Про методи діагностики найбільш розповсюджених бактеріальних хвороб птиці.
Серед інфекційної патології птиці бактеріальні хвороби найбільше поширені і завдають значних економічних збитків птахогосподарствам. Вони викликають захворювання дихальних шляхів (мікоплазмоз, авібактеріоз), шлунково-кишкового тракту (сальмонельоз, ешерихіоз), репродуктивної системи (нейсеріоз) тощо. Кожне захворювання має свої унікальні особливості, зумовлені природою збудника, видом ураженого поголів’я птиці, шляхами передачі інфекції і, відповідно, особливостями профілактики і заходів боротьби.
У більшості випадків ці захворювання перебігають однотипово – мають схожі клінічні ознаки, тому, якщо орієнтуватись тільки на симптоми захворювання і перебіг хвороби, їх буде надто важко відрізнити одне від одного. Патолого-анатомічні зміни також досить часто схожі і залежать від форми перебігу (гострий, підгострий, хронічний), віку птиці, умов утримання, тяжкості і тривалості захворювання. Для молодняку птиці типова септицемія, що часто ускладнює діагностику. Також вона ускладнюється через асоційований перебіг бактеріальних і вірусних інфекцій. Бактеріальне захворювання може мати хронічну форму, а на нього може нашаровуватись вірусна інфекція або навпаки, що значно ускладнює патологічний процес і його клінічний прояв. Відповідно підвищується летальність та падає продуктивність інфікованого стада.
Для того, щоб належним чином контролювати епізоотологічний процес, необхідно точно ідентифікувати збудник захворювання. Знання етіологічного фактора кожного інфекційного захворювання відкриває шляхи для ефективного вирішення проблеми, розробки заходів оздоровлення та подальшої профілактики захворювання.
Методи виділення культур
Постановка діагнозу бактеріального захворювання птиці включає оцінку епізоотологічного процесу та результатів клінічного, патологоанатомічного, бактеріологічного і серологічних досліджень. Відділення та ідентифікація збудника є одним із найінформативніших фактів встановлення правильного діагнозу. Деякі з патогенних бактерій легко культивуються і можуть бути ізольовані з використанням простих живильних серодовищ (наприклад, сальмонели, ешерихії, стафілококи, стрептококи), деякі чутливі до наявності ростових факторів (сироватка крові для пастерел, XV фактори для гемофілів), а деякі вимагають спеціальних середовищ і умов культивування (кампілобактери).
На сьогодні традиційні методи виділення культур є основними в практичних діагностичних лабораторіях ветеринарної медицини та лабораторіях дослідження продуктів харчування у багатьох країнах. Вони включають посів на неселективні і селективні середовища з наступною біохімічною і серологічною ідентифікацією типових колоній.
Для виділення збудників сечовидільної системи використовують CLED (агар безсольовий лактозний з цистином) та середовище Сабуро при підозрі на грибкові чи дріжджові інфекції. Залежно від підозрюваного захворювання та патологічного матеріалу використовуються різні комбінації інших селективних середовищ.
Попередньо або паралельно з постановкою біохімічного тесту може проводитись серологічна ідентифікація виділених культур з використанням латексних аглютинаційних наборів або звичайних сироваток.
Діагностика сальмонельозу
Нині найактивніше відпрацьовуються і розробляються методи діагностики, моніторингу та визначення антибіотикорезистентності тих бактерій, які є патогенними для людей та викликають харчові токсикоінфекції. Зокрема, обов’язковим є моніторинг поширення сальмонел. Згідно з вимогами, кожне стадо перевіряється на визначених етапах виробництва за допомогою стандартизованих аналітичних методів. Це дає змогу отримати уніфіковані результати та провести їх аналіз і оцінку.
Згідно з результатами міжлабораторних досліджень, модифікований напіврідкий агар Раппопорта-Василіадіса на сьогодні є найефективнішим тестом визначення сальмонел, з точністю 99% і специфічністю 98%. Але він не підходить для діагностики нерухливих сальмонел. Досить ефективним є RAPID’Salmonella протокол (Bio-Rad), який включає попереднє збагачення на буферній пептонній воді і посів на хромогенний агар. Принцип хромогенного середовища базується на виявленні двох ферментів: С8 естерази та β-D глюкозидази. Це дозволяє виділити не тільки рухливі й нерухливі сальмонели, а також лактоз-позитивні, Salmonella typhi та paratyphi.
На другому місці за чутливістю і специфічністю стоїть BAX система, в основі якої лежить полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Численні імуноферментні набори для визначення сальмонел впроваджено у практику і широко використовуються в діагностичних лабораторіях для дослідження продуктів харчування, але вони не такі чутливі, і обирати їх для клінічних досліджень слід обережно.
Методи діагностики кампілобактерій
Основними методами діагностики кампілобактерів є традиційні культуральні. При цьому важливо визначити наявність живих бактерій – потенційних збудників харчових інфекцій. Залежно від типу проби і наявності мікрофлори рекомендуються різні середовища культивування. Слід відзначити, жоден з цих способів не є ідеальним і достатньо ефективним для виділення даного мікроорганізму. Найпопулярнішим збагачувальним середовищем є бульйон Болтона, але він часто не досить селективний для дослідження м’яса птиці. Тому пропонується використовувати бульйон Престона.
Включення антибіотиків у середовища культивування відіграє ключову роль у виділенні кампілобактерів. Спочатку проводиться посів матеріалу на бульйон Болтона. Культури інкубуються мікроаерофільно спочатку 4–6 год. при 37 °С, а потім 40–48 год. при 41,5 °С. Висока температура забезпечує необхідну селективність середовища, оскільки Сampylobacter jejuni (становить 90% виділених ізолятів) і Campilobacter coli (10% інфекцій) є толерантними до високих температур. Далі проводиться пересів 10 мкл отриманої збагаченої культури на чашки Петрі з mCCDA (модифікований вугільний цефоперазоновий агар з 10 м/л амфотерицину). Оцінку росту проводять через 48 год. Це середовище диференційне, і колонії кампілобактерів досить легко відрізнити від сторонньої мікрофлори. Запропоновано ряд інших середовищ, які можуть бути використані як допоміжні. При цьому слід відзначити, що доволі часто кампілобактери можна виділити і методом прямого посіву проби на mCCDA. Однак у практичній роботі інколи виникають ситуації, коли культуру кампілобактера можна виділити прямим посівом на агар, а потім селективне збагачення дає негативний результат, або навпаки – прямий посів не дає можливості виділити культуру, а селективне збагачення забезпечує позитивний результат. Тому на даний момент пропонується досліджувати матеріал з обов’язковим поєднанням процедур прямого посіву і селективного збагачення.
Виділення ешерихій
Фактори патогенності ешерихій, виділених від птиці, достатньо не вивчені. Лабораторна діагностика проводиться з використанням традиційних методів. Значну проблему становить розвиток антибіотикорезистентності кишкової палички. Тому важливо провести вивчення чутливості до антибіотиків. На сьогоднішній день близько 60% виділених культур E.coli резистентні до 5 і більше антибактеріальних препаратів. При оцінці результатів визначення антибіотикочутливості диско-дифузійним методом вважається, що розмір діаметра затримки росту культури навкруг паперового диску не є показником ступеня чутливості до конкретного антибіотика, оскільки дифузія залежить від таких факторів, як кількість води в агарі і хімічна структура самого досліджуваного препарату. Тому процедура тестування вимагає суворої стандартизації, проведення належного контролю якості на кожному етапі дослідження і уважної інтерпретації результатів.
При дослідженні матеріалу від птиці існує кілька проблем при діагностиці традиційними культуральними методами інфекцій, викликаних Erysipelothrix rhusiopathiae, і досить часто це захворювання неправильно діагностується. Перш за все, через дуже маленький розмір колоній і повільний ріст досить важко отримати ізолят за наявності великої кількості сторонньої мікрофлори в зразку. Описані численні живильні середовища для покращення виділення збудника з контамінованих зразків, але не вся стороння мікрофлора інгібується. Покращується виділення збудника при культивуванні в мікроаерофільних умовах та додаванні сироватки крові. Розроблено 2 ПЛР методи, які дають можливість значно підвищити ефективність виділення та ідентифікації цього мікроорганізму. Зокрема, розроблено метод, що ґрунтується на комбінації попереднього селективного збагачення на триптозо-соєвому бульйоні з бромідом етидію та азидом натрію з наступною постановкою ПЛР.
Володимир Зоценко, канд. вет. наук
Білоцерківський національний аграрний університет
журнал“Наше Птахівництво” січень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
