Тепличне виробництво овочів — це інтенсивна галузь сільського господарства, яка вимагає від рослини максимальної продуктивності. Концентрація й інтенсифікація виробництва створюють сприятливі умови для розвитку хвороб і шкідників. Проблема адаптації до середовища та стійкості рослин у захищеному ґрунті набуває особливого значення.
Фактори середовища дуже різноманітні як за своєю природою, так і за впливом на живі організми. Умовно екологічні фактори підрозділяють на три основні групи: абіотичні, біотичні й антропогенні.
Абіотичні — це фактори неживої природи: світло, температура, вологість, рН ґрунту, мінеральне живлення тощо. Основним екологічним законом є закон оптимуму. Відхилення від нього як у бік збільшення, так і зниження — пригнічує рослини та є для них екстремальним.
Біотичні фактори — це всілякі форми впливу живих організмів один на одного. Біотичні взаємодії дуже складні. Це конкуренція між культурними рослинами в ущільнених насадженнях, їх взаємозв’язок із бур’янами, вплив шкідників і збудників хвороб.
Антропогенні фактори — це всі форми діяльності людини, які змінюють умови існування живих організмів.
Особливість формування фітопатоценоза в теплицях полягає в тому, що всі його компоненти створюються і регулюються вручну. Є три складові фітопатоценоза (трикутник хвороби): рослина-господар, патоген і середовище. Тому всі заходи із захисту рослин мають охоплювати весь трикутник хвороби.
Не зважаючи на те, що кожна теплиця має свої особливості та є своєрідним біотипом, сформованим під впливом властивих лише їй факторів середовища та випадковостей, загальні принципи формування системи захисних заходів завжди приблизно однакові.
У теплицях екологічні параметри створено штучно, але недостатньо контролюються людиною, тому часто відбуваються відхилення від технологічно обґрунтованих режимів вирощування культури, що призводить до порушення біологічної рівноваги через пряму взаємодію факторів середовища на видиспівтовариства йопосередковано через реакцію рослин.
Сприятливе поєднання факторів зовнішнього середовища (температура й вологість) сприяє епіфітотії борошнистої роси та фітофторозу. Це й визначає стратегію боротьби із цими хворобами, тобто обмежити поширення фітофторозу можна навіть у вересні без додаткового опалення теплиць. Як цього досягти? Необхідно обмежити полив і проводити нічне провітрювання теплиць, щоб не допустити випадання роси на рослинах. Як кажуть, краще холодно, ніж сиро.
Середовище впливає на рослину, ослаблюючи її, а потім відбувається ураження патогеном. Як приклад можна навести появу кореневих гнилей. Хвороба проявляється в основному на ослаблених рослинах, унаслідок надмірного перезволоження чи концентрації ґрунтового розчину, зниження температури, при цьому не беремо до уваги рослини, що уражені кореневими гнилями внаслідок механічних пошкоджень під час пікіруванні чи пересадки.
Розвитку хвороб сприяють різні стресові ситуації для рослин: наприклад, у результаті фізіологічного розвитку рослин. За даними вчених, до 60% насіння огірка інфіковано аскохітозом, до того ж особливість розвитку хвороби полягає в тому, що до початку плодоношення зовнішньо хвороба не проявляється. На томатах некроз серцевини стебла також починає проявлятися тільки з початком плодоношення, а до цього часу хвороба має латентний характер. Тобто для кожної культури є свої критичні періоди, і з урахуванням фізіологічних потреб (фізіологічного стану рослин) рослин й умов їх вирощування проводять імунізацію (застосовують біологічно активні речовини, макро- та мікроелементи тощо).
Стресом для рослини є зовнішній вплив на них, значне відхилення від оптимуму. Наприклад, унаслідок технічних несправностей на рослини якийсь час потрапляла гаряча або холодна вода. Наслідки такої дії будуть помітними через декілька діб — рослини зів’януть або за деякий час через ослаблення відбудеться несподіваний спалах хвороби, причину якої важко буде пояснити, адже може минути 1–5 місяців.
