ПАТ «Тернопільська птахофабрика» прагне зайняти нішу виготовлення яєчного порошку та має надію вийти на європейські ринки
Якщо звернутися до історії, то в часи СРСР у тогочасних школах було заведено показувати учням різні підприємства в окремих регіонах України. Тож ще в далекого 1989 року тодішні школярі та школярки детально ознайомлювалися із діяльністю Тернопільської птахофабрики. Потрібно сказати, що теперішня птахофабрика в Тернополі разюче відрізняється від тодішньої. Сьогодні вона більше нагадує підприємство європейського взірця, на якому немає жодного неприємного запаху, все чисто й навіть стерильно, механізовано та модернізовано.
Підприємство створено 1971 року у формі Тернопільської міжколгоспної птахофабрики. Того самого року започаткували будівництво першого пташника а вже до кінця року на першому цеху діяло 6 пташників й утримували 90 тис. голів птиці.
2000 рік став перехідним — птахофабрика перейшла у приватну власність. Через чотири роки було зареєстровано торгову марку «Добре яйце». Фінансова криза 2008–2009 рр. призвела до різкого погіршення фінансового стану птахофабрики, але зі зміною власників підприємства ситуація змінилася на краще.
Про поступове зростання виробництва в наступні п’ять років, досягнення та плани на майбутнє розповів заступник генерального директора ПАТ «Тернопільська птахофабрика» Роберт Слободян.
— Пане Роберту, на початку 2014 року майже весь інтернет пістрявив повідомленнями, що понад 77% акцій ПАТ «Тернопільська птахофабрика» купила фізична особа. Це вже, якщо я не помиляюся, третя зміна власника. Чи відбулися, і які конкретно, зміни з приходом нового хазяїна на птахофабрику?
— Так, дійсно, у ПАТ «Тернопільска птахофабрика» новий власник. Зміна власників відбулася в емітента ПАТ «Птахофабрика Тернопільська». А саме: права власності на пакет простих іменних акцій емітента в розмірі 30% перейшли від юридичної особи ПП «Метал» до фізичної особи — акціонера. Тут немає нічого дивного, це бізнес, так має бути. Хтось купує, хтось продає.
Ще п’ять років тому, коли підприємство змінило власників і запрацювало як ПАТ «Тернопільська птахофабрика», воно почало розвиватися швидкими темпами. Наприклад, у 2008–2009 роках потужність птахофабрики становила 260 тис. голів птиці кросу ломан баун. Сьогодні в нас налічується 555 тис. голів того самого кросу. Ми й далі беремо курс на зростання підприємства, зокрема, добудовуємо два пташники потужністю по 180 тис. голів одночасної посадки зі складом готової яєчної продукції. Наступного року плануємо збудувати ще два пташники по 180 тис. курко-місць. У нас є окремий майданчик, де ми вирощуємо ремонтний молодняк. Із цією метою закуповуємо в наших словацьких колег дводенних курчат і вирощуємо їх до стоденного віку. Майданчик із вирощування ремонтного молодняку розташований у селі Петриків, що неподалік від основних потужностей птахофабрики. Раніше там працювало два пташники потужністю по 80 тис. курко-місць. Ми добудували ще два, кожний з яких розрахований на 100 тис. голів птиці. Ось таким чином отримали майданчик ремонтного молодняку на 450 тис. голів одночасного утримання.
Якщо вже мова зайшла за проекти й будівництво, то додам, що плануємо невдовзі запустити другий цех нашого підприємства на 720 тис. курко-місць зі складом і відділом сортування яйця. Обладнання вже закуплено й також тривають монтажні роботи.
— Чи є в планах зробити птахофабрику виробництвом закритого циклу?
— Такі плани є. Справді, хочемо дійти до закритого циклу виробництва яйця. У проекті є й вирощування зернових культур та сої, але це зовсім інший напрям ніж діяльність птахофабрики. У птахівництві в нас великий досвід, і ми можемо прогнозувати роботу фабрики на багато років вперед. А от землеробство вже має свою специфіку, тому доведеться багато чого навчатися, залучати фахівців із цієї галузі.
Відтак, маючи власні корми, їх переробку, птицю та переробку курячого яйця, можна спокійно працювати й планувати день завтрашній. Сьогодні тільки ті, хто має закритий цикл, може розраховувати на спокійну роботу.
