В Україні промислове індиківництво досі мало поширене, проте амбітні проекти вже починають з’являтися.
Сучасний рівень технології, систематизація знань з годівлі, утримання, здоров’я птиці дозволяє розвивати промислове індиківництво як ефективний, рентабельний бізнес в Україні. Та цей процес в Україні відбувається доволі повільно. Промислових ферм з вирощування індиків 2012 року налічувалося не більше 10. Відчувається дефіцит професійних кадрів. Виробники стверджують, що в період кризи український ринок індичатини уповільнив ріст. Однак це не послаблює інтересу інвесторів до індичого бізнесу. Принаймні після деякого інвестиційного затишшя учасники та аналітики ринку стали свідками доволі гучної заяви нового гравця, який оголосив про намір інвестувати в галузь. Як було з’ясовано, на стадії розробки перебувають ще кілька «індичих» проектів інших інвесторів.
Проекти
Як повідомило на початку вересня інформаційне агентство «Інтерфакс Україна», керівництво ТОВ «Вест Інжиніринг-Україна», що входить до складу канадської компанії West International Ltd та займається будівництвом елеваторів, постачанням сільгосптехніки тощо, заявило про запуск проекту з будівництва в Дніпропетровській області комплексу, який включатиме в себе комбікормовий завод, інкубатор, пташники для вирощування індиків, забійний цех і підприємство з оброблення м’яса.
Представники компанії заявили, що в проект, який перебуває на стадії оформлення дозвільних документів на землю, планується вкласти 40 млн дол. Передбачувані терміни введення комплексу в експлуатацію – кінець 2013 – початок 2014 року. Проектна потужність підприємства – 30 тис. т готової продукції на рік, тобто трохи більше від всього торішнього обсягу легального внутрішнього ринку індичатини в Україні. Цікаво те, що відсутність досвіду роботи у птахівництві не стало на заваді грандіозним планам. Фахівці говорять, що інтерес непрофільних інвесторів до індиківництва в Україні – типове і досить поширене явище. Хоча слід зазначити, що охочих відкрити виробництво, потужність якого перевищуватиме обсяг ринку, досі не було. Проте проекти з вирощування індиків мають намір реалізувати підприємці в Харківській, Чернівецькій, Сумській та Вінницькій областях. Слід зазначити, що періодичні заяви про намір зайнятися вирощуванням саме цього виду птиці чути то тут, то там. Однак далі планів, а в деяких випадках – і виділення ділянок землі для реалізації проектів справа поки не йде.
Внутрішня кон’юнктура
Інтерес інвесторів до вирощування індиків зрозумілий – цей напрямок напевно можна назвати одним з найбільш інвестиційно привабливих на українському м’ясному ринку. Хоча учасники ринку і говорять, що в літні місяці, коли попит на м’ясо знижується, вони працюють в «нуль» або у збиток, в середньому за рік рентабельність цього бізнесу досягає приблизно 20%. Та навіть попри таке сезонне нарікання динаміка все одно досить висока – 8–10% на рік. Тобто теоретично і старожили, і нові гравці можуть розраховувати як на екстенсивне зростання, так і на заміщення на внутрішньому ринку імпортної індичатини українською продукцією. Втім, навіть за найсміливішими розрахунками, цей резерв становить не більш як 15 тис. т. При цьому не варто скидати з рахунків конкуренцію з боку виробників м’яса бройлерів, які активно нарощують обсяги виробництва.
Рівень та культура споживання
Звичайно, рівень споживання м’яса індички в Україні, головним чином через ціну цієї продукції, дуже низький, а отже, є серйозний потенціал для зростання. Однак для активізації попиту необхідно проводити потужні рекламні кампанії для його популяризації серед українських споживачів, що вимагає чималих коштів. На думку деяких експертів, щоб нарощувати виробництво, треба докладати серйозних маркетингових зусиль, інвестуючи не менш ніж 1 млн дол. на рік у просування м’яса індички, бо цей продукт все ще незвичний для українських споживачів.
Зрозуміло, що до заяв потенційних конкурентів про плановані починання оператори індичого ринку ставляться скептично, хоча і не без певних, хай і не явно виражених, побоювань. Побудувати ринок складно, а обвалити – дуже легко. Необхідно підготувати ринок до реалізації такого великого проекту, і краще робити це крок за кроком, а не поспішати, роблячи помилки – зауважують експерти. Якщо на ринок почнуть виходити підприємства, які вироблятимуть по 10–15 тис. т, а тим більше 30 тис. т м’яса індички на рік, внутрішній ринок це все не поглине, і ціна на м’ясо індички впаде.
Крім того, майже всі українські виробники індичатини працюють не на повну потужність і мають можливість наростити виробництво, хто удвічі, а хто й утричі. Але свідомо цього не роблять, вважаючи за краще плавне зростання.
