Сад, закладений культурними сортами кизилу, починає плодоносити вже на другий рік після садіння. Відзначаючись високою урожайністю, культура не вимагає складної агротехніки.Область природного поширення кизилу — Кавказ, Молдова, Крим, Західна Україна, південь Правобережної України. Він росте в гірських лісах або на схилах височин на ґрунтах, що підстилаються найчастіше карбонатними породами.
Водночас у культурі кизил мало розповсюджений. Спеціальних плантацій практично немає, жоден промисловий розсадник не вирощує саджанців садового кизилу. Пояснюється це тим, що досі люди збирають кизил у лісі, відтак не були вивчені біологія й агротехніка культивування, не розроблені ефективні способи вегетативного та насіннєвого розмноження. Проте ресурси дикорослого кизилу є несталими, площі його, як і продуктивність, змінюються під впливом діяльності людини. Запаси кизилу в природі помітно зменшились. Крім того, лісові форми кизилу недостатньо регулярно плодоносять, дають дрібні плоди.
Скорочення площ дикорослого кизилу може бути компенсоване створенням плантацій культурного кизилу.
Відзначаючись високою урожайністю, культурний кизил не вимагає особливої агротехніки. Вона складається з таких робіт: обробіток пристовбурних смуг, внесення добрив, видалення сухих гілок, за потреби — полив. Навіть такий догляд забезпечує рясний врожай.
Кизил — рослина довговічна, здатна плодоносити до 100—150 років. Промислові плантації кизилу можуть функціонувати протягом багатьох років. Для їх створення середня потреба в саджанцях становить 400—625 шт./га, середня врожайність однієї плодоносної рослини — 30—80к г, урожай плодів — 200—250 ц/га. Такі дані свідчать на користь відновлення культури кизилу — цінної харчової, лікарської, меліоративної, декоративної рослини.
За останні роки українськими селекціонерами шляхом аналітичної та синтетичної селекції були створені високопродуктивні, зимостійкі сорти кизилу (Лук’янівський, Світлячок, Видубицький, Елегантний, Олена, Євгенія, Семен, Николка, Радість, Володимирський, Костя, Первенець, Янтарний, Кораловий, Пріорський, Старо-Київський, Кораловий Марка), що є перспективними для вирощування в промислових, фермерських і аматорських садах у Лісостепу і Поліссі України, а також у Степу, але в умовах зрошення.
Вибір ділянки для закладання саду
Для промислового вирощування кизилу та одержання великих соковитих плодів і добрих врожаїв кизил слід висаджувати на родючих, добре дренованих ґрунтах. Дуже добре культура плодоносить у знижених, але не затоплюваних місцях. Не придатні для посадки кизилу замкнуті низини зі слабкою аерацією. На таких ділянках у рослин спостерігаються слабкий приріст і пригнічений стан.
Попри невибагливість кизилу до ґрунтів, кращими для нього є ґрунти легкого механічного складу, забезпечені поживними речовинами, із доброю волого- та повітропроникністю. Рівень ґрунтових вод має знаходиться не ближче 1,5—2,0 м. Важкі глинисті щільні, а також кислі ґрунти не придатні для закладання кизилового саду.
На підзолистих ґрунтах із підвищеною кислотністю за рік до закладання саду проводять вапнування: на легких ґрунтах вносять 2—2,5 т/га вапна, на важких — 3—4 т/га. На відміну від інших видів рослин, які набагато гірше переносять підлужування ґрунту, ніж його підкислювання, кизил погано переносить підкислення і дуже любить вапнякові ґрунти, достатньо забезпечені вологою, також відомо, що кизил дуже добре реагує на високий вміст у ґрунтах кальцію і магнію. Проте пересадка рослин у грунт із невеликим вмістом цих елементів не позначається на плодоношенні, що пояснюється доброю пристосованістю кизилу до умов зростання. Загалом, кизил може рости на землях, не придатних для інших культур.
Підготовка ґрунту та садіння
Підготовка ґрунту під висаджування кизилу полягає у створені глибокого родючого шару, внесенні органічних і мінеральних добрив. Коренева система кизилу утворює густу мичку коріння, яка залягає на глибіні від 15 до 30 см. Загальна частина стовбурового коріння розміщена на глибині 10—30 см. Коренева система дерев старших 5-річного віку займає більшу, ніж площа проекції крони, площу. Тому на більш легких за структурою ґрунтах оранку проводять на глибину 25—30 см, а на більш важких — на 40—45 см. Внесення перед посадкою органічних і мінеральних добрів сприяє гарному росту та плодоношенню рослин. 
Для посадки кизилу, як і інших культур, грунт готується заздалегідь. Рано навесні, щоб вирівняти поверхню та закрити вологу, ґрунт дискують і боронують. Для осіннього висаджування саджанців ями викопують влітку, для весняного — восени. Кращим часом для висаджування є рання весна, однак за сприятливих погодних умов кизил можна висаджувати й восени, але не пізніше середини жовтня. Після висадки рослини необхідно гарно полити та підгорнути землею — тоді кущі встигають прижитися, добре зимують і починають розвиватися вже рано навесні. Останніми роками погодні умови були сприятливими для осінньої висадки.
