Агрохолдинги нарощують власний експорт
Як вплине обмеження фінансування на перерозподіл ринку серед основних гравців і чи зміниться цього року географія поставок українського збіжжя, журналістам газети «АгроМаркет» розповів Юрій Скічко, директор ТОВ «Гермес-Трейдинг».
— Як проходить поточний сезон експорту зерна, які його особливості?
— Цього року сезон збирання розпочався раніше, сільгоспвиробники, маючи гостру потребу у фінансових ресурсах, активно реалізовували ранні зернові культури. Відповідно, інша динаміка експорту культур. Україна дуже швидко експортувала історично рекордні обсяги ячменю 3,375 млн тонн і сягнула позначки 7,6 млн тонн експорту пшениці. Нижча динаміка спостерігається експорту кукурудзи. Більш проблематичною стала логістична проблема — через окупацію Криму значні обсяги було відправлено на порти Миколаєва й Одеси, а їхні термінали ледь справляються з навантаженням.
— Чому була пришвидшена динаміка експорту ранніх зернових?
— Основними причинами пришвидшеного експорту була фінансова потреба сільгоспвиробників і раннє збирання зернових культур. Ми отримали великий урожай, і торгові компанії почали наповнювати всю логістичну інфраструктуру пшеницею, ячменем, ріпаком. До реалізації зерна виробників й експортерів підштовхнула активна девальвація гривні, оскільки більшість вважали, що після активного здешевлення гривні слід очікувати незначне її зміцнення. Ціни на ранні зернові під впливом загальносвітового виробництва в основних країнах-виробниках досить динамічно знижувалися. Тому фермер в умовах відсутності достатніх засобів, коли природа дозволила зібрати врожай раніше, продавав урожай раніше й у більшому обсязі. Крім того, кон’юнктура міжнародного ринку склалася так, що на чорноморську пшеницю нині є значний попит.
— Проте динаміка відвантажень кукурудзи відстає від минулорічних…
— Так, по кукурудзі спостерігалася інша динаміка. Причин тут кілька. Гальмування експорту кукурудзи пов’язані зі збільшенням обсягів виробництва пшениці та ячменю. Ми раніше зібрали врожай ранніх зернових і побачили таку саму ситуацію з кукурудзою та соняшником. У серпні й на початку вересня активно проходили жнива. Стало зрозумілим, що отримаємо такий самий урожай (навіть трохи більший), ніж торік, незважаючи на військові дії на сході країни, але менші інфраструктурні можливості через анексію Криму та військовий конфлікт. Зниження цін на кукурудзу підштовхувало фермерів, в яких були укладені раніше контракти до реалізації продукції. Адже вони укладалися за більш високими цінами й виробники були зацікавлені виконати їх, те саме стосувалося пшениці та ячменю. Це все сприяло тому, що суттєво збільшувалося навантаження на портову інфраструктуру. Крім того, цього року кукурудза із центрального регіону та півдня була фактично сухою, то ж навантаження скоротилися на елеватори, натомість зерно з господарств одразу ж «хлинуло» у портові термінали. Це створило проблеми з логістикою, адже фізичні можливості портів по зберіганню зерна вже були наповнені зерном пшениці, ячменю та насінням ріпаку.
Наступний фактор — низька ціна. Оскільки зерно з поля було практично сухе, це дозволило виробникам притримати кукурудзу у своїх господарствах, а не везти на елеватори на сушіння, що фактично означає її продаж. Кукурудзу залишили в господарствах, і це зменшило пропозицію на ринку. Виробники, які не укладали форвардних контрактів, не хотіли виставляти її на продаж, допоки ринок не заспокоїться. Коли фермери закривають свої потреби, то ціна сягає свого дна й поступово починає рости. Із часом товар під час зміни курсу гривні ставав дорожчим, відповідно, було вигідніше притримати зерно та не реалізовувати його. Тому, можливо, ми й не побачили експорту кукурудзи у великій кількості у цей період. Проте прогнозовані обсяги поставок, скоріше за все, відбудуться, просто із затримкою в часі.
— Як на експорт зерна може вплинути обмеженість фінансування?
