Ринок ЄС був визначальним для агропродукції, щодо якої застосують квоти
У 2023 році, за даними Державної митної служби, вартість експорту агропродовольчої продукції з України до Євросоюзу склала загалом 12,6 млрд дол. США. При цьому товарні позиції, до яких можуть бути застосовані тарифні квоти, разом принесли виручку в розмірі 3,9 млрд дол. США, тобто близько 30% від вказаної суми.
Серед досліджуваних товарних позицій найбільш вагомі у грошовому виразі поставки до ЄС припали торік на кукурудзу – 2934 млн дол. США, м’ясо птиці – 407 млн дол. США, цукор – 384 млн дол. США та мед – 112 млн дол. США. Щодо решти продукції з переліку, на які ЄС планує запроваджувати тарифні квоти, доходи були значно скромнішими: яйця – 39 млн дол. США, зернові крупи – 8 млн дол. США, овес – менше 1 млн дол. США.
Минулого року основними ринками збуту м’яса птиці українського виробництва стали Нідерланди, Саудівська Аравія та Словаччина. Експорт до цих країн приніс понад 60% від загальної виручки.
Найбільшими покупцями яєць виявились Сінгапур, Польща та Нідерланди. Їх спільна частка в доходах склала трохи більше половини.
Основними імпортерами українського меду стали Німеччина, Польща та Франція. Загалом вони закупили 51% цього виду агропродукції у вартісному виразі.
Експорт кукурудзи до Китаю, Іспанії та Румунії приніс 47% від її загальної виручки.
Найбільшими імпортерами вітчизняних круп були Єгипет, Угорщина, Іспанія. Їх спільна частка в доходах склала 38%.
Румунія, Італія й Болгарія закупили 54% цукру у вартісному виразі.
Цікаво, що серед цих продуктів – при продажах за кордон м’яса птиці, яєць, меду кукурудзи та цукру – ринок ЄС був визначальним. Він забезпечив понад 50% від всієї експортної виручки зазначених видів агропродукції.
Для нашої країни в цілому оптимальним рішенням є постійне розширення географічної структури збуту будь-якого товару з охопленням поставками більшого числа країн і регіонів.
На практиці у переважній більшості випадків потенційні експортери намагаються сконцентруватись на країнах, що є головними світовими імпортерами певного продукту.
Наприклад, для м’яса птиці серед неєвропейських країн такими виступають Китай, ОАЕ, Японія, Саудівська Аравія, Філіппіни; яєць – Гонконг, Мексика, Сінгапур, Саудівська Аравія, ОАЕ, Канада, США; меду – США, Канада, Японія, Саудівська, Аравія, ОАЕ; кукурудзи – Китай, Японія, Корея, В’єтнам, Іран, Єгипет; цукру – Індонезія, Китай, США, Південна Корея, Саудівська Аравія та Малайзія.
Тут переважно присутні багато представників різних частин Азії – Близький і Далекий Схід, Південно-Східна Азія, а також Північної Америки. Хоча, як бачимо, деякі з цих ринків вже освоєні українськими експортерами.
При цьому необхідно чітко розуміти, що процес переорієнтації експорту не є швидким.
Він потребує багаторівневої підготовки та детального вивчення умов поставок і специфічних вимог, які висуває потенційний покупець з-за кордону.
Важливе значення має логістика, адже саме через повне блокування наших морських портів на початку повномасштабного російського вторгнення на територію України та неможливість їх повноцінного використання, ми змушені були використовувати європейські маршрути, знижуючи наявний потенціал продажів до країн Азії й Африки.
Функціонування тимчасового морського коридору, яке нині самостійно забезпечується Україною, створює хороші можливості для експорту не лише сировинних, а й перероблених продуктів, паралельно розширюючи можливості логістики, які раніше значно стримувались при використанні лише сухопутних шляхів.