Наш фруктовий бізнес конкурентніший за китайський
Чому офіційна відмова одного з основних імпортерів українських яблук — Росії, не стала катастрофою для виробників і які перспективи цього бізнесу, журналістам газети «АгроМаркет» розповів Тарас Барщовський, власник компанії T.B.Fruit.
— Представники більшості галузей сьогодні кажуть про майбутні катастрофи. Як почуває себе фруктовий бізнес в умовах економічної кризи?
— Ринок чудовий, хто б там що не казав. Офіційна відмова Росії, яка є одним із найбільших ринків для наших яблук і яблучного концентрату, звісно, створила певні проблеми для компаній. Так, це великий ринок, ми особисто продавали туди 20 тис. тонн концентрованого соку. Проте вже сьогодні ми відкрили для себе ринок США, на сьогодні виробляємо близько 20% виробництва європейського концентрату, а кожна п’ятнадцята пляшка яблучного соку в Америці виробляється з нашого концентрату. Тобто особисто для нас — усе добре. По-перше, ми відкрили для себе величезний ринок, по-друге, у Європі та Росії виросли ціни. По-третє, росіяни нині через те, що не отримують українського соку, повним ходом шукають йому заміну на всіх ринках. Зокрема в Польщі. Остання делегація там на нашому заводі була наприкінці лютого.
— Коли ви кажете про зростання цін, то маєте на увазі те, що компанії більше стали отримувати гривні через девальвацію? Чи ціни зросли по всьому світі?
— Я маю на увазі те, що ціни виросли у євро й на всіх основних ринках. Так, у світі був добрий урожай яблук, і яблука на фреш-маркеті подешевшали, але не дуже. Найбільше свіжих яблук виробляє Китай, але, ураховуючи те, що за останні сім років їх споживання там виросло в 10 разів, ціни на фреш-маркеті в них тепер вищі, ніж у Європі. Тим більше в Україні. Тому ми стали більш конкурентоспроможними за Китай. А яблучний сік не залежить від того, що коїться у світі з урожаєм яблук. Ціна на нього у світі регулюється насамперед європейськими виробниками, особливо Польщею та Китаєм. Це означає, що Україна ніяк суттєво не впливає на цей ринок — у нас виробляється приблизно 110-120 тис. тонн концентрату, у той час як світ потребує 1,5 млн тонн.
— Чому ж тоді падала ціна на внутрішньому ринку?
— Хто таке казав? Якщо брати до уваги статистику, то там не враховано, що є концентрат різної якості. У нас, за статистикою, урожайність садів — 5 тонн із гектара, у той час у нас реально є 15 тонн із гектара. Щодо реалій, то яблучний концентрат є дуже різної якості: є кислий, солодкий, освітлений, неосвітлений. Це різна якість продукту, яка може змінюватися в ціні від 300 до 1300 євро за тонну. Є ще біоконцентрат, який удвічі дорожчий за ринковий. Тобто все залежить від того, хто який концентрат виробляв. Хтось може й постраждав, але в багатьох справи добрі.
— Які нині перспективи в українського ринку яблук?
— В України є дуже серйозна перспектива, адже за останні 20 років у нас висадили дуже багато садів, коли за це держава відшкодовувала витрачені гроші. Третє — ринок концентрованих соків завжди рухався на схід. Він почався від Німеччини й Австрії, потім перейшов на Польщу, сьогодні рухається на Україну. А багато виробників рухається в бік Узбекистану та Молдови, де є дешева сировина та робоча сила. Крім того, як я вже казав, в Україні висадили багато садів, а 30% найкращого саду — це завжди відходи або яблука гіршої якості, які йдуть на концентрати. Щодо яблук, то, маючи такого сусіда, як Росія — найбільшого у світі імпортера яблук, який завозить близько 1,2 млн тонн яблук, Україні треба ще садити яблука. Те, що вони сьогодні перешкоджають експорту, — явище тимчасове. Вони загородилися від польських яблук і возять їх із Чилі, але то не та ціна та не той смак, тому возять польські яблука через Казахстан або Білорусь різними схемами. Тому я думаю, що найближчим часом усе повернеться назад й українські яблука будуть у Росії. Неофіційно вони й нині там є. Бо коли тільки заборонили експорт, казали, що всі яблука підуть на сік, або згниють на складах. Утім, яблук в Україні сьогодні немає. Чому? Бо все виїхало в Росію.
— Ви сказали, що почали працювати з ринком США. Які ще є перспективні ринки для українських яблук взагалі та вашої компанії зокрема?
— По яблуках — це всі пострадянські країни, той же Казахстан чи Білорусь. Що стосується концентрованих соків, то ми продаємо їх на Близький Схід, в Америку, Канаду. Наприклад, нещодавно уклали контракт із канадською «Кока-колою». Також продаємо в Японію, Корею — ринок величезний, і тут є, що робити. Крім того, є й інші фрукти — наприклад, ми продаємо в Японію чорничний сік, возимо багато вишні, вишневого соку. Це, до речі, потенційно дуже привабливий ринок. В Україні виробляється близько 10–15 тис. тонн вишні, а тільки «Яблуневий дар» потребує 150 тис. тонн, тобто в 10 разів більше. І це не враховуючи інші компанії, які її переробляють, і фреш-маркет. У нас на сьогодні є багато перспектив. Зернові дають із гектара 300 доларів, а вишневий чи яблуневий сад — до 10 тис. доларів. Крім того, це широке поле діяльності для села, адже в саду можуть працювати всі. За наших 1,5 тис. гектарів молодих садів працює 5–6 сіл починаючи з ранньої весни на обрізуванні й закінчуючи пізньої осені, коли збирають врожай. Це не те саме, як на зерні, де на 10 тис. гектарів працює один комбайн.
— Проте ж розмір інвестицій у зерно та сади сильно різниться…
— Так, у гектар саду протягом чотирьох років треба вкладати по 10–12 тис. євро. А потім ти доволі довго не отримуєш урожай. Однак, щоб отримати, треба й щось вкласти. Ми започаткували програму — роздаємо людям саджанці, а вони з нами розраховуватимуться сировиною. Почали виробництво концентрату з моркви та червоного буряку, які продаватимемо в США та Канаду. Ми потребуємо в на рік близько 100 тис. тонн моркви й укладаємо із фермерами контракти на її поставку.
— Ви казали про перспективу концентратів і яблук, а що думаєте про можливість продавати готові соки?
— Готові соки ми почали експортувати менше півроку тому. Нині повним ходом освоюємо ринки Польщі та Німеччини. У Польщу, у п’ять чи шість торгових мереж, ми почали поставляти соки «Галіція». У Німеччину продаватимемо приватні марки — уже є декілька замовлень.
Розмовляла Наталя Гузенко
Інтерв’ю було надруковано у газеті “АгроМаркет”. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».