Ці фермери зовсім не вписуються в стандартні уявлення — їх часто називають диваками, а подекуди й відверто зневажають, мовляв, усе це не серйозно. Проте вони своєю працею доводять — робити бізнес на екзотиці варто. Журналісти газети «АгроМаркет» проїхались Україною та зібрали історії з найцікавіших вітчизняних ферм.
На Житомирщині — цесарки та фазани
Господарство «Полісся-Інвест» було створене 2011 року як родинне підприємство для виробництва виключно органічних продуктів харчування. По-іншому й бути не могло, адже на початку мова йшла про здоров’я дитини. У сімейної пари Андрія та Вікторії Білицьких часто хворіла донька Ксенія. Довелося навіть переїхати на певний час у Німеччину. Там лікарі й порадили приділити особливу увагу здоровому харчуванню дитини.
У результаті юрист-тато і лінгвіст-мама купили в Житомирській області стару колгоспну ферму й заради дочки започаткували сільськогосподарський бізнес — рослинництво й тваринництво. Відсутність досвіду у веденні аграрного бізнесу в певному сенсі пішло на користь — вони не знали, як заведено робити, і все робили так, щоб спочатку їх родина й друзі, а згодом і покупці їли корисну та максимально безпечну їжу.
Суть проекту
Сьогодні «Полісся-Інвест» — пройшло сертифікацію на органічне тваринництво, на 100% забезпечене власними кормами, також сертифікованими як органічні. На полях господарства вирощують овес, просо, гречку та пшеницю, виробляють качатину, гусятину, індичину, а також утримують 2000 цесарок і фазанів.
Опікуватися цим видом органічної птиці на підприємстві почали через майже цілковиту відсутність конкуренції в сегменті. Вимоги до утримання дуже високі, адже для кожного птаха в пташнику має бути передбачено не менше одного квадратного метра.
Підприємець стверджує, що м’ясо цесарок за поживністю й іншими біологічними показниками вважається найкращим за інші види птахів. А білок м’яса цієї птиці за кількістю й співвідношенням амінокислот — незамінний продукт харчування. М’ясо фазана також ніжне, соковите, має велику харчову цінність, багате на мінерали, за смаком нагадує курятину, але містить набагато більше корисних речовин. Продукція «Полісся-Інвест» принципово ніколи не заморожується, її постачають винятково під замовлення, щоб гарантувати покупцеві максимальну якість і свіжість м’яса.
Рентабельність і прибутковість
Поки що розведення фазанів і цесарок надто рентабельним бізнесом Білицькі назвати не можуть — витрати на виробництво майже з’їдають так звану органічну ціну. Сьогодні органічне м’ясо коштує в середньому на 40% дорожче за звичайне. Проте перспективи сегмента називають величезними — уже сьогодні великі супермаркети, такі як GoodWine та «Сільпо», дають закупівельну ціну на цесарок — 170 грн/кг, і на фазанів — 190 грн/кг.
На Харківщині — мармурові стейки
Отримавши освіту в одному з українських аграрних вишів, Ігор Хаперський відправився на практику у Великобританію. Там він уперше побачив білосніжних корів породи шароле. Тоді він ще не знав, що м’ясо цих корів вважається справжнім делікатесом і є найдорожчим у світі. Проте чим більше дізнавався про особливості цієї породи, тим сильнішим було бажання привезти її в рідну Україну. І в травні 2010 року пан Ігор купив перших 25 теличок шароле та розпочав свій бізнес у Харківській області. Місце було обрано не випадково — адже на відстані майже 200 км немає жодного промислового підприємства, яке могло б нашкодити екології виробництва. Сьогодні у фермерському господарстві Ігоря Хаперського 450 га ріллі, стільки само сінокосів і лугів. У нього працюють 16 осіб.
Суть проекту
Найцікавіше, що теличок у господарстві Хаперського вирощують за французькою технологією, яка не передбачає доїння. Теличку вирощують, допоки вона приносить телятко. До восьми місяців воно п’є молоко, і тільки потім його відлучають. Навесні телят вагою 50–60 кг випускають на луки. До осені вони нагулюють 250–300 кг. Додатково їм дають тільки воду й сіль. Трави з луків цілком достатньо, аби поголів’я отримувало добовий приріст у 1 кг. На виході підприємство отримує високоякісне мармурове м’ясо. Стовідсотково білковий продукт, який можна жувати губами — настільки воно м’яке. Воно також не має характерного для яловичини запаху, який не подобається деяким людям.
Рентабельність і прибутковість
Як стверджує власник ферми, українці поки що не розуміють різниці між мармуровим м’ясом із його ферми та звичайним. Тому ціна в 500 грн за кілограм до снаги далеко не кожному. У нас просто немає культури споживання цього виду продукції — натомість у Європі кілограм може коштувати до 100 євро. Поки що значно розширювати масштаби підприємець не планує — ті обсяги, що є, із радістю забирають ресторани столиці та великих міст.
На Київщині — осетри та чорна ікра
Історія підприємства
У 70-х роках в місті Українка на базі рибгоспу Київської області було запроваджено підрозділ господарства «Пролетарська правда» кавалера Трудового червоного прапора. Це було одне з перших в Україні аквакультурних господарств, де вирощували форель, осетрових, але здебільшого не для комерції, а для експериментів і розуміння, як це можна зробити в промислових масштабах. Після розвалу СРСР і вимушеного забуття об’єкт викупили два молодих бізнесмени — Максим Мостовий і Сергій Мєшков. Рибгосп мав стати офісом для іншого бізнесу, але рибу вирішили не продавати, а, навпаки, взяти на практику студентів сільгоспакадемії, які доглядали за нею. Шість років тому її наплодилося стільки, що потрібно було щось вирішити. Вивчивши попит та розробивши бізнес-план, підприємці почали оформлювати документи й дозволи, а вже у 2011 році, єдині в Україні, випустили першу партію чорної ікри під торговою маркою Osetr.