Рослина-господар для збудників є місцем проживання. І відбудеться зараження чи ні залежить від стану рослини та деяких інших причин. Між рослиною та збудником відбувається протистояння, від якого залежить виникнення хвороби й ступінь її розвитку. Людина може допомогти рослині боротися зі збудником за допомогою відповідних агрозаходів. Наприклад, регулюючи режим живлення рослин, можна підвищити стійкість до хвороб. Ще в 1935 році вченими було доведено, що калійні добрива обмежують швидкість накопичення глюкози в бульбах картоплі та сильно підвищують її стійкість до кільцевої гнилі.
Рослина-господар реагує на проникненнязбудника, опирається цьому, і чим більше пручається — тим слабше розвиток збудника, і навпаки: якщо рослина є ослабленою, то опір буде слабким, а розвиток збудника сильнішим.
Причиною виникнення епіфітотій може бути комплексне ураження рослин двома та більше хворобами. Причому одна із них є первинною, яка ослаблює рослину, а друга — розвивається на ослабленій рослині й призводить до її загибелі. Наприклад, мелойдогіноз і сіра гниль томатів. Чим сильніше ураження галовою нематодою, тим сильніше поширення сірої гнилі.
Форми прояву хвороб дуже різні. Тому важливо правильно поставити діагноз — розпізнати хворобу, бо часто зовсім різні хвороби мають дуже схожі ознаки, і навіть одна й та сама хвороба неоднаково проявляється залежно від умов навколишнього середовища, уражених органів, стадій розвитку ураженої рослини та патогену, а також характеру взаємовідносин, що склався між ними. Розрізняють різні типи зовнішніх ознак прояву хвороб (симптоми):
Часто трапляється, коли зовнішні ознаки декількох хвороб дуже схожі (майже однакові), а причини їх виникнення та збудники різні. Тому для точного визначення хвороби крім зовнішніх ознак також необхідно спеціальні дослідження для визначення збудника та джерела інфекції. Проводять мікроскопічні дослідження, іноді гістологічні та гістолого-хімічні, біологічні, культуральні. Також треба зазначити, що більшість збудників протягом циклу свого розвитку можуть змінюватися, і це також слід ураховувати для правильного встановлення хвороби.
Овочі є добрим субстратом для розвитку мікроорганізмів, бо містять багато води, в якій розчинено різні легко засвоювані поживні речовини.
Хвороби сільськогосподарських культур різноманітні за етіологією (спричинені патогенними грибами, бактеріями, вірусами, мікоплазменими мікроорганізмами, неінфекційними причинами), а також за ступенем шкоди, що завдається, характером прояву.
Хвороби, що знижують урожайність і товарні якості овочевих культур, проявляються в основному у вигляді плямистостей, в’янення, деформації, наростів і нальотів.
Гнилі характеризуються розм’якшенням і руйнуванням тканин рослин, уражених грибами чи бактеріями. У вищих рослин цементувальним матеріалом клітинних оболонок є пектинові речовини. Розпад цих речовин або порушення їх синтезу призводить до колапсу ураженої тканини. Клітини розпадаються, і виникають м’які гнилі. Як наслідок, на овочевих культурах, коренеплодах, луковицях, плодах утворюються мокрі гнилі. Уражена мокрою гниллю тканина перетворюється в однорідну масу сметаноподібної консистенції.
Вивчення процесу патогенезу за зараження плодів томату Alterneria solani показало підвищення активності пектинолітичних і целюлозолітичних ферментів порівняно зі здоровими плодами. Індійськими вченими виявлене значне зниження вмісту пектину та целюлози в уражених рослинах за ураження сіянців томата збудником Pythium aphanidermatum.
У разі масового ураження чорною гниллю плодів томата, білою, чорною та сірою гнилями коренеплодів моркви, сірою гниллю капусти, салату й інших хвороб урожай плодів, коренеплодів, листків і качанів вибраковується майже повністю.
Втрати овочевої продукції, що уражена гнилями в період транспортування та зберігання, часто становлять не менше ніж 10–20%. Боротися з хворобами овочів у сховищах дуже важко. По-перше, овочі після збору втрачають природну стійкість до захворювань, бо поступово фізіологічно слабшають. Із великим умістом води в овочах пов’язана висока активність фізіолого-біохімічних процесів, що відбуваються в них, і, як наслідок, порівняно швидке загальне фізіологічне ослаблення накопичувальних органів, що призводить до зниження стійкості овочів до збудників хвороб.
