Прогноз поширення шкідників на ярих зернових колосових і горосі на 2014 рік.
У ранньовесняний період ярим зерновим культурам — ячменю, пшениці, тритикале — значної шкоди завдають злакові мухи, блішки та цикадки. Пізніше — попелиці та п’явиці. У другій половині вегетації небезпечні хлібні клопи, злакові трипси, хлібні жуки та звичайний хлібний пильщик. Зі згаданих культур тритикале має найбільшу стійкість до ураження найпоширенішими хворобами та деякими видами шкідників, тому не потребує істотного застосування пестицидів. А ось ярі пшениця і ячмінь потребують більшого захисту. Спробуємо оцінити загрози цьогорічним посівам від шкідників.
Блішки
2013 року досить шкодочинними блішки були на ячмені, де в середньому вони пошкодили 30% рослин, а максимально до 60%, але переважно в слабкому ступені, за чисельності 6–7, максимально — 12 екз./м². Хлібні блішки були поширеними й на сходах ярoї пшениці, цьому сприяла суха й тепла погода. Пошкодженість ярих становила в середньому 26%, на окремих площах по краях посівів досягала 42–90%, переважно в слабкому ступені, тобто вище за поріг економічної шкідливості (ЕПШ). За наявності стеблових блішок понад 3–4 екз./м², а cмугастих блішок понад 6 екз./ м²проводять обробки полів дозволеними препаратами.
Наразі зимуючий запас жуків залишився на рівні минулих років і становить 3–4 екз./м², в окремих господарствах до 5 екз./м². Зважаючи на все це за умов теплої та посушливої весни можливе значне пошкодження ярих зернових культур, особливо в крайових смугах. Доцільно планувати проведення крайових обробок, а за сприятливих погодних умов і суцільні обробки.
Злакові мухи
Серед злакових мух найбільшої шкоди завдають шведські мухи, гессенська й інші. Рослини, ушкоджені личинками мух, мають прив’ялий або засохлий центральний листок. Найбільше мухи заселяють ранні посіви.
Упродовж останніх 10 років середня чисельність пупаріїв шведських мух коливалася в межах 2–6 екз./м², в останні два роки спостерігається зменшення зимуючого запасу шкідника. Весіння стійка тепла погода сприяє розмноженню шведської та гессенської мух. Похолодання та різкі коливання температур із сильними вітрами обмежують розвиток цих внутрістеблових шкідників. Розвиток шведських й інших мух на колоссі більше спостерігається в роки з вологим літом.
Перше покоління шведських мух розвивалося на сходах ярих хлібів. Пошкоджені рослини становили 1%, а чисельність личинок — 3–6 екз./м². ЕПШ на посівах зернових колосових — понад 3–4 екз./м². Друге покоління пошкодило близько 3–5% колосся ячменю та пшениці, що менше порівняно з попереднім роком. Третє розвивалося на падаличних сходах зернових, тому запобігання й знищення падалиці сприяє регуляції чисельності «шведки» і «гессенки».
Протруювання насіння комплексом інсектицидів трохи стримує шкідливість внутрішньостеблових шкідників.
У новому сезоні очікується незначний підйом шкідливості шведських, гессенських мух на ярих зернових. Вогнища масового розвитку виникатимуть за монокультури зернових колосових і за відсутності захисту посівів на ранніх етапах росту ярини.
Водночас, за даними науковців, хімічні обробки проти злакових мух в останні роки були малоефективними, тому захист від них ґрунтується на попереджувальних й агротехнічних прийомах.
Попелиці
Попелиці(велика злакова, звичайна тощо) посідають серед шкідників сільськогосподарських культур особливе місце як за кількістю видів, так і за ступенем шкоди для рослин. Заселеність ярини злаковими попелицями минулого року у фазу кущіння була незначною — на 3% рослин.
Погодні умови весняного періоду не сприяли ранньому відродженню попелиці. На ярій пшениці та ячмені утворення невеликих колоній 2013 року розпочалось у фазу виходу в трубку, що пізніше проти попередніх років. У подальшому відбувалося поступове зростання заселеності зернових культур попелицями та найбільшим воно було в період наливу зерна.
На ярих зернових попелиці не мали інтенсивного розвитку, і заселеність ними рослин у фазу молочної стиглості в середньому становила 8%, максимальна — 15% із чисельністю 1–3, до 7-ми личинок на одну заселену рослину.
Важливу роль у регулюванні чисельності попелиць відіграють паразити й хижаки. Хімічні обробки посівів не проводять за співвідношення ентомофагів до попелиць 1:20 і більше та зараженні попелиць ентомофорозом 25% і вище. Співвідношення хижак-шкідник у 2013 році було 1:20, хворих злакових попелиць у середньому — 6%, паразитованих — 7%. Сприяє поширенню більшості попелиць надмірне азотне живлення (ГТК 0,8–1,3); стримують розвиток шкідника коливання температур (пізні заморозки), зливові дощі й посуха.
Огрубіння рослин, посушливі умови середини літа минулого року знизили чисельність попелиць із фенологічної фази воскової стиглості до господарсько невідчутних. Розвиток і шкідливість попелиць у посівах зернових у 2014 році визначатиметься погодними умовами, чисельністю ентомофагів і проведенням хімічних обробок.
Хлібні п’явиці
Торік хлібні п’явиці заселяли посіви в кінці квітня. Чисельність жуків злакових п’явиць становила по краях посівів 1–4 екз./м², по діагоналях не перевищувала 3 екз. на 100 помахів сачком. Жуки вигризали наскрізь поздовжні отвори на листках, проте відчутна шкідливість імаго виявлялася лише на окремих посівах. Динаміку розселення, відродження злакових п’явиць було важко відстежити, оскільки майже одночасно розвивались імаго та личинки, одночасно відбувалося живлення жуків, відкладання яєць і відродження личинок. У посівах ярих у фазу колосіння було пошкоджено в середньому 10%. А максимально на окремих площах по краях посівів уражено близько 32% рослин у слабкому ступені. Тепла погода травня сприяла пришвидшеному розвитку личинок, і заляльковування відбувалось раніше багаторічних термінів. Цьогоріч шкодочинність п’явиць може зрости за умов теплої й посушливої весни та помірно дощового літа.
Хлібні клопи
У Північному Лісостепу шкідливі хлібні клопи належать до домінантних видів фітофагів. Більшість у посівах зернових культур становила шкідлива черепашка (85%), але у північних районах вагому роль відігравали австрійський, маврський клопи та елія гостроголова. Масове заселення посівів клопами, що перезимували, проходило в першій декаді травня 2013 року. Щільність дорослих клопів 0,2–1 екз./м², в окремих районах до 2 екз./м². Зараженість яєць природними ворогами теленомінами була 17%, максимально — 30%. Віковий склад популяції черепашки на період повної стиглості зерна дорослих особин — 85%, личинок — 15%.
Чисельність клопів у місцях зимівлі восени 2013 року становила 0,6–1 екз./м², максимальна — 2 екз./м². Заселеність місць зимівлі хлібними клопами порівняно з попереднім періодом дещо зросла, а щільність залишилася на тому самому рівні.
Хімічні заходи проти клопів не планують, якщо заселеність яєць паразитами перевищує 50%, або щільність хлібних клопів не перевищує 2 екз./м². Огляд посівів ліпше проводити за теплої сонячної погоди в першій половині дня після переходу добової температури через +14 ˚С. Сприятливими для розвитку клопів буває ГТК до 0,7, а ГТК 1,6 і вище — несприятливий. Шкідник схильний до спалахів і територіальних експансій, тому навіть за кількості нижчої за ЕПШ потребує моніторингу, обробок за масового відродження личинок.
Хлібні жуки
Шкідливість хлібних жуків мала локальний характер, вони зосереджувалися переважно в крайових смугах. Вихід хлібних жуків із ґрунту й заселення ними зернових колосових розпочалося 2013 року в червні у фазу цвітіння — молочна стиглість. Спочатку на посівах з’явився жук красун чисельністю 0,5 екз./м², а пізніше і жук-кузька 1–3 екз./м², який був більш шкідливий. У популяції хлібних жуків останній становить понад 80%. Порівняно з минулими роками середня чисельність хлібних жуків у посівах зернових переважно знизилась і не перевищувала ЕПШ. Середня зимуюча кількість личинок хлібних жуків в обстежених полях сівозміни (переважно під просапними й зерновими культурами) протягом останніх 10 років зростала з 0,3 до 1,7 екз./м², і лише торік трохи почала зменшуватися.
Цей шкідник дуже чутливий до вологи, відтак, спека упродовж літа й перезволоження восени зменшили чисельність хлібних жуків. Своєчасне проведення захисних обробок знизило пошкодженість колосків хлібними жуками до 2%. На 2014 рік можна прогнозувати незначне підвищення чисельності хлібних жуків насамперед у крайових смугах, і планувати захисні заходи в молочно-воскову стиглість зерна.
Пшеничний трипс
Пшеничний трипс — небезпечний сисний шкідник зернових культур. Чисельність дорослих особин у фазу «трубкування» минулого року була такою: середня — 2 екз./стебло, максимальна — 5 за заселеності стебел ярих зернових приблизно 9%.
Погодні умови 2013 року не сприяли поширенню пшеничного трипса. У фазу трубкування зернових проходили зливові дощі, які й сприяли зменшенню чисельності шкідника. На відміну від попередніх років у цей період шкідника на зернових колосових не було. Звичайно, максимальна чисельність трипсів спостерігається у фазу колосіння, особливо по стерньових попередниках. Минулого року заселення та шкідливість трипсів на ярих зернових спостерігалась у фазу наливу зерна, проте була нижчою, ніж попереднього року. Кількість личинок у фазу масового формування зернівки: середня — 7, максимальна 30 екз. на колос, заселених колосків було 17%, максимально — 40%.
