Томат належить до основних овочевих культур, які вирощують в Україні. Отриманню високих їх урожаїв значною мірою перешкоджають грибкові, вірусні та бактеріальні хвороби.
Бактеріози розповсюджені в усіх куточках світу, де вирощують пасльонові культури. Як свідчить аналіз літератури, ученим-агрономам відомо вісім бактеріальних хвороб, які уражують томат і знижують якість плодів, це — бактеріальний рак, некроз серцевини стебла, чорна бактеріальна плямистість, крапчастість (плямистість) плодів, вершинна гниль плодів, водяниста гниль стебел і плодів, бактеріальне в’янення (бура гниль) стебел, рак коренів.
Збудники хвороб, які є найнебезпечнішими для сільгоспкультур, поширені в усіх зонах вирощування рослини-господаря. Відомо, що частота й інтенсивність спалахів хвороб різниться по роках і регіонах і залежить від погодно-кліматичних факторів, а також різних ступенів їх відповідності екологічним потребам того чи іншого збудника. Наприклад, інтенсивність розвитку чорної бактеріальної плямистості залежить, у першу чергу, від частоти й тривалості зволоження рослин (роси, дощі) протягом вегетації та високих температур. Посилює розвиток хвороби відносна вологість повітря (понад 80%) і температура (23…30 °С). Суттєво обмежує розвиток збудника суха погода з температурою нижче за 20 °С.
Погодні умови Північного Лісостепу України сприятливі для вирощування томата, а також і для розвитку збудників бактеріозів. Досліджень з вивчення цих хвороб на території України проведено дуже мало.
У зв’язку з інтенсивним ураженням томата бактеріозами ми спробували вивчити й ідентифікувати збудників бактеріальних хвороб томата у Північному Лісостепу України.
Методика досліджень
Для розробки раціональних методів захисту сільгоспкультур від хвороб головне значення має їх діагностика. В її основу ми поклли симптоми розвитку хвороби на різних етапах онтогенезу рослин. Оцінку патогенності виділених ізолятів збудників бактеріозів здійснювали за допомогою реакції надчутливості на листках рослини — індикатора — Pelargonia zonale L. У зоні введення інокулята формувалися некротичні плями на листку.
Дослідження проводили у Північному Лісостепу України — у смт Борова Фастівського району Київської області, а також на приватних ділянках Київщини.
Клімат у зоні досліджень помірно континентальним, помірно теплим і помірно вологим. За багаторічними даними середньорічна температура повітря становить +6,6 °С, опадів випадає в середньому 525 мм, до того ж більша їх частина (300 мм) випадає в теплий період із квітня по листопад, а максимум опадів — у червні-липні. Тривалість вегетаційного періоду зі сприятливою для томатів температурою +15 °С і вище становить у середньому 140–145 днів.
У цілому агрометеорологічні умови Фастівського району Київської області в останні роки відзначалися нерівномірністю та значними відхиленнями від норми як за місцями, так і за декадами, що зумовлювало різні терміни появи хвороб й інтенсивний їх розвиток на томатах й інших овочевих культурах.
Результати
Щоб своєчасно виявити бактеріози, необхідно чітко знати їх візуальні ознаки, користуватися методами досліджень біологічних властивостей і оцінки патогенності цих збудників, знати шляхи поширення цих патогенів і виживаність мікроорганізмів у ризосфері сільгоспрослин і бур’янів, особливості передачі патогенів комахами.
У результаті проведених досліджень ми виявили повсюдне розповсюдження бактеріальних хвороб на посадках томата. Найпоширенішою виявилася чорна бактеріальна плямистість. Плоди повністю втрачали товарний вигляд, втрати врожаю становили 10–20%.
Агрометеорологічні умови вегетаційних сезонів 2007–2009 рр. були сприятливими для розвитку хвороб томата. За умов спекотної та посушливої погоди в третій декаді червня 2007 року на рослинах сорту Київський 139 помітили перші ознаки ураження чорною бактеріальною плямистістю. Протягом вегетації спостерігався повільний розвиток хвороби.
Тоді ж поширення та розвиток були на рівні 30 і 0,5%, 9 липня відповідно — 35 і 1,5 %. У фазу достигання плодів (І–ІІ декади серпня) погодні умови суттєво змінилися: температура повітря знизилася, випало опадів у 2–3 рази більше за норму. У цей період на рослинах з’явились ознаки ураження бактеріальною крапчастістю. Поширення та розвиток хвороб 20 серпня чорною бактеріальною плямистістю становив 42 та 10%, а крапчастістю 15,7 і 2,8% відповідно.
2008 року перші ознаки хвороб було відмічено на сорті Київський 139 на початку серпня, поширення хвороби становило 2–10%, розвиток хвороби — 0,8%. Варто зазначити, що темпи поширення та розвитку хвороби були невисокими. Наприкінці вегетації поширення й розвиток чорної бактеріальної плямистості становили відповідно 20 і 6,7%. Незначний розвиток мала бактеріальна крапчастість, ступінь ураження якою становив усього 3%.
Метеорологічні умови вегетаційного періоду 2009 року характеризувалися високою середньодобовою температурою повітря та нерівномірним випаданням опадів. За період травень-серпень середньодобова температура повітря була на 3 °С вищою за середню багаторічну, сума опадів на 164 мм нижчою за норму. Найспекотнішими були червень і липень. У ці місяці середньодобова температура повітря перевищувала середню багаторічну відповідно на 3,9 та 4,3 °С. Дефіцит вологи відмічався протягом усієї вегетації рослин. Перші ознаки ураження чорною бактеріальною плямистістю на сорті Кібіц було зафіксовано в першій декаді липня. У цей період поширення хвороби становило 10%, а розвиток — 0,2%. Висока середньодобова температура сприяла масовому поширенню та розвитку хвороби. Наприкінці вегетації поширення й розвиток чорної бактеріальної плямистості досягло 95 і 40% відповідно. Ступінь ураження бактеріальною крапчастістю плодів — 1,7%.