— Сьогодні український ринок переживає кризу, тому відбувається скорочення фінансування, зокрема й торгових компаній. Це, своєю чергою, призводить до зменшення закупівель товару. Традиційно банки відкривали нам кредитні лінії для закупок зернових для основної нашої діяльності, але цього року різко скоротили фінансування — основною причиною цього є економічна, політична криза та військові дії на сході.
Проблеми з фінансуванням вплинули на роботу всіх трейдерів. Чим більший у компанії фінансовий портфель, тим більше можливостей застосувати торгові стратегії. За обмеженого фінансування трейдер намагається заробити на спотовому ринку, обертаючи капітал, за достатнього фінансування компанія має змогу накопичувати обсяги та заробляти на прогнозі. Оскільки в загальному ціни рухаються вгору, обіговий капітал має вагоме значення.
— Тобто закупівлі збіжжя вашою компанією знизяться?
— На жаль, так. Ми звичайно прагнемо до того, щоб не втратити своїх позицій, але фінансові труднощі не дають можливості їх зберегти. На ці позиції виходять міжнародні компанії або підтягуються великі міжнародні холдинги. Ті агрокомпанії, що мають великі земельні банки, стають не лише виробниками, а й самостійно експортують зерно.
— Чи можуть проблеми з фінансуванням призвести до переділу на ринку експортерів зерна?
— Так, це дійсно може вплинути на зміну частки ринку, яка належала українським компаніям, не виключаю, що деякі з них можуть піти з ринку. Це швидше стосується малих і середніх компаній. Хоча навіть великі підприємства сьогодні не завжди можуть витримати ті вимоги, що висувають банки до своїх позичальників. Українські компанії тіснять фінансово сильніші міжнародні, тому треба більше підтримувати вітчизняні підприємства, особливо ті, які не лише закуповують і реалізують, а й інвестують у розвиток агросектора. Дефіцит капіталу на українському ринку дуже відчутний, фінустанови теж несуть втрати, не всі можуть витримати таку нестабільність. Збільшуються вимоги до банків, а вони, своєю чергою, підвищують їх до позичальників. Через дефіцит коштів на ринку банки підвищують відсотки. Якщо раніше кредити у валюті були доступні по 7–9%, то сьогодні — 12–15%. Якщо ставка по гривні коливалася на рівні 17–18% річних, то нині відсотки зросли до 24–28%. Банки перестраховуються, знижують заставну ціну і товару, і основних засобів. Це все, безумовно, відбивається на конкурентоздатності українських компаній.
— Чи кредитуєтеся ви за кордоном?
— Ми користуємося сьогодні європейським фінансуванням. Однак його частка значно менша порівняно з фінансуванням в українських банках або міжнародних банках, що представлені в Україні. В умовах військових дій, економічної кризи в Україні збільшувати фінансування у європейських банках неможливо, швидше питання стоїть про те, щоб зберегти нинішні кредитні лінії або якщо й скоротити їх, то по мінімуму. Водночас низка банків, які фінансують рослинництво, об’єктивно ставляться до ситуації, що склалася, розуміють, що залишається фінансувати не так багато перспективних галузей економіки, тому зберігають свій портфель в аграрному секторі.
Останні події в державі — обрання нового парламенту та Кабінету Міністрів, поступова стабілізація ситуації на сході вселяють надію на відновлення фінансування реального сектора, можливість отримати фермерами так потрібних коштів на проведення весняної посівної кампанії, а торговим компаніям — для фінансування фермерів під форвардні закупівлі врожаю наступного року.
— Наскільки частка агрохолдингів може зрости в загальній структурі експорту цього року?
— Цілком логічно, що великі виробники — агрохолдинги самі експортують своє зерно. Це еволюційний процес становлення їх не лише як виробників, а й експортерів. Вони виробляють велику кількість зерна, і якщо на ранніх стадіях розвитку дбали про технології, парк техніки, нарощення обсягів виробництва, розвиток інфраструктури, то сьогодні вони вже стають експортерами мірою того, як напрацьовують досвід продажів. Крім того, зміни в податковому законодавстві дозволяють агровиробникові отримувати повернення ПДВ. Частка великих агрохолдингів стає все більшою серед експортерів і може вирости цього року навіть до 20%.
— Скільки цього року вже експортувала ваша компанія?
