Українське страусівництво є переважно бізнесом аматорів
Нещодавно на одному з провідних міжнародних телеканалів показали інтерв’ю Віктора Януковича, в якому він переконував усіх у своїй любові до страусів. Інтернет-спільнота миттєво відреагувала на це сотнями жартів та анекдотів. Натомість журнал «Наше Птахівництво» взяв на себе більш серйозну місію та вирішив розпитати власника агротуристичного комплексу «Кременевський страус» Василя Волошина з Миколаївщини про життя-буття птахів-велетнів, а також про те, кому з українців по кишені туфлі й пасок зі шкіри страуса.
— Пане Василю, чи зросла цікавість до страусів після скандального інтерв’ю екс-президента? До вас стали більше приїздити в гості?
— Поки що туристичного буму не спостерігаю. Хоча влітку до нас, безумовно, приїздить значно більше гостей, ніж восени чи взимку.
— Як у вас народилась ідея відкрити страусину ферму?
— Я люблю мандрувати. Майже в кожній країні, де я бував, нас возили на страусині ферми. Так у мене виникло захоплення цією птицею, а поступово народилась ідея відкрити ферму. Проблем із локацією не виникло: мої батьки мешкали в селі, у Миколаївській області. У 2007 році я продав їхніх свійських тварин і замість них придбав у фермера з Одещини перших трьох африканських страусів.
— Батьки підтримали вашу ідею?
— Вони були просто в шоці, три тижні зі мною не розмовляли. Але потім зрозуміли, в цьому щось є. Батьки на той час тільки-но вийшли на пенсію, тож я просто хотів зайняти їх чимось цікавим.
Звісно, тоді про розведення страусів як прибуткову справу я й гадки не мав. Успішно займався в Одесі будівельним бізнесом, а тим часом поголів’я страусів зростало. Слідкував, щоб у стаді не було кровних родичів – спеціально купував їх у різних фермерів.
— Коли ви задумались про страусівництво як про серйозну справу?
— Коли кількість дорослих племінних страусів досягла 30 особин. Тоді настав час купувати інкубатори та самостійно займатися відтворенням. Причому попит з боку покупців ми побачили одразу після отримання перших страусят. За цим прийшла черга розширення нашого підприємства: ми викупили кілька ділянок навколо садиби батьків та побудували там сучасні вольєри. Сьогодні загальна площа угідь ферми становить понад 3 га, крім того, ще на 20 га ми вирощуємо корми для птиці.
— Які породи страусів утримуєте?
— У нашому господарстві є 50 чорних африканських страусів, а також кілька страусів ему. Раніше загальне поголів’я доходило до 100 особин. Останніми роками ми вийшли на оптимальну кількість птиці.
— Чи прибутково на сьогодні утримувати страусів?
— Якби я починав займатися страусівництвом зараз, то тричі б подумав. Сьогодні ми більше заробляємо не на страусятині, а на туризмі. Нарощувати поголів’я недоцільно, адже туристичний бізнес є сезонним, а утримання одного страуса кожен день коштує 20 грн із урахуванням витрат на годівлю та зарплату працівникам. А ще врахуйте обігрів приміщень для молодняку взимку.
Минулого року для нашого ресторану ми навіть змушені були придбати тонну страусятини в найбільшого українського виробника цього виду продукції, підприємства «Агро-Союз».
— Розкажіть детальніше, як з виробника страусятини ваше господарство перетворилося на туристичний комплекс?
— Перші роки ми досить успішно продавали страусине філе в ресторани Одеси. Проте зовсім не знали, що робити із рештою продуктів: ребрами, шиєю, внутрішніми органами та незаплідненими яйцями. У результаті з’явилась ідея заснувати на території ферми власний ресторан. До нас звернулися турагенції, і ми почали приймати перших туристів. Так ферма перетворилася на комплекс родинного відпочинку. На території ми відкрили невеликий контактний зоопарк, де є мавпи, коні, поні, олені, свійські тварини, птиця тощо. Акцент зробили на максимальній природності: посадили великий сад, завели город, тож всі охочі можуть зірвати та з’їсти той фрукт або овоч, який вподобали. Приємно, що сьогодні в нас є постійні клієнти: люди приїздять на цілий день, великими компаніями.
— Чи надходили вам пропозиції щодо експорту страусятини?
— Поки що в Україні жодна ферма страусятину не експортує. Враховуючи законодавчі колізії й тяганину із довідками, навіть молодняк страуса продати за кордон нереально. Доходить до того, що виробники змушені передавати яйця страуса контрабандою: потягом, у коробках. Середня ціна столового яйця страуса зараз становить 300 грн, інкубаційного – 500 грн.
— Чи є запити щодо купівлі дорослих страусів?
— Для мене страуси, як і будь-яка екзотика, є індикатором фінансового стану фермера. Якщо в минулому році я продав п’ятьох особин, то в цьому сезоні – жодної. Самка страуса коштує 1,5 тис. доларів, а самець – 1 тис. доларів.
— Що ви робите зі шкірою забитої птиці? Приміром, туфлі як у екс-президента пошити можете?
