Процес обіцяють активізувати у червні, коли за базою даних Держстату аграрне міністерство визначить, скільки кожен найманий працівник отримає землі та майна.
Україна – в очікуванні результатів тієї масштабної приватизації, яка була анонсована МінАПіП і Фондом держмайна щодо підприємств агропромислового комплексу. Як відомо, ще у травні 2015-го урядовою постановою №271 затверджено перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, а також тих, що перед приватизацією треба виключити з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації (загалом 112 підприємств, короткий опис яких можна знайти на офіційному сайті http://investinagro.in.ua/ua/). Утім, торік було роздержавлено лише два підприємства. Решта – у пошуках господарів, які попри всі «але» наважаться ризикнути. Щонайменше 26 об’єктів планують приватизувати вже у другій половині 2016-го…
Підприємства АПК зазвичай підлягають безоплатній приватизації. Тобто працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області, на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Вартість майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області, визначається один раз на рік на початку року на підставі статистичної звітності за попередній рік.
Безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колектив ні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.
«Щоб вовки були ситі, а вівці цілі»
Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) (ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»).
Право на пільгове придбання акцій мають працівники підприємств (організацій), майно яких приватизується, а також прирівняні до них особи — колишні працівники таких підприємств (організацій), які вийшли на пенсію, звільнені у зв’язку зі скороченням штату і не працюють з моменту звільнення в інших суб’єктів господарювання різних форм власності, а також особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на зазначеному підприємстві (організації), працівники, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, працівники соціально-культурних та лікувально-оздоровчих закладів, що приватизуються у складі підприємств (організацій), на балансі яких вони перебувають.
І ось тут вимальовується перша проблема. Однією з основних причин такої масштабної приватизації було те, що держава хотіла передати в приватні руки більшість своїх збиткових підприємств, а до того ж, можливо, трішки заробити. Так би мовити, «щоб вовки були ситі, а вівці цілі». Проте, коли процес розпочався, стало зрозумілим що багато заробити не вдасться, оскільки більшість підприємств потрібно передавати за договорами про безоплатну передачу. Тому 9 вересня 2015 року Фонд державного майна України оприлюднив на своєму сайті законопроект «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо скасування особливостей приватизації майна в агропромисловому комплексі).
Його суть — посилити контроль над приватизаційним процесом та зупинити безоплатну передачу майна та землі працівникам та прирівняним до них особам. Як кажуть у Фонді держмайна, безоплатно отримані раніше акції (чи паї) власники практично за безцінь перепродали бізнесменам, що не мали жоднісінького відношення до акціонерних товариств і колективних сільськогосподарських підприємств. У результаті — агропідприємства масово банкрутували та врешті були знищені, а держава недорахувалася значних коштів, що могли надійти в бюджет.
Або задорого, або занадтоскладно
Ще одна особливість очікуваного процесу — організаційно-правова форма господарської структури, якій буде передано приватизоване майно від Фонду державного майна. Зокрема, Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» передбачає дві форми — акціонерне товариство та колективне сільськогоподарське товариство. Обидві, до речі, досить складні в утворенні, адмініструванні та діяльності.
Однією з основних вимог для створення акціонерного товариства є розмір статутного (акціонерного) капіталу. Закон України «Про акціонерні товариства» встановлює, що мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Сьогодні це 1 722 500 (один мільйон сімсот двадцять дві тисячі п’ятсот) гривень. Утім, головна його проблема — складність у прийнятті рішень, адмініструванні та емісії акцій, а також у підготовці та розміщенні звітів. Загалом процедура утримання акціонерного товариства є невиправдано дорогою для більшості аграрних підприємств. Тож найімовірніша перспектива — банкрутство або викуп акцій іншими підприємствами, тобто неминуча втрата майна.
Майно колективного сільськогосподарського товариства належить його членам на праві спільної часткової власності. Суб’єктом права власності в підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени — в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними керівний орган підприємства, якому передано окремі функції з господарського керування колективним майном. До речі, найбільше проблем ховається саме в особливостях прийняття рішень та керування.
У нас в практиці був приклад, коли КСП мало 98 зареєстрованих членів, а по факту ця юридична особа розпоряджалась майном та землею майже 270 осіб, права яких жодним чином не були закріплені статутом КСП. Більше того, проблеми також існують і з правом власності на майно яким розпоряджається КСП: так, пайовик зможе отримати його у власність лише в разі виходу та виділення йому в натурі його частки (паю). Всі ці процеси з часом тільки ускладнюються. Особливо коли член КСП помирає, а пай (частку) хочуть отримати спадкоємці. В такому разі більшість справ доходить до суду.
А та земля дійсно ваша?
Ще одна проблема, яка постала при реалізації чергової, а можливо, й останньої хвилі приватизації державного майна — це отримання землі. Ми зіткнулися з цією проблемою, коли право на землю держпідприємства, що приватизувалося, оформлено не було. Тобто був відсутній документ, який би вказував на наявність землі в підприємства. Таким документом міг бути акт постійного користування, проте в силу різних причин (чи то відсутності фінансування, чи то відсутності волі керівництва) такий акт взагалі не виготовляли. Його відсутність надалі стала вагомою перепоною в отриманні права на землю пайовиками цього підприємства.
Аналогічна практика щодо відсутності документів на землю застосовується і сьогодні, що підтверджується інформацією із сайту http://investinagro.in.ua/ua/, де у більшості підприємств відсутні документи на землю, а право на землю підтверджується лише статистичними даними (довідка форма — 6-ЗЕМ, яка скасована з 01.01.2016 р.).
Що дає наявність акту постійного користування? Відповідно до статті 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).
Тобто актом по стійного користування підтверджується площа земель, яка була в користуванні у підприємства. Тому відсутність такого акта або будь-якого іншого документа, який би підтверджував загальну площу земель підприємства, в майбутньому призведе до того, що органи Держгеокадастру зможуть відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель в тих розмірах, які обробляються підприємством.
***
Згадані проблеми та особливості є лише незначною частиною питань, які зазвичай виникають під час приватизації підприємства. Наразі держава не має відповідей на описані вище проблеми та не виробила єдиного підходу до їх розв’язання. Ба більше: коли йдеться про роздержавлення великих та значних об’єктів, офіційно залучає сторонніх спеціалістів. Натомість ця складна процедура потребує залучення усіх її учасників, зокрема, підприємства та його працівників.
 |
Віталій Янкович, старший юрист МЮК АLEXANDROV&PARTNERS газета “АгроМаркет”, травень 2016 року |
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