Найбільший виробник м’яса індички в Україні – ТОВ «УПГ-Інвест» теж готовий розширюватися, але крім згаданих причин, за словами генерального директора компанії Володимира Дутчака, їх стримують побоювання з приводу того, що буде з курсом валют, кредитами, і як взагалі складеться ситуація на ринку.
Неекспортна птиця
Поки що, судячи з розповідей виробників, їм не вдалося налагодити експортного постачання м’яса індички. Європейський ринок насичений, у споживачів з Південно-Східної Азії інший менталітет – вони не купують замороженого м’яса. Наприклад, в Індії немає культури зберігання м’яса, там прийнято купувати на ринку живу птицю, забивати, готувати і з’їдати відразу. Навіть велика родина не зможе за раз осилити індика масою 10–15 кг. Китайці в принципі вважають індичок некрасивими, тому не гідними споживання. Найпривабливішим оператори називають російський ринок, де вартість індичатини на 30–40% вища, ніж в Україні (в Москві 1 кг філе індички коштує 8 доларів). Але великий сусідній ринок для українських виробників індичатини закритий. Причому ніхто з учасників ринку не може назвати офіційних причин. Росіяни ретельно захищають свої бізнес-інтереси і всіляко перешкоджають появі конкурентів на своїх ринках, готуючи умови для власних інвесторів. Зокрема, як повідомляють російські ЗМІ, тільки за перші два місяці поточного року в країні було заявлено про 23 інвестиційних проекти у птахівництві, більша частина яких орієнтована саме на виробництво індичатини. Аналітики ще на початку року припускали, що в 2012 р. в Росії інвестиції у виробництво м’яса індички перевищать 1 млрд дол. Тобто у північного сусіда є усі шанси в найближчі рік-два помітно наростити виробництво м’яса індички і таким чином позбавити останніх шансів потенційних українських експортерів індичатини.
Говорить експерт:
Микола Бабенко, генеральний директор ТОВ «Центр підвищення ефективності в тваринництві»
Інвестору, щоб вкласти кошти у створення індичої ферми, слід розуміти:
– рівень рентабельності та розмір початкових інвестицій, термін їх повернення;
– перспективи розвитку бізнесу, гарантування попиту на м’ясо індиків;
– структуру собівартості.
Рівень рентабельності індиківництва – змінна величина, що залежить від таких факторів:
– цін на комбікорми;
– цін на м’ясо інших видів птиці і тварин;
– імпорт м’яса та виробів з нього;
– купівельної спроможності населення.
Рентабельність і структура собівартості
За 2012 рік рентабельність інвестицій від вирощування індиків була на рівні 30%, що робить цей бізнес перспективним для розвитку в Україні.
Таблиця. Структура собівартості вирощування індиків
| Показник | Самці | Самки |
| Вартість добового курчати, грн | 25 | 25 |
| Термін відгодівлі, днів | 154 | 140 |
| Потреба кормів на 1 голову за весь період, кг | 50 | 28 |
| Витрати на корми на 1 голову за весь період, грн | 200 | 112 |
| Витрати електроенергії, газу, автотранспорт на 1 голову на весь період, грн | 45 | 38 |
| Витрати ветпрепаратів на 1 голову, грн | 15 | 14,5 |
| Заробітна плата на 1 голову, грн | 25 | 20 |
| Підстилка на 1 голову, грн | 10 | 8 |
| Амортизація та інші витрати на 1 голову, грн | 50 | 40 |
| Жива маса на кінець періоду, кг | 22 | 12 |
| Собівартість 1 голови, грн | 370 | 257,5 |
| Собівартість 1 кг живої маси, грн | 16,8 | 21,4 |
У промисловому індиківництві в 2012 році собівартість до 25 грн за 1 кг живої маси була достатньою для рентабельного виробництва.
Для створення індичої ферми необхідно вирішити такі питання:
– вибір приміщень, їх ремонт, оснащення системою вентиляції та освітлення. Строк приведення в норму – до 3 місяців;
– закупівля обладнання – 3 місяці;
– вибір генетики і завезення добових курчат або інкубаційного яйця – 2 місяці;
– програма годівлі, вибір постачальників сировини;
– схема профілактично-ветеринарних заходів;
– вирощування індиків – 5–6 місяців.
Від прийняття рішення про створення індичої ферми з нуля і до отримання першої птиці для продажу потрібно не менше року.
Щодо технології потрібно прийняти такі рішення:
– підбір технолога і лікаря ветеринарної медицини;
– вибір генетики;
– вибір кормів;
– підбір профілактично-лікувальної схеми.
Генетика
На ринку присутні дві потужні компанії, що пропонують сучасну генетику індиків для промислового вирощування. Це Hybrid Hendrix Genetics (Канада) та Aviagen-Turkeys (British United Turkeys Ltd., Англія, що об’єдналися з Nicholas Turkey Breeding Farms, США).
За матеріалами http://www.business.ua
Віктор Хват
журнал“Наше Птахівництво” січень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
