У посушливій зоні Степу України передумовами отримання високого врожаю соняшнику є посухостійкість гібридів і збереження вологи в ґрунті.
Сергій Савостьянов, головний агроном
ТОВ «Агрофірма ім. Петровського» (Межівський р-н Дніпропетровської обл.)
Відколи я працюю в сільському господарстві, тобто від 1980 року, не пам’ятаю, щоб рік за погодними умовами був схожий один на одного. В останні роки ми все чіткіше спостерігаємо, як змінюються клімат, температурний і водний режими. Через більш раннє весняне потепління раніше відновлюється весняна вегетація озимих культур, майже на місяць раніше можна розпочати роботи в полі, раніше сіяти ярі культур. Із другого боку, часті повітряні посухи в нашому регіоні, зменшення кількості опадів призводять до зникнення штучних водойм, зниження рівня залягання ґрунтових вод. Звичною в нашій зоні стала вітрова ерозія. Водночас ми спостерігаємо поширення хвороб, які ще декілька років тому були рідкістю і від яких втрати врожаю можуть тепер коливатися в межах 20–100%. Заради справедливості слід зазначити, що цьому сприяє й порушення сівозміни, зокрема під час вирощування соняшнику. Адже тепер часто соняшник повертається на поле на другий чи третій рік, а в такому разі є ризики пошкодження рослин культури вовчком соняшниковим, який на 100% може знищити врожай. Не можна забувати й про шкідників: якщо на них не зважати, вони завдаватимуть значних збитків, і вся робота піде нанівець. Тож, вирощуючи соняшник, в «Агрофірмі ім. Петровського» спеціалісти намагаються знаходити відповіді на ті виклики, які ставлять погодні (і не тільки) умови.
Клімат впливає на сівозміну
Наше господарство розташоване в східній частині Дніпропетровської області, на межі з Донецькою. В обробітку маємо 8810 га орендованої ріллі, ґрунти переважно чорноземи звичайні, їхня родючість оцінюється в 55–65 балів. Ґрунти високопродуктивні — за сприятливих погодних умов і дотримання технологій гарантують одержувати врожаї не гірші, ніж у центральних районах України. Однак той факт, що ми розташовані в зоні ризикованого землеробства, вносить свої корективи. Так, у середньому за останні п’ять років річна кількість опадів у нашій зоні становить 320–420 мм, а за вегетаційний період — 200–250 мм. Бувало, наприклад, у 2013 році за період вегетації випадало всього 124 мм опадів. у в 2014 році за травень і червень, тобто в період, коли в соняшнику формуються генеративні органи, випало 129 мм опадів, а в липні, у період цвітіння й опилення — 19 мм. Натомість температура в тіні сягала +35 °С, що значною мірою і завдало шкоди культурі. Адже в період цвітіння та плодоношення оптимальна температура повітря має бути +23…+25 °С. Якщо вона піднімається вище, це пригнічує рослину, у разі спеки за +30 °С відбувається стерилізація пилку. До речі, саме так сталося 2014 року, що значною мірою вплинуло на врожай.
Нині в структурі сівозміни господарства зернова група становить 65% (озимі пшениця та ячмінь), технічна — 35% (соняшник). У минулі роки в сівозміну ми вводили кукурудзу на зерно, нут, гірчицю білу, сою, але, на жаль, рентабельність цих культур була низькою, а іноді й від’ємною. Тому, виходячи з природно-економічних умов, ми обрали оптимальний для нашої зони набір культур: озимі пшениця та ячмінь, соняшник. Вирощування цієї тріади дозволяє нам виживати в дуже складний економічний час. А 2015 року ще й повністю відмовилися від пару.
