Незалежно від культури, яку ви плануєте вирощувати для виробництва корму, спочатку потрібно обрати поле. Тут важливу роль відіграє якість ґрунтів і профіль поля, особливо, якщо плануємо вирощувати культури для заготівлі сінажу чи сіна. Особливу проблему створюють круті схили. Це — ризик отримати зріджений травостій, змивання внесених добрив та ерозії ґрунту, а також проблеми з рухом кормозаготівельної техніки, зокрема з налаштуванням косарок, ворушилок і валкувачів.
На фоні різкого зростання ціни на добрива багато аграріїв шукають різні варіанти використання органічних добрив. Здебільшого це — гній і його рідка фракція — гноївка. Багато господарств отримують досить добрий результат, але тут виникає ще більше запитань. Особливо важливим є період і механізм унесення гною.
Результати досліджень ґрунту на кількість спор клостридії на полях пригосподарської території або, просто кажучи, на тих, де постійно вносять органічні добрива з ферми, показали, що саме там міститься в рази більше спор клостридії, ніж на полях, на яких довгий час не вносили органічні добрива.
Гній містить багато спор клостридії, і якщо ми вносимо його поверх рослин, які ростуть на полі, або їх кореневищ, тим самим проводимо додаткове обсіменіння цих рослин спорами. Тут варто врахувати, що клостридія на сьогодні є одним із головних ворогів для наших тварин і дуже часто є першопричиною псування основних культур.
Ін’єкції гною
Багато українських аграріїв розповідають, що часто бачили, як на європейських та американських фермах гноївку вносили безпосередньо поверх посівів багаторічних та однорічних кормових трав. Таким чином, неглибока дискова ін’єкція гною є відносно новою технологією на північному сході США, яку застосовують у системах без обробітку для внесення гною з мінімальними порушеннями ґрунту. Цей спосіб потребує більше енергії, більше пального, він повільніший за традиційне розкидання. Порівнюючи з поверхневим, ін’єкційне закачування гною покращує ефективність використання азоту (N) внаслідок зменшення випаровування аміаку (NH3), зменшення запахів і втрат поживних речовин (N і P).
Досить цікаві дослідження були опубліковані з Пенсільванського університету 2022 року Jos.e P. Castan˜o-Sa.nchez, Heather D. Karsten, C. Alan Rotz. Їх результати засвідчують, що подвійний висів і внесення гною в ґрунт ін’єкторами зменшили загальні втрати азоту (N) на 12–18%, а фосфору (P) — на 16–19%. Застосування ін’єкцій гною зменшило втрати аміаку (NH3) в полі на 85%, порівнюючи зі стратегією поверхневого розкидання. Внесений у ґрунт гній втрачав розчинний фосфор (Р) на 77% менше, ніж розкиданий на поверхні.
Ефективний тандем
На північному сході США 10% загальної площі всіх посівних угідь регіону нині засівають двічі. Озиме жито, за яким висівають кукурудзу, є найпоширенішою комбінацією, що представляла понад половину сівозмін озимого жита та кукурудзи 2010 року.
В умовах України ця схема не завжди спрацьовує. Потрібно обирати культуру, виходячи з наявності вологи у ґрунті на період сівби та типу кореневої системи культури, яка буде після жита. Часто висівають соняшник, сою, кукурудзу чи гречку. Хорошим варіантом є цукрове сорго або соргосуданковий гібрид, якщо є потреба в додатковій кількості корму. Утім, завжди вирішальним є рівень вологи у ґрунті.
Аналізуючи досвід вирощування жита в різних кліматичних зонах США, зазначають, що врожай кукурудзи після «подвійної сівби» жита був на 10–12% меншим через затримання із сівбою кукурудзи та потенційно меншу вологість ґрунту під час посівної. Проте науковці прогнозують збільшення врожайності кукурудзяного силосу та зерна в майбутньому завдяки збільшенню фіксації вуглекислого газу (CO2) і покращенню ефективності використання води на фоні зміни клімату й селекційних напрацювань.
Використання системи подвійної сівби компенсувало зниження виробництва кукурудзяного силосу, створюючи потенціал для більшого виробництва кормів. Системи силосування жита й кукурудзи у двох польових дослідженнях у Пенсильванії підвищили загальне виробництво кормів на 20–44%. Завдяки вищому показнику сирого протеїну і перетравності НДК в житньому силосі витрати на закупні корми знижуються на 20–25%.
Водночас польові дослідження озимих однорічних рослин із наступним висівом кукурудзи на силос в інших регіонах на півночі США повідомляють про більшу або таку саму загальну продуктивність корму. Подібні результати отримують і в Україні — в зоні достатнього зволоження.
Сівба кукурудзи після гібридного жита на силос відбувається на два тижні пізніше проти традиційних термінів, що зумовлено довшим перебуванням жита на полі для отримання високої врожайності. Для сівби використовують гібриди кукурудзи з низьким ФАО, щоб компенсувати коротший вегетаційний період. Із застосуванням технології подвійної сівби менше збирають кукурудзи на силос або багаторічних трав на сінаж, але отримують більший обсяг кормів і залучають менше орних земель для задоволення потреб стада в кормах. Американські дослідження показали: коли жито збирали на 7–10 днів пізніше від закінчення традиційних термінів сівби кукурудзи, значне накопичення активних температур для рослин гібридного жита призводило до збільшення біомаси жита в 1,4–3,6 раза. Тобто, скосивши гібридне жито на 7–10 днів раніше, його врожайність зменшується вдвічі.
Вплив удобрення
На врожайність жита впливають спосіб і термін унесення гною. У середньому внаслідок унесеног о й загорнутого в ґрунт гною до сівби врожайність підвищувалася на 7,0%, ніж за поверхневе розподілення гною без загортання в ґрунт. З тим післясходове ін’єкційне внесення гноївки давало в середньому на 5,5% більший урожай. Це підвищує використання поживних речовин гною рослинами. Тому можна рекомендувати внесення гною до сівби з його загортанням у ґрунт, а вже після отримання сходів провести додаткове ін’єкційне внесення гноївки.
Ми завжди маємо розуміти, що отримаємо такий урожай і поживність кормових культур, наскільки змогли забезпечити рослини поживними речовинами. В Україні під оранку гній загортають на 25–27 см углиб, тому на рослини, що тільки починають формувати кореневу систему, він не має значного впливу.
Також слід ураховувати, що для до ступності поживних речовин із гною має бути оптимальна температура для роботи мікроорганізмів, які його ферментують. Тому у разі скошування гібридного жита на силос у фазу прапорцевого листка ефект від унесеного гною під оранку буде тільки протягом двох тижнів перед скошуванням і жодним чином не буде стимулювати весняне кущення та розвиток самих рослин.
Найкращий варіант для стимулювання весняного кущення — внесення 250– 300 кг аміачної селітри на один гектар. Урожайність житнього силосу формується від висоти й густоти рослин, і саме азотне живлення допомагає отримати високу врожайність.
The Ukrainian Farmer
