Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2017»

Вадим АРІСТОВ, МБА, незалежний експерт, коуч спільного Проекту розвитку ООН і Києво-Могилянської бізнес-школи

Якість рішень в агросекторі визначається тими самими принципами й підходами, що й у будь-якому іншому бізнесі. Для мене прояв передбачуваності результату — це свідчення правильності підходів. За великим рахунком, системність є головним критерієм, що свідчить про наявність технологічності, тож результат має бути передбачуваним. Зрозуміло, агробізнес капіталомісткий. Висока дохідність супроводжується високими ризиками. Та в багатьох, хто наважився інвестувати в агро, таки виходить!

Любов ПАНКРАТОВА, канд. екон. наук, доцент кафедри біржової діяльності й торгівлі НУБіП, експерт аграрних ринків

Для агробізнесу 2017 рік не подає надто оптимістичних надій. Нові правила гри в оподаткуванні, «оповиті густим туманом» механізми державної підтримки, невизначеність у питаннях земельних відносин, невпевненість у національній валюті — це далеко не повний перелік викликів, із якими доводиться стикатися виробникам. Загартування «вогнем і мечем» не кожному під силу. Сьогодні виграє той, хто застосовує нестандартні підходи у веденні бізнесу, диверсифікує види діяльності й головне — найпершим реагує на запити ринку. Це може бути як випуск нових видів продукції, так і підвищення репутації бізнесу шляхом отримання сертифікатів НАССР, відкриття нових ринків збуту тощо.

Леонід КОЗАЧЕНКО, народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації

Ведення агробізнесу в 2017-му не дуже зміниться. Ми рухатимемося за інерцією, заданою минулим роком і теперішнім станом. Криза та знецінення національної валюти не дозволять фермеру скористатися ресурсами в повному обсязі, врожайність може впасти, дехто збанкрутує, на їх місце прийдуть більш системні та потужні. Агрохолдинги хитне суттєво за винятком тих, хто має вертикально інтегровану структуру.

Ігор ШЕВЧУК, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва НААН

Одним із перспективних напрямів сучасного садівництва є екологізація захисту від шкідників і хвороб — нині людство зорієнтоване на споживання плодів, що вільні від хімічних препаратів. 

Площа під органічним рослинництвом, у якому застосовується екологізований захист, в Україні стабільно зростає: 2002 року було 150 тис. гектарів сільгоспугідь, нині — понад 400 тис. Садівництво має активно застосовувати екологізовані технології захисту. Це не зменшить собівартості продукції, але ринкова ціна таких плодів буде у 2–2,5 раза вищою проти ціни отриманих традиційно.

Ігор МЕЛЬНИК, керуючий партнер адвокатського об’єднання IMG Partners

На часі — переосмислення підходів до сільгоспвиробництва та велика увага до деталей кожної з ланок бізнес-процесу. Все це, звісно, потребує значних зусиль і професіоналізму. Тож у пріоритеті — залучення висококваліфікованих фахівців до аудиту земельних відносин, побудови й реалізацій комунікаційних стратегій із клієнтами та контрагентами, формування соціально відповідального бізнесу. Ситуація змушує власників агробізнесу дбати про репутацію компанії й зважати на проблеми з менеджментом, а фінансові результати й дохідність дедалі більше залежать від обміну знаннями та послугами.

Наша аграрна галузь уже звикла до потрясінь, тому можна сказати, що 2016 рік особливо нічим українського аграрія не здивував. По-перше, минулий рік був переломним для галузі свинарства. Через спалахи африканської чуми окремі підприємства знищили поголів’я, хтось зменшив його в рази, а хтось перепрофілювався на інші види виробництва тваринницької продукції. По-друге, збільшився відсоток імпорту свинини в Україну. 

Треба також згадати, що як і торік, сьогодні багато уваги приділяється питанню мораторію на землю. Адже це одне з найважливіших питань не лише для України, а й загалом для світу. Мислю, що ми з часом однозначно продаватимемо землю — питання лише в тому, кому ми її продаватимемо, за якою ціною, з якими преференціями. Той, хто розуміє глибину цього питання, оперує даними країн, які відкрили ринок землі. Тож із їхнього досвіду стає очевидним, що в країні, де можна придбати «територію», немає сенсу її завойовувати або анексувати.