Суть проекту
Осетрове господарство спрямоване на вирощування товарної продукції, формування ремонтно-маточних стад, отримання рибопосадкового матеріалу та харчової чорної ікри. Господарство розташоване в мальовничому місці на березі каналу електростанції всього у 20 км від Києва (основного місця збуту делікатесної продукції в Україні). Температура води в каналі взимку вища, ніж у звичайних водоймах, що дозволяє вирощувати стерлядь й осетрів інтенсивніше. Вирощують рибу в садках, на понтонних лініях. Умови максимально наближені до природних — течія та чиста вода.
Ікру отримують методом так званого «доїння», підрізаючи яйцепроводи та зберігаючи життя самок — вони спокійно живуть у ставках ще 20 і навіть 30 років. Кожна риба має свій чип, а технології дозволяють покупцеві за бажання дізнатися, від якої особини отримана ікра.
Нерест на фермі відбувається практично щотижня, тому на складі завжди є свіжа продукція. Ікра від українського виробника малосольна. Весь процес від вирощування риб до засолу та закочування банок відбувається на місці, що дозволяє контролювати процес і гарантує покупцям продукцію найвищої якості.
Рентабельність і прибутковість
Виробництво ікри витратний і технологічно складний процес. За роки роботи в нього було інвестовано понад 300 тис. доларів. Економічна криза вдарила по прибутках компанії. Якщо за 2010 рік підприємство лише на продажі стерляді заробляло 1 млн грн, то тепер продажі і від ікри, і від риби скоротилися в середньому на 20%. Проте підприємство й далі активно працює з торговими мережами: наприклад, постачає продукцію у GoodWine, LeSilpo, «Фуршет» і нарощує потужності. Компанія отримала всі потрібні сертифікати на експорт продукції та поступово прокладає собі шлях у Європу — уже продали декілька невеликих партій. Проте поки що 95% виробленої підприємством ікри осідає на вітчизняних прилавках. Сьогодні 30-грамову баночку чорної ікри ТМ Osetr продають за ціною 620–660 грн, а кілограм осетра чи стерляді обійдеться приблизно у 160 грн.
На Вінничині — равлики
До 2009 року Дмитро Бутенко успішно вів бізнес — мав у власності підприємство з продажу кондитерських виробів і невелику базу металобрухту. Всі зароблені кошти він витратив на купівлю будинку та землі у Вінницькій області. Проте фінансова криза змусила змінити плани: нерухомість стрімко подешевшала. По похилій пішов і бізнес Дмитра, потрібно було створювати щось нове й перспективніше. Спочатку він задумав організувати кролячу ферму — навіть розробив проект і обчислив обсяг інвестицій. Однак усе змінилося в той день, коли в магазині «Дари моря» в Києві він побачив равликів, яких виробляли в Калінінградській області, в Росії. Ціна йому здалася просто непомірно високою. І це в той час, коли біля будинку Дмитра повзали мільйони цих молюсків. Так і зародилась ідея створити на власній ділянці ферму під назвою «Еко Равлик».
Суть проекту
Перших молюсків Дмитро спеціально завозив із Латвії. З часом зрозумів, що українські равлики нічим не поступаються імпортним і налагодив їх постачання із Західної України.
Початкові знання бізнесмен черпав із російських наукових робіт із вирощування, приготування та реалізації виноградних равликів. Теорію вивчав кілька місяців, технологічний процес освоював уже на практиці — методом спроб і помилок.
Потім два роки вчився працювати з новим продуктом — експериментував, виводив рецептуру, спілкувався з кухарями. Класичний рецепт приготування равлика — під бургундським соусом — Сергій освоював рік. У 2009-му він на фермі робив усе: від дезінфекції раковин до фасування. Якщо на самому початку ферма «Еко Равлик» продавала до 10 кг продукції на місяць, то тепер у рази збільшила продажі — рентабельність «новинки» перевершила всі очікування.
Перші труднощі виникли із сертифікацією продукції: компанія пройшла понад 30 перевірок якості равлики, а на підготовку необхідної документації та розробку етикетки пішло більше як 30 тис. гривень. Спочатку «Еко Равлик» орієнтувався тільки на кінцевого споживача й рекламував свій продукт домогосподаркам. Проте великих грошей це не приносило. Пан Бутенко пішов іншим шляхом: налагодив співпрацю з київськими ресторанами. Замовлення стали серйозніші, виторги почали зростати. «Еко Равлик» співпрацює з 60 ресторанами й продає молюсків на вагу по всій Україні через свій сайт. Працює з торговою мережею Fozzy Group. Українських равликів охоче купують ресторани, готельні комплекси та супермаркети.
Рентабельність і прибутковість
Спочатку підприємець інвестував у свій бізнес 12 тис доларів — закупив холодильні камери, посуд для зберігання та приготування равликів. Тепер частину равликів, яких відправляють на ринок, ферма вирощує сама, а частину сезонні працівники збирають у лісах Хмельницької та Вінницької областей. За 100 кг «урожаю» господар виплачує їм 2500 грн.
На виході м’ясо равлика коштує від 1000 грн/кг. Сьогодні у виробничому портфелі компанії є понад сім видів готових равликів із соусами. Найдорожча продукція — ікра равлика — коштує за 1000 доларів за кілограм. Підприємець визнає, це немало, але майже вдвічі дешевше, ніж імпортні аналоги.
Ірина Глотова
газета “АгроМаркет”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
