Європейці охочіше куплять курячу тушку з 4% води, вважає Олексій Марченко, генеральний директор ЗАТ «Комплекс Агромарс».
У нашій розмові генеральний директор ЗАТ «Комплекс Агромарс» Олексій Марченко розповів про те, як окремі виробники намагаються продавати воду замість м’яса, чому їхнє підприємство стало головним лобістом скандальної норми нового ДСТУ про 4% води у м’ясі птиці, а також про експортні плани на найближчі роки.
Олексію Андрійовичу, коли, на вашу думку, відбудеться перша поставка української птиці в Європу?
– Сказати точно, коли почнеться експорт м’яса птиці та іншої продукції птахівництва, яка відповідає рішенню Єврокомісії, сьогодні навряд чи хто зможе. Цей процес передбачає насамперед внутрішній аудит учасників майбутнього експорту або тих, хто заявив про готовність експортувати в Європу, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби. За результатами перевірки цей орган визначиться з готовністю цих підприємств експортувати курятину на ринок ЄС.
Далі, згідно з процедурою, буде подання у Єврокомісію, а вона вже присвоїть єврономер, і після цього у виробників буде можливість укладати контракти з потенційними покупцями з ЄС. Зараз говорять про можливий аудит з їхнього боку. Якщо вірити інформації компетентних органів, то в травні очікується додаткова інспекція єврокомісарів. Оскільки вони визнають, що перевірені раніше підприємства відповідають всім параметрам і вимогам європейського законодавства, то ця перевірка буде швидше для перестрахування. Якщо враховувати це, а також той факт, що європейці довго приймають рішення, то слід очікувати, що перша поставка української птахівничої продукції відбудеться не раніше початку другого півріччя 2013 року.
Які обсяги птахівничої продукції готовий експортувати «Агромарс»?
– Оскільки наша продукція за якісними, технологічними параметрами відповідає європейським вимогам, що підтверджено в ході минулих інспекцій, ми готові хоч сьогодні розпочати експорт згідно з дозволеною нам квотою. Більше того, на підприємстві нещодавно побували зацікавлені представники європейського споживача, а саме представники оптових компаній з Польщі, Німеччини та Болгарії, що займаються постачанням м’яса птиці на європейський ринок. Вони не тільки знайомилися з підприємством, а й брали зразки продукції, після чого заявили, що вже сьогодні готові укладати контракти. Єдина перешкода – відсутність єврономера. Сподіваюся, що «Агромарс» отримає його одним з перших серед вітчизняних виробників, адже він також в числі перших перевірявся і отримав задовільні відгуки європейців.
Як будуть розподілятися квоти і на яку частку розраховує ТОВ «Комплекс Агромарс»?
– На сьогодні відсутній механізм розподілу квот. Але сподіваюся, що міністерство і підпорядкована йому Державна ветеринарна та фітосанітарна служба встановлять відповідний критерій. Ми будемо готові виконати будь-який обсяг, виділений Україні, оскільки підприємство сьогодні виробляє достатню кількість продукції. При цьому можу запевнити українців, що будь-який дозволений ТОВ «Агромарс» обсяг для експорту не вплине на зобов’язання перед іншими споживачами, контрагентами.
Тобто, іншими словами, український внутрішній ринок від експорту не постраждає?
– Оскільки виробництво м’яса птиці з кожним роком, місяцем та днем збільшується, можна бути спокійними. Навіть на фоні зростання внутрішнього попиту наявних потужностей буде достатньо, щоб забезпечити внутрішній ринок.
А чи зможе українське м’ясо птиці скласти конкуренцію в Європі? Наприклад, конкуренцію польській курятині?
– Сьогодні Польща є основним постачальником м’яса птиці на європейський ринок. Враховуючи дозволену Україні квоту на експорт курятини у розмірі 20 тисяч тонн необробленого м’яса, він аж ніяк не йому не загрожуватиме. Більше того, поляки сьогодні потужно представлені на таких перспективних ринках, як Китай чи Індія. Тож наша птиця навряд чи зашкодить польському птахівництву. Власне, як і німецькому та французькому.
