Не варто покладатися тільки на потенціал сорту. Агрономічними заходами можна добитися кращого приросту врожайності пшениці.
Численні дослідження й агрономічна практика доводять, що значно підвищити врожайність пшениці (як й інших культур) можна не лише впровадженням високоврожайних сортів, а й умілим керуванням погодними впливами, елементами технології тощо, тобто різноманітними технологічними заходами, сукупність яких власне і є основною ефективного виробництва. Врахування всіх чинників у плануванні майбутнього врожаю є навіть більшою запорукою успіху, ніж селекційні переваги сортів. Від того, чи якісним є менеджмент виробництва, приріст урожайності може варіювати від 44 до 77% — так уважають науковці Канзаського Державного університету (США), базуючись на даних 19-річних досліджень.
Строки сівби
Власне, їхні висновки збігаються з нашими підходами до ефективного виробництва пшениці, розкриття потенціалу сорту. Так, на перше місце в керуванні врожайністю американці висувають особливості регіону та кількість опадів. Підвищує шанси отримати вищу врожайність наявність зрошення, особливо в зонах ризикованого землеробства. Разом із тим надзвичайно важливим чинником підвищення врожайності як для зрошуваних, так і богарних земель, на їхню думку, є строки сівби залежно від регіону.
Наприклад, оптимальною датою сівби пшениці для фермерів Західного Канзасу є 1 жовтня, для північно-центральної частини штату — 10 жовтня, південноцентральної — 12 жовтня. Затримання із сівбою після цих оптимальних дат може істотно вплинути на врожайність і в результаті зменшити прибуток. Так, якщо посівна кампанія затягується на двадцять днів після 12 жовтня, південно-центральний регіон Канзасу втрачає близько 1,1 бушеля на день (1 бушель = 27,216 кг), а якщо на триваліший строк — ця втрата збільшується приблизно до 2,7 бушеля на день. Північно-центральний Канзас постійно втрачає близько 2,1 бушеля на день у разі пізньої сівби, тоді як втрати західного регіону штату сягають колосальних 3,5 бушеля.
Як відомо, аналогічною є ситуація і в Україні: строки сівби для кожного регіону визначено, а нехтування ними призводить до втрати врожайності. Наприклад, учені Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла під час трирічних досліджень на початку 1990-х рр. спостерігали доволі значне зниження врожайності озимої пшениці сорту Миронівська 61, посіяної 30 вересня, порівнюючи з висіяною 1 вересня. Зокрема, показники врожайності варіювали від 35,4–75,6 і 27,6–77,9 ц/га та 31,5–84,7 і 26,5–83,8 ц/га відповідно, що свідчило про нижчий її рівень в окремі роки за пізніх строків сівби.
Водночас останні отримані багаторічні експериментальні дані вказують на тенденцію до зміщення оптимальних строків сівби пшениці озимої в бік пізніших — з огляду на непередбачені зміни погодних умов в осінній період під час посівної. Так, проведені у 2014–2015 рр. в Миронівському інституті дослідження показують, що для низки миронівських озимих сортів найкращими строками сівби є період із 15 вересня по 5 жовтня.
Утім, універсальних рекомендацій щодо строків ні вчені, ні практики надати не можуть. У кожному конкретному випадку агроном сам повинен вирішувати це питання, враховуючи низку чинників: погодні умови, реакцію сорту на строки сівби, попередники, запаси вологи в посівному шарі ґрунту тощо. І прораховувати ризики втрати врожайності від нехтування цими складовими.
Посходові обробки
Застосування посходового фунгіциду — ще один важливий елемент керування врожайністю пшениці. Так, дослідження групи науковців університету Канзасу показали, що обробка насіння (наприклад, інсектицидами й фунгіцидами) більше впливає на підвищення врожайності за сприятливого сезону, тоді як застосування фунгіцидів у період вегетації приносять користь у будьякий сезон. Хоч справедливості заради слід зазначити, що більший приріст урожаю фунгіцидна обробка все ж дає за сприятливих погодних умов.
Щодо ефективності застосування мікроелементів, то такі програми показують результат, що прямо протилежний дії фунгіцидів. Мікроелементи виявилися малоефективними в роки високої продуктивності пшениці, натомість у несприятливі роки вони додавали фантастичну прибавку врожайності 9,7 бушеля на акр.
Баланс сірки
Окрім того, дослідження канзаських учених були зосереджені на відновленні балансу в ґрунті окремих хімічних елементів, зокрема сірки, після збирання врожаю.
Як відомо, одним із додаткових джерел надходження хімічних речовин на поверхню ґрунту є атмосферні опади, у яких уміст сірки є стабільним і залежить від комплексу природних й антропогенних чинників. Доведено, що внаслідок опадів на поверхню ґрунту додатково надходить 5–8 кг/га сполук сірки, які безпосередньо будуть джерелом живлення рослин.