Яна ДОБІДОВСЬКА, заступник керівника Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні» — старший експерт із питань європейського законодавства

Двосторонні зобов’язання щодо запровадження Угоди про асоціацію між ЄС та Україною включно із зоною вільної торгівлі передбачають запровадження на наших теренах такої самої системи контролю безпечності харчових продуктів, як і у Європі. Аби це врешті стало можливим, торік було розроблено близько 50 нормативно-правових актів у сфері СФЗ. Наступним кроком має стати гармонізація законодавства щодо виробництва й обігу кормів, надання інформації споживачам про харчові продукти, а також напрацювання підзаконної бази для ефективної реалізації положень законопроекту №0906. Створення такого правового клімату не лише сприятиме виробництву безпечних харчових продуктів і кормів, а й поліпшить експортні можливості для українських виробників, відкриє для них нові ринки.

Є п‘ять основних колій, по яких спрямовується життя аграрного сектора: земельні відносини, оподаткування, державне керування та саморегулювання, залучення кредитів й інвестицій, технологічне оновлення підприємств. На макроекономічному рівні всі ці питання є гострими, складними, роками невирішуваними. Крім цього, зростає експорт, зміцнюється виробництво, в гру вступають усе нові й нові прошарки та сегменти ринку. Чи можна пришвидшити й стабілізувати ці процеси, незважаючи на несприятливі «погодні» умови? Ми над цим працюємо.

Олена БЕРЕЗОВСЬКА, голова правління спілки виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна», ведучий бізнес-тренер Organic Business

Цей рік запам’ятається для всіх уже офіційною підтримкою органічного виробництва з боку держави та сформованими унікальними відносинами між органами влади, бізнесом і громадськістю у сфері формування та розвитку органічного ринку України та навіть світу. Пишаюся, щиро радію кожному успішному підприємству, яке обрало для себе альтернативний і дійсно інноваційний шлях — виробництво органічної продукції. Адже бізнес, який ставить для себе головним «органічну» філософію на рівні з відродженням сільськогосподарського ґрунту й відновленням природного біорізноманіття, робить величезний внесок.

Нашою стратегічною метою є ефективне використання наявних конкурентних переваг за одночасного розвитку переробної галузі та високотехнологічних підсекторів, які даватимуть імпульс не лише агровиробництву, а й розвитку сільських територій, зеленого туризму та гастрономії. Це має бути ланцюгова економічна реакція від українського поля до споживача, зокрема, й далеко за межами нашої країни.

Відбувається поступове зменшення поголів’я сільгосптварин у спеціалізованих господарствах. Зокрема, внаслідок поширення африканської чуми свиней зрозуміло, що сильно постраждала свинарська галузь, а поголів’я свиней зменшилося із 7 до 4,5–5 млн голів. 

Щодо майбутнього вітчизняного свинарства, то сьогодні всі очікують на відкриття/невідкриття ринку землі. Розвиток птахівництва незалежний від цього, але свинарство й ВРХ значно почнуть розвиватися через 2–3 роки з моменту відкриття ринку землі. Рослинництво ж розвивається автономно. На мою думку, найближчим часом нас чекає багато змін на аграрному ринку.

Євгеній РОЗСОХА, канд. с.-г. наук, директор ДП «ДГ АРТЕМІВСЬКОЇ ДСР ІС НААН»

Попри відсутність державної підтримки українське садівництво цілком життєздатне. Я це відчуваю за попитом на садивний матеріал — садівники хочуть купувати перспективні сорто-підщепні комбінації й обов’язково доброї якості, довго чекати плодоношення від поганих чи слабких саджанців нині ніхто не погоджується. 

Садівники й далі шукають вільні ніші й знаходять їх у виробництві кісточкових культур — передусім черешні, сливи та вишні. І якщо у черешневих садах ідеться про десертну продукцію, то вишневі насадження даватимуть сировину для переробки. Також сьогодні спостерігається великий інтерес до саджанців персика на сорти всіх термінів дозрівання. 

Розвиток кісточкового напряму є актуальним, адже допомагає збалансовано наситити ринок садівничими продуктами.

