Агрономія

За царя-гороха

За царя-гороха

«Кожна культура бажає, щоб її посіяли після гороху», — каже , що на Київщині, маючи на увазі величезний вплив гороху на стан ґрунту. 

Микола Малієнко, директор СТОВ «Перемога»

Родючість українських ґрунтів, над якою природа працювала тисячоліттями, стрімко знижується через людську байдужість. Недотримання сівозміни призвело до швидкого зменшення рівня гумусу. А порятунок, як завжди, — на поверхні. 

Азот, без якого не може розвиватися жодна рослина, не обов’язково вносити тоннами штучно виробленої речовини. Аграрії знають, що азот у ґрунті може назбируватися у достатній кількості біологічним шляхом — за допомогою бактерій, які перетворюють його з газоподібного на доступну для рослин форму.

Найвідоміші бактерії, що зв’язують азот, є в бульбашках бобових культур, яких у світі налічується понад 12 тис. Проте в сільському господарстві використовують кілька десятків. Найпоширеніші — соя та горох. Площі під соєю в Україні планомірно збільшуються, чого не можна сказати про горох. Чому ж такий потужний попередник для зернових перейшов у групу нішових культур? Чому з року в рік на ринку гороху бачимо тенденцію зменшення посівних площ і валового збору? 

За інформацією «АПК-Інформ», якщо в 2011/2012 МР горох займав 275 тис. га, то у 2012/2013-му лише 219 тис. га. До того ж і валовий збір також зменшився з 364 тис. до 349 тис. т. Проте горох користується великим попитом на зовнішньому ринку й трохи меншим — на внутрішньому. 

В Україні горох закуповують круп’яні заводи та підприємства з виробництва кормів. Харчовики скаржаться на зниження темпів продажу круп і зростання конкуренції у цьому сегменті. Тваринники ж, які раніше доволі активно закуповували горох для виробництва кормів, також останнім часом воліють замінювати цю бобову менш дорогими культурами. Відповідно, показник використання гороху в кормах скоротився з 120 тис. т у 2011/2012 МР до 100 тис. т у 2012/2013-му.

Стимулювати вирощування гороху може, як у нас часто буває, експорт за привабливою ціною. Трейдери зацікавлені в закуповуванні великих партій гороху, щоправда лише високої якості. За інформацією операторів ринку, горох уже кілька років поспіль посідає вигідні експортні позиції, адже ця бобова дає трейдерам можливість більше заробити: якщо середній прибуток з 1 т пшениці становить приблизно 5 дол. США, то з 1 т гороху — 10—20 дол. США. Найбільшими споживачами виступають Туреччина (близько 40% загального обсягу експорту), Індія, Італія, Іспанія, Австрія.

Поговорити про горох ми завітали до СТОВ «Перемога», що на Київщині, директор якого Микола Малієнко відомий своєю активною позицією щодо введення цієї культури в сівозміну господарства.

Миколо Васильовичу, експортні можливості є нині основною перевагою у виборі господарством тієї чи іншої культури. Чи готовий світовий ринок до нашого гороху?

– Попит на горох на зовнішньому ринку великий, дефіцит становить близько 10 млн тонн. Ціна в порту — 3200 грн/т. За середньої врожайності у 35 ц/га прибуток з одного гектара буде 10 тис. грн, а витрати — 4,5 тис. грн/га. Ось і підраховуйте.

На мою думку, Україна може посісти чільне місце з-поміж світових експортерів гороху. Сьогодні його найбільше експортує Канада. Із цієї країни, наприклад, в Індію горох пливе протягом двох місяців, а якщо його везти з України — часу потрібно вдвічі менше. Трейдери, які займаються горохом, кажуть: якщо ми зможемо збільшити виробництво українського гороху до 1 млн і більше тонн, то зможемо формувати великі товарні партії й конкурувати з канадським горохом. Тоді підніметься й ціна для сільгоспвиробників. Експерти ринку прогнозують, що ціна може зрости приблизно на 15—20% і становити 3—3,5 тис./т. Наш горох за якісними показниками нічим не поступається канадському, до того ж канадці намагаються застосовувати ГМО, а це відлякує потенційних споживачів, особливо європейських. 