Близько половини «атмосферної сірки» має антропогенне походження. Оскільки сірчистий газ, що утворюється внаслідок згорання сірковмісних видів палива, вдвічі важчий за повітря й не переноситься на далекі відстані, він концентрується в районах розміщення промислових підприємств. У таких місцях його концентрація може бути у 2–3 рази вищою, а діапазон загального осадження сірки в сільських і промислових районах може становити від 1 кг/га сірки до понад 20 кг/га відповідно.
У Канзасі з 2000 року винос сірки з ґрунту під час виробництва пшениці перевищує кількість атмосферного осадження, що є наслідком дії федерального закону про чисте повітря, покликаного контролювати забруднення повітря на національному рівні. І хоч це законодавство сприяло зниженню рівня забруднення повітря, але менше забруднення означає й менше сірки, що повертається на поверхню ґрунту під час опадів. Учені з’ясували, що застосування сірки має невеликий приріст урожаю близько 0,6 бушеля на акр (1 акр = 0,4 га) у роки з високими показниками (наприклад, 2016 та 2017 рр.), але чистий приріст становив близько 4,9 бушеля на акр протягом посушливих років, яким видався 2018 рік.
Сила сорту
Утім, хоча практики керування врожайністю є найнадійнішим джерелом збільшення врожаю, особливості сорту також мають свій вплив. Дослідження канзаських учених показали, що стійкі до смугастої іржі сорти давали найбільший приріст урожаю. Крім того, вони виділили деякі характеристики сорту, на які слід зважати виробникам певних регіонів залежно від застосовуваної технології.
Так, в умовах зрошення в Західному Канзасі найвищі показники врожайності мають зимостійкі пшениці з міцним стеблом і підвищеною стійкістю до смугастої іржі. На богарі головними характеристиками пшениці мають бути посухостійкість, можливість раннього збирання врожаю та стійкість до смугастої іржі.
У центральній частині штату фермерам, що планують застосовувати фунгіцид, радять обирати середньорослі та низькорослі середньопізні й пізні сорти пшениці, стійкі до посухи, що пристосовані до вирощування на кислих ґрунтах. Якщо в системі захисту відсутнє застосування фунгіциду, ознаками високопродуктивності сорту є толерантність до смугастої іржі й іржі листка, а також ранній термін збирання врожаю та посухостійкість.
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Володимир Крупак, агроном-аналітик, ПП «Західний Буг» (Львівська обл.)
— У вирощуванні будь-якої культури сорт — тільки інструмент для досягнення кінцевого результату. Сучасні сорти озимої пшениці, крім того, що мають «захмарний» потенціал у 13–15 т/га, можуть ще й певною мірою компенсувати як недоліки ґрунтовокліматичних передумов (посухостійкість, морозостійкість), так і промахи агрономічного менеджменту (наприклад, низька схильність сорту до вилягання згладжує невчасність унесення морфорегуляторів).
Водночас кожен сорт має характеристики, що потрібно враховувати й забезпечувати — строки сівби, норми висіву — і це пряма відповідальність агронома, як і сівба у вологий ґрунт на правильну глибину.
А що робити, якщо восени посуха? А якщо прогнозують ранню зиму? Урештірешт, а якщо сорт має величезний потенціал, але насіння по факту нікудишнє (несхоже)?
Тому будьмо чесними перед собою: сільське господарство — це бізнес просто неба, і є купа чинників, які неможливо повністю усунути — ні сортами, ні препаратами, ні технологіями.
Анатолій Григорчук, співвласник ТОВ «Володимирівське» (Кіровоградська обл.)
— За багатофакторним аналізом частка сорту в отриманні врожайності пшениці становить 12–15%. Найбільше ж впливають на врожайність пшениці мізки менеджера. Якщо є мозок, то буде й техніка працювати, і сорти даватимуть віддачу, буде мінеральне живлення працювати тощо.
Головними чинниками, що впливають на розкриття потенціал сорту, є оптимальне живлення — воно становить 10%. Захист від бур’янів дає до 15–30% прибавки врожайності. Відповідно така сама кількість припадає на захист від хвороб і шкідників. Якісне насіння — 15%.
У керуванні врожайністю важливо правильне внесення добрива, в потрібних кількостях, правильно посіяти на відповідну глибину в певний час, із певною густиною, з урахуванням особливостей сорту. З осені, якщо потрібно, захистити, змусити пшеницю кущитися, забезпечити мінеральним живленням, причому неодноразово захистити від хвороб на початковому та наступному етапах, скоригувати розвиток регуляторами росту. Головне — все зробити вчасно з урахуванням погоди.
Людмила Степанчук
журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
