Тваринництво

Ріпак до столу

Ріпак до столу

Щоб нетрадиційні корми стали частиною корисного раціону птиці, слід ураховувати умови їх приготування й оптимальні норми введення.

  

Ріпак широко застосовують із харчовою та кормовою метою. Ріпакова олія тривалий час є прозорою, не має неприємного запаху за доступу повітря. Ріпаковий шрот можна використовувати не лише як корм, а й як харчову добавку (він містить багато незамінних амінокислот, зокрема лізину та метіоніну).

 

Придатний для корму

Для годівлі птиці беруть сорти ріпаку з низьким умістом глюкозинолатів й ерукової кислоти, тому що ці сполуки негативно впливають на організм птиці. Глюкозинолати у травному тракті під дією ферменту глюкозидази (що знаходиться в рослинах, але проявляє свою дію в шлунково-кишковому тракті) розщеплюються до глюкози, кислого сульфату, ізоціанітів, тіоціанатів або нітрилів. Ці речовини знижують рівень включення йоду в попередники тироксину, порушують його секрецію щитовидною залозою, впливаючи таким чином на обмінні процеси, що регулюються гормонами щитоподібної залози.

Обробка ріпакового насіння у високоенергетичних змішаних кормах інфрачервоним світлом мінімально поліпшує засвоюваність жиру, однак знижує рівень глюкозинолатів. Лише вторинна механічна обробка після інтенсивної термічної забезпечує засвоєння жиру на понад 80%. Для запобігання зниження розчинності білка у воді (менше ніж 10%) найефективнішою є коротка й інтенсивна обробка інфрачервоними променями. Міцність гранул зі змішаного корму, який містить оброблене ріпакове насіння, вища, ніж із корму, який містить шрот з екструдованого насіння ріпаку та добавки вільного жиру за однакового загального рівня жиру.

 

Продукти переробки ріпаку

Додатковим джерелом кормового протеїну можуть виступати продукти переробки ріпаку — шрот і макуха. Для цього беруть сорти з низьким умістом глюкозинолатів і ерукової кислоти. У ріпаковому шроті й макусі міститься до 33–36% сирого протеїну, 3–12% жиру, 10–12 МДж обмінної енергії/кг. Ріпаковий протеїн має хороший амінокислотний склад.

Макуху та шроти з насіння ріпаку в корм для птиці вводять подрібненими в кількості 5–15%. Максимально допустима доза глюкозинолатів у кормосумішах не має перевищувати 5 мг на 1 кг маси тіла. Вищий їх уміст негативно впливає як на продуктивність, так і на якість яєць.

Можна також додавати в корм подрібнене зерно ріпаку безерукових сортів у кількості 3–5%. Для ліпшого подрібнення на ДКУ-2 та попередження залипання комірок сита № 3 або 4 (через підвищений уміст олії) насіння ріпаку попередньо змішують із зерном будь-яких злакових культур у співвідношенні 1:1. Така дерть містить 23–25% сирого протеїну, 37–45% — жиру, 10% — клітковини, 0,2–0,4% — кальцію та 0,7–0,9% фосфору. Її енергетична цінність переважає цінність ріпакової макухи приблизно вдвічі.

Для знешкодження насіння ріпаку або продуктів його переробки з підвищеним умістом глюкозинолатів розроблено ефективний спосіб — двоетапна екстракція окропом протягом 7,5 хв. Перший раз за співвідношення насіння:вода — 1:5 і другий — 1:3. Після цього воду видаляють центрифугуванням, а насіння сушать і подрібнюють. Уміст токсичних речовин у кормі зменшується до значно нижчого від допустимого рівня. Ріпакову олію, яка містить не більше ніж 5% ерукової кислоти, може додавати в раціон курчат-бройлерів і курей-несучок у кількості 2–3% маси корму.

Показано, що згодовування курчатам починаючи з добового віку 4–6% насіння ріпаку або 4–8% ріпакової макухи чи 10–15% ріпакового шроту позитивно впливає на їх продуктивні показники, а також на споживання корму. Однак у курчат, яким згодовували такі раціони, спостерігали збільшення маси щитоподібної залози на 35–90%, порівняно з контрольними, а також зміни довжини тонкої, сліпої та товстої кишок. Показники якості грудних м’язів суттєво не відрізнялися.

Використання 5% ріпакового шроту в комбікормах для курчат-бройлерів дає позитивні результати. Його збільшення в складі комбікорму на 7,5–15% спричиняє зниження маси тіла дослідних курчат, а також підвищення затрат корму, відповідно на 4,5 і 12%. До того ж відзначається тенденція до зниження показників засвоєння азоту й доступності амінокислот із таких комбікормів, погіршення активності травних ферментів, зростання відносної маси щитоподібної залози, серця та печінки. Водночас згодовування зазначених комбікормів не впливало на зміни хімічного складу та смакових якостей м’яса бройлерів.

