Інтерв'ю

Ритм повертається

Олександр Гірман
головний агроном ІМК

Рішення, ухвалені на початку сезону, впливають на перебіг подій у полі аж до збирання врожаю, і саме нині будь-яка помилка має найбільшу ціну.  

Якщо людина може пристосуватись практично до всього, агробізнес є менш стійкою системою. Навіть якщо вдається тимчасово адаптуватись до труднощів, це вимагає відповідних умов і ресурсів. В У країні попри війну агросектор працює, і на третій рік війни багато підприємств намагаються вийти на довоєнний ритм роботи. 

Олександр Гірман, головний агроном ІМК, розповів, як, попри труднощі, вдається демонструвати хороші показники й відновлювати інтенсивність господарювання з урахуванням вимог часу. 

Пане Олександре, як за останні два роки змінилась структура посівів? 

— Більшість наших полів, окрім Полтавського кластера, 2022 року опинились в окупації та оперативному оточенні. Коли ці території Збройні сили України звільнили, ми продовжили там вирощувати озиму пшеницю, а також посіяли соняшник і кукурудзу. Звісно, не всі поля вдалось засіяти через потребу в обстеженні на наявність мін і залишків боєприпасів, і близько 30 тисяч гектарів «прогуляли» сезон. Торік через проблеми з експортом вирішили зменшити частку кукурудзи до 40%, а частки соняшнику і пшениці збільшити до 30% кожну. Цього року повернулись до нашої традиційної сівозміни — по 20% соняшнику і пшениці, 60% — кукурудзи. Таке рішення ґрунтувалось на кількох чинниках: по соняшнику є багато хвороб, пшениця не показує бажаної рентабельності. Хоча є ризики й по кукурудзі — великий вал зерна і потреба в сушінні збільшує витрати на доробку, експорт також може стати проблемою. 

Оранка хоч і є зручним способом обробітку ґрунтів з великою кількістю решток, поступово її обсяги зменшуються, і в майбутньому є бажання взагалі відмовитись від плугів

Через брак ресурсів у два минулих сезони доводилось економити на засобах захисту (вносили до 50% страхових гербіцидів) і фосфорно-калійних добривах (замість 120 кг вносили по 50–60 кг). Також 2023 року скоротили внесення азотних добрив, проте це не вплинуло на результат. Хороша погода і запаси фосфору та калію в ґрунті зробили свою справу. Компанія отримала найкращі врожаї за всі 16 років існування (урожайність пшениці становила 7,1 т/га кукурудзи — 12,4 т/га). Взагалі, якби не війна і не «обрізані» технології, 2023-й міг би бути в Україні рекордним за врожайністю основних культур. 

У якому стані нині поля і як перезимувала озима пшениця? 

— Ситуація із забезпеченням вологою досить хороша. В останні кілька років у порожніх каналах з’явилася вода, і поки що не пропадає. Цієї весни спостерігаємо вимочки на полях, і це на початку квітня, коли ґрунт давно розмерзся. Тобто вологи в ґрунті вистачає. 

Пшениця перезимувала добре. За останні роки ми не спостерігали серйозних проблем із зимівлею цієї культури, бо екстремальних морозів немає. Подекуди виникають проблеми, але вони мають локальний характер і не впливають на загальну ситуацію.  

Ми висіваємо тільки німецьку і французьку селекції, які вважаються менш морозостійкими, але жодних питань у нас із ними не виникало. Складні місця є — це вимочки. Проте й там рослини виживають, хоч і дають гірший урожай. Нині на полях, де з осені не відбулося повноцінного кущення, ситуація вирівнюється. Подекуди спостерігаємо забур’яненість, на ранніх посівах спостерігаємо хвороби. Однак, попри все, на гектарі є 8–12 мільйонів пагонів. До збирання їхня кількість скоротиться до 5–6 мільйонів продуктивних стебел. Для наших полів це норма навіть за високої врожайності. 

Яких змін зазнала технологія підготовки ґрунту? 