— Якщо правильно вас зрозуміла, власної кормової бази ПАТ «Тернопільська птахофабрика» поки що немає?
— Так, рослинництво поки що не на порядку денному. А тому зернові культури закуповуємо в східних районах нашої області. Справа в тому, що пальне постійно дорожчає, а в нашому регіоні досить непогано розвивається галузь вирощування різних культур. Отже, зернові культури купуємо в Заліщицькому та Тернопільському районах Тернопільської області. Соєвий шрот раніше купували у Вінницькій та інших областях. До вересня цього року плануємо здати в експлуатацію наш завод із переробки сої. Погодні умови Тернопільської області не є сприятливими для вирощування цієї культури, зокрема для того, аби в ній був високий уміст протеїну. Беручи таку продукцію, нам потрібно збагачувати раціон харчування курей білками. Проте клімат змінюється, і цьогоріч добрий урожай ріпаку та кукурудзи. Ці культури мають хорошу якість, тому й щодо сої будемо переорієнтовуватися на наших виробників.
— Ви згадали про комбікормовий завод. Розкажіть детальніше про його специфіку.
— Наразі триває його реконструкція. У майбутньому плануємо закуповувати щойно зібрану зернову сировину, а вже на своїх потужностях сушити, обробляти й засипати її у сховище. Також паралельно працюємо над завершенням будівництва маслоекстракційного цеху з переробки сої. Завдяки йому матимемо свій соєвий шрот. До речі, завод збудовано на 80%. Сьогодні триває лише монтаж обладнання.
— Яким чином обираєте обладнання?
— Обладнання вибираємо з урахуванням співвідношення ціни та якості. Сьогодні працюємо на обладнанні німецьких виробників «Шпехт», «Бігдачмент», «Хелман», а також українського виробництва від фірми «Техна». За розмитнення закордонного обладнання платимо 20% ПДВ. Та й по ціні воно дорожче. Щодо українського обладнання, то працюємо на ньому три роки. Хочу сказати, що високих результатів у виробництві яйця досягаємо як на закордонному, так і на вітчизняному обладнанні.
— Сьогоднішні виробники впевнені, що тільки той, хто має переробку яйця може розширювати свої ринки збуту. Адже з харчовим яйцем (продуктом, який швидко псується) іти на ринки Європейського Союзу чи будь-які інші ринки сенсу немає. Чи працює ПАТ «Тернопільська птахофабрика» над переробкою яйця?
— Поки що ні, але невдовзі плануємо робити пастеризацію яєць і їх пакування. Згодом хочемо виготовляти сухий яєчний порошок. Для реалізації цих планів уже придбали відповідне італійське обладнання фірми «Сано», бо саме в Італії переробка яйця особливо розвинена. Триває будівництво виробничих потужностей. Хочу зазначити, що якщо взяти до уваги будь-яку українську кондитерську фабрику чи м’ясопереробне виробництво, то там у спеціальному чистому приміщенні люди вручну б’ють яйця. Цей процес ми можемо механізувати й виключити людський фактор. Це дасть змогу постачати сировину на пекарні чи м’ясокомбінати чистими і простерилізованими не лише в межах нашої країни, а й за кордон. Ми прагнемо досягти того, аби в нас на птахофабриці процеси зі стерилізації яйця відбувалися автоматично. Яйце проходитиме очищення, згодом спеціальна машина буде його розбивати й стерилізувати. Після пастеризації яйце може зберігатися понад місяць за температури +4 °С. Такий продукт ми зможемо запаковувати у ємності під замовлення.
Справа в тому, що виробництво яйця характеризується сезонністю. Як правило, влітку воно падає в ціні, а взимку його вартість зростає. Ми в літній період за допомогою нового обладнання зможемо накопичувати пастеризовані яйця й згодом продавати їх за вищою ціною.
— Щодо виготовлення яєчного порошку, то як швидко ви це зможете робити?
— Це ще один наш амбіційний проект, який ми плануємо реалізувати. Зазначу, що термін зберігання такого продукту великий. До речі, український ринок потребує цієї сировини. Виготовлення яєчного порошку — складна технологія. На жаль, в Україні мало хто це робить. Ми прагнемо зайняти цю нішу на ринку.