— За чотири місяці цього маркетингового року компанія «Гермес-Трейдинг» експортувала 152 тис. тонн. Це менше, ніж торік. Проте, якщо взяти до уваги загальний експорт нашої групи компаній «УкрАгроКом» і «Гермес-Трейдінг», то обсяги будуть на рівні минулорічних. Рослинницькій компанії «УкрАгроКом» цього року вигідніше виконувати експортні зобов’язання самостійно, адже їй як виробнику повертають ПДВ.
— Чи всі агровиробники теоретично можуть самі експортувати зерно?
— Це могли б зробити і малі, і середні господарства, але за допомогою кооперації. Кооперативи, на мою думку, дадуть змогу для малих агровиробників працювати в рівних умовах із великими агрохолдингами.
— Чи зміниться цього року географія експорту українського зерна?
— Несподівано значним гравцем на ринку зернових цього року стала Туреччина. Ця країна тільки ячменю імпортувала з України близько 350 тис. тонн. Менш популярними в експорті стали країни ЄС, що пояснюється значним урожаєм у країнах Європейського Союзу. Географія ринків збуту української сільгосппродукції стає все ширшою. Останні роки були нарощені обсяги виробництва, що дозволило відкрити нашому зерну перспективні ринки Південно-Східної Азії. Наша соняшникова олія сподобалася Індії та Китаю, ми успішно продаємо в той самий Китай ячмінь і кукурудзу. Ми бачимо, як ринок Азії «входить у смак», і покупцям усе більше подобається продукція з України. Тому сьогодні важливо максимально ефективно вибудувати свою логістику, щоб скоротити вартість доставки на ці дальні ринки.
— Чи немає нарікань на якість української продукції? Адже часто доводиться чути про підвищений рівень пошкодження зерна пшениці клопом-черепашкою та розтріснуту кукурудзу?
— Так, це правда, що ураження зерна пшениці українського виробництва вище, ніж у Європі. Швидше за все, це зумовлено тим, що нашим агровиробникам бракує коштів на боротьбу зі шкідниками. Також фермери не розуміють і не відчувають переваги та премії, які можуть отримати за менш ушкоджене зерно. Наприклад, сьогодні ціна на пшеницю другого класу на умовах поставок FOB становить 265 дол./т, на пшеницю третього класу з протеїном 11,5% — 245–250 дол./т, а фуражну пшеницю — 225 дол./т. Тобто ми спостерігаємо різницю до 45 дол./т. Треба доносити це до кожного виробника, вони повинні відчути й зрозуміти вигоду від застосування засобів захисту рослин. Однак треба сказати, що останнім часом відбувається скорочення цього показника.
Якщо йдеться про кукурудзу, то технологія її вирощування поліпшується. Виробники сіють гібриди, що швидше віддають вологу, збирають її сучасними комбайнами, із меншими втратами, ми менше перекидаємо зерно на майданчиках, сушимо якіснішим обладнанням, приймаємо в порту зерно й прямим варіантом, щоб знизити його биття. Якщо раніше вологість зерна зазвичай була вищою за 25–30%, і це потребувало неоднократного сушіння чи застосування більш високих температур, то сьогодні технологія вирощування дозволяє збирати зерно з полів вологістю 18–22%. Цього ж року отримували навіть 13–14% через погодні умови. Це дозволяє зберегти якість кукурудзи, застосовувати нижчі температурні режими під час сушіння. Також ми поступово відмовляємося від зернометачів і частого вивантаження зерна на землю, перекидання. Зменшується й відсоток сушіння кукурудзи на радянських сушарках, хоча він однозначно є.
Сьогодні за сертифікацією, що видається міжнародними сюрвеєрами (інспекторами), якість української кукурудзи не поступається якості американській чи європейській, крім того, вона не генномодифікована, і за якісними показниками — більш приваблива, ніж Південної та Північної Америки. Та все ж треба згадати про одну проблему, яка хвилює наших покупців — це вміст амброзії в кукурудзі. Низка ринків збуту дисконтують українське зерно за цим показником. Та її вміст теж поступово знижується, і тут знову ж таки йдеться про покращення технологій.
Інтерв’ю було надруковано у газеті АгроМаркет. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті АгроМаркет та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».