях груші. Збудник хвороби — гриб Entomosporium maculatum Lev. Уражуються листки, іноді молоді пагони груші. Листки вкриваються численними округлими або неправильної форми бурими плямами, які поступово збільшуються в розмірі, зливаються і вкривають всю поверхню листків. Уражені листки засихають і опадають. На молодих пагонах іноді також можна помітити бурі, злегка вдавлені плями, але розвиток хвороби на них буває незначним і великої шкоди не завдає.
На уражених листках влітку утворюється конідіальне спороношення. Конідії розносяться вітром і дощем. Інкубаційний період триває в середньому 7—8 днів залежно від погодних умов. Оптимальними для проростання конідій гриба є температура +20…+28 °С і вологість повітря 80—90%.
Зимує міцелій гриба переважно в ураженому опалому листі і пагонах, але можуть зимувати й конідії. Іноді на уражених листках гриб утворює сумчасту стадію у вигляді чорно-бурих перитеціїв, в яких навесні розвиваються сумкоспори, що спроможні уражувати листки. Але ця стадія утворюється рідко; крім того, спори в перитеціях достигають значно пізніше, ніж починають розсіюватись конідії гриба.
Шкідлива дія хвороби проявляється в ослабленні молодих рослин унаслідок сильного ураження листків і передчасного їх опадання, у зниженні виходу стандартного окулірувального матеріалу в розсадниках. Хвороба з’являється на початку червня, але найбільшого розвитку досягає всередині літа. Розвитку хвороби сприяють підвищена вологість повітря та висока температура.
Найбільшої шкоди завдає у дичковій шкілці, де дички груші уражуються так сильно, що стають непридатними для окулірування.
Захисні заходи. Заорювання опалого листя. Розміщення полів у сівозміні так, щоб дички були якнайдалі від поля, де вони росли в попередньому році. Перед пікіруванням якнайменше підрізувати коріння, намагатися зрізати самі кінчики.
Молочний блиск
Зовні хвороба проявляється зміною забарвлення листя, яке стає білуватим і набуває характерного сріблястого блиску. Пізніше на таких листках утворюються некротичні ділянки, які з’являються між великими жилками або по краях листкової пластинки. Листки стають крихкими, засихають і опадають. Хвороба з’являється переважно на гілках у кроні, але часто можна спостерігати ураження всього дерева. Деревина уражених гілок стає бурою, ніби пошкодженою морозами. Плоди на уражених гілках, якщо вони зав’язались, здебільшого опадають.
Хворобу викликає гриб Stereum purpureum Pers., який проникає в дерева переважно крізь механічні поранення й оселяється у деревині гілок, штамбів, коренях. Симптоми проявляються під впливом отруйних речовин (токсинів), що їх виділяє гриб і які через провідну систему потрапляють у листя.
На гілках і штамбах дерев, що загинули, гриб утворює плодові тіла, які являють собою тонкі шкірясті пластинки, 2—3 см шириною, що прикріплюються до уражених місць боковою частиною.
Розсіювання базидіоспор відбувається у вересні-жовтні або квітні-травні при вологій погоді. Сильному розвитку хвороби сприяють різні пошкодження гілок і стовбурів та волога погода.
Захисні заходи. Основне значення мають профілактичні заходи, які полягають у правильному догляді за садом. Особливо велику роль відіграють заходи, спрямовані на підвищення посухо- та морозостійкості плодових дерев. Не пізніше середини травня вирізають і спалюють хворі гілки. Вирізають хворі гілки на 4—5 см нижче від місця побуріння деревини. Місця зрізів замазують садовою замазкою. Засохлі дерева викорчовують та спалюють.
Ольга Власова, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
журнал The Ukrainian Farmer, травень 2013 року
The Ukrainian Farmer