Чи давно в «Перемозі» сіють горох?

Горох майже готовий до збирання – На жаль, ми почали це робити лише 2010 року. Тепер дуже шкодую, що не ввели культуру в сівозміну на кілька років раніше. Спрацьовував поширений із-поміж агрономів стереотип: мовляв, горох потребує роздільного збирання, спричинює чималі втрати. Нині ситуація кардинально змінилася. Сорти гороху, які запропонували вітчизняні селекціонери, повністю відповідають сучасним вимогам до інтенсивного виробництва. Вони стійкі до вилягання й обсипання насіння, придатні до прямого комбайнування, у порівнянні із закордонними сортами більш адаптовані до регіональних кліматичних умов і поступово приживаються в серцях українських аграріїв. 

Ви кажете, що поступово. Тобто не дуже активно? Скільки господарств у Фастівському районі сіють горох?

– У нашому районі 37 тис. га землі. Горох посіяно тільки в с. Малополовецьке. У нашому господарстві 250 га та в сусідньому — 70 га. 

Чому, на вашу думку, аграрії не бачать переваг цієї культури?

– Так само й ми не бачили їх до 2010 року. Адже мали «досвід» вирощування гороху у 2001—2002 рр., коли ми тільки починали працювати, технології були застарілі, техніки бракувало, відповідно ґрунт належним чином не готували. Людям властиво помилятися. А помилок в агротехнології гороху допускають чимало й нині. Зокрема, у багатьох панує думка, що коли горох зацвів, треба його щотижня обприскувати проти шкідників. А ми тепер знаємо: такий надмірний захист недоречний, адже є потужні системні інсектициди — один раз обробив і почуваєшся спокійно. Ще один нюанс: багато хто не знає, що горох треба сіяти рано, щойно дозволяє погода. Це культура першого строку сівби, але агрономи часто відкладають горох на потім. Через ці помилки у виробників нагромадився негатив, який стримує й не дає на повну працювати з культурою. Спільними зусиллями нам треба цей негатив розвіяти. 

Перед нами поле з озимою пшеницею. Попередник, звичайно, горох?

– Так. Тут у нас 155 га насінницьких посівів озимої пшениці. Попередник — горох. На цьому полі посіяно 10 сортів. Ми стояли перед вибором, якій селекції віддати перевагу. В Україні кілька потужних селекційних центрів — Інститут фізіології та генетики рослин, Одеський селекційно-генетичний інститут, Миронівський інститут пшениці, Білоцерківська дослідна станція, Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва та приватна установа ТОВ «Луганський інститут селекції та технології». Ми проаналізували всі «за» та «проти», урахували власний попередній досвід, коли, приміром, у 2010—2011 рр. відбувався запал озимої пшениці: нестача вологи та високі температури спричинили всихання пшениці й ми отримали зерно, в якому білка було 15—16%, а клейковина доходила до 32%. За всіма показниками воно відповідало 1-му класу, а за натурою — «валило» на 6-й. 2010-го мали по 25 ц на круг, а 2011 рік зовсім видався жахливий: тоді ми на 325 га отримали на круг по 15 ц, збитки сягали мільйонів гривень. Отже, за цих кліматичних вибриків ми вирішили віддати перевагу східним селекційним центрам. Вони працюють у зоні, де нестача вологи — звичне явище, до того ж ця селекція має підвищену зимостійкість. Ми придбали три сорти Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва — Василину, Гордовиту й Досконалу; у Луганську взяли Лист 25, Паляницю й Златоглаву і чотири сорти в Білоцерківській дослідній станції — Відраду, Щедру ниву, Либідь та Ясочку. Комбайн, звичайно, покаже результат, але вже сьогодні можу сказати, що врожай буде непоганим. Ми не націлені на отримання високих показників, а свої 6—7 т/га візьмемо.

