Поточний рік диктує фермерам суцільну економію на витратах і боротьбу за кожну копійку прибутку. Натомість виробники органічних овочів і зелені стверджують — знайти збут для своєї продукції для них не проблема. Так, наприклад, керівник господарства «ВЕС» Віталій Васянович із Житомирщини вирощує понад 30 різноманітних культур і розповідає про вигідні перспективи для збуту органіки.
— Пане Віталію, розкажіть, чому почали вирощувати органічну зелень й овочі?
— Взагалі, вести фермерство разом із родиною почали з 2002 року — взяли в оренду землю під особисте селянське господарство. Пізніше, вже з появою в родині дітей, мені захотілося давати їм їжу без жодної хімії. У 2009 році почали сертифікацію господарства як органічного. На сьогодні маємо близько 0,2 га закритого ґрунту й ще 10 га відкритого. Незабаром плануємо закласти горіховий сад.
— Який асортимент вирощуєте?
— У закритому ґрунті вирощуємо огірки, помідори перець, кабачки баклажани, м’яту, салати, петрушку, кріп, мангольд, базилік, цибулю порей і ін. У відкритому — борщовий набір. Усього в нашому господарстві понад 30 різноманітних органічних культур.
— Наскільки насичений сегмент органічної зелені й овочів?
— Такої продукції на українському ринку мало — лише декілька виробників. Обсяги їхнього виробництва мінімальні. Ще гірша ситуація з органічною тепличною продукцією, адже, щоб спорудити теплиці, доведеться закласти немалий бюджет, що позначиться на собівартості продукції.
Крім того, щороку попит на органічну продукцію зростає — українці починають розуміти її цінність і переваги. Якщо раніше доводилося виправдовуватись за дещо вищу ціну та буквально переконувати скуштувати наш продукт, то нині проблем немає. Останнім часом зросла цікавість ритейлу в постачаннях — вони готові працювати й виставляти на полиці все більше й більше органіки.
Як на мене, нині дуже вдалий час для того, щоб починати вирощувати органічні продукти — незаповнених ніш багато, покупці «дозріли». Чому б ні?
— Знаю, що ви знайшли цікавий канал збуту продукції, який, зрештою, й формує вашу роботу. Розкажіть про це детальніше.
— Три роки тому до нас звернулися з французького посольства. Вони знайшли моє підприємство в переліку органічних виробників, запропонували вирощувати продукцію для співробітників посольства та їхніх родин. За бажаннями клієнтів ми сформували відповідні «продуктові кошики», які доставляємо щотижня. Вага великого кошика 7 кг, маленького — 4 кг. Сьогодні за такою схемою з нами працює близько 50 родин не лише з французького, а й з американського, канадського й інших диппредставництв. Ця схема збуту дозволяє нашому підприємству планувати обсяги врожаю та почуватися стабільніше. До речі, наше господарство не єдине, що працює з посольствами, — так само з ними працюють постачальники органічних яєць, м’яса тощо.
— Тобто ви працюєте з європейцями, але тут, в Україні?
— Споживачами є як іноземці, що живуть і працюють тут, так і українці.
— Як відрізняються уподобання європейців від українських смаків? Чи важко з ними працювати?
— Скажу, що, на жаль, український пересічний споживач не дуже слідкує за якістю та зовнішнім виглядом овочевої продукції. Ви, лишень, подивіться, що відбувається в магазинах і які «гарні» на вигляд овочі нам продають. Натомість європейцям дуже важливий як зовнішній вигляд, так й умови, у яких вирощується продукт. Тому ми суворо дотримуємось усіх стандартів, що висуваються до органіки. Європейці набагато більше споживають зелені та салатів — понад 2 кг на тиждень на людину, натомість у нас в рази менше.
Іще одна особливість, яку помітив, — це любов і дбайливе ставлення європейців до старих сортів рослин. Цікаво, що вони просять посадити саме ті овочі й сорти, що вирощували їхні батьки, мовляв, вони набагато більш натуральні та смачні, ніж сучасні. Мені здається, що незабаром і ми перестанемо гнатися за врожайністю та сучасністю, а просто повернемося до натуральних, вітчизняних і перевірених практикою сортів і гібридів. Вони нічим не гірші за іноземні.
— Великою проблемою для господарств, що вирощують органічну продукцію, є насіння. Де берете його?
— Привозять замовники з-за кордону. Адже в Україні дуже важко простежити, чи дійсно те чи інше насіння відповідає органічним нормам — у Європі із цим проблем немає.
— Чи рентабельна взагалі така співпраця та чи варто її започатковувати?
— Сьогодні наші продуктові кошики приносять господарству 50% усіх прибутків. Дійсно, це велика робота, але, зрештою, ми бачимо результат. Якщо казати про прибутковість окремих культур із нашого асортименту, то я б нічого не виокремлював — усі вони приблизно однаково витратні. Тому і для органічного господарства, і для решти вихід один — диверсифікувати ризики та вирощувати більше, ніж одна чи дві культури — тоді можна убезпечитися від збитків. Взагалі у світі є практика, коли декілька фермерів об’єднуються та постачають продукцію для десятків сімей.
— Чи надходили пропозиції щодо можливостей переробки вирощуваної продукції?
— Так, нещодавно до нас звернулася компанія «Любисток», яка вирощує пряні культури. Вони хотіли придбати в нас петрушку, кріп, цибулю та томати на переробку. Проте поки що ми не можемо з ними працювати — бракує обсягів. Якщо плануєш працювати з переробником стабільно чи сезонно, доведеться подбати про розширення площ і сорти саме для потреб переробника.
— Ви вирощуєте такі незвичні для українців культури, як мангольд і редьку дайкон. Навіщо?
— Мангольд у нас майже не вирощують — немає культури споживання. Натомість європейці його обожнюють, особливо у країнах Середземномор’я. Мангольд, чи як його ще називають листковий буряк, — це підвид листкового салату. Зовсім не складний за технологією вирощування, не вимогливий до ґрунтів, холодостійкий (насіння сходить навіть за температури +6…+7 °С, а сходи витримують зниження температури до –2 °С). Мені привезли насіння мангольду з Європи, і тепер я отримую його самостійно.
Щодо дайкона, то його прихильників в Україні більше — цей родич редьки досить примхливий, проте якщо йому створити умови в теплиці, врожай буде пристойний.
— Яку ще екзотику можна побачити у вашому господарстві?
— У теплицях спробував вирощувати артишок і батат. Перший посадив як експеримент — лише 6 кущів, але культура дуже цікава й незвична для українців. Щодо батату тут інша історія: він погано пристосовується до наших кліматичних умов, тож слід бути особливо уважним до технологічних особливостей його вирощування.
— У вас звичайна плівкова теплиця та полікарбонатна. Яка придатна під органіку найбільше?
— Для органіки, по суті, теплиця як така значення не має — єдине, що будь-які субстрати та хімічні препарати застосовувати суворо заборонено. Щодо того, яка ж теплиця найкраща — безумовно полікарбонатна. Хоча витрати на неї значні: теплиця у 500 м² обійдеться не менше як у 30 тис. доларів. Хочу звернути увагу фермерів на те, що гарантія на таку теплицю становить 10 років, проте полікарбонат має бути або європейського, або принаймні українського виробництва, але не китайський, бо ризикуєте отримати великі проблеми — якість не витримує жодної критики.
Ірина Глотова
журнал “Плантатор”, листопад 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
