Які вимоги до зерна прописують у експортних контрактах

Сьогодні кожен елеватор потенційно виступає у якості кінцевої точки для експорту. Тому питання  впровадження системи HACCP й контролю певних небезпечних факторів безпосередньо на потужностях зберігання стає все більш актуальним.

В експортних договорах зазвичай прописано, що продукція не має містити сторонні предмети: каміння, метал, деревину, залишків птахів й гризунів та продуктів їх життєдіяльності. Тобто зерно має бути чистим й здоровим.

Також у контрактах часто висувають вимогу щодо неприпустимості в зерні насіння інших культур. Найбільш прийнятним рішенням є встановлення сіток на точках приймання й точках завантаження у вагон чи автівку. Чим дрібніша сітка, тим вища вірогідність того, що в партії не буде сторонніх предметів. Інакше продукцію можуть повернути або вона навіть не перетне кордон.

Щоб уникнути експорту зерна із залишками пестицидів, мастильних елементів, мікотоксинів тощо, потрібно контролювати його на вході на елеватор. Якщо ми знаємо господарство як надійного постачальника впродовж багатьох років, складаємо його зерно окремо. Якщо це новий постачальник, я б рекомендував його зерно розділяти від надійного. Зрозуміло, що це важко робити в умовах, коли ємностей зберігання небагато. Але економічні втрати будуть набагато більшими на виході: продукцію із залишками пестицидів у Європі просто не придбають.

Раніше, якщо зерно не відповідало європейським вимогам, його можна було переспрямувати в якусь іншу країну. Зараз варто розраховувати на Європу як на основний напрямок.

Пестициди є однм з найнебезпечніших  контамінантів. Зрозуміло, що при вирощуванні зерна потрібно дотримуватися певних норм. Але навіть якщо з поля ми привезли чистий продукт без залишків пестицидів, вони можуть потрапити у збіжжя на елеваторі – під час обробки складів та під час фумігації продукту.

Тому варто вимагати у фермерів сертифікати, що підтверджують відсутність пестицидів й, за можливості, відокремлювати зерно надійних постачальників.

На європейському порталі RASSF розміщують випадки, коли в зерновій чи харчовій продукції в ЄС визначили перевищення норм по пестицидах чи по діоксинах, та іншим контамінантам, та з якої країни надійшла небезпечна продукція. Тому варто для себе подивитися, в яких продуктах виявляли пестициди найчастіше.  

Діоксини – найнебезпечніший концероген й він у 100% випадків з’являється в результаті діяльності людини: при спалюванні промислових відходів, при роботі металургійних виробництв тощо.

Цього року паливо виросло в ціні, газ теж дорогий, тому може виникнути спокуса сушити зерно чимось іншим. В сушарках прямого типу у безпосередній контакт з зерном вступають навіть вихлопні гази. У цьому випадку не варто економити на агенті й ризикувати можливістю експортувати зерно до Європи.

Якщо сушарка не прямого типу й там немає безпосереднього контакту з продукцією, у такому випадку ризик відсутній. Варто подбати про технічний стан сушарок, щоб не сталося витоку агента тощо.

Поліциклічні ароматичні вуглеводні нормуються тільки в  олії. Вони можуть виникнути внаслідок горіння – паління в полях або на сушарках. Але дуже багато покупців встановлюють ліміти безпосередньо для олійних культур, як до готової продукції. Тому що витрати, які потім несе компанія на усунення поліциклічних ароматичних вуглеводнів, досить високі. 

Мікотоксини діляться на польові та ті, що виникають під час зберігання. Волога, холодна погода або холодне місце зберігання, пошкодження зерна комахами створюють умови сприятливі для мікотоксинів. Дуже важливо дотримуватися правил зберігання та контролювати зерно, яке надходить з поля. Тоді ризик виникнення мікотоксинів мінімізується.

Важкі метали зазвичай потрапляють у продукцію з полів. Я раніше не зустрічав перевищення норм важких металів в зерновій та олійній продукції, але цей показник входить до переліку обов’язкових параметрів при видачі сертифікатів визначення кормової або харчової продукції. Тому і цей показник треба контролювати.

До речі, після трагедії на ЧАЕС європейці вимагають перевіряти зерно й на радіоактивність. Ну і, звісно, зерно не повинно мати сторонніх запахів. Запах може стати перешкодою для експорту так само, як і візуальний вигляд зерна – воно не повинно містити амброзію чи вкраплень насіння інших культур.

Насправді вимоги можуть бути значно ширшими. Тому перед підписанням угоди та відправлення зерна за кордон, потрібно бути впевненим у тому, що продукція відповідає нормам ЄС.