Інтенсифікація землеробства, спрямована на підвищення врожайності, актуалізує одну з найгостріших проблем сучасного аграрного сектору — виснаження природних ресурсів, яке відбувається набагато швидше за їхнє відновлення. Відтак упровадження регенеративного землеробства — єдино правильний шлях для збереження родючості ґрунту, забезпечення стійкості до кліматичних змін і, врешті-решт, зменшення собівартості виробництва. Способи досягнення поставлених цілей є загальновідомими — безвідвальний обробіток ґрунту, внесення органічних добрив, сидерація, науково обґрунтована сівозміна, біологізація виробництва. Саме такий шлях обрали у Ф Г «Новосинявське» на Хмельниччині.
Від оранки до verti-till
Господарство працює з 2013 року. Починали з 40 га угідь, нині в обробітку мають 1600 га, на яких вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою, а два роки тому ввели в сівозміну квасолю, яка виявилася найбільш рентабельною серед усіх культур.
Попри доволі сприятливі умови Лісостепу для вирощування сільгоспкультур, зокрема достатнє вологозабезпечення, з кожним роком у господарстві відчувають усе більший брак опадів у вегетаційний період — усе через наростання високих температур влітку, які фактично «з’їдають» запас ґрунтової вологи.
Ще одна особливість господарювання в «Новосинявському» — горбистий рельєф, який становить 70% оброблюваних площ. Під час злив круті схили пришвидшують стікання води, змиваючи родючий шар ґрунту, що спричиняє інтенсивну водну ерозію.
Відтак у господарстві п’ять років тому вирішили відмовитися від оранки й запровадити вертикальний обробіток ґрунту. Нині його комбінують із поверхневим обробітком і раз на тричотири роки глибоким розпушенням.
— Вертикальний обробіток практикуємо як основний після збирання врожаю та перед сівбою, щоправда, погодні умови можуть вносити корективи. Агрегатом Salford RTS робимо мікротріщини в ґрунті, через які в нього повністю всотується волога, відповідно, краще розвивається коренева система культур, вбираючи поживні речовини. Тепер після зливи там, де пройшов агрегат, уся вода — в ґрунті, а після оранки — озера, бо вода «вперлася» в плужну підошву, — розповідає керівник господарства Сергій Кравчук. — Для поверхневого обробітку ґрунту застосовуємо ромбоподібну борону Kelly, зокрема після збирання зернових для лущення стерні, закриття вологи, вирівнювання поля. У результаті всі рослинні рештки лишаються на поверхні поля, завдяки чому менше перегрівається ґрунт і волога менш інтенсивно випаровується. Красномовний приклад: 2021 року, коли ще частково орали, після оранки соняшник спершу мав кращий вигляд, але на кінець вегетації кращими були посіви після вертикального обробітку. Окрім того, якщо раніше кукурудза на горбах або не виростала, або підіймалася не вище за 50–60 см, два роки поспіль сягає нормальної висоти, а соя що на рівнині, що на горбах — однакова.
Сидерація
Різке здорожчання міндобрив п’ять років тому стало поштовхом до введення в сівозміну сидеральних культур, які використовують як зелене добриво. Після збирання зернових висівають сидеральні сумішки, а коли вони відцвітають і починає зав’язуватися насіння, задисковують, щоб вони не витягували поживні речовини з ґрунту, а навпаки — збагачували його азотом, калієм і фосфором.
— Сидерати сіємо в той самий день, коли збираємо зернові, — наступного дня вже буде пізно, можна не отримати сходи, — розповідає Сергій Кравчук. — Перший рік насіння сидератів купували, а потім почали самі вирощувати — так набагато дешевше. І навіть реалізовуємо іншим фермерам, які за нашим прикладом почали впроваджувати сидерацію. Водночас досліджуємо, які із сидеральних культур найкраще підходять для сівозміни, у яких пропорціях треба змішувати сумішки бобових, олійних, хрестоцвітих.
Сидерація та загортання в ґрунт післяжнивних решток вплинула не лише на вологозабезпечення ґрунту, а й на систему живлення основних культур. Так, за спостереженнями фермерів вага соломи, що лишається на полі після пшениці, приблизно відповідає вазі зібраного зерна. Та ще й після сидератів лишається до 10–15 т/га органічних решток, що робить можливим зменшити мінеральне живлення.