У Європі також бракує пастеризованого яйця. Нагадаємо, що в європейських країнах утримання птиці відбувається за іншою технологією. Окрім того, держава в них дає на це дотації. У наших реаліях ми не мали жодної державної підтримки й розвиваємося самостійно. Для нас найголовніше, аби держава не заважала працювати. В умовах сьогоднішньої ситуації російський ринок для нас буде закритий. Отже, нам потрібно просуватися у Європу, засвоювати ринки Близького Сходу. Завод, який ми придбали, потребує освоєння. Ми плануємо відправляти своїх працівників на стажування в Італію, аби вони там переймали досвід.
— Хто є основним покупцем вашої продукції?
— Ми можемо торгувати з будь-яким містом в Україні, проте знову ж таки транспортування яйця позначається на його ціні. Сьогодні птахофабрика реалізовує півмільйона яєць на рік. До Нового року плануємо вийти на показник 700 тис. яєць. Здебільшого працюємо з містами Західної України, зокрема Волинської області, потужно купує наші яйця Львів і Тернопіль. Тісно співпрацюємо із супермаркетом «Новус». Щодо «Сільпо» (ця мережа дуже активно представлена у нашому регіоні), то в них уся логістика зав’язана на Києві. Їм вигідніше брати продукцію тих підприємств, що розташовані ближче до столиці. Відповідно, із цією мережею ми не співпрацюємо. У своєму місті ми досить непогано продаємо курячі яйця, хоча в нас купують продукцію з Одеси, Дніпропетровська й Харкова. У нас хороша якість яєць, оскільки птиця молода. Сьогодні спостерігається така тенденція, що люди готові заплатити дорожче, але купити якісніше. А ми у своїй продукції впевнені.
— Яке обладнання застосовуєте для збору яєць?
— Збір і переробка яйця відбувається на сучасних машинах фірми «Моба». Завдяки їй відбираються некондиційні яйця, тобто тріснуті чи з кров’ю. Вона ж розсортовує якісні яйця на категорії. Загалом є 4 категорії, але наше обладнання ще кожну категорію відбирає із знаком плюс і мінус. Тому якщо у нас продавець купує яйця, то він знає, що в ньому точно є 60 г. Сьогодні іде монтаж обладнання «Моба 330», яка буде перебирати 100 тис. яєць на годину. Теперішня установка перебирає 60 тис. яєць на годину.
— Через відсутність в Україні репродукторів першого порядку чи не виникало у вас труднощів із закупівлею за кордоном молодняку?
— Раніше ми купували ремонтний молодняк у Саках, що в Криму, а також у Донецьку, де вирощували батьківське поголів’я птиці потрібного нам кросу. Тепер через ці події змушені були шукати можливість закупівлі молодняку за кордоном. У принципі, в Україні вирощують потрібний нам крос ломан браун, але в малих обсягах. Знайшли достатню кількість птиці в місті Нітра (Словаччина). Це на 400 кілометрів ближче, але є свої нюанси з перевезенням через кордон. Крім того, ціна на словацький молодняк, самі розумієте, уже у євро, курс якого щоденно росте.
— Чому ви обрали саме крос ломан браун?
— Ломан браун німецької селекції виявився стійким до всіх можливих зооветеринарних проблем. Нам із ним працювати дуже легко. У попередні роки тримали білу птицю кросу ломан вайт. Однак у Західній Україні люди більше купують яйця з коричневою шкаралупою, оскільки вони більше нагадують їм домашні. Відповідно, довелося врахувати побажання покупців і перейти на крос, який несе коричневі яйця. Правда, біла птиця економічно вигідніша, оскільки з’їдає менше корму.
Крім того, перевага птиці цього кросу в тому, що він добре витримує спеку. Проте ми чималу увагу звертаємо на вентиляцію в пташнику. Окрім того, постійно відбувається подача води. У такі дні птиця менше їсть і більше п’є. Ми підгодовуємо її вітаміном С, тобто звичайною аскорбіновою кислотою. Це трохи птицю стимулює до поїдання корму. За потребі зволожуємо повітря в пташнику. Температура в пташнику становить +30…+33 градуси, але продуктивність птиці є стабільною. Потрібно сказати, що в нас і спеки як такої майже немає, лише один-два місяці на рік спекотні. Нещодавно ми перевозили птицю із площадки ремонтного молодняку в дорослі пташники. Хочу сказати, що переїзд птиця витримала і падіж мала малий.
— Давайте поговоримо про технологічні нюанси ведення вирощування птиці у вас на птахофабриці. Як, зокрема, налаштовуєте роботу пташників у перехідні періоди: навесні та восени?