Чорна бактеріальна плямистість і бактеріальна крапчастість плодів призводили до появи на листках, стеблах і плодах плям, засиханнята відмирання листя. У результаті вивчення складу збудників бактеріозів на томаті було встановлено, що ними є Xanthomonas campestris pv. vesicatoria Doideта Pseudomonas syringae pv.tomato Okabe tomato.
Чорна бактеріальна плямистість — одне зі шкодочинних і розповсюджених захворювань томата відкритого й закритого ґрунту. Збудник Xanthomonas campestris pv. vesicatoria Doide (синонім Xanthomonas vesicatoria Doidge) уражував надземну частину рослин, у результаті чого знижувався врожай плодів, за сильного ураження — плоди не утворювалися, а уражені плоди втрачали якість, знижувались їх смакові якості.
Бактеріоз уражував листки, черешки, стебла й плоди томата. Найсильніше уражувалися молоді рослини. Спочатку на листових пластинках з’являлися дрібні вдавлені темно-коричневі плями неправильної форми з хлоротичною облямівкою, які швидко збільшувались у розмірі, центр плями поступово ставав чорним. За сприятливих умов розвитку збудника плями зливалися, поверхня ураженої ділянки мала вигляд просякнутої жиром із напівпрозорою центральною частиною та чорною облямівкою, листки скручувались і всихали. На стеблах і черешках утворювалися чорні видовжені плями. За ураження квітоніжки квітки відпадали. На плодах спочатку з’являлися темні випуклі плями з білою маслянистою облямівкою, які згодом збільшувались у діаметрі до 4–5 мм, ставали коричневими й перетворювалися на виразки, мали підняті краї та заглиблення в центрі.
Бактерії X. campestris pv. vesicatoria — це рухливі палички, що мали один полярний джгутик, розміром 0,6–0,7 × 1,0–1,5 мкм. Усі виділені нами ізоляти виявилися патогенними.
Розвитку бактеріальної крапчастості (плямистості; збудник Pseudomonas syringae pv. tomato Okabe tomato) сприяла підвищена вологість і низькі нічні температури повітря (12…15 °С). Достатньо одного дня зволоженого стану листків і зниження температури, щоб хвороба проявилася. Ураження спостерігали на всіх надземних органах рослин, особливо на плодах. На листках — дрібні чорні плями неправильної округлої форми з жовтим краєм, іноді вздовж листка, центр таких плям був випуклий із жовтувато-зеленою облямівкою, потім темнів. Із часом плями зливались, листки скручувалися й гинули. На молодих зелених плодах з’являлися дрібні випуклі чорні крапки (діаметром до 1 мм), навколо яких спостерігалась зелено-біла облямівка, потім плями збільшувалися до 6–8 мм, утворюючи виразки.
Бактерії P. syringae pv. tomato — неспороносні рухливі з 1–3 полярними джгутиками палички, розміром 0,7–0,9 × 1,8–6,8 мкм.
Заходи захисту
Бактеріози передаються насінням і рослинними рештками. Бактерії в ґрунті можуть зберігатися рік і більше. Тому в теплицях проводять знезараження ґрунту — субстрат пропарюють або стерилізують препаратами.
Обеззаражування насіння проводять за допомогою термічної обробки. Для протруєння насіння в Україні немає зареєстрованих препаратів, тобто хімічний метод проти бактерій не працює, однак необхідно проводити заходи зі знищення переносників збудників, застосовуючи інсектициди та фунгіциди. У Росії для протруєння насіння застосовують Фітолавін-300, Планіз, ТМТД, Тирам + плівкоутворювач, а для обробки рослин застосовують антибіотики Фітолавин-300, Фітолазмін, біологічні препарати Планриз, Бабктофіт й інші або бактеріциди. В Україні деякі фермери практикують обробку посадок томатів медичними антибіотиками, сподіваючись отримати хороший результат від цього. Проте, по-перше, це не ефективно, зважаючи на те, що ці антибіотики розробляють проти специфічних бактерій, а по-друге, потрапляючи у плоди, антибіотик там акумулюється, що несе небезпеку людям, які ці плоди згодом споживатимуть.
За скритої інфекції насіння може давати зовнішньо здорові сіянці, які в подальшому можуть слугувати джерелом розповсюдження бактеріозу. Під час вегетації бактеріальна інфекція може потрапляти в рослину через продихи. У тканину рослини збудник бактеріозу потрапляє через механічні ушкодження (травмовані органи рослини): коріння, стебла, листя. За високої вологості повітря він здатен заражати рослину черев відкриті продихи. Тому важливо не травмувати вегетуючу рослину.
Під час розмноження посадкового матеріалу вибраковують уражені рослини, застосовуючи візуальні та інші методи діагностики.
Іноді за зовнішніми ознаками можна сплутати бактеріальну хворобу з проявом дефіциту мінерального живлення, опіком тощо (неінфекційною хворобою). Тому для точної діагностики хвороб важливо проводити лабораторний аналіз.
Проводити захист від бактеріальних хвороб дуже важко. Так, наприклад, застосування мідьумісних препаратів є неефективним через стійкість штамів збудників до них.
Проте вихід із ситуації є — проведені вітчизняними вченими лабораторні дослідження показали, що фунгіциди, до складу діючої речовини яких входить манкоцеб або гідроокис міді, дещо пригнічують збудників бактеріальних захворювань томата. Сортів і гібридів, стійких до збудників бактеріозів, на жаль, нині ще немає.
Тетяна Райчук, канд. с.-г. наук
Плантатор