— У принципі, це можливо, але він свої замовляв не в нас. Попит на речі зі страусової шкіри є. Найбільше – на паски з лапи страуса за 200 доларів. Черга на них на рік уперед. На шкіру як таку попиту мало: цікавляться, але ціна в 250 доларів за метр не всім по кишені. В основному вироби зі шкіри продаємо на фермі у вигляді сувенірів, а також через сайт.
— Яйця та пір’я також стають сувенірами?
— Яйця традиційно в нас купують перед Великоднем на подарунок. Кілька ресторанів столиці зробили зі шкаралупи страусових яєць оригінальні розписні світильники.
Пір’я страуса в нас купують оптом і відправляють до Бразилії. Під час карнавалу з них роблять наряди танцівницям. Цьогоріч оптова ціна одного пера залежно від якості, довжини та ширини становитиме 100–160 грн.
— На вашу думку, страусівництво в Україні може перерости в серйозну галузь чи так і залишиться в руках аматорів?
— Надприбутки у страусівництві, принаймні в українських умовах, це міф. Мене відверто смішать оголошення на кшталт: «Продам страуса за 500 доларів. Купуйте, і він через кілька років принесе вам тисячі «зелених». У реальності окупність інвестицій тривала, а сам процес вирощування страусів – складний. Може, тому в Україні на серйозному рівні цим займаються не більше 10 ферм. Найбільшими господарствами є «Агро-Союз» із поголів’ям у декілька тисяч і ферма в Ясногородці під Києвом, де утримують 200 страусів. Решту страусів утримують аматори, по 3–4 особини. За приблизними підрахунками, у страусовий бізнес я вклав 150 тисяч доларів. Але сьогодні ці вкладення вже не працюють. Страусівництво як окремий вид бізнесу є збитковим, воно має розвиватися в межах іншого бізнесу, наприклад туристичного.
— У чому полягають найбільші проблеми утримання цієї птиці?
— Складними є перші півроку життя страусів. Саме в цей час слід дуже ретельно слідкувати за температурним режимом: навіть узимку в приміщеннях температура не повинна опускатися нижче за +15 °С. У перші два місяці страуси не мають пір’я, тож швидко застуджують внутрішні органи і вмирають. До півроку дуже часто в неопалюваних приміщеннях молоді страуси застуджують дихальні шляхи, що так само призводить до збільшення летальності.
Дорослі страуси холоду не бояться, деякі види здані витримувати морози до мінус 10 °С. Однак для них є дуже небезпечною ожеледиця у вольєрах: птиця може посковзнутися і поламати ноги. Через це ми щороку не дораховуємося 1–2 особин.
— Як обирали кормову базу для ваших улюбленців?
— Ми заготовляємо корми самостійно. На території у 20 га вирощуємо люцерну, ячмінь, кукурудзу. Влітку 70% раціону становить зелена люцерна, решта – зерносуміш із названих вище культур. У середньому, дорослий страус влітку за добу з’їдає 2 кг зерносуміші й від 5 до 10 кг люцерни. Для самок продуктивного періоду купуємо спеціальні вітамінно-мінеральні добавки, що складені відповідно до наших вимог. Для годівлі маленьких страусят використовуємо спеціальний комбікорм для бройлерів і подрібнену люцерну.
— Як підбирали обладнання для інкубації?
— Ми принципово обрали вітчизняне устаткування виробництва однієї з харківських компаній. Практично всі мої колеги віддають перевагу саме йому за співвідношенням ціни та якості. Цікаво, що виробники працюють у тісному контакті зі страусівниками: постійно оновлюють обладнання, ставлять сучасні контролери, сигналізацію тощо.
Складність вибору обладнання полягає в тому, що ти маєш купити не один, а відразу два інкубатори та генератори. Адже в разі виходу обладнання з ладу про прибуток можна забути. Це невиправдана ціна для ризику. Шкода, цього сезону замовлень на маленьких страусят немає. Будемо інкубувати 50 яєць лише для власних потреб.
— На багатьох фермах контакт людей зі страусами мінімальний. Чи підтримуєте ви цю тенденцію в себе?
— Страус – дуже сильний та норовливий птах, тож у вольєр краще без зайвої потреби не заходити. Але за роки роботи ми кожного нашого мешканця знаємо на ім’я, так само, як і його вдачу. Тому травматичні випадки на фермі трапляються вкрай рідко. Ба більше: ми дозволяємо відвідувачам годувати страусів кукурудзою. За вісім років племінне поголів’я звикло до туристів, тому птиця бере корм прямо з рук.
— Ваші поради тим, хто збирається заснувати власну страусину ферму?
Я знаю немало тих, хто після придбання одного страуса невдовзі полишав справу напризволяще. Тому моя порада: ретельно зважувати. Якщо ваша любов до страусів щира й ви готові йти на ризик, тоді ви матимете справу із найбільшою, найрозумнішою та найкращою птицею у світі.
Розмову вела Ірина Глотова
Інтерв’ю було надруковано у журналі “Наше Птахівництво”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».