— Для цього ми застосовуємо різний тип вентиляції — зимовий і літній режими. Для утримання птиці важливі не лише годівля, а й дотримання відповідного мікроклімату. Ми використовуємо мікроклімат та обладнання для утримання птиці компанії «Бігдачмен», де всі процеси автоматизовані. За допомогою спеціального програмування фахівець виставляє режими годівлі таі напування, які здійснюються автоматично. У спеку ми застосовуємо нічну годівлю птиці. Удень, як правило, птиця розморена, погано споживає корм. Уночі вмикається автоматика — і відбувається годівля. Узимку за температури –20 °С у пташнику завжди +15…+16 градусів. Птиця нормально витримує такий клімат.
— Чи застосовуєте метод штучної линьки?
— Минулого року застосовували. Як правило, його застосовують для того, аби довше утримувати птицю. Ми є прихильниками того, аби робити для цього випойку вітамінами. Щодо штучної линьки, то біла птиця витримує її краще, а ось коричнева цей процес переживає важче. Протягом двох місяців після линьки немає продуктивності, хоча після цього птицю можна на 8 місяців довше утримувати. Підрахувавши всі економічні показники, цей підхід не дає великого економічного ефекту. Ми після всіх підрахунків більше не застосовуємо штучну линьку. Вона зручна тоді, коли яйце на ринку коштує дешево, а це квітень-червень. Сьогодні ми реалізовуємо яйця за хорошою ціною, тому не вважаємо за потрібне ризикувати. Проте технологія в нас відпрацьована, птиця на нашій птахофабриці здорова, тому можемо штучну линьку робити за потреби.
— Чи спостерігаються якісь зміни у світловому режимі утримання яєчної птиці?
— Дотримуємося класичного світлового режиму — 16 годин світлового дня. О 6–7-й ранку освітлення вмикається й приблизно о 22-й вечора воно вимикається. Такий світловий режим відповідає квітню, коли птиця починає нестися. Під час вирощування молодняку витримуємо 9-годинний світловий режим. Після того, як переводимо в дорослі пташники, поступово збільшуємо світловий день, попередньо зваживши та простеживши за розвитком молодих курей. Птиця повинна набрати вагу відповідно до стандарту, тоді можна давати світлову стимуляцію. За місяць часу за нормальних темпів розвитку курки можна вийти на 13 годин світлового дня й після цього доводити його тривалість до 15 годин. Якщо птицю постійно тримати у світловій стимуляції 16 годин, вона виснажується. У неї знижується вага, тому краще поберегти поголів’я. Ми переводимо в дорослі пташники птицю у віці 100 днів, вона повинна важити 1300 г, а під час несення — 1500–1600 г. У віці 70–80 тижнів вага має становити 2 кг.
— Якого типу годівниці та напувалки у пташниках?
— Напувалки тільки ніпельного типу. Вони економічно вигідні. Старе обладнання з проточною водою, коли вона постійно текла, призводило до великого її розходу. Птиця п’є води стільки, скільки бажає. Улітку курка за добу випиває до 300 г води, узимку — 200 г, а з’їдає 100–120 г корму.
Несучість курки на нашій птахофабриці становить 95%. У рік від курки можемо отримати 305 яєць, було навіть 327 яєць.
— Як працюєте з молодняком?
— У перші чотири доби стелимо в клітках папір і насипаємо на нього трохи корму. Годівницю також наповнюємо кормом. Спершу курчата харчуються з паперу, а вже через 3 доби, як правило, їдять із годівниць. Напувалки застосовуємо спеціально чутливі для курчат, щоб їм було легше пити. У цих пташниках у нас стоїть німецьке обладнання «Шпехт» і «Хелман».
Ми дотримуємося всіх ветеринарних вимог. Птицю вакцинуємо від семи захворювань — Марека, інфекційного бронхіту, хвороби Ньюкасла, Гамборо, інфекційного ларинготрахеїту, інфекційної віспи та синдрому зниження цинозу. Вакцинуємо, як правило, під час росту курчат що два тижні. Після переїзду в дорослий пташник кури отримують вакцину від трьох хвороб — чуми, бронхіту та синдрому зниження цинозу, вакцина від віспи вводиться під крило. Молодняк вакцинуємо методом випоювання.
Інтерв’ю було надруковано у журналі Наше Птахівництво. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Наше Птахівництво та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».