Про оптимізацію виробничих витрат і парадокси ціноутворення, особливості держрегулювання на ринку курячого столового яйця – в інтерв’ю зі Світланою Миколаївною Лисенко, директором департаменту птахівництва ТОВ «КАМІА».
Існування у сучасних умовах тих птахофабрик, що не мають замкнутого циклу виробництва складне. Ті виробники, що не зможуть оптимізувати собівартість своєї продукції та лінії збуту підуть з ринку, бо відбувається глобалізація і консолідація ринку. Можливо невеликим виробникам краще об’єднуватись з кимось для оптимізації собівартості продукції.
Світлано Миколаївно, яким був для виробників курячого столового яйця 2012 рік?
– Суперечливим. Ціна то падала, то неочікувано зростала. От, наприклад, в лютому минулого року була парадоксальна ситуація, коли ціна на яйце різко пішла догори – через великий мороз на складах багатьох птахофабрик яйце просто померзло, тож на ринку виник дефіцит і ціна зросла. Кінець року відзначився зростанням собівартості виробництва столових яєць внаслідок неврожаю зернових та підвищенням ціни на нього.
Загалом же, треба сказати, що 2012 року виробництво курячих харчових яєць на душу населення на планеті перестало зростати і зараз на рівні 2009 року. Тобто населення планети росте швидше, ніж виробництво яєць. Це при тому, що в Україні періодично говорять про перевиробництво курячих столових яєць. Щоправда, це, швидше, економічне перевиробництво. Адже якщо в різних країнах населення невпинно зростає, то в країнах пострадянського простору, в тому числі й Україні, – постійно скорочується. А виробництво курячих яєць навпаки – збільшується. Тож у нас періодично спостерігається перевиробництво курячого яйця та більш відчутна конкуренція між виробниками. Але якщо говорити про споживання яєць на душу населення, то в Україні вона все ще не дотягує до фізіологічної норми та значно нижча, ніж, скажімо, у європейських країнах.
Світова ж ситуація така, що в країнах ЄЕС спостерігається скорочення поголів’я птиці. Така тенденція здебільшого пов’язана із введенням заборони на кліткове утримання курей-несучок. Особливо помітним є скорочення поголів’я у Франції. В Україні інша ситуація. У нас практично все поголів’я курей-несучок утримується у кліткових батареях. Стосовно цін, то 10 яєць коштують у Парижі 3 євро, у Відні – 2,50 євро, в США – 1,20–1,40 доларів. До речі, у США ще вирощують у клітках птицю-несучку, тому й ціна відповідна.
А як позначиться у 2013 році на яєчному птахівництві подорожчання зернових?
– 2013 рік буде особливо складним для яєчної галузі. Значно зросте собівартість, не виключено, що вона буде поступово збільшуватися аж до збору нового врожаю. Прогнозують, що піку ціни на зернові досягнуть в другому кварталі 2013 року. А от що стосується ціни на кінцевий продукт, то, хоч як це абсурдно звучить, ціна на яйця в Україні практично вже впродовж двох останніх років не зростає, а залишається сталою. Адже це залежить від фінансових можливостей споживачів.
Зараз розвиваються здебільшого вертикально інтегровані великі підприємства, які мають змогу перечекати провали в ціні нижче собівартості яйця. І хоча сезонні коливання цін на яєчну продукцію в 2012 році були менш різкими, на стабільність годі сподіватися. Ціни на продукти харчування у світі та в Україні надалі будуть все більш високими та більш нестабільними.
Отже, по курячому столовому яйцю ми себе повністю самі задовольняємо, нехай навіть економічно. А наскільки потужним є експортний потенціал вітчизняних птахівників? Що ми можемо запропонувати світовому споживачеві?
– На жаль, ми не можемо експортувати у ті країни, де яйце коштує дорого – до країн Євросоюзу, наприклад. Я не розділяю ейфорії з приводу дозволу експорту до ЄЕС. Практично здійснити туди поставку буде неможливо. Інакше європейські виробники не зможуть конкурувати з імпортною продукцією, адже собівартість виробництва в них набагато вища. Ми вимушені експортувати яйце в країни, які платять менше, однак беруть нашу продукцію. На сьогодні ми експортуємо українські столові курячі яйця до Іраку, Ірану, Азербайджану, Ліберії, Сирії, Казахстану, Молдови, Грузії, Туреччини. До речі, Туреччина бере наші яйця для подальшого реекспорту в інші країни. В Росію ми також офіційно не експортуємо, бо ціна нас не влаштовує. У них цінова ситуація на ринку столового курячого яйця схожа на нашу. Майже завжди ціна яєць на експорт нижча внутрішньої, тому експортують здебільшого ті підприємства, які мають велике поголів’я та загрозу накопичення великих залишків.
Світлано Миколаївно, а що ми сьогодні готові запропонувати своєму покупцеві?