Для нашого господарства соняшник є однією з основних культур, фундаментом нашої фінансової стабільності. Під час його вирощування головне, з мого погляду, обрати якісний гібрид, який справді дасть можливість одержати найвищу продуктивність посіву в нашій зоні ризикованого землеробства. Нині сільськогосподарська наука пішла далеко вперед: якщо десяток років тому ми вирощували виключно сорти соняшнику, а згодом — перші гібриди, виведені у Всесоюзному науково-дослідному інституті олійних культур, то сьогодні на ринку України є велика пропозиція різноманітних сортів, гібридів вітчизняної та імпортної селекції. Для виробничника є завдання — правильно підібрати насіння, щоб культура розкрила свій потенціал у нашій зоні. Щодо гібридів для сівби в сівозміні ми підходимо відповідально: протягом останніх шести років закладаємо дослідні ділянки, де висіваємо в різні роки 30–118 гібридів соняшнику провідних закордонних і вітчизняних компаній, дослідних інститутів, які представленні на ринку України. Практика та результати на цих ділянках показують, що за однакових технології, системи захисту й живлення, погодних умов результати дуже різняться — урожайність гібридів коливається від 16 ц/га до понад 30 ц/га. Тобто різниця між урожайністю різних гібридів сягає 14 ц/га і більше.
За результатами збору врожаю на дослідних ділянках ухвалюємо рішення, які гібриди висівати в сівозміні. Зазвичай їх буває 4–5, із них 3–4 — стабільні гібриди, які протягом 3–5 років дають високі врожаї, плюс 1–2 — новинки з найкращими показниками, зокрема, високою посухостійкістю та високою толерантністю до багатьох рас вовчка. Висіваємо 60% гібридів середньоранніх і 40% середньопізніх. Починаємо сіяти із середньопізніх гібридів, які не потребують десикації.
З-поміж інших культур соняшник вирізняється відносною посухостійкістю, проте стверджувати, що соняшник — посухостійка культура, не зовсім правильно. Він справді може переносити досить тривалу атмосферну та ґрунтову посухи в молодому віці (до утворення кошиків), а в посушливі роки дає відносно більші врожаї, ніж інші ярі культури. Соняшник у першу третину вегетаційного періоду — до утворення кошиків — споживає близько 20% вологи загальної потреби. У цей час потребу у воді він задовольняє переважно із шару ґрунту до 50 см, а інколи й завдяки опадам, як це було 2014 року. Період від утворення суцвіття й до цвітіння, який збігається з інтенсивним ростом стебла та листка, характеризується найбільшим споживанням вологи, якої витрачається близько 60% загальної потреби. Цю вологу соняшник добуває з глибоких шарів ґрунту. Коренева система соняшнику добре пристосована до використання вологи та поживних речовин із глибоких шарів ґрунту 150–200 см. Тому велике значення під час вирощування соняшнику ми приділяємо вологозберігальним технологіям, волога для нас — це життя.
Умови для збереження вологи
Утім, не лише потенціал гібрида має значення для одержання високого врожаю, а й повне дотримання технології вирощування. Попередниками соняшнику в нашому господарстві є зернові культури. Після їх збирання всі технологічні операції спрямовані на збереження вологи в ґрунті. Щоб через зрізи соломи не випаровувалася дорогоцінна волога, ми відразу після збирання зернових культур проводимо перше лущення стерні на глибину до 8 см. Через 2–3 тижні повторюємо цю операцію на глибині 8–12см. За цей час проростає падалиця зернових і бур’янів, тож наступного року лущення позитивно позначається на зменшені забур’яненості посівів соняшнику. У жовтні перед обробітком поля на зяб вносимо по 150 кг/га N10P26K26. Далі проводимо глибоке розпушення на глибину 27–30 см — таким чином забезпечуємо умови для максимального накопичення вологи в осінньо-зимовий період. Після розпушування обов’язково проводимо осінню культивацію, щоб вирівняний зяб менше випаровував вологи. Таким чином, завдяки осіннім і зимовим опадам зяб накопичує велику кількість вологи, яка у верхньому шарі ґрунту сягає норми польової вологоємкості.
