Робота ТзОВ «Агрофірма «Добробут Прикарпаття» доводить, що вирощування індиків може вивести на український ринок новий сегмент якісного м’яса.
Проблема ринку індичатини, за словами Ігоря Романовича Пристай, директора ТзОВ «Агрофірма «Добробут Прикарпаття», – збут, бо він непрогнозований та некерований, (що зумовлено сезонністю продукції) відсутність нормальної цінової політики, державної підтримки. Проте навіть на цьому ринку працюють такі цілком успішні та перспективні підприємства, як ТзОВ «Агрофірма «Добробут Прикарпаття».
Ігорю Романовичу, розкажіть, якою була стратегія на старті створення підприємства з вирощування індиків?
– Спочатку планувалося, що це буде досить потужне регіональне підприємство, котре забезпечуватиме м’ясом індика принаймні населення західного регіону України. Від початку ми не збиралися входити до десятки, двадцятки чи лідерів, а просто планували працювати якомога стабільніше та якомога ефективніше. Тому в 2011 році ТзОВ «Агрофірма «Добробут Прикарпаття» збільшила вдвічі кількість посадок птиці на рік, в результаті чого збільшили й кількість отримуваного м’яса. До цього мали тільки одну зону вирощування та чотири посадки на рік. Але внаслідок того, що такий технологічний процес не міг забезпечити постійного та стабільного постачання м’яса нашим клієнтам, нам довелося його переглянути. Зараз на ринку України є сім потужних виробників індичого м’яса , якщо брати до уваги постійне перебування на ринку збуту . АФ «Добробут Прикарпаття» має на рік від 8,5 до 9 посадок по 17 тисяч птиці, тобто 150 тисяч птиці на рік нині ми садимо: 50% самок та 50% самців. Це дозволяє нам отримувати 2 тис. т м’яса на рік у забійній вазі.
Приміщення для утримання індиків були побудовані «з нуля» чи реконструйовані?
– Як які – є дві зони вирощування. На одній чотири пташники, один з яких було реконструйовано зі старих тваринницьких приміщень, які за часів Радянського Союзу належали місцевому колгоспу. Всі інші приміщення на території цієї ж зони побудовані з нуля. На іншій зоні всі п’ять приміщень реконструйовані.
Чому вибір впав саме на вирощування цього виду птиці?
– Бо бачили перспективу. Внутрішній ринок досі все ще ненасичений, я б навіть сказав, дефіцитний. Сьогодні спостерігається лише 30–40% наповнення ринку м’ясом індички. На ринку все ще мало виробників, ще є куди рости, українськими виробниками не використано експортні потужності.
Стосовно конкуренції, то особисто нам більше заважають не великі, а, як правило, дрібні виробники, бо вони роблять незрозумілі речі з ціною, вони не зацікавленні у постійній і стабільній ціні на індичатину, у них це сезонний бізнес, разовий заробіток. У них інша схема роботи, у них математика утворення ціни на кінцеву продукцію інша, ніж у великого виробника. Дрібний фермер посадив птицю, виростив, забив – отримав гроші. Їхні дії не можна передбачити. Чого не скажеш про великих виробників. А ми зацікавленні в постійних коштах від реалізованої продукції, бо треба годувати птицю, яка «сидить» у пташниках. У нас в пташниках завжди лишається сидіти більше птиці, ніж йде на забій. Тож самі розумієте.
Крім того, є у нашому бізнесі й певні ризики: відсутність культури споживання індичатини, відсутність інкубаторів, дороге обладнання й ветпрепарати, корми. Купуємо комбікорми для індиків на комбікормовому заводі АБОМІКС, що у Коломиї Івано-Франківської області. Обладнання, яке купуєш, як правило, у закордонних компаній, і коштує досить дорого, і на поставку доводиться чекати. А коли щось виходить з ладу, то будь-які затримки є проблематичними. Індики, мабуть, чи не найпримхливіші у вирощуванні.. Особливо це стосується кормів. Стабільно висока якість корму і внутрішня безпека на підприємстві-ось основна запорука успіху.
Стосовно споживання, то споживачі вже розібралися, що й до чого. Й у порівнянні з бройлерами чи свинями, почали поступово віддавати перевагу індичатині. 
А звідки ви завозите індичат?
– Сьогодні утримується приблизно 50–60 тисяч птиці. Птицю завозимо з Німеччини, компанія «Moorgut Kartzfehn», пробували французьку птицю фірми «Grelavi». Ось у березні буде посадка польської птиці. Але переважно це німецька птиця.