За використання 16% ріпакового шроту в комбікормах для відгодівлі птиці значно знижуються прирости маси тіла та колір шкіри. Згодовування шроту не впливало на склад тушок і масу внутрішніх органів. Деякі дослідники вважають небажаним використання ріпакового шроту замість соєвого за відгодівлі півників на м’ясо, оскільки це знижує ефективність використання корму через втрати приростів маси тіла. Інші автори на основі аналізу продуктивності курчат-бройлерів зробили висновок, що в раціони для них можна включати ріпаковий шрот із безерукових і безтіоглюкозилатних сортів ріпаку в кількості 10% — із 1-го до 21-го днів їх вирощування й у кількості 15% — із 22 до 56-го дня вирощування.

За вирощування молодняку курей-несучок рекомендовано вводити в склад раціону 7% ріпакової макухи. Можливо в раціоні замінити соєвий шрот ріпаковим.

 

Порівняння раціонів

Проведено дослід на 519 курочках і 120 півниках, яких годували стандартними стартовим і ростовим раціонами до 20-тижневого віку (перша група, контроль). У раціони для курочок і півників другої й третьої груп додавали кукурудзу, пшеницю і ячмінь, частково або повністю замінювали озимим тритікале, а соєвий шрот — ріпаковим шротом сорту янтар. Маса тіла 8-тижневих курей і півників становила 632,6 г (І група), до 497,7 г (ІІІ група) і 837,7–637 г (ІІ група).

Приріст маси тіла птиці І групи був вищим, ніж у ІІ та ІІІ. Ефективність використання корму за 8 тижнів становила 2,27 і 2,33 у ІІ і І групах відповідно. Із 9до 20-го тижня використання корму птицею І і ІІ груп становило 5,99 і 6,18 кг/гол. у курей та 8,05 і 7,86 кг/гол. у півників відповідно. Загибель курей у І, ІІ і ІІІ групах становила 2,9; 4,62 та 8,05%, відповідно; у півників — 0–2,5%.

Таким чином з’ясували, що в стартовий і ростовий раціони можна вводити до 40% тритікале замість пшениці та кукурудзи, а також замінювати соєвий шрот ріпаковим без значного зниження продуктивності ремонтного молодняку. Позитивний економічний ефект досягається за рахунок зниження вартості корму.

У раціон бройлерів додавали замість соняшникового шроту ріпаковий шрот і макуху, замість тваринного жиру — ріпакову олію. Досліджувані кількості ріпакового шроту й макухи становили 5; 7,5; 10; 15%; ріпакової олії — 2, 3 та 4%. Оптимальні зоотехнічні показники були отримані, коли замінювали соняшникову макуху в комбікормах для курчат-бройлерів на ріпаковий шрот (5%), ріпакову макуху (10%) і ріпакову олії олію (2%). Під час введення в раціон 5% ріпакового шроту замість аналогічної кількості соняшникового, маса тіла курчат у 49 днів і витрати корму на одиницю приросту становили 1502 г і 2,22 кг проти 1507 г і 2,18 кг у контролі. За включення 10% макухи — 1674 г і 2,25 кг проти 1682 г і 2,22 кг. За 2% ріпакової олії в кормосуміші — 1652 г і 2,35 кг проти 1654 г і 2,24 кг у контрольній групі. Введення в раціони для курчат-бройлерів вищих кількостей продуктів переробки ріпаку призводило до зниження цих показників.

 

Ріпак у раціоні бройлера

Вивчено вплив різних рівнів ріпакової макухи й олії на продуктивність, перетравність і використання поживних речовин, деякі гістологічні та біохімічні показники печінки й щитоподібної залози курчат-бройлерів. Для цього проведено анатомо-морфологічний аналіз тушок 56-денних курчат-бройлерів. Додавання ріпакової макухи в корми в кількості 8 і 10, 12 і 15, 16 і 18% (відповідно до періодів вирощування) у першому і другому дослідах, або 4% ріпакової олії у другому, негативно не впливало на показники якості, хімічний склад і смакові властивості м’яса курчат-бройлерів. Із метою економії білкових кормів і кормового тваринного жиру рекомендовано додавати в комбікор до 12% безерукової ріпакової макухи в першому періоді вирощування і до 15% у другому, безерукову ріпакову олію — до 4% маси корму.

Для курчат-бройлерів, яких відгодовують на м’ясо, можливою є заміна тваринного жиру ріпаковою олією. У разі згодовування пшенично-ячмінного комбікорму можна додавати до 7% ріпакової олії з конолових сортів насіння ріпаку.