У кінці минулого року вперше за довгий час було зафіксовано, що експорт птиці перевищив її імпорт. Чи вірите ви, що така тенденція триватиме і надалі, а українські виробники повністю забезпечать курятиною внутрішній ринок?
– Ця динаміка обов’язково буде в бік збільшення експорту. Ще позаминулого року за рівнем споживання м’яса птиці Україна майже зрівнялася з Європою. І хоча його споживання зростає за рахунок того, що українці купують менше яловичини, риби, білкових продуктів, які менш доступні за ціною, вже незабаром можна очікувати, що ми обженемо європейців за цим показником. Одночасно за останні 2 роки внутрішній виробник також активізувався і практично забезпечує внутрішній ринок курятиною.
Учасники ринку сьогодні говорять, що експорт в Європу може не відбутися через невідповідність нового ДСТУ європейським нормам. Ви згодні з цим твердженням?
– Ця інформація неправдива. Жодна позиція, яка має з’явитися в новому ДСТУ, не вплине на обмеження доступу на європейські ринки. Він, власне, сьогодні і розробляється, щоб врахувати всі параметри і вигоди європейського та міжнародного законодавства. Я як член робочої групи з розробки цих стандартів готовий запевнити, що всі параметри відповідають вимогам Європи, інших країн, куди Україна експортує продукцію, зокрема Митного союзу, адже Закон «Про стандартизацію» вимагає урахування та адаптації наших стандартів до стандартів держав, з якими межує Україна і куди вона експортує продукцію. Цей документ жодним чином не завадить Україні потрапити на європейський ринок. Більше того, Європа дозволила нам завозити свою продукцію за старим, аморфним стандартом, який є аналогом радянського ДСТУ і містить такі маразми, що незручно їх читати.
Які позиції можна назвати особливо дискусійними?
– Стандарт визначає усі параметри виробництва м’яса – від виробництва до технологічних аспектів – температури, технічних вимог. Серед позицій, які викликали суперечки, були, зокрема, питання транспортної тари. Багато членів робочої групи наполягали на знятті розробниками проекту обов’язкової умови про те, що виробники повинні випускати свою продукцію за межі підприємства в упакованому вигляді. Тобто в оголеному, як це відбувається сьогодні, виробники вже не зможуть цього робити. Адже складно відповідати за кінцеву якість продукту, якщо в проміжку між виробником і клієнтом є посередники, що мають доступ до цього м’яса. Нам невідомо, що з ним робить оптовий покупець, який купив тушку «Агромарсу». Він може з нею робити все, що завгодно, у тому числі додавати воду і багато іншого. Відповідна вимога діє в Росії, у більшості країн Європейського Союзу. В результаті наша позиція була підтримана.
Паралельно були дискусії щодо транспортної упаковки. Ми з досвіду знаємо, що пластиковий ящик, в якому доставляється продукція на прилавки, може використовуватися для інших цілей. Наприклад, оптовий покупець, який придбав у нас м’ясо, звільнив цю тару і використовує її для транспортування продукції, несумісної з харчовою. Тому ми включили пропозицію про введення одноразової тари – гофрованого картонного ящика. Тобто один раз затарили продукцію, відвезли споживачеві, і цей ящик йде на утилізацію. Таким чином ми забезпечимо безпеку і якість продукції.
Але тут нас не повністю підтримали. Більшість виробників наполягли, щоб поряд з одноразовою тарою залишити оборотну. Нам вдалося досягти того, щоб в стандарті вказали норму про миття та дезінфекцію тари на всіх етапах її використання.
Чому «Агромарс» так активно лобіює введення норми про 4% води у курячих тушках?