— Глобально ми нічого не змінювали. Під пшеницю поля дискуємо, а під ярі робимо оранку або глибоке розпушування. Намагаємось працювати по ситуації, жорстко не дотримуючись жодної з технологій. На піщаних ґрунтах у північних регіонах в основному працюємо дисковими знаряддями. На інших полях комбінується оранка і глибоке розпушення. Раніше застосовували тільки причіпні диско-лапові агрегати, які працювали на глибину 25–35 см. Проте у вологих умовах вони вимілялись і не забезпечували належної якості обробітку. Нині придбали навісні глибокорозпушувачі, які здатні працювати на глибину до 60 см (фактично працюють до 40 см). Поступово збільшується частка справжнього глибокого розпушення, щоб знищувати шари ущільнення і краще накопичувати вологу. Плуги застосовуємо дедалі менше. Часто спостерігалась картина, коли навесні після рясного дощу рослини на ораних полях тривалий час стоять у воді. Ущільнений шар не дає просочуватись волозі вглиб, та ще й ґрунтові гербіциди потрапляють на листя й спричиняють фітотоксичність. Така ситуація нам зовсім не подобається, і цілком можливо, що з часом взагалі відмовимось від плугів. Хоча з ними працювати зручно, але ми не отримуємо потрібного результату у вигляді накопичення вологи й деструкції решток. 

Частка глибокого розпушення збільшується з кожним роком

Плугами працюємо з осені, а також узимку. Усе залежить від збирання. Навіть можемо і весною орати, але тут є ризики утворення грудки, яка може швидко пересохнути й створити проблеми для подальших обробітків і сівби. Якщо дозволяють умови та є час і вільна техніка, після збирання кукурудзи робимо лущення, а потім глибоке розпушення. Навесні вносимо добрива і культивуємо або дискуємо на невелику глибину. Так дешевше і швидше. Проте варіантів обробітку може бути безліч — усі підрозділи оснащено різними типами агрегатів, і за потреби застосовуємо саме ті, що найбільше придатні для поточних умов і завдань. 

Як визначаєте ущільнення ґрунту? 

— Агроном виходить у поле і працює пенетрометром або звичайним щупом. Нас більше цікавить глибина розташування ущільненого шару, а не ступінь ущільнення. Відповідно до отриманих значень установлюємо глибину обробітку ґрунту. Якщо доводиться працювати навесні, глибокорозпушувачі працюють на меншу глибину — до 25 см. Так само й оранка у цей період є неглибокою — до 20 см. Якщо намагатись працювати так, як у кінці літа або восени, можна навивертати груддя і значно погіршити агрофон. 

Хто ухвалює рішення щодо способу обробітку полів? 

— Компанія складається з п’яти кластерів по 18–30 тис. гектарів угідь, і в кожному працюють головний агроном, а також провідні та лінійні агрономи. Головний агроном і заступник директора з виробничої логістики виходять із ситуації в полі та наявної техніки й вирішують, чим і як будуть обробляти поля. За потреби наймаємо додаткову техніку, якщо бачимо, що з осені багато полів лишились необробленими. Наприклад, цього року вдалось усе зробити власними силами — допомогли погодні умови, та й не було коштів для найму підрядників. Однак обставини не завжди складаються на нашу користь, тому доводиться залучати сторонніх виконавців. 

Весною, коли погодні умови є сприятливими і вологи в ґрунті достатньо, робимо культивацію без попереднього закриття вологи й після цього сіємо. Навіть якщо сходять бур’яни, ґрунтові гербіциди з гліфосатом контролюють ситуацію. Коли ж так зробити не вдається, спочатку закриваємо вологу зубовими боронами, культиваторами або легкими дисками й одночасно вносимо добрива. А вже перед сівбою робимо культивацію. 

Чи змінився підхід до забезпечення підрозділів технікою? 