Iван КУНЬ, генеральний директор «Iнтерпроект GmbH»

Є відчуття, що багато хто перебуває в пошуку нових підходів і нових бізнес-моделей в аграрному бізнесі. Тому я впевнений, щойно українські фермери побачать економічну вигоду, вони почнуть швидко об’єднуватися в кооперативи й кластери. 

Якщо говорити про можливості чи потреби українського сільського господарства в інвестиціях, то я оцінюю ці можливості у 10 млрд доларів щорічно. Це гроші, які ми чітко розуміємо, куди можна інвестувати. Проте ці гроші поки що «закриті» на кордоні. Якби внутрішня ситуація в Україні відповідала потрібним показникам, фінансові організації із задоволенням інвестували б в український агросектор.

Володимир ЛАПА, голова Держпродспоживслужби

Сподіваюся, 2017-го набуде чинності низка нормативно-правових актів, які дозволять активізувати роботу Держпродспоживслужби, зокрема, й у боротьбі з епізоотичними викликами. Великі надії покладено й на парламент щодо ухвалення законопроекту «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин». Цей закон дозволить запровадити ефективну систему контролю та передбачити інструменти, що мінімізують корупцію. Ще один великий виклик — упровадження в Україні процедур, заснованих на принципах системи НАССР. Кінцева мета такого впровадження — контроль ланцюгів харчової продукції, реалізація основного європейського принципу контролю «від поля до столу».

Павло КОРОТИЧ, головний редактор журналу The Ukrainian Farmer

Важкі економічні умови, у яких господарюють наші сільгоспвиробники, діють ніби своєрідне решето, яке відсіює полову й залишає виповнені дорогоцінні зерна. Хтось так і живе від боргу до боргу, реструктуризуючі старі непосильні зобов’язання й беручи нові, а хтось стоїть на своїй землі, наче міцна скеля, на яку можна спертися і на якій можна будувати. 

Нині маємо змогу наочно спостерігати, як на тлі загальної кризи й занепаду цілих галузей економіки окремі господарі демонструють успіхи в аграрному бізнесі, розвивають його, розпочинають нові проекти, освоюють нові ринки. Хотілося б вірити, що в нашому сільському господарстві настала доба справжніх господарів, які не дозволять образити не лише своїх односельців, а й усю країну. А це для нас — найголовніше. Жодні іноземні інвестори, жодні грошовиті позичальники не зможуть втілити в життя наші мрії, зробити щасливими наших дітей і внуків — лише ми самі, усвідомивши себе господарями на власній землі, долю якої ми вибудовуємо своєю повсякденною працею.

Людмила МОРОЗОВА, редактор рубрики «Рослинництво», журнал The Ukrainian Farmer

Тезу про відродження родючості ґрунту в аграрному середовищі останнім часом повторюють, як мантру. Науковці стверджують, що за останні 30 років середні показники вмісту гумусу в орних землях нашої країни знизилися на 0,5%, тож радять розпочати виробництво органічних добрив в усіх регіонах, використовувати сидерати, побільше сіяти бобових — люцерну, сою, арахіс, горох, нуту, квасолю й ін. — як це роблять, наприклад, у США, де майже кожний другий гектар орних земель під бобовими культурами, які щороку забезпечують понад 6 млн тонн біологічно фіксованого азоту. Однак із чого виробляти органічні добрива? Тваринництво ж нерентабельне — аргументують свою позицію виробники, а сидерати в Степу не виростиш. У цьому подвійному запереченні, на мою думку, головним є слово «рентабельність». От почали нині без жодного примусу більше сіяти сою з горохом, бо прибуткові та й для ґрунтів корисні. Можливо, скоро й Степ завоює своя рентабельна бобова — нут, наприклад. Стимулом до його вирощування є перспективні ринки збуту та привабливі експортні ціни. Жодної мантри — тільки економіка.

Леся КАДЕЛЯ, головний редактор журналу «Садівництво по-українськи»

Українське садівництво є успішним. Без підтримки держави, зненацька позбавлене звичних ринків збуту, зі збіднілим, не здатним багато купити населенням, галузь уперто й упевнено працює. В умах і серцях садівників нині панує справжнісінький стоїцизм. І саме такий настрій є ознакою здоров’я як галузі, так і країни. 

Суттю, двигуном усякої діяльності є ідеї. Гроші — лиш еквівалент енергії. Ідея рухає й українським садівництвом. Ідея майстерності та досконалості. 

Підлаштуватися до клімату й правильно вибрати сорти, створити досконалий сад і виростити в ньому смачні плоди — ось суть нинішнього садівництва. Наслідком майстерності у цій справі, як і у всіх інших, є прибуток. Садівникам лишилося наважитися на ще один і дуже важливий крок — кооперацію у продажах. Закарбований колгоспами страх нас від цього спиняє, але мають знайтися ті перші, хто його подолає. Висока організація суспільних комах — бджіл і мурах викликає у людей захват. Такого самого захоплення варта й взаємодія людей.

Володимир ОГІЙЧУК, редактор рубрики «Техніка», журнал The Ukrainian Farmer

Стабілізація економіки принесла свої плоди — аграрії й далі активно інвестують у технічне переозброєння та модернізацію. Продажі техніки у 2016 році подекуди перевищили найоптимістичніші очікування, й 2017-й також обіцяє бути не гіршим. Зниження відсоткових ставок позитивно впливатиме на частку придбаної в кредит техніки. Цьому значно сприяє позиція виробників, які почали активно пропонувати власні програми фінансування. Минулий рік також продемонстрував, що фермери з невеликим (до 1000 га) земельним банком стають дедалі вагомішими покупцями на ринку нової техніки, і їх потреби будуть усе більш пріоритетними для продавців. 

Дилери розвивають сервісні підрозділи, збільшуючи пропозицію на ринку, що в свою чергу приводить до збільшення конкуренції та поліпшення умов для кінцевого споживача — фермера. Важливим трендом стає застосування саме такої техніки, яка дає можливість збільшувати ефективність виробництва. Мова йде про зменшення витрат палива, добрив, насіння, засобів захисту рослин шляхом упровадження елементів точного землеробства (систем навігації, автопілотування, відімкнення секцій, диференційного внесення добрив тощо). Також активно триває впровадження систем моніторингу, які унеможливлюють більшість видів зловживань і крадіжок, у результаті чого прибутки підприємств відчутно зростають.

Інна БІРЮКОВА, редактор рубрики «Рослинництво», журнал The Ukrainian Farmer

В усьому світі для підвищення ефективності виробництва та збереження заробленої прибуткової вартості створюють кооперативи. Проте не вірте нікому, що аграрії самі можуть в них об’єднуватися. Такого не було ніде й ніколи. Так, у Західній Україні свого часу існували великі сільськогосподарські кооперативи. Проте ж тоді була відома постать — Андрій Шептицький, котрий в Австрії організовував фірми, а за кошти, що вони заробляли, розбудовував кооперативи. 

Класика пише, що на передові позиції націю зазвичай виводять національно свідомі олігархи. Чи є в нас олігархи? Звісно, є (до речі, серед них і найбагатші люди Європи). Однак постатей, котрі за допомогою зароблених коштів прагнуть ввійти в історію з парадного входу, на жаль, в Україні сьогодні немає.

Ярослав ЛЕВИЦЬКИЙ, редактор рубрики «Зберігання», журнал The Ukrainian Farmer

Зростання елеваторних потужностей у країні не відстає від темпів збільшення врожаїв. Поточного року будівництво нових зерносховищ триває, і найбільшу активність у їх зведенні виявляють безпосередньо сільгоспвиробники. Якісно доробити збіжжя, без втрат зберегти його до часу найвигідніших цін на ринку — для аграріїв це стає все важливішою складовою підвищення ефективності зерновиробництва. 

Не менш важливим є те, що втілити будь-які за масштабом плани будівництва чи реконструкції сьогодні дозволяють виробники сучасного елеваторного обладнання, яке надалі вдосконалюється, стає продуктивнішим і разом із тим більш економічним. Завдяки новим рішенням багато зерносховища нині відмовляються від дорогого газу й переходять на альтернативні види палива.

Людмила КАПУСТІНА, редактор журналу «Плантатор»

Невелика рентабельність популярних овочевих культур змусила вітчизняних виробників шукати шляхи здешевлення виробництва без втрати якості. Замість дорогих багатокомпонентних засобів захисту й добрив використовувати прості й дешевші. Удосконалювати технології вирощування та зберігання.

Зазначають подальше зростання зацікавленості у вирощуванні органічної продукції та високомаржинальних нішевих культур.

Щодо овочівницького сектора, то в уряді розраховують на зростання експорту прянощів, свіжої зелені й часнику. Значний потенціал розвитку має й тепличне господарство. Нині в Україні налічують 48 великих промислових тепличних комплексів, але їхньої потужності замало, аби задовольнити внутрішній попит. Нині на українську тепличну продукцію припадає не більше як 20% ринку, в пік сезону — 50%. Решта — це імпорт. І конкурувати із ним цілком під силу вітчизняним виробникам.

Геннадій ГНИП, головний редактор журналу «Плантатор»

Добрий урожай у 2016 році та примарні сподівання фермерів на реекспорт у Росію обвалили ціну на овочі «борщевого набору». Виробники отримали найнижчі ціни за останні п’ять років. Збільшилися лише обсяги вирощування цибулі та салату. Заробити змогли ті, хто вчасно переорієнтувався на експорт овочів високої якості. Кілька підприємств налагодили постачання у Євро пу чищеної цибулі, гарбузів, кабачків, баклажанів, перцю. Туди ж значно зросло постачання тепличних огірків і помідорів. Активізувалося вирощування часнику, планують розпочати його експорт.

Учетверо за п’ять останніх років зріс експорт ягід. Їх виробництво щороку збільшується на 4%. Розвиваються дрібні власники, великі компанії й аграрні кооперативи. Ягідництвом цікавляться не лише аграрні компанії, а й непрофільні для диверсифікації бізнесу. Зростають й оновлюються плантації полуниць, малини ремонтантних сортів, яка йде на заморожування. Проте відзначають перевиробництво смородини.

Олена СИНЮТА, головний редактор газети «АгроМаркет»

Складне, дороге й низькомаржинальне — саме таким поступово стає сільгоспвиробництво. Тож, як і в будь-якому іншому сегменті, дедалі більшого значення набувають показники ефективності — щодо планування, фінансової дисципліни, керування якістю і не тільки. 

Скажімо, якщо ще десятиліття тому можна було не надто зважати на похибки із земельним банком чи проблеми з менеджментом, то нині всі ці питання виходять на перший план. Запорукою збереження ринкових позицій в умовах скорочення ліквідності й ускладненого доступу до інвестицій має стати синергія інноваційності, технологічності й відповідальності бізнесу. Паралельно з удосконаленням операційної діяльності на часі розробка нових стратегій, що сприятимуть розвитку й рентабельності навіть в умовах невизначеності.

Вікторія ДИЧАКОВСЬКА, головний редактор журналу «Наше Птахівництво»

Збільшення собівартості виробництва продукції, зниження попиту на внутрішньому ринку й активний перерозподіл зовнішніх ринків — реалії, у яких працюють виробники птахівничої продукції. Низький попит на курятину на внутрішньому ринку не дає повною мірою виробникам цієї продукції розвиватися й нарощувати обсяги виробництва. Через це основні гравці переорієнтовуються на зовнішні ринки збуту. Заборона експорту м’яса курки через виявлення в Україні пташиного грипу в Ірак, Катар, Йорданію, Ємен, можна сказати, жодним чином не відбилася на прибутках виробників курятини. Вони в короткі терміни переорієнтували експортні канали й уже постачають свою продукцію на Близький Схід, у країни Африки та Європейського Союзу. Підприємства, що не мають у структурі реалізації експортних постачань, нині працюють практично в межах нульової рентабельності або ж з невеликим прибутком завдяки бюджетній дотації.

Гірша ситуація на ринку курячого яйця — виробники не змогли так легко знайти нові експортні ринки й після заборони експорту птахівничої продукції через пташиний грип почуваються значно гірше, ніж виробники курятини.

Нині птахофабрики відпускають куряче яйце за ціною, що нижча за собівартість майже вдвічі. Полегшити ситуацію зможе відкриття нових експортних ринків і зменшення пропозицій курячого яйця на внутрішньому ринку.