Цього року ми не допрацювали з технологією: через затяжну зиму період весняних робіт скоротився до мінімуму, відповідно всі зусилля спрямували на те, щоб посіяти ярі, й не зробили перше підживлення озимини. Хоча минулий рік нам довів, що можна не підживлювати й мати 6 т пшениці по такому попереднику, як горох. Погодні умови минулої осені, зокрема, дощова прохолодна погода, дали змогу вторинній кореневій системі дістатися до того азоту, що був накопичений після гороху, і потужно розвиватися. А вже цього року відбувся різкий стрибок температур, верхній шар ґрунту пересох і доступність азоту знизилася. Ми також не встигли застосувати регулятори росту: коли прийшов час їх вносити, температура повітря підвищилася, тож ми побоялися нашкодити озимині. Проте ми зробили боронування, закрили вологу, і пшениця цим була задоволена. 

Щодо захисту зауважу, що ми вже другий рік поспіль навесні не застосовуємо гербіциди на озимій пшениці. Працюємо з осені, обробляємо гербіцидами, інсектицидами та фунгіцидами, насіння протруюємо.

Розкажіть докладніше про вплив гороху на родючість ґрунту.

– Як відомо, коренева система гороху формується в орному шарі ґрунту. До того ж він не лише поліпшує його структуру, а й забезпечує розчинення важкорозчинних добрив, зокрема фосфатів. А для наступної культури залишаються азот (90—120), фосфор (25—35), калій (30—40). Горох за 100-бальною оцінкою як попередник, приміром, озимої пшениці, набирає 80—100 балів.

Якщо ви хочете підвищити родючість ґрунту й досягти балансу поживних речовин, не вкладаючи додаткових коштів, слід сіяти горох. Адже внесення належної кількості мінеральних добрив — дорогий і тому не для всіх доступний шлях у фінансовому плані; до того ж воно може призводити до закислення ґрунтів. А введення гороху у сівозміну господарства — безпрограшний, доступний для кожного товаровиробника крок, позитивний результат від якого відчувається відразу. Це шлях отримання дешевого азоту й інших поживних елементів, шлях стабілізації гумусу.

Ось проста економічна викладка щодо гороху як попередника: під озиму пшеницю не треба вносити азотні добрива (+1200 грн/га), за рахунок вчасного забезпечення природним азотом урожайність можна збільшити на 5 ц/га (+900 грн/га). 

2012 року у СТОВ «Перемога» після гороху як попередника без застосування комплексних добрив ми отримали 60 ц/га озимої пшениці 2-го класу. Середня врожайність гороху становила 40 ц/га без застосування фосфорно-калійних добрив.

Якщо сьогодні ти не маєш від гороху зиску, то отримаєш його наступного року. Горох — це культура, яка гарантує, що після неї все буде гаразд.

А чи прибутковим є вирощування самого гороху, без урахування впливу на наступну культуру? 

– Це легко підрахувати. Нинішня ціна на горох становить 2600 грн/т. Тобто за врожаю 4 т/га прибуткова частина з гектара перевищує 10 тис. грн. А витратна частина становитиме 4—4,5 тис. грн/га, з урахуванням купівлі якісного сортового насіння. А ті фінансові переваги, які принесе наступна культура, сягають 1,5—2 тис. грн. Отже, горох — це культура, яка гарантовано за належної системи землеробства дає чистого прибутку 1 тис. дол. США. Я не знаю, чому наші сільгоспвиробники відмовляються від тисячі доларів…

 

11 липня 2013 року у СТОВ «Перемога» почали молотити озиму пшеницю. Стартовий результат підтвердив те, що господарство обрало правильний шлях: озима пшениця луганської селекції показує достойну врожайність після гороху Паляниця — 73,8 ц/га, Лист 25 — 78,9 ц/га. Цьогорічні жнива тривають, а попереду ще більше цікавих результатів.

 

 

Вікторія Розова

  журнал  “The Ukrainian Farmer”  серпень, 2013 року

     

 

Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі  “The Ukrainian Farmer” та інтернет  сторінці журналу за адресою  https://agrotimes.ua/magazines  належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів  обов’язкове посилання на журнал  “The Ukrainian Farmer”   з гіперлінком  https://agrotimes.ua/magazines   Використання інформації  дозволяється тільки після отримання письмової згоди  від видавничого дому  “АГП Медіа”  .

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