Вибір гербіцидів для ріпаку залежить від видового складу бур’янів і вологозабезпечення

Ефективність гербіцидного захисту озимого ріпаку значною мірою залежить від погодних умов, видового складу бур’янів та строків застосування препаратів. Зокрема, відносна вологість повітря безпосередньо впливає на випаровування робочого розчину, а через рівень тургору листків – на його поглинання рослинами.

Про це у статті «Поле чекає на ріпак» у журналі The Ukrainian Farmer пише Оксана Стельмах (Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН).

Важливим фактором є й опади після внесення післясходових гербіцидів. Дощ може змити робочий розчин із рослини до початку гербіцидної дії. Залежно від механізму дії препарату та швидкості поглинання діючої речовини бур’янами цей період становить від однієї до кількох годин.

Передусім фітосанітарне обстеження слід проводити на полях, де озимий ріпак вирощуватиметься після відповідного попередника. Особливу увагу варто звернути на наявність багаторічних кореневищних бур’янів, зокрема пирію повзучого, коренепаросткових – осоту жовтого та рожевого, а також одного з найбільш небезпечних для ріпаку бур’янів – підмаренника чіпкого.

Якщо загрози забур’янення пирієм та осотами немає, а передпосівний період характеризується достатнім вологозабезпеченням або прогнозується сприятливе забезпечення вологою після сівби, доцільно застосовувати комплексні ґрунтові гербіциди. Серед діючих речовин для таких схем – метазахлор у поєднанні з квінмераком, метазахлор із диметенамідом-П та квінмераком, а також комбінація метазахлору з кломазоном. Їх застосовують у ранні фази розвитку культури – ВВСН 00-02.

Проти підмаренника чіпкого найвищу ефективність демонструють кломазон і квінмерак, які входять до складу ґрунтових препаратів.

Якщо в посівах не очікується проблем із пирієм повзучим, але є ризик появи осотів, вибір можна зробити на користь післясходових гербіцидів на основі клопіраліду, піклораму та амінопіраліду або галауксифен-метилу й піклораму. Їх рекомендують застосовувати у фазі ВВСН 13-15.

Препарати на основі галауксифен-метилу та клопіраліду використовують у фазі ВВСН 15-16 або, за потреби, навесні у фазі ВВСН 50 – до появи квіткових бутонів у ріпаку.

Водночас післясходові гербіциди не контролюють однорічні та багаторічні злакові бур’яни, а ґрунтові препарати не знищують багаторічні злаки, які відростають із кореневищ. Тому за наявності таких бур’янів у посівах озимого ріпаку необхідно передбачити застосування грамініцидів восени або ранньою весною у рекомендованих і дозволених в Україні нормах.

Таким чином, ефективна гербіцидна програма для озимого ріпаку має формуватися не за універсальною схемою, а з урахуванням видового складу бур’янів, погодних умов, запасів ґрунтової вологи та фази розвитку культури.

Раніше ми писали, як правильно здійснити гербологічний моніторинг перед сівбою ріпаку.