По-друге, при транспортуванні чи зберіганні овочі знаходяться в безпосередньому контакті між собою, що сприяє поширенню хвороб. По-третє, можливості застосування хімічних способів боротьби під час транспортування та зберіганні обмежені тим, що овочі — продукти харчування людей. Хімічні засоби захисту застосовують тільки для зберігання маточників овочевих культур.
По-четверте, деякі хвороби, що трапляються під час транспортування та зберігання, не вивчені достатньо, і немає надійних способів боротьби з ними. Разом із тим свіжі овочі мають певну стійкість до збудників, бо навіть у період зберігання в них продовжуються процеси життєдіяльності. Тому в боротьбі з хворобами овочів під час зберігання основну увагу приділяють підтриманню їх нормального фізіологічного стану та природної стійкості до фітопатогенних мікроорганізмів.
Плямистості, чи некроз, — це відмерлі зазвичай сухі ділянки рослин, що добре обмежені від здорової тканини. Частіше за все збудник хвороби в них локалізований, але за деяких хвороб утворення некрозу не локалізує паразита. У разі відмирання жилок некрози проявляються у вигляді штрихів — стрик томата. За деяких хвороб на межі здорової й ураженої тканин утворюється шар огрубілої тканини, унаслідок чого уражені ділянки втрачають зв’язок зі здоровими та випадають. Такий тип некрозу називають дірчастою плямистістю. Плямистості — це ціла група хвороб, що мають як грибкне, так і бактеріальне походження, збудниками яких є гриби родівAscochyta, Colletotrichum, Phyllosticta, Pestalotia, Septoria, Vermicularia тощо. До плямистостей належать: антракноз, септоріоз, асктохітоз, філостіктоз, червоний опік тощо.
Виразки виникають унаслідок ураження багатих на воду тканин й органів рослин і утворюються плямистості, що характеризуються розм’якшенням тканин, які оточуютьмісця зараження, унаслідок чого утворюється заглиблення, що містить спороношення паразита — антракноз огірка, квасолі й ін.
Кожна хвороба починається зі зміни фізіології рослин, а потім і будови тих чи інших органів. Тому первинні зміни не помітні оку протягом інкубаційного періоду. По його закінченню стають помітними зовнішні ознаки ураження — симптоми. Інді зовнішні ознаки можуть не проявитися, у цьому разі хвороба протікає в латентній (скритій) формі.
Чому виникають спалахи будь-якої хвороби? Цьому сприяють умови, сприятливі для розвитку збудника, а також умови, що забезпечують найбільшу сприйнятливість рослини-господаря до цього збудника в конкретних умовах середовища. Знаючи умови, які визначають ступінь ураження рослин хворобами, є можливість втручатися у відносини рослини та паразита, створюючи умови, несприятливі для розвитку останніх.
Як засоби боротьби проти хвороб застосовують адаптогени й антидепресанти, що добре впливають на рослину, підвищують її стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища. Для цього застосовують біологічно активні речовини, наприклад, гумат натрію, біопрепарати. Під час проведення захисних заходів, відбувається вплив на всі ланки системи: на патоген, зовнішнє середовище та рослину.
Останнім часом з’явилося дуже багато публікацій, присвячених підвищенню екологічної (горизонтальної) стійкості рослин (придбаний фітоімунітет). Індукування захисних факторів можливе в усіх рослин, тому з’явилася змога регулювати стійкість до зовнішніх впливів. Також посилюється самозахист рослин від хвороб у разі застосування імуноактиваторів — речовин, що можуть проникати в рослину, асимілюватися нею й мати вплив на обмін речовин, підвищуючи тим самим стійкість до патогену. Застосування індукторів імунітету, які використовують для замочування насіння, обробки під час вегетації і за необхідності, захисних обробок фунгіцидами — новітній підхід для захисту тепличних культур від комплексу хвороб.
Тетяна Райчук, канд. с.-г. наук
журнал Плантатор, березень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Плантатор та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Плантатор з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
