Точка зору

Біозахист – найдешевший спосіб убезпечити свиней від хвороб

Зігмунд Пейсак
керівник відділу хвороб свиней Національного ветеринарного інституту в Пулавах (Польща)

Багато років у Польщі, в Україні, та, напевно, в інших країнах Центральної Європи не звертали увагу на біозахист для підтримання здоров’я свиней. Лише епідемія АЧС змусила поставитися до цього серйозніше. Насамперед біозахист – це найкращий і найдешевший метод убезпечення стад від патогенів.

Споживання кормів свинями в Польщі набагато вище, ніж у ЄС, а приріст менше, бо наші стада інфіковані різними мікроорганізмами. І це через невелику увагу до біозахисту. Хоча він захищає не лише від хвороб, а й дозволяє близько на 90% скоротити використання антибіотиків; витрати на корм; забезпечує більші прирости, рівномірніший розвиток тварин; обмежує смертність.

Зауважте, ветеринарам платять за те, що тварини хворіють, а не за те, що вони здорові. Адже ветлікарі передусім займаються хворими свинями. А ліки треба використовувати щонайменше, дбати, аби тварини не інфікувалися. Та для багатьох свиноферм найважливішим є саме лікування, коли вони викликають ветеринара через хворобу тварин.  

Отже, біозахист – це насамперед відповідна організація виробництва і комплекс заходів із мінімізації ризику проникнення патогенів і розповсюдження їх у стаді. Ефективність біозахисту передусім залежить від управління, щоденного дотримання всіх правил. А ще – від застосування вакцин.

Патогени проникають у стадо свиней різними шляхами, але найчастіше – з новими тваринами, яких купує господарство. Варто мати на увазі, що до стада повинні потрапляти тварини лише з перевірених ферм.  

Дуже часто свинарі нехтують карантином для тварин, яких вводять у стадо. Він має тривати щонайменше три тижні, хоча бажано – 60 днів. За цей час усі тварини мають пройти лабораторні обстеження щодо патогенів, яких немає на конкретній свинофермі.

Серед інших джерел зараження – транспортні засоби, люди, які відвідують свиноферму, різне оснащення, гризуни, коти, собаки, повітря. Крім того, важливо вчасно утилізувати мертвих тварин.

Біозахист поділяється на зовнішній (він найважливіший) і внутрішній. Коли йдеться про зовнішній біозахист, головна мета господарства – мінімізувати випадки захворювання в стаді, вберегти його від потрапляння патогенів. Адже, як правило, тварини хворіють без симптомів, при цьому заражають своїх одноплемінників.

Якщо ж патоген усе таки проник на свиноферму, підключається внутрішній біозахист, аби блокувати рух збудників між приміщеннями, від станка до станка, ізолювати хворих тварин.

Дуже важливою є огорожа свиноферми. Навколо господарства треба підтримувати чистоту й порядок, щоб не було де сховатися тим самим гризунам, до прикладу.

На вікнах слід встановити протимоскітні сітки.

Силоси з кормами доцільно облаштувати так, аби транспорт не заїжджав на територію свиноферми. Дистанція до інших свиногосподарств, боєнь, полігонів із утилізації відходів має бути щонайменше 3 км.

Також необхідно максимально обмежити кількість входів і в’їздів на територію свиногосподарства (звичайно, з дезінфекцією). Ба більше, на мою думку, взагалі заборонити будь-який в’їзд. Навіть директор, голова правління компанії не повинен в’їжджати на своїй машині, а залишати її за парканом. Використовувати завантажувальні рампи.

Відвідувачі ферми повинні проходити через дезкилимки, але краще перевзуватися. Насправді перевзування, переодягання й миття рук (а за можливості – душ) – це 90% ефективності.

Хочу наголосити, що дезінфекція – дуже складне завдання. Чи то машина, чи то людина, проходячи дезбар’єр, має зупинитися й дочекатися, поки засіб подіє, а це – 15 хвилин.

Крім того, деззасіб не матиме сили, якщо він застосований неправильно. Це дуже важливо.

Зауважу, що правильне миття приміщення мийними засобами видаляє 90% патогенів. Після цього його треба висушити – лише в такому разі можна стверджувати, що дезінфекція відбулася. Так само і з транспортом.

Гладенькі поверхні легше дезінфікувати, ніж пористі. Це варто брати до уваги за облаштування тваринницьких приміщень.

Треба дотримуватися найважливішого правила «все пусто – все зайнято». Якщо свині залишаються у приміщенні, про правильну дезінфекцію не йдеться. Також необхідно перевіряти ефективність дезінфекції, брати мазки.

Працівники, які переміщаються між будівлями ферми, мають рухатися від поросят, підсвинків до дорослих тварин, а не навпаки. Адже у тварин різного віку – різна чутливість. Те, що безпечно для товарного поголів’я, може становити небезпеку для підсвинка тощо. Тому в жодному випадку не можна переміщатися «донизу» вікових груп.

Найкраще, коли на вході до кожного відділення є можливість перевдягнутися, перевзутися. У різних секторах взуття має бути різного кольору, щоб орієнтуватися, хто потрапив у взутті з іншого приміщення.

Ще одне надважливе завдання – навчання людей біозахисту, донесення до їхньої свідомості необхідності дотримуватися правил біобезпеки. І не лише знати про це, а й застосовувати на практиці. Адже будь-яка інфекція має негативні наслідки для рентабельності свиноферми.