Чи залучаєте ви кредити?
– Так, постійно залучаємо кредитні кошти для закупівлі складових комбікормів – кукурудза, пшениця, соняшниковий шрот ,оскільки минулого року ціна на зернову групу просто зашкалювала, то задля економії коштів довелося купувати складові кормів про запас ще влітку 2012-го. Відсоток був стандартним, але ніхто з усіх запропонованих та розглянутих нами банків менше ніж «Укргазбанк» нам не дав.
Держава якось допомагає у поверненні кредитних коштів? Якою взагалі є державна підтримка виробників індичатини?
– В 2011 році державою відшкодувалась подвійна ставка НБУ по кредитних відсотках. На жаль ніяких державних відшкодувань ми не отримували з початку 2012 року. Стосовно дотацій, то тут потрібно шукати індивідуального підходу до кожного фермера. Бо, наприклад, для великих підприємств вигідно було б отримувати принаймні дотацію на вирощену голову. А для середніх та дрібних виробників, які мають не більше двох посадок птиці на рік, прийнятніше мати дотацію на 1 кг м’яса.
Я взагалі вважаю, що держава має забезпечити підтримку розвитку виробництва індичатини, що дозволить збільшити обсяги внутрішнього споживання цього м’яса та вийти на зовнішні ринки. Підтримка виробництва м’яса індиків дасть можливість вивести на великий ринок новий сегмент якісного м’яса. Сьогодні необхідно пропагувати культуру споживання індичатини. У світі динамічно нарощуються темпи виробництва м’яса індика. Україна також має перспективи у цій галузі.
Куди продаєте свою продукцію?
– По усій Україні, хоча спочатку розраховували задовольняти потреби тільки Західної України. Але сьогодні цей регіон не споживає поки що такої кількості м’яса, що зумовлено і відсутністю культури споживання, і невеликою кількістю населення. Тому ми реалізуємо свою індичатину по усій Україні: це і Київська, і Одеська, Закарпатська, Львівська, Луганська області. Своїх магазинів не маємо. Працюємо переважно з оптовими покупцями. До 90% своєї продукції реалізуємо у вигляді тушок. Тобто ми орієнтовані на оптового виробника. У нас немає можливості вторинної переробки й розробки тушок, ми не маємо лінії з вакуумного упакування так званої розробки. Ми йдемо іншим шляхом. Як, наприклад, працює сусідня з нами Польща? На теренах цієї держави зараз працює три потужні м’ясопереробні комбінати. Вони і скуповують всю птицю у виробників живою вагою за прозорою схемою розрахунків. Тобто виробники займаються тільки виробництвом, а поширення готової продукції на ринку збуту, їх не цікавить. Хоча раніше також продукція продавалася в основному цілою тушкою. Тож бачимо, що ми розвиваємося також в цьому напрямку.
Які плани подальшого розвитку в ТзОВ «Агрофірма «Добробут Прикарпаття»?
– Плани різнобічні. Навесні запускаємо власні комбікормові потужності – 5 тис. т комбікорму на рік, тобто виключно для власних потреб. Також цього року плануємо збільшити кількість зон вирощування. Маємо чотири зони вирощування, що забезпечує 8–8,5 посадок птиці на рік. У 2013 році збираємося запустити в дію ще дві зони вирощування, чим збільшимо кількість отримуваного м’яса у забійній вазі з 2 до 3 тис. т на рік. Тобто ми поставили собі за мету працювати виключно з тією птицею, яка буде вирощена виключно на власних потужностях. Маємо в планах зробити «дитячий садок» для птиці – тобто вирощувати птицю віком до одного місяця на одній території. Це дозволить нам мінімізувати випадки виникнення спалахів різних хвороб. У підсумку це нам дозволить забезпечувати ще більшу постійність та стабільність постачання м’яса нашим клієнтам. До речі, 2012 року ми були чи не єдиним підприємством, яке працювало безперебійно цілий рік, у нас не було ні тижня зупинки. І ми плануємо нарощувати кількість м’яса, отримуваного на рік. Плануємо облаштувати і цех розбирання, власну мережу, але це питання майбутнього. Зараз мінімальна ціна за 1 кг м’яса індички у забійній вазі – 30 грн.
Наталія Колос
журнал“Наше Птахівництво” березень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
