На Львівщині фермери вирощують оригінальну життєдайну продукцію

Фермерське господарство «Костів» (Львівська область) створило власний тип виробництва –  життєдайне.

«На площі 33 га за власною технологією вирощуємо амарант, гречку, звичайні та голозерні овес і ячмінь, голомшу, пшеