На сучасний рівень
В агрофірмі імені Ульянова мають намір розширювати виробництво за власні кошти
Ще рік тому аналітики галузі прогнозували, що чимало невеликих свиногосподарств зійдуть із дистанції через конкуренцію та зростання собівартості виробництва. Утім, нині, незважаючи на війну, вони отримали поштовх для подальшого розвитку. Про те, як можна бути рентабельним навіть без значних інвестицій, розповіла Олена Ланецька, завідувачка свиноферми ПАФ імені Ульянова, що в Кіровоградській області, — невеликого підприємства на 100 свиноматок повного циклу виробництва.
— Пані Олено, як економічна ситуація в країні вплинула на діяльність вашого господарства?
— Собівартість виробництва свинини зросла через здорожчання імпортних медикаментів, БМВД, якими ми користуємося. Але ж водночас зросла й ціна на свиней живою вагою — з 46 до 66 грн/ кг. Тому для нас ситуація загалом виграшна, рентабельність виробництва свинини зросла. Поготів, ми ще й маємо власну сировинну базу — наша агрофірма вирощує пшеницю, ячмінь, кукурудзу. З частини виготовляємо корми, решту — продаємо. Маємо власний кормозмішувач для виготовлення комбікорму, закуповуємо тільки БМВД. Компанія, що нам постачає БМВД, складає й рецепти, узгоджуючи з нами потреби. Наприклад, якщо прирости стають меншими, то, відповідно, корегуємо рецептуру. Зазвичай маємо на старті (2–4 місяці) прирости до 600 г, на відгодівлі — 800 г — 1 кг.
— А як щодо преміксів? Ціна на них також зросла…
— Премікси ми поки що не використовуємо, тільки БМВД додаємо до зернової групи. Бо до преміксів треба додавати макуху або соєвий шрот, а ми поки що технічно до такого не готові. Адже раніше корми роздавали вручну — кормоцех тільки другий рік як збудували. Виготовлення кормів треба контролювати, а оскільки їх виготовляли раніше в іншому місці, то я не могла простежити дозування, якість корму. Але коли перейдемо у щойно збудований відгодівельний корпус, спробуємо попрацювати з преміксами.
— Щоб підвищити рентабельність виробництва, часто господарства, особливо невеликі, намагаються оптимізувати годівлю, адже корми — найбільша частина витрат. Ви не пробували економити?
— Якщо на чомусь економити, результату не буде. Я вважаю, треба триматися золотої середини — не витрачати бездумно кошти, але й не економити занадто. Бо це обернеться зменшенням приростів і в результаті економічними збитками. Це стосується не тільки кормів. Наприклад, зекономиш на вакцині — отримаєш збитки через хвороби. Ми вже все це пройшли. Багато експериментували й нічого доброго з того не вийшло.
— Ви сказали, що збудували відгодівельник. Незважаючи на складні часи для галузі, знаходите ресурс розвиватися?
— Так. Нині це нагальна потреба, бо ми працюємо в старих приміщеннях часів СРСР — багато ручної праці, умови не надто добрі для утримання свиней. Тому нещодавно збудували два нових приміщення — дорощування і відгодівлі. Корпус дорощування працює вже другий рік, а у відгодівлю от-от повинні зайти. Ці приміщення збудовано й обладнано по-сучасному: з автоматичними системами вентиляції, кормороздачею тощо.
Усе обладнання – станки, годівниці, бункери для корму тощо виготовила і встановила компанія «Фрайт» з Дніпра. Воно якісне, міцне та надійне. Тож тут тепер буде менше ручної праці. Це для нас важливо, бо в нашому селі мало людей проживає і якби все лишалося по-старому, працювати було б нікому. Загалом на свинофермі працюють п’ять операторів, два слюсарі, які розвозять корми, вичищають гній тощо, і я — суміщаю посади завідувачки, ветеринара, техніка штучного осіменіння і зоотехніка.
— Це велике навантаження. Як встигаєте наглянути за всім поголів’ям?
— Це відповідальність кожного працівника — треба за кожною твариною дивитися. Я так усіх привчила. Особисто я ферму надовго покинути не можу, маю тільки один вихідний. От у маточнику стоїть 100 свиноматок, і дозовано роздаємо корм вручну — по 1,5 кг кожній. Аналогічно поросятам на відлученні.
Маємо 15–16 опоросів на місяць. Відлучаємо поросят у 28 днів, буває, на 21-й день. У нас маточник старий, розрахований на 24 станки: одна сторона зайнята — другу відлучаємо. Провели дезінфекцію — і запускаємо нову партію. Далі місяць поросята перебувають на дорощуванні, після чого на 5–5,5 місяця на відгодівлю. Продаємо живою вагою від 100 кг. В рік — до двох тисяч голів.
— Як проводите ремонт маточного стада? Чи маєте нині проблеми з оновленням батьківського поголів’я?
— Ні, жодних проблем. Ми ремонтних свинок і кнурів-плідників купуємо в Україні. Раніше ремонтних свинок і кнурів брали в Селекційному центрі свинарства в Терезине на Київщині. Я робила з великої білої і ландраса свинку F1. Але оскільки в нас мало місця, то це не дуже зручно. Тому нині ми в Центрі купуємо тільки кнура MAXIMUS, а вже готових ремсвинок вагою 80–100 кг — в «Глобино» (Полтавщина) або 25-кілограмових — в «Марлен-КД» на Кіровоградщині. Обидві — генетика РІС. Кнура міняємо раз на чотири роки. Доки старий працює, навчаю молодого, а старого потім здаємо.
— Чому віддаєте перевагу генетиці РІС?
— Оскільки в нас умови утримання не ідеальні, ми шукали генетику, яка без проблем їх витримає. Спробували кнура п’єтрен, але він потребує дуже добрих умов — і утримання, і годівлі. Тож не вийшло. До того ж і поросята хворіли. А MAXIMUS нормально пристосовуються, добре почуваються. І свинки аналогічно. Тому РІС — оптимальний для нас варіант.
Свиноматки в середньому народжують по 12, буває, навіть по 18 поросят. Відлучаємо в середньому 10–12 поросят. Я підбираю так, щоб опорос проходив у 5–6 свиноматок протягом двох днів — тоді зайвих поросят можна підкинути до іншої свиноматки, яка навела менше, або більших до більших — менших до менших.
— Але ж статус здоров’я поголів’я все одно важливий. Як його підтримуєте?
— В основному шляхом вакцинації. Купивши свинку (обов’язково з документальним підтвердженням, що вона вільна від хвороб), одразу вакциную проти бешихи і парвовірусной інфекції. Після карантину і дворазової вакцинації осіменяю. За два тижні до опоросу вакциную проти колібактеріозу. Проти АЧС також вакциную раз на рік. Поросят обов’язково на 19–25-й день вакциную проти цирковірусної інфекції свиней. Користуємося тільки імпортними вакцинами.
Така стратегія вакцинації дає результат. Аналіз показав, що на фермі хвороб як таких у нас немає. Єдина проблема — набрякова хвороба поросят, яка виникає після відлучення: під час переведення з корму на корм, який містить багато білка. Ми боремося із цим, регулюючи вміст БМВД у комбікормі. Переводячи на старт, гровер чи фінішер, ми в перші дні зменшуємо вміст БМВД до 5%, потім збільшуємо до 10%, 15% і доводимо до 20%. Коли поросят мало, то можна так регулювати вміст добавок.
— Пані Олено, нині, коли в крані війна, свинарі найчастіше кажуть, що дуже важко щось планувати. І все ж таки, які завдання перед собою ставите?
— Розвиватися, переходити на сучасний рівень виробництва. Я вже казала, що ми збудували два нових приміщення. Лишилося збудувати сучасний маточник на 260 свиноматок. Ми б уже розпочали роботи, проєкт є, мали закласти фундамент, але завадила війна. Проте треба будувати, бо інакше ніяк розвиватися.
Насамкінець хочу подякувати нашому директору Олександру Скічку за те, що навіть в складні часи не відмовляється від тваринництва, розвиває цю галузь і забезпечує людей робочими місцями.