— Під культури, що сіємо по сидератах, міндобрива не вносимо — тільки під кукурудзу, але на 50% менше — без зменшення врожайності. Під озимі на площі 400 га даємо під час сівби складні міндобрива в нормі 80–100 кг/га, — розповідає головний агроном господарства Олександр Гончарук. — Восени вносимо органічне добриво — гранули курячого посліду в нормі 100–200 кг/га, що економічно вигідно. Це добриво має пролонгований ефект. Сою третій рік вирощуємо взагалі без міндобрив, тільки проводимо інокуляцію насіння й листкові підживлення мікродобривами. Квасолю після сидератів також не удобрюємо, і урожай був відмінний.
Біологізація виробництва
Наступний крок у ФГ «Новосинявське» до регенеративного землеробства — біологізація виробництва.
— Ми давно цікавилися практикою біологічного землеробства в Україні та у світі, беручи інформацію з різних джерел, — семінари, конференції, Інтернет. Розуміємо, що треба думати про землю, — зазначає директор фермерського господарства. — Остаточно упевнилися, що треба працювати по-новому, коли познайомилися з деякими аграріями та науковцями-практиками, які активно пропагують і впроваджують біологічне землеробство. Спершу планували повністю переходити на органічне виробництво, сертифікуватися як органічне господарство. Стримала необхідність відмовитися від гербіцидів — боротьба з бур’янами механічним способом потребує відповідного парку техніки. Окрім того, механічне знищення бур’янів менш ефективне, ніж за допомогою гербіцидів, їх складно контролювати, що, безсумнівно, позначиться на врожайності. Ми поки що до цього не готові. До того ж за органічного землеробства довелося б відмовитися від деяких культур, наприклад, соняшнику, з падалицею якого без гербіцидів складно боротися. Тому наша технологія виробництва передбачає гербіцидний захист, іноді за потреби застосування інших пестицидів і посилений біозахист. Фактично це перехідна система, що поєднує класичне й органічне виробництва.
Нині в господарстві активно застосовують біопрепарати серії БіоСтимІкс для поліпшення ґрунту, мікробіологічний захист, розроблений фахівцями Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України для боротьби з хворобами бактеріальної та змішаної бактеріально-грибної природи, біостимулятор Регоплант, який допомагає зміцнити кореневу систему, активувати фотосинтез і підвищити врожайність культур.
Звісно, значно впливає на дію біологічних (та й хімічних) препаратів погода — за сприятливих умов збудники хвороб швидко поширюються. Однак якщо дотримуватися головного правила біологічного землеробства — дбати насамперед про здоров’я ґрунту, який забезпечує рослини поживними речовинами, водою та повітрям, що є запорукою високого врожаю та стійкості до хвороб, то й рослина легше справлятиметься з хворобами та шкідниками.
— Я не можу сказати, що з біологічними препаратами важче працювати, ніж із хімічними, — зазначає Сергій Кравчук. — Якщо внесли деструктор на стерню, восени приорали сидерати, то ґрунт насичено біотою, яка переробляє пожнивні рештки, — все це поживні речовини для рослини. Проте є підвищені ризики, коли треба вносити хімічний препарат, — нестабільні погодні умови, різкі перепади температур, нерівномірні опади, посухи тощо. Натомість років чотири тому на пшеницях застосовували тільки біофунгіцид і виростили класну пшеницю. Минулого року на соняшнику також не застосовували хімічних фунгіцидів — виріс здоровий. Так комбінуємо два види землеробства. Перехід до біологічних схем виробництва — склад ний процес, що потребує знань і терпіння. Помилок не уникнути. Однак ми вчимося, робимо висновки.
Економіка виробництва
Розмірковуючи над економічним складником біологізації виробництва та складником переходу до регенеративного землеробства, керівник господарства переконаний у його ефективності.
— Період переходу від оранки до вертикального / мінімального обробітку ґрунту триває близько п’яти років. Закономірно, що у цей період дещо падає врожайність — стан ґрунту міняється, доки земля без обороту пласта стане м’якою, без ущільнення. Проте ми заощаджуємо на дизпальному, на кількості операцій у полі, на амортизації техніки, а також на добривах і біопрепаратах, які дешевші за пестициди. Тобто вже маємо окупність. Коли ж завершиться цей перехідний період, можна точно говорити про прибутковість. Однак, думаю, у будь-якому разі наша технологія є рентабельнішою з огляду на менші витрати й більший прибуток із гектара, — розмірковує Сергій Кравчук. — Ми твердо дотримуємося цього напряму, вже є певні результати: насамперед здорова земля, а також економічна вигода. Окрім того, краща якість урожаю.
The Ukrainian Farmer