– Чинний стандарт ніяк не обмежує цей показник в тушках. Незважаючи на те, що ця норма зараз має обмеження як у Європі, так і в державах Митного союзу, розробники запропонували ввести формулу в новий стандарт. Такою позицією стала норма російського стандарту. Оскільки в Україні відсутні серйозні розробки з цієї теми, що дозволило б нам запровадити свої стандарти, ми змушені були скористатися досвідом сусідів. Інше питання, що якби ми не адаптували цю цифру під стандарти Митного союзу, то могли б наразитися на заборону ввезення нашої продукції, як це було недавно з Нікопольською птахофабрикою, продукцію котрої росіяни заборонили ввозити через наявність у ній патогенних мікроорганізмів. Для них це питання принципове, адже конкретно визначено цифру – у тушці має бути води не більш як 4%. Сьогодні там жоден виробник не кричить, що не вкладається в цей показник.
Російський досвід – винятковий привід запроваджувати цю норму Україні?
– Ні, є відповідні дослідження українських вчених. Наприклад, Інститут харчових продуктів, підпорядкований профільному міністерству, протягом двох десятків років проводив дослідження м’яса птиці, для цього у них цілий підрозділ. Так ось вони зафіксували, що у нас не було жодного випадку, коли б вміст води в тушках курей перевищував 4%. Тому розробники послалися і на наш досвід, а не тільки, як дехто каже, взяли за зразок росіян.
Звідки з’явилася цифра 7%, яка також обговорювалася членами робочої групи?
– Спочатку деякі компанії заявляли, що у них 7% вмісту води в продукції, і наполягали на тому, щоб ця норма становила саме 7%. Тепер вони знизили планку до 5,1%, така цифра зафіксована у європейських директивах.
Сьогодні стверджують, що ці 4% завадять нашому експорту. А я вам скажу, що європейці, які мають норму в 5,1%, ще швидше куплять тушку з 4% води. Адже це жорсткіші умови. Більше того, європейці досі з цією позицією остаточно не визначилися, вони оголосили тендер на розробку методики, яка дасть більш об’єктивне визначення вмісту води в м’ясі птиці. З часом 5,1% вони будуть знижувати до 4%. Варто наголосити, що європейці, коли записали 5,1%, мали на увазі 4% води в тушці, тому що Європа, визначаючи вологість, зараховує туди і нутрощі – печінку, серце тощо. Що більше вбирає води – кістка чи печінка? Звичайно, печінка. Тобто вони рахують вміст вологи у тушці разом з нутрощами.
Гравці ринку говорять, що зазначена норма зроблена під «Агромарс», а всі інші не зможуть її виконати. Чи так це насправді?
– Ці цифри – результати дослідження українських наукових установ на вимогу Міністерства аграрної політики. Всі учасники, крім одного, підтвердили об’єктивність цих результатів. У нас на Харківщині є підприємство «Курганський бройлер», яке користується водним охолодженням. Ми також провели паралельно дослідження на цьому підприємстві. Виявилося, що вміст води становить 2,6%. Тому 4% не вигідні «Агромарс», у якого завдяки повітряно-крапельному охолодженню вміст вологи становить 0,12%. І всі споживачі сьогодні знають, що наше м’ясо сухе. Під час приготування продукція ТМ «Гаврилівські курчата» практично не втрачає вологи, на відміну від продукції інших виробників. Тож яка вигода для «Агромарсу»? Ми втрачаємо, але більше переживаємо за споживача. У цьому наш інтерес. Ми могли б за американською технологією, як це роблять інші, продавати водичку за ціною м’яса.
УКАБ прогнозує, що через норму 4% Україну знову заполонить бразильське і американське м’ясо. Ви так не думаєте?
– Ні, я так не вважаю. Ніхто нічого не заполонить, вже намагалися, але не через воду, а через дешевизну. Зараз ми вибралися з цієї ями, а ті, хто раніше нам пропонував американські стегенця, працюють у зворотному напрямку. І нічого не треба змінювати, тому що природним шляхом тушка не набирає більш як 4%. Та й українці вже не захочуть імпортного м’яса, тому що вони знають, що американські стегенця наповнені водою.
Національний агропортал Latifundist.com
Костянтин Ткаченко, Віктор Хват
журнал“Наше Птахівництво” березень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
