Формування пасивного й активного імунітету телят починається ще в утробі тільної корови
Імунокомпетентні телята
Формування пасивного й активного імунітету телят починається ще в утробі тільної корови. Має бути імунопрофілактика.
У тваринництві існує уставлене твердження, що продуктивна дійна корова формується з теляти. Насправді основи продуктивності й здоров’я корови закладаються ще на етапі її ембріонального розвитку. Від збереження здоров’я теляти в утробі залежить його подальший розвиток.
Досягнути цього можливо, якщо маємо здорову тільну корову: це — запорука народження теляти з високим рівнем імунного захисту. Слід зазначити, що до 150 дня плацента корови не пропускає антитіла до плода. Саме тому, якщо корова матиме слабкий гуморальний імунітет і в цей період у її організм потрапить вірус діареї ВРХ, теля стане персистентно інфікованим (РІ) і буде носієм інфекції на все життя. Такі телята не є імунокомпетентними до вірусу — вони постійно виділяють його в навколишнє середовище, що робить їх основним джерелом інфекції в стаді й часто призводить до загибелі або вибракування. Якщо в корови через стрес-чинник ослабився імунітет після 150 дня тільності, вірус діареї ВРХ може проникнути в плід і спричинити різні деформації частин тіла (вуха, ноги, хвіст) — залежно від стадії органогенезу.
Колостральний імунітет
Як відомо, випоювання телят молозивом у перші 1–2 год життя є критичним для формування пасивного імунітету, бо вони народжуються без антитіл. Однак чи можна бути впевненим, що пасивний імунітет в усіх телят буде однаковим? Якщо навіть 5% тварин не матимуть достатнього пасивного імунітету, а серед новонароджених будуть РІ телята, вони заражатимуть здорових телят до першої вакцинації. Отже, господарство вкладає колосальні кошти в імунопрофілактику, але належного ефекту не отримує. Відтак намагаються перенести вакцинацію на більш ранній період, зокрема від бактеріальних інфекцій респіраторного характеру. Проте, чи є впевненість у такому разі в здатності теляти адекватно формувати імунну відповідь у ранньому віці після вакцинації.
РІ телята й імуносупресія
Телята, інфіковані трансплацентарно, мають хронічну імуносупресію, тобто пригнічену роботу імунної системи, що робить їх надзвичайно уразливими до інфекцій, які за нормального стану не викликали б захворювання. Особливо критичним є період перших тижнів життя, коли власний імунітет теляти ще не сформовано, а колостральний захист — на низькому рівні й недостатній.
У перші тижні життя, щоб забезпечити себе киснем, теля дихає частіше, адже має невеликі легені, що тільки розвиваються, натомість метаболізм — доволі активний. Разом із повітрям, пилом тварина вдихає патогени, що спричиняють бактеріальну інфекцію. В організмі здорового теляти з інфекцією борються нейтрофіли — група лейкоцитів, що є основою вродженого імунітету й першими реагують на бактеріальні / грибні інфекції, поглинаючи патогени й виділяючи токсичні речовини. Інша група «пожирачів» патогенів — макрофаги, великі клітини імунної системи, що утворюються з моноцитів крові й містяться в тканинах. В РІ телят функції нейтрофілі в і макрофагів — ослаблені. Відтак навіть після профілактичної антибіотикотерапії можливий рецидив, бо антибіотик неспроможний повністю вбити патогенні бактерії, а клітинна ланка захисту пригнічена.
Головним механізмом вродженого імунітету є інтерферонова відповідь — швидке вироблення спеціальних сигнальних білків (інтерферонів) у відповідь на появу вірусу в організмі. Натомість у РІ телят цей сигналінг спрацьовує із запізненням, що дозволяє інфекції прогресувати.
Ще одним проявом імуносупресії є лімфопенія — стан, що характеризується аномально низькою кількістю лімфоцитів у периферійній крові, який свідчить про зниження імунного захисту теляти. За таких умов перша вакцинація є малоефективною.
Формування пасивного імунітету
Отже, щоб сформуват и пасивний імунітет у телят, потрібно мати максимально напружений імунітет у тільних корів, аби вони дали молозиво зі значною кількістю антитіл. Якісне молозиво — це головний елемент, що дозволяє отримати потрібний проміжок часу для розвитку й зміцнення імунітету теляти. Таким чином, критичним пунктом формування пасивного імунітету теляти є імунізація тільних корів, що забезпечує утворення якісного молозива.
На жаль, на фермах часто забувають тримати в ідеальній чистоті обладнання, яким здоюють молозиво. Це може призводити до його контамінації бактеріями, що негативно впливає на здоров’я теля.
Після періоду випоювання молозивом на стан теляти також може впливати низка чинників:
• вентиляція (кількість СО2, О2 й ін.);
• температура;
• епізоотична ситуація щодо інфекційних захворювань;
• менеджмент;
• відсутність колоструму;
• ураження найпростішими (криптоспоридії та кокцидії);
• годівля (збалансованість, наявність мікотоксинів).
Слід пам’ятати ще одне: колостральний імунітет не дієвий щодо в ірусу респіраторно-синцитіальної інфекції — для його знешкодження потрібен місцевий (клітинний) імунітет. Щоб його індукувати, потрібен живий атенуйований вакцинний вірус і його реплікація в місці проникнення. У будь-якій полівалентній вакцині синцитіальний вірус є живим — специфіка імунізації від цього збудника. Секреторні імуноглобуліни захоплюють вірус, щоб він не міг приєднатися до тканин органів, водночас специфічні цитотоксичні клітини некротизують інфіковані клітини. Таким чином, інфекція далі не поширюється.
Першу вакцинацію телят проводять у віці 1,5–2 місяці. Однак у цей період організм РІ теляти не готовий до імунної відповіді, захист буде тільки короткочасним й існує підвищений ризик поствакцинальних реакцій. Саме тому важливим є не графік вакцинації, а фізіологічний стан тварини, який визначається якістю випоювання молозива.

Успіх вакцинопрофілактики
Таким чином, максимальний успіх від вакцинопрофілактики ми отримаємо, якщо:
• організм тільних корів є максимально захищеним від основних захворювань (включно з контролем PI телят);
• наявний високий рівень імунного захисту у тільних корів для отримання якісного молозива;
• дотримано менеджмент колострації;
• дотримано менеджмент утримання телят — вони не мають бути з новотільними коровами;
• епізоотична ситуація стабільна — тварини не виділяють збудник у зовнішнє середовище;
• вчасна імунопрофілактика імунокомпетентних телят, що мають розвинену імунну систему.
Ольга Іващенко
Співавтори: Іван Іваницький, Олеся Лобко, Олексій Нечипуренко
ТОВ «Хіпра Україна»
The Ukrainian Farmer