– Палітра продукції останнім часом урізноманітнилася. Так, на полицях українських супермаркетів можна побачити йодовані, вітамінізовані яйця; яйця, що містять у своєму складі селен. Стосовно переробки, то це яєчний порошок та рідкі яєчні продукти. Це маркетингові ходи. Не треба забувати, що селенові яйця дорожче виробляти – отже, й вартість їх має бути більшою. А масовий український споживач сьогодні краще придбає звичайне куряче столове яйце.
У Європі, наприклад, часто у супермаркетах можна знайти яєчні напівфабрикати у вигляді рідких курячих яєць в упакуванні, схожому на те, в якому продається майонезна продукція. Можна придбати тут й окремо яєчний жовток та білок, консервовані яйця. Лінії з переробки та упакування рідкої яєчної продукції коштують чимало. Собівартість продуктів переробки яєць вища за собівартість столового яйця, а ціна кінцевої продукції може бути й нижчою. Переробляти вигідно тільки ті яйця, які не мають товарного вигляду і не можуть бути проданими як столові. Для раціональної роботи переробки потрібні достатні об’єми сировини, отже переробку мають тільки великі виробники, які мають достатньо некондиційних яєць.
На які цінові сюрпризи від яєчних виробників можна чекати цього сезону?
– Як я вже наголошувала, ціна на яйце не залежить від собівартості його виробництва чи ціни на зернові – вона найбільше залежить від розміру гаманця споживачів. Хоча, думаю, що 2013 року вона дещо підскочить.
Загалом, це поки що важко спрогнозувати, але і дешевого корму, і дешевого м’яса птиці чи яєць годі й чекати. Це буде складний рік. Якщо минулого 2012 року пшеницю ми купували за ціною 1,4–1,6 тис. грн за тонну, то сьогодні вона вже коштує більше 2 тис. грн. Шрот соняшниковий коштував 1,3–1,6 тис. грн за тонну, а сьогодні це близько 3 тис. Кукурудза – 1,4–1,5 тис. грн, сьогодні – 2 тис. грн. Дешевше можна придбати хіба що не дуже якісну сировину. Ми, наприклад, закупляли у місцевих фермерів мокру кукурудзу з поля та самі сушили її. Як правило, виробники зернових працюють із зернотрейдерами, які платять достатньо за їх продукцію, та ще й готівкою, тож зрозуміло, що нам – птахівникам – ніхто не продаватиме те саме зерно дешевше. Птахофабрики намагаються купувати зерно на місці, аби зекономити, окрім іншого, на транспортних затратах. Це розумно, так роблять усі, хто рахує власні гроші. Піднімаються в ціні й інші складові комбікорму. Загалом, багато птахофабрик змушені будуть переглянути раціони в бік ще більшого здешевлення, нехай навіть не завжди якісного та правильного. Мене, як пересічного споживача, це засмучує. Особливо, коли для того, щоб економити на фосфорі та протеїні використовується м’ясо-кісткове борошно. В Україні ще немає заборони на використання кормів тваринного походження. Переконана що ми, як виробники продукту харчування, повинні думати не лише про кількість продукції та її рентабельність, а й про якість та безпечність для споживача. В нашому господарстві не використовуються корми тваринного походження та соєві продукти. Сировину для комбікорму використовуємо вирощену у Вінницькій області, яка є екологічно чистою. Своїм завданням вважаємо забезпечити якісною та безпечною продукцією не тільки тих людей, які можуть собі дозволити купити органічні продукти, а й звичайних українців за звичайною ціною.
Що б ви порадили виробникам, які вирощують курей-несучок, у 2013 році?
– Думаю, що вони вже з нового року почнуть зменшувати поголів’я своєї птиці. Вже сьогодні є така тенденція, коли на літо птахофабрики скорочують поголів’я, а на осінь-зиму знову нарощують. Це розумно.
Якою на сьогоднішній день є державна підтримка виробників курячих харчових яєць?
– Ніякої підтримки ні раніше, ні сьогодні немає й не було. Існує дотація на племінну роботу. Адже купити батьківське стадо, виростити його – це колосальні інвестиції. Тож дотація була, але згодом з’явилися ті підприємства, котрі займалися псевдоплемінною справою задля отримання цієї дотації. Головне у стосунках виробників з державою – «аби не заважали». От наприклад, Антимонопольний комітет – структура, котра, коли яйця продаються влітку нижче від собівартості, не втручається в процес. А коли восени та взимку вартість збільшується, то замість того, аби дозволити птахівникам перекрити свої витрати влітку за рахунок збільшення ціни в осінньо-зимовий період, ця структура втручається та забороняє заробляти. Тож виробникам доводиться відстоювати своє право на продаж яйця за дещо вищими цінами, надавати всі накладні на придбання кормів.
Наталія Колос
журнал“Наше Птахівництво” січень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