При закладанні промислових насаджень на родючих ґрунтах площа живлення рослин повинна становити 6 х 6 м, 5 х 6 м, на менш родючих і на богарі — 4 х 5 м. На родючих ґрунтах, за недостатньої площі живлення, у віці 20—25 років крони дерев змикаються та погано освітлюються, у таких насадженнях уповільнюється активність бджіл. Більшість сортів кизилу (за винятком частково самоплідних сортів Лук’янівський, Євгенія та Янтарний) самобезплідні, тому для кращого перезапилення при закладанні саду пропонується висаджувати сорти в певній послідовності: або кожне десяте дерево — інший сорт, або, якщо це на великих площах, висаджувати дерева сортосмугами, поєднуючи сорти за строками достигання. По термінах цвітіння сорти кизилу практично не відрізняються, цвітуть усі одночасно, це забезпечує гарне перезапилення, але достигання плодів у різних сортів може розтягуватися на цілий місяць — при підборі сортів треба це враховувати. Ще одна з відчутних переваг кизилу перед іншими кісточковими: його квітки зібрані у суцвіття по 20—25 шт., і попри дуже раннє цвітіння, яке припадає на березень, пуп’янки розкриваються поступово, починаючи з тих, що на краях суцвіття. У разі погіршення погодних умов (сніг, дощ, приморозки) квітки, що вже розпустилися, можуть загинути, але решта, ще не розкритих, припиняють свій розвиток до настання кращої погоди — ця властивість дозволяє породі не лише щороку плодоносити, а й давати стабільно високі врожаї. Інші кісточкові культури не мають такої стійкості до весняної негоди — у період цвітіння у них всі квітки розпускаються практично одночасно, і при настанні несприятливих умов це призводить до загибелі майже всього урожаю.
На постійне місце рослини висаджують у 1—2-річному віці, дворічні саджанці вже мають плодові бруньки, що дає змогу отримувати врожай на 2—3-й рік після садіння. На відміну від культурних сортів кизилу, дикорослі форми або сіянці дають свій перший врожай лише на 8—10-й рік після садіння.
Садивні ями викопують розміром 60 х 60 х 60 см, заправляють їх гарним родючим ґрунтом, що перемішаний із мінеральними та органічними добривами. Висаджені рослини відразу після садіння поливають — із розрахунку 20—30 л води на одне деревце. Мичкувата коренева система кизилу розташовується у поверхневому горизонті ґрунту (основна маса коріння), для збереження вологи у цьому шарі дуже ефективним є мульчування пристовбурних кругів кизилу — це і важливий і доступний агротехнічний захід.
Після садіння пагони обов’язково потрібно зрізати на 1/2—1/3 довжини, щоб збалансувати надземну та кореневу систему.
Догляд за насадженнями
Догляд за молодими насадженнями полягає у видаленні бур’янів, розпушуванні ґрунту, проведенні регулярного підживлення та зрошення. Дуже гарно кизил росте в невеликому притіненні, особливо у перші роки після закладання. Якщо у молодому саду притінення немає, його можна компенсувати регулярним та своєчасним проведенням зрошення.
У перші роки від закладання, восени чи рано навесні, доцільно вносити органічні добрива з розрахунку 2—3 кг/м2 пристовбурної зони. Мінеральні добрива потрібно вносити так: фосфорні 30—35 г/м2 — восени, азотні 15—20 г/м2 і калійні 10—12 г/м2 — навесні.
Система обробітку ґрунту залежить від віку рослин. Потрібно враховувати, що в поверхневому шарі ґрунту, від 25 до 30 см. у кизилу розміщується основна маса коріння. Глибина обробітку ґрунту не повинна перевищувати 10—15 см у міжряддях і 4—5 см у пристовбурній зоні.
З віком рослини кизилу заглушують бур’яни, що ростуть під кроною, і догляд за садом значно полегшується. У 8—10-річному віці рослини повністю розростаються — на всю ширину міжряддя. Поки кизиловий сад молодий, міжряддя можна засіювати бобовими травами чи навіть зайняти їх під вирощування овочевих культур.
На даний час у наших умовах кизил практично не пошкоджується шкідниками та не уражується хворобами, тому обробіток засобами захисту до його рослин не застосовується — при оцінці економічної ефективності це є важливим, особливо якщо порівняти собівартість вирощування кизилу та інших кісточкових культур.
Спеціального обрізування на плодоношення кизил не потребує, однак у перші роки необхідно провести формування крони.
Саджанці формують зі стовбуром заввишки 50—70 см і 5—7 скелетними гілками. Сіянець зазвичай вирощують у формі куща з висотою штамба 30—50 см і 5—7 скелетними гілками.
У саджанців при формуванні видаляють пагони, що розташовані у зоні запланованої висоти штамба. У подальшому обрізування плодоносних рослин полягає у видаленні зламаних і таких, що перетинаються, скелетних гілок, а також молодих пагонів, що загущують крону. В добре освітленій кроні плоди мають гарний смак та колір і достигають одночасно.
У саджанців, вирощених у штамбовій формі, обов’язково видаляють парость, у сіянців ніжні пагони не потрібні для поновлення крони.
У дерев, які у 15—20-річному віці мають ослаблений ріст і плодоношення, проводять омолоджувальне обрізування крони, вкорочуючи 2—4-річні гілки — це викликає посилене утворення молодих пагонів.
Олексій Третьяков, агроном ТОВ «АПК «Маїс»
журнал “Плантатор” лютий, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Планатор” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Плантатор”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
Плантатор