— Якщо говорити про парк техніки загалом, то сівалками користуємось одного бренду, тракторами — трьох брендів, обприскувачами — двох брен дів і комбайнами — одного бренду. Тут є прив’язка, бо складна техніка потребує великої номенклатури запасних частин. Механізатори також повинні добре знати машини, з якими працюють. Щодо ґрунтообробних знарядь, то ми взагалі не дивимось на «колір» агрегатів. Коли потрібно оновити якусь групу знарядь, запрошуємо продавців на порівняльні випробування й дивимось на результати. Також порівнюємо вартість, технічні характеристики й ухвалюємо рішення. Нині після певної паузи процес оновлення технічного парку триває. З останніх придбань — нові швидкісні сівалки точного висіву, які скоротять час сівби соняшнику й кукурудзи. 

Який підхід до живлення застосуєте цього сезону? 

— На цей рік ми повністю відновили норми добрив і навіть дещо збільшили, щоб компенсувати менші внесення у попередні періоди. Старі запаси, які були в ґрунті, закінчуються, і щоб не було провалу врожайності, потрібно відновлювати «харчову базу» для рослин. Крім того, є бажання отримувати продукцію високої якості. Наприклад, пшениця хоч і дає великі врожаї, але це в основному фураж. Щоб отримати пшеницю продовольчого класу, доводиться «годувати» рослини максимально якісно. Наша ціль — отримати ті самі сім тонн із гектара, але третього класу замість фуражу. 

На цей сезон заплановано внесення повної норми усіх видів добрив

Як загалом триває підготовка до сезону? 

— На сьогодні насіння, добрива і засоби захисту законтрактовано, більша їх частина вже на наших складах. Ті позиції, які будуть потрібні пізніше, поступово довозять. З добривами ситуація стабілізувалась. Азотні купуємо здебільшого українського виробництва, інші беремо в країнах Європи й Африки в різних постачальників. Через ускладнену логістику працюємо «з коліс». Є певні ризики із засобами захисту. Оскільки ми не тримаємо запасів через відсутність достатньої кількості теплих складів, доводиться щороку закуповувати потрібну на сезон кількість. Однак час доставки суттєво збільшився. Якщо раніше все привозили морем, тепер доводиться залучати автотранспорт. До того ж польські кордони стали проблемою, і перевізникам доводиться їхати через інші країни. 

Чи працюєте з диференційними нормами? 

— Протягом п’яти років ми працювали з диференційними нормами насіння і дійшли висновку, що з пшеницею і соняшником ця технологія малоефективна. Пшениця може компенсувати недостатню кількість рослин кущенням, у соняшнику компенсація відбувається завдяки розміру кошика. Тому пшеницю сіємо 3–4 мільйони на гектар і намагаємось поступово зменшувати норму, а для соняшнику визначили, що оптимальною є норма 50 тис. на гектар. Можна сіяти й 40 тис., але за несприятливих умов збільшуються ризики отримати низьку врожайність. 

З кукурудзою ситуація інша — тут диференційні норми працюють добре. Поля ділимо на три зони продуктивності, і там, де потенціал максимальний, сіємо більше. На слабких ділянках кількість насіння, навпаки, зменшуємо. Загалом це приносить щонайменше кілька додаткових центнерів урожайності. Азотні добрива по кукурудзі вносимо також відповідно до продуктивності ділянок. Це дає змогу економити добрива в слабких зонах (без втрати врожайності) і збільшувати врожайність сильних зон. Також диференційний підхід добре показав себе з азотними й особливо фосфорно-калійними добривами по озимій пшениці. Тут застосовується подібний підхід — для «сильних» ділянок норму збільшуємо, для слабких — зменшуємо. Зони продуктивності визначаємо за картами врожайності. Такі карти створюємо для 95% полів, і навіть наймані комбайни збирають цю інформацію для нас. 

Крім живлення диференційний підхід застосовуємо в проєкті з розкислення ґрунтів. Вапно вносимо тільки на ділянки з надмірною кислотністю ґрунту. 

— Дякуємо за цікаву й змістовну розповідь. Бажаємо вдалого сезону!