Введення у комбікорм для курчат-бройлерів 4% ріпакового борошна підвищує вміст сирого протеїну в кормі на 3%, сирого жиру — на 30%, лізину — на 3,7%, метіоніну + цистину — на 11,5%. За спільного введення в комбікорм борошна з насіння амаранту й ріпаку вміст сирого протеїну зростав на 3%, сирого жиру — на 45%, лізину — на 4,7%, метіоніну + цистин — на 11,5%.

Використання таких комбікормів стимулювало ріст і розвиток курчат за збереженості молодняку на рівні 96–97%. Стосовані добавки підвищували масу тіла бройлерів і знижували затрати корму. Оплата корму приростами за спільного введення добавок була на 21% вищою, ніж у контролі.

 

Насіння ріпаку для несучок

За годівлі курей-несучок кормом, у складі якого було 40% ячменю та 10% незнежиреного насіння ріпаку, знижувалась яєчна продуктивність. Склад раціону не впливав на споживання корму та масу яєць. Інтенсивність забарвлення жовтка яєць підвищувалася зі збільшенням кількості незнежиреного насіння ріпаку в раціоні курей-несучок. Додавання гранульованої суміші ячменю та незнежиреного насіння ріпаку не впливало на несучість, порівняно зі згодовуванням ячмінно-соєвого корму. До того ж уміст лінолевої, ліноленової та докозагексаєнової кислот у жовтку яєць лінійно зростав із підвищенням кількості ріпаку в раціоні.

У корм для курей-несучок рекомендовано додавати до 40% суміші ячменю та незнежиреного насіння ріпаку у співвідношенні 50:50 або до 20% незнежиреного гранульованого насіння ріпаку. Гідротермічна обробка насіння ріпаку підвищує його засвоєння, поліпшує несучість у курей, коефіцієнт конверсії корму за незмінної маси яєць, а також якості жовтка яєць.

Рекомендовано вводити в раціон курей-несучок не більше ніж 6% ріпакового шроту. Однак деякі дослідники вважають за можливе згодовування в складі комбікорму 5–15% ріпакового шроту.

В іншому досліді на курях-несучках (1056 голів), яких утримували в одному приміщенні у клітках, вивчали ефект від додавання 10% ріпакового шроту в корм протягом 11 місяців (увесь період яйцекладки). Щоденно оцінювали кількість і масу знесених яєць, відсоток битих яєць. Показано, що додавання в корм ріпакового шроту не дає жодних переваг, а, навпаки, збільшує кількість битих яєць.

У багатофакторному досліді на 288 курчатах-бройлерах кросу Ербор ейкрз із добового віку утримували на кукурудзяному раціоні (Рц) із соєвим шротом (Рц1), або із сумішшю соєвого та ріпакового шротів (Рц3). Уміст марганцю в РЦ1, Рц2 і Рц3 становив 17, 21 і 14 мг/кг корму відповідно. Крім того, у Рц додавали неорганічний марганець у вигляді MnSO4 ´ H2O в кількості 60 і 120 мг марганцю на кілограм комбікорму. Визначали доступність кормового та неорганічного марганцю у 28-денних курчат. За годівлі за Рц2 без добавок марганцю вміст його у кістковій золі, печінці та підшлунковій залозі був вищим, ніж за згодовування Рц1 і Рц3 без додавання марганцю. Із підвищенням рівня марганцю в Рц усіх типів уміст марганцю в досліджуваних тканинах лінійно зростав. За накопиченням у кістках доступність марганцю в Рц1, Рц2 і Рц3 становила 100, 107,8 і 70,5% відповідно.

Зроблено висновок, що біодоступність кормового марганцю в усіх раціонах була однаковою, тоді як використання ріпакового шроту знижувало доступність доданого неорганічного марганцю на 30% порівняно із соєвою та бавовняною макухою.

Під час вивчення впливу добавок сірки та кальцію в раціони, що містили шрот із ріпаку Канола або соєвий шрот як основне джерело протеїну, виявили, що високий рівень сірки знижував продуктивність птиці, вирощеної на раціонах, що містили обидва джерела протеїну. Проте найбільше зниження продуктивності відбулося, коли в раціон додали ріпак Канола (порівняно із соєвим шротом). Сірка метіоніну сприяла більшому зниженню продуктивності птиці, порівняно із сіркою цистину. Зниження продуктивності часто спостерігалось у птиці, вирощеної на раціонах із ріпаком Канола, порівняно з раціонами із соєвим шротом.

Таким чином, застосування нетрадиційних рослинних кормів, зокрема ріпаку, у годівлі птиці різних видових, вікових і продуктивних груп вимагає урахування умов приготування таких кормів й оптимальних норм уведення.

 

 

Іриней Ратич, д-р с.-г. наук

Алла Гунчак, д-р с.-г. наук

Людмила Галущак, канд. с.-г. наук

Національна академія аграрних наук України

 

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Наше Птахівництво та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал  Наше Птахівництво  із гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.

Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