Досвід вирощування ріпаку — мінімум теорії й максимум практики
Ріпак: інструкція з експлуатації
Досвід вирощування ріпаку — мінімум теорії й максимум практики.
Два десятиліття ми висівали озимий ріпак на демоділянках, а аграрії вирощували його по всій території України за допомогою нашої техніки. За ці роки ми зібрали багато досвіду, як позитивного, так і «наступного разу більше так не будемо робити». Цей досвід сформував «інструкцію з експлуатації», яку ми й надаємо на ваш розсуд. Сухі вижимки — мінімум теорії та максимум практики.
Попередник
Хорошими попередниками для озимого ріпаку вважаються зернові колосові культури (пшениця, ячмінь), бобові (горох, соя, сочевиця), а також чисті або зайняті пари. Основні вимоги до попередника — ранній обмолот (щоб встигнути підготувати поле та вчасно посіяти озимий ріпак). Вибір конкретного попередника залежить від регіону, технології обробітку ґрунту та наявності вологи.
Зернові колосові (озима пшениця та ячмінь) — це найбільш розповсюджені та базові попередники в Україні. Озимий ячмінь уважають кращим за пшеницю — він раніше звільняє поле, а його солома має сприятливіше співвідношення вуглецю до азоту (C : N), через що швидше мінералізується бактеріями. Ріпак по ячменю зазвичай розвивається активніше. Озима пшениця також є хорошим варіантом, але вимагає ретельного менеджменту рослинними рештками. Важливо забезпечити якісне подрібнення й розподілення соломи, щоб уникнути поганого контакту насіння ріпаку з ґрунтом.
Горох уважають одним із найкращих попередників через накопичення азоту й вологозбереження, він створює ефект напівпару. Після гороху будь-який гібрид ріпаку розвивається інтенсивніше на 7–10 днів, як порівняти із сівбою по пшениці. Це дозволяє зміщувати сівбу на пізніші терміни (кінець серпня), отримуючи такий самий розвиток рослин перед зимою, як за сівби по пшениці 15 серпня. Озимий ріпак ефективніше за озиму пшеницю використовує ґрунтові запаси азоту від гороху.
Чистий пар забезпечує максимальну кількість вологи та вільного мінерального азоту в ґрунті. Це дозволяє ріпаку дуже інтенсивно розвиватися з осені.
Кукурудза на силос або раннє просо також можуть бути попередниками, якщо вчасно звільняють поле для підготовки ґрунту. Існують сучасні гібриди озимого ріпаку з дуже інтенсивним стартовим розвитком. Їх можна висівати навіть після зернової кукурудзи з невеликим ФАО. Важливо обмолотити до 1 вересня. Тут знадобляться оранка та сприятлива погода. Попри ризикованість такого рішення, в Україні є позитивний досвід.
Не рекомендується висівати ріпак після культур, що мають спільні з ним хвороби, зокрема склеротиніоз (соняшник, соя), особливо в насичених олійними культурами сівозмінах. Найкращим способом розірвати ланцюг передання склеротиніозу є введення в сівозміну злакових культур перед ріпаком.
Менеджмент пожнивних решток попередника
Солома в посівному горизонті — це конкурент за вологу й азот, джерело фітотоксичності та завада доброму контакту насіння ріпаку з ґрунтом. Тільки ріпак по оранці не сильно залежить від менеджменту пожнивних решток, за інших технологій — це критично важливе питання.
Дробарка комбайна має забезпечувати понад 70% часток завдовжки до 4 см. Для цього потрібно правильно налаштувати систему подрібнення та вчасно замінювати ножі відповідно до регламенту (кожні 200 га). Також вимогою до комбайна є рівномірне розподілення соломи та полови по всій ширині жатки. Перевірити якість розподілення можна звичайними граблями, згрібаючи солому вздовж руху комбайна. У вас має утворитися валок однакової величини по всій робочій ширині жатки. Нерівномірне розподілення решток створює зони з різним прогріванням ґрунту (світла солома сильніше відбиває сонце), що призводить до появи рваних і неодночасних сходів озимого ріпаку.
Результатом застосування дискових борін на лущенні стерні є якісно зароблена солома, але практично не розподілена. Натомість лапові багатобалкові агрегати за роботи по діагоналі можуть дещо згладити проблему нерівномірного розподілення. Якщо надалі планується оранка, то лущити можна дисковою. Якщо плануєте розпушення, то лущити краще багатобалковим культиватором. «Диск до плуга, лапа до лапи».
