Приватні виробники молока зможуть трансформуватися, коли матимуть гроші
Ми зараз активно рухаємося в бік євроінтеграції: й у законодавчій сфері, і по якісних показниках молока. І це найсильніше б’є по приватним виробникам молока.
Програмне забезпечення «Молочний модуль» більш-менш працює на великих молочнотоварних фермах із поголів’ям ВРХ від 50 голів, то в приватному секторі воно наступило на великі граблі.
Моя ферма – одне з небагатьох сімейних господарств, яке підключилося до «Молочного модуля». Але є багато питань до того, як він має працювати. В тому форматі, в якому сьогодні існує ця система, вона веде до ліквідації приватного сегменту виробників молока. Хоча я колись, ще за роботи в агрохолдингах, був серед тих, хто всіляко пропагував і впроваджував «Молочний модуль».
Ми звикли сприймати підприємство як щось велике. Та приватне господарство, яке утримує одну-дві корови, ‒ це вже оператор. І найближчим часом вимоги будуть не лише щодо дезінфекції корів, а й реєстрації в «Молочному модулі» як оператору молочного ринку. Так кільце навколо сімейних ферм стискається: недалекий той час, коли можна буде тримати корову, але не здати молоко ‒ бо це заборонятиме закон. Поки важелів контролю цим процесом немає, але тенденція вимальовується.
Сьогодні приватники можуть здати сировину на агроринок або використовувати її для власних потреб. Мені відомо чимало випадків, коли вони не допускають представників Держпродспоживслужби відібрати проби молока в своїх корів, щепити худобу. Тим часом такі корови випасаються, молоко продається і ‒ жодних важелів впливу на таких виробників…
Я переконаний, що насамперед людей треба заохотити реєструватися в «Молочному модулі», а не заганяти їх туди під страхом покарання.
Усе ж таки приватний сектор, як не крути, виробляє близько 5 млн тонн молока-сировини, і цього не можна ігнорувати. Фактично це ‒ основний гравець ринку, але він не приборканий: потребує уваги держави не лише в законодавстві, а й організації роботи (і не лише на папері).
Можна постійно говорити про гігієну доїння, якість молока, але в населення немає фінансового інструменту для того, немає грошей, аби відповідати цим вимогам. Приватники сьогодні працюють, як і в середині минулого сторіччя. Поки в них не буде грошей, не відбудеться і трансформації.
Можу спрогнозувати, що всі приватники, які здають молоко «на бочку», відімруть. Вони або залишать худобу для себе, або взагалі позбудуться її. Залишаться невеличкі ферми на 4-5-7 корів, яких згодом змусять стати ФОПами й зареєструватися в «Молочному модулі». І вони намагатимуться виживати.
Малим виробникам доведеться трансформуватися, бути гнучкими. Нам не лишається нічого, крім того, щоб прийти до того, що вже є в Європі: там немає фермерів, які утримують одну корову: звична практика ‒ 10-15+ голів. Монополізація ринку землі, збільшення земельного банку в одних руках не залишить шансу дрібним виробникам.