Хімічні обробки зернових, що проводили у цей період проти комплексу шкідників, знищували й трипсів. Однак виявлення осередків із щільністю трипсів понад 14–17 шт. на колос спонукає до проведення додаткових обробок саме проти трипсів.
У 2014 році в разі сприятливих погодних умов трипси матимуть господарське значення у південних районах.
Шкідники гороху
Основними шкідниками на початку вегетації гороху залишаються бульбочкові довгоносики(сітони) і сірі довгоносики. Із настанням різкого тепла в кінці квітня смугастий і щетинистий бульбочкові довгоносики вийшли з місць зимівлі. Із появою сходів гороху шкідник мігрував на поля культури з посівів багаторічних трав. На сходах налічувалося довгоносиків 2–4 екз./м², максимально по краях посівів. Чисельність цих шкідників і їх пошкодження було нижчим, ніж у попередні роки.
Зимуючий запас бульбочкових довгоносиків залишився на рівні середньобагаторічних показників. У 2014 році за умов теплої посушливої весни та подальшого зменшення посівних площ гороху бульбочкові довгоносики можуть загрожувати пізнім посівам гороху, особливо по краях площ. Сівозміни зернобобових культур проти бульбочкових довгоносиків (10–15 жуків/м²) обприскують дозволеними препаратами.
Із сисних фітофагів гороху значну шкідливість спричиняли бобові попелиці. Їх поширення залежить від температур й інтенсивності опадів. Самки-розселювачки бобової попелиці з’явилися на бобових травах, а посіви гороху вони почали заселяти в кінці травня. Погодні умови сприяли розвитку попелиць, найбільша заселеність гороху шкідниками спостерігалась у фенологічну фазу цвітіння. У цей період на горосі на 100 помахів сачком відловлювали в середньому 112–240 екз. личинок, а максимальна їх чисельність не піддавалась обліку.
У подальшому наявність ентомофагів і хімічні обробки знизили чисельність шкідника. У фазу наливу бобів на 100 помахів сачком на горосі відловлювали в середньому 62, максимально 320 екз. личинок, але ентомофаги та погодні умови стримували їх шкідливість. У 2014 році за сприятливих умов (температура повітря +18…+22 0С, значної вологості) і доброї перезимівлі можлива ймовірність масового розмноження попелиць.
Заселення гороховою зернівкою зазвичай починається за температури вищої за +21 °С наприкінці бутонізації — на початку цвітіння культури. Жуки горохового зерноїда торік відроджувалися з третьої декади липня, що на декаду раніше, ніж попереднього року, а станом на початок вересня жуки становили майже 80%. В 1 кг гороху налічувалося 54 пошкоджені зернини, максимально в окремих партіях 130, це нижче за минулорічні показники. За даними науковців, дрібнозернисті сорти гороху менше ушкоджуються зернівкою. Виявлення партій насіння гороху з чисельністю зернівки понад 10 жуків/1 кг зерна є показанням для проведення фумігації зерна.
У 2014 році зерноїд залишиться найнебезпечнішим шкідником гороху, концентруватиметься на полях, тому проти нього слід планувати дворазову обробку всіх площ гороху.
Посіви гороху проти попелиць і горохового зерноїда за чисельності понад 300 екз. обробляють у фазу бутонізації.
Метеликів совок і горохової плодожерки обліковують на пастки й ловчі коритця. Чисельність і шкідливість плодожерки у 2013 році була нижчою, ніж у попередні. Шкідник не мав господарського значення. Прохолодна погода червня та хімічні обробки знизили пошкодженість рослин. Гусенями плодожерки було пошкоджено 2–6% бобів і в середньому до 3% зерен.
Заходи з обмеження чисельності совок мають спрямовуватися проти всіх стадій фітофагів: метеликів, яєць, гусеней і лялечок. Із метою запобігання поширенню шкідників на полях виставляють коритця з мелясою, що шумує, із розрахунку 2–5 коритець на 1 га. Коритця виставляють із середини травня до кінця червня (для I покоління метеликів), а також із середини липня (для II покоління). Проти підгризаючих і листогризучих совок широко застосовують випуск трихограми на початку та в період масового відкладання яєць за умов, сприятливих для розвитку шкідника (ГТК 0,9-1,2). Випуск бурої та жовтої трихограм у період відкладання яєць: співвідношення 1:10. Проти гусеней листогризучих молодших віків совок, акацієвої вогнівки та лучного метелика, які осередково можуть траплятися в посівах гороху, використовують дозволені препарати з дотриманням регламентів застосування.
За зменшення посівних площ гороху можлива концентрація спеціалізованих шкідників і зростання пошкодження культури в приватних господарствах (як вже відбувалося із цукровими буряками). Шкідливість більшості згаданих видів ентомооб’єктів зростає за сухої спекотної погоди. Це слід ураховувати у вирішенні доцільності проведення обробок.
Ксенія Баннікова, канд. с.-г. наук, фітосанітарний інспектор Головдержфітосанітарної інспекції
журнал The Ukrainian Farmer, квітень 2014 року
The Ukrainian Farmer