PÖTTINGER рекомендує застосовувати короткобазову дискову борону TERRADISC в комплексі з плугом SERVO або шестибалковий культиватор PLANO в комплексі зі стерньовим культиватором TERRIA.
Обробіток ґрунту
Під сівбу озимого ріпаку в Україні застосовують оранку, розпушення, смуговий і нульовий обробітки. Вибір залежить від умов господарювання. Головною метою будь-якого обробітку є створення оптимального насіннєвого ложа для дрібнонасінної культури, забезпечення якісного контакту насіння з вологим ґрунтом й усунення ущільнень, які заважають розвитку стрижневого кореня. Коренева система ріпаку за перші 45 днів може розвинутися на глибину до 1,5 м, якщо в ґрунті немає шкідливих ущільнень. Також критично важливим є менеджмент рослинних решток попередника, щоб вони не заважали роботі сівалки й не створювали фітотоксичний ефект для сходів.
Нульовий обробіток запобігає втраті вологи й захищає ґрунт від перегрівання, мінімізує потребу в кількості техніки та витрати пального. Однак за цієї системи обробітку ґрунту польова схожість ріпаку буде найнижчою. Тут буде високий тиск хвороб і шкідників, високий ризик розмноження гризунів і слимаків. Вимоги до рівномірності розподілення пожнивних решток тут будуть ще вищими, ніж за розпушення. Нерівномірне розподілення соломи призведе до рваних сходів і нерівномірності розвитку ріпаку.
Однопрохідний strip-till — нарізання смуг і посів за один прохід — можливий тільки за оптимальної структури ґрунту і відсутності ущільнень у глибших шарах. Такі машини не розраховано на зривання шкідливого ущільнення, а якщо це і зроблять, то не можуть посіяти у вирвану груду. Мають низьку продуктивність, що критично в обмежені строки сівби, вимагають потужного трактора з високими витратами дизелю. Класичний, двопрохідний strip-till — нарізання смуг і сівба двома різними агрегатами у два проходи — потребує дорогих агрегатів і потужних тракторів (до 50 к. с. на одну лапу), вимагає ідеального сигналу GPS, а за невеликого відхилення сівалки від нарізаної смуги якість розвитку рослин різко падає. Переваги смугового обробітку — поєднання класичного обробітку в рядку та нульового в міжрядді й можливість глибокого закладання депозитних добрив.
Розпушення може забезпечити продуктивність мало не вдвічі вищу проти оранки — ми отримуємо такий самий обробіток за інтенсивністю: те саме розпушення та кришення, але без обороту пласта. Частина пожнивних решток на поверхні буде зменшувати ризики водної та вітрової ерозій, закривати поверхню від перегрівання. Однак ті самі пожнивні рештки в посівному горизонті зменшуватимуть польову схожість і конкуруватимуть із ріпаком за вологу й азот на старті розвитку. За відстані між лапами понад 30 см може проводитися не суцільний обробіток, а смугове розпушення з великими хвилями шиферу на підґрунті. Це означатиме різний розвиток рослин залежно від потрапляння їх на прохід лапи чи ні. За відстані між лапами до 30 см обробіток буде суцільним, але його вартість на гектар буде порівнювана з оранкою.
Найвища польова схожість озимого ріпаку (на рівні 85-90%) можлива тільки після оранки. Відсутність пожнивних решток на поверхні забирає відразу кілька проблем — нерівномірність розподілення після комбайна, конкуренцію за азот і вологу, а також конкуренцію з падалицею. По чорному полю найвища ефективність роботи ґрунтових гербіцидів. Оранка забезпечує найвищу інтенсивність кришення та розпушення, на що рослини ріпаку позитивно реагують. Оранка під озимий ріпак має проводитися зі спеціалізованим котком для зворотного ущільнення. Це зменшує кількість повітряних пор, інтенсивність газообміну та втрати вологи з орного горизонту, знижує схильність ґрунту до водної й вітрової ерозій, створює капіляри, що підтягують вологу в посівний горизонт, подрібнює груду та вирівнює агрофон. Водночас оранка — це дорога та низькопродуктивна операція. Витрати дизелю можуть становити 27–32 л/га, а продуктивність не перевищувати 30 га.
Який би обробіток ви не обрали, важливо щоб ріпак почувався комфортно. Про це може свідчити розмір і форма кореня. Для ріпаку по оранці типово мати сильно розвинений стрижневий корінь зі слабкими боковими відгалуженнями. По розпушенню відгалуження товстіші, але менші за стрижневий. В обох випадках стрижневий корінь розвивається вертикально вниз без поворотів і вигинів. Про неоптимальну структуру ґрунту можуть свідчити бокові корені — товстіші за центральний чи повороти й вигини центрального кореня.
Ріпак на старті розвитку позитивно реагує на нижчу від природної щільність ґрунту (меншу за 1,2 г/см.), тому, попри високу собівартість інтенсивного обробітку (розпушення чи оранка), зазвичай вона економічно виправдана. Винятком можуть бути піщані ґрунти Полісся, де глибокий обробіток є недоцільним, бо зриває водоупорний горизонт і призводить до швидкого вимивання вологи й азоту.
PÖTTINGER рекомендує застосовувати плуг SERVO зі спеціалізованим котком Tigges для зворотного ущільнення. Вага та форма котків зроблено так, щоб не просто рівняти фон, а присаджувати ґрунт на всю глибину оранки. Ґрунт одразу після обробітку має оптимальну структуру й не просідає під власною вагою наступні місяці. Також PÖTTINGER рекомендує застосовувати стерньовий культиватор TERRIA з фронтальним бункером AMICO. Така комбінація дозволяє за один прохід з глибоким обробітком ґрунту внести депозитні та/чи стартові добрива. Це можуть бути два компоненти (наприклад, фосфорні та калійні) зі змінними нормами за двома картами техзавдання.
Сівба
Правильно посіяти ріпак й отримати сходи — це левова частка успіху. І далеко не все тут залежить від дощів у період посівної. Багато чинників успіху — в наших руках.
Для центральної частини України ідеальним періодом для сівби вважається друга декада серпня — початок вересня: досягається баланс — ріпак встигає сформувати 8–12 листків, а витрати на захист від шкідників і регуляцію росту є помірними.
У північних регіонах сівба зміщується на середину серпня, тоді як на Півдні можливі пізніші терміни. Деякі господарства починають сіяти вже в липні (наприклад, після дощу на Півдні), але це вимагає інтенсивної рістрегуляції (до 3 разів), щоб точка росту не витягнулася. Після гороху ріпак розвивається на 7–10 днів швидше, тому його можна сіяти пізніше, ніж по пшениці.
Оптимальною вважають глибину висіву на 1,5–2 см, але за виконання двох умов — наявності вологи на цій глибині та можливості сівалки чітко дотримати встановлену глибину посіву. Якщо відхилення в глибині становить понад 0,5 см, то мілка сівба може бути ризикованою, бо частина посівмату лишиться на поверхні поля. В пошуках вологи можна збільшити глибину до 4 см (тут матиме перевагу насіння з великою масою тисячі). Глибина в 5 см і більше означатиме ослаблення сходів і зниження польової схожості. Що важче та вологіше ґрунт, то меншу глибину висіву варто обрати.
Пік урожайності ріпаку припадає на густоту стояння до обмолоту в межах 270–320 тис. шт./га. За добре організованої системи захисту та високої польової схожості втрати рослин становитимуть близько 15%, тобто сівбу на початку серпня проводять із нормою 380–400 тис. шт./га. Для вересневої сівби норму збільшують до 500 тис. шт./ га. Оцінити правильний вибір норми висіву можна у фазу формування стручків. Якщо травостій загущено, то рослини скидають стручки з нижнього ярусу.
Важливою вимогою до сівби є рівність агрофону та дрібногрудкувата структура на поверхні. Грудка понад 2 см або перепад понад 2 см між рядком та міжряддям створюють тінь, через яку точка росту витягується над поверхнею поля. Це значно знижує шанси ріпаку на перезимівлю.
PÖTTINGER рекомендує застосовувати посівний комплекс TERRASEM. Його унікальною відмінністю є система подвійної паралелограмної підвіски сошників (ідею запозичено в сівалок точного висіву), що забезпечує точне дотримання глибини. Така система дозволяє проводити навіть надмілку сівбу й бути впевненим, що відхилення у фактичній глибині закладання не перевищить 0,5 см. Сошники оснащено штригельною бороною, що забезпечує закриття вологи та рівний агрофон після сівби.
Міжряддя
Ріпак має високу компенсаторну здатність і може формувати високий урожай за широких міжрядь — від 12,5 і до 45 см. На користь вузького міжряддя виступає оптимальне розподілення площі живлення, мінімальна конкуренція між рослинами на старті розвитку, швидке закриття міжрядь, а також закриття доступу прямих сонячних променів до ґрунту, менші втрати вологи й контроль росту бур’янів. Мале міжряддя (12,5–25 см) обирають регіони з браком вологи та частими посухами.
На користь широкого міжряддя (35– 45 см) виступає краща провітрюваність, що знижує ризики розвитку склеротиніозу. Сівба на широке міжряддя формує міцнішу кореневу шийку й пізніше тягнеться вгору, тільки після того, як закриє міжряддя листками. Додатковою перевагою широкого міжряддя може бути можливість міжрядного обробітку. Широкому міжряддю надають перевагу в регіонах із надлишком опадів чи із сівозміною, перенасиченою олійними культурами (соняшник, соя).
Посівний комплекс PÖTTINGER TERRASEM може сіяти на будь-яке кратне 12,5 см міжряддя. Спеціальні заглушки обтічної форми забезпечують рівномірне розподілення посівного матеріалу на міжряддя 25 см, 37,5 чи 50 см.
Стартове добриво
Осіннє внесення азоту (наприклад, 100 кг селітри або сульфату амонію) є важливим для мінералізації соломи попередника та забезпечення стартового розвитку ріпаку, особливо за пізньої сівби.
Сірка (наприклад, у формі сульфат амонію) є обов’язковим елементом живлення ріпаку. Бор рекомендується вносити ще з осені (особливо після рясних опадів), бо він швидко промивається.
Фосфор є критичним елементом для стартового розвитку озимого ріпаку. Амофос (11 : 52 чи 12 : 61) кладуть локально стрічкою поряд із рядком, а РКД (наприклад, 5 : 25) вносять в рядок. В обох випадках ідеться про норму 20–30 кг/га. РКД надають перевагу за браку вологи чи неоптимального рН ґрунту.
Гранульовані добрива не варто класти безпосередньо в рядок. Їх фітотоксичність на молоде коріння проявлятиметься що сильніше, чим менше вологи в ґрунті, чим вищим є сольовий індекс добрив і що більшу норму ви вносите (критично — понад 50 кг/га у фізичній масі).
Посівний комплекс PÖTTINGER TERRASEM може вносити гранульоване добриво в рядок, у міжряддя чи розподіляти потік 50 : 50. У разі міжряддя локальна стрічка добрив кладеться збоку від рядка на 6,25 см та глибше від рядка на 2–3 см. TERRASEM може бути оснащено системою внесення РКД.
Контроль бур’янів і падалиці
Правильний підхід до осінніх обробітків може значно полегшити контроль падалиці попередника. Якщо відразу за комбайном злущити стерню й спровокувати проростання падалиці, а за 1,5–2 тижні провести основний обробіток (оранку чи розпушення) з унесенням депозитних добрив і знищити пророслу падалицю, то в ріпаку буде фора в розвитку. Розпушення без попереднього лущення призведе до одночасної появи падалиці та сходів ріпаку. Далі можна буде проконтролювати падалицю хімічно, але старт розвитку ріпаку буде пригніченим. Падалиця створює конкуренцію за світло, що змушує ріпак витягувати точку росту.
Для контролю бур’янів типово застосовують дві гербіцидні обробки — ґрунтову та страхову. Однак такий підхід не завжди має оптимальний результат. Ефективність ґрунтової обробки дуже залежить від наявності вологи у верхньому шарі ґрунту. Гербіциди, які застосовують на Clearfield-ріпаку, можуть мати післядію на наступні культури (особливо зернові та бобові). Їх період напіврозпаду може бути значно довшим за зазначені в інструкції, бо залежить від температури й наявності вологи. Гербіциди для контролю хрестоцвітих можуть спричиняти фітотоксичність у поєднанні з низькими температурами або приморозками.
Альтернативою може бути механічний міжрядний обробіток. Його додатковою перевагою є боротьба з ґрунтовою кіркою й аерація верхнього шару ґрунту. Робоча швидкість — до 8 км/год, щоб не допустити присипання рослин ґрунтом. Попри візуально потужні рослини ріпаку, вони дуже бояться грудки на пагоні. Від весняних обробітків ротаційною чи штригельними бороною (так зване прочісування) краще відмовитися. Будь-яке механічне пошкодження рослини — це відкритий шлях для хвороб.
PÖTTINGER рекомендує застосовувати просапний культиватор FLEXCARE. Його унікальність — у системі швидкого налаштування та можливості працювати з будь-якими нестандартними міжряддями. Від 25 до 160 см міжряддя можна перелаштувати за пів години без інструментів. Широкий підбір робочих органів дозволяє працювати як по центру міжряддя, так і максимально близько від рядка. Захисні диски захи щають культурні рослини від присипання. Камера, що контролює положення культиватора, розпізнає рослини від 5 см у діаметрі. Це дозволяє проводити обробіток на самих ранніх стадіях розвитку культури.
Оптимальний стан входження в зиму
Восени проводять агроскаутинг, його мета — оцінити стан озимого ріпаку. Перевіряють таке:
Кількість рослин на одиниці площі. Оптимально мати 30–40 рослин/м². За густоти 20–30 рослин компенсаторна здатність ріпаку може вирівняти ситуацію без зниження врожайності. Густота 10 (8) — 20 рослин буде означати, що це поле неможливо вивести на максимальний урожай жодними агрономічними заходами, але з економічного погляду його все ж варто виростити й обмолотити. Густота менша за 10 рослин/м² (для окремих гібридів менша за 8 рослин/м²) означатиме, що поле вигідніше обробити й підготувати до весняної сівби наступної культури;
Традиційний підхід свідчить про оптимальну фазу для перезимівлі в 6–8 листків. Сучасна генетика ріпаку дозволяє якісну перезимівлю і з 12 листками. Це збільшує компенсаторну здатність і знижує ризики несприятливої погоди навесні. Понад 12 листків здатність до перезимівлі погіршується навіть у ріпаків сучасної генетики;
Діаметр кореневої шийки понад 8–10 мм (для пізньої сівби допустимо понад 5 мм). Що товстіша шийка, то більше в ній накопичено цукрів для живлення рослини в морози;
Висота точки росту над поверхнею поля не має перевищувати 2 см, інакше ризик її вимерзання різко підвищується. Основні причини витягування точки росту: затінення падалицею чи бур’янами, затінення великою грудкою, приямок у рядку посіву;
Втрата еластичності та дуплистості точки росту можуть бути через брак бору на тлі активного росту; Товщина кореня на глибині 3 см та загальна довжина кореня. Що більше, то краще. Причиною слабкого розвитку кореневої системи може бути брак фосфору;
Забарвлення листя. Стреси можуть призвести до пригнічення фотосинтезу та фіолетового забарвлення листя. Це знижує інтенсивність накопичення цукрів, здатність ріпаку до перезимівлі та інтенсивність раннього весняного розвитку. Причиною можуть бути надто жорстка рістрегуляція на тлі низьких температур або застосування гербіцидів у неоптимальних погодних умовах.
А що після ріпаку
У підручниках з агрономії ріпак відносно недавно перемістився з розділу «бур’яни» в розділ «культурні рослини», і багато в чому він досі поводиться як бур’ян. Наприклад, що стосується падалиці. Добре налаштований комбайн лишає за собою насіння в десять разів більше, ніж норма висіву ріпаку. Саме тому перший обробіток повинен мати на меті не закриття вологи чи подрібнення й пришвидшення мінералізації пожнивних решток. Ціль першого обробітку — провокація проростання падалиці. Проводимо його максимально мілко, щоб основна маса насіння потрапила на глибину висіву, і не дуже зважаємо на те, що не всю стерню вирізали. Повне закриття вологи й обробіток стерні — то завдання другого обробітку разом зі знищенням пророслої падалиці.
Зазвичай глибокий інтенсивний обробіток проводять перед ріпаком, та і сам ріпак стрижневою кореневою системою добро розпушує ґрунт. У більшості випадків по ріпаку глибокий обробіток не знадобиться. А от його проведення може означати загортання насіння на глибину, з якої ріпак не може прорости та проблеми з проростанням падалиці ріпаку наступні 7–10 років.
Ріпак — культура раннього обмолоту, й лишається ще багато тепла і часу. Тому він гарний попередник. Ріпак дезінфікує ґрунт. Значне падіння біологічної активності знижує доступність поживних речовин. Часто на кукурудзі по ріпаку фіксують ознаки браку фосфору, хоча фізично він у ґрунті є. Тому він поганий попередник. Друга половина літа після обмолоту ріпаку — це хороший час для сидератів. Це має бути сидеральна травосуміш, основна ціль якої — відновити популяцію мікробіоти в ґрунті.