Навесні в нашій зоні часто бувають сильні вітри, що може спричинити втрату врожаю до 50–60 т/га. Тому обов’язково перед сівбою соняшнику проводимо одне, а за потреби й два боронування. Оптимальним терміном сівби в нашій зоні є період, коли температура ґрунту на глибині 5–8 см досягає +8 °С. У цей час ми проводимо передпосівну культивацію ґрунту на глибину загортання насіння, після чого з мінімальним часовим розривом сіємо з обов’язковим прикочуванням ґрунту кільчасто-шпоровими котками. Зазвичай сівбу розпочинаємо у 20-х числах квітня — терміни залежать від температури ґрунту з урахуванням того, що найраціональніша глибина загортання насіння — 4–5 см у вологі роки та до 10 см — у сухі. Слід пам’ятати, що загортання насіння в не досить зволожений ґрунт призводить не лише до зменшення польової схожості, а й до неодночасного проростання насіння та появи сходів, що негативно позначається на рості й розвитку рослин.
Загальним правилом агротехніки є загортання насіння у вологий ґрунт. Тому під час сівби ми суворо дотримуємося швидкості виконання цієї операції. Як відомо, швидкість сівби залежить від технічної характеристики сівалок, але ми не перевищуємо 8 км/год. Сівалки для сівби соняшнику маємо в господарстві з високою продуктивністю — Great Plains YP 4025 (16-рядкова), Джон Дір 7200 (16-рядкова), Great Plains PD-8070 (два 8-рядкові агрегати з міжряддям 70 см). Сівбу проводимо у дві зміни, добова продуктивність становить 250–300 га, завершуємо за 10–12 діб. Соняшник висіваємо в середньому з нормою висіву 65 тис./га, щоб до збирання густота стояння рослин становила 50–55 тис./га (густота залежить від характеристики конкретного гібрида).
Система захисту
Після висіву обов’язково вносимо селективний ґрунтовий гербіцид на основі прометрину в нормі 500 г/л, який діє проти однорічних двосім’ядольних і злакових бур’янів. Одночасно вносимо азотні добрива КАС-32 по 100 кг/га із нормою витрати робочої рідини щонайменше 250 л/га. Внесену суміш миттєво пригортаємо бороною. Варто зазначити, що до кожного поля в разі застосування гербіцидів ми маємо індивідуальний підхід. Наприклад, проти амброзії полинолистої, яка в нашій зоні дуже поширена й завдає великої шкоди посівам соняшнику, ми застосовуємо ґрунтовий гербіцид на основі флурохлоридону, 250 г/л, із рекомендованою нормою внесення. Цей гербіцид ми застосовуємо третій рік: зазначимо, що після нього посіви соняшнику стоять чисті аж до збирання. На полях із найбільш проблемними бур’янами — вовчком, осотом — застосовуємо гербіцид для соняшнику системи Clearfield із діючою речовиною імазапір (15г/л) + імазамокс (33 г/л). Обробляємо тоді, коли більшість бур’янів перебуває в початкових фазах розвитку.
Велику увагу за вирощування соняшнику приділяємо позакореневому підживленню, застосовуючи комплексне добриво, до складу якого входить бор, калій, фосфор, цинк, мідь, марганець. Обов’язково вносимо карбамід із розрахунку 10 кг/га, попередньо розчинивши його. Для підвищення посухостійкості, стимуляції ростових процесів, посилення інтенсивності фотосинтезу застосовуємо біологічне мікродобриво. Проти хвороб — білої та сірої гнилей, фомопсису, які уражають рослини із фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації, в останні два роки застосовуємо фунгіциди на основі карбендазиму, 500 г/л, а за потреби у фазу цвітіння повторюємо внесення фунгіциду з д. р. піраклостробін, 200гл. Позакореневе підживлення та боротьба з хворобами — це один з основних елементів технології вирощення соняшнику, застосування яких дає прибавку урожаю.
За потреби для поліпшення аерації на початковій фазі розвитку соняшнику проводимо міжрядний обробіток культиваторами. Якщо є ознаки пошкодження соняшнику шкідниками, обробляємо посіви інсектицидами.
Збір урожаю проводимо наприкінці серпня — у вересні, якщо вологість насіння сягає 10%. Це дозволяє висівати наступні озимі культури в оптимальні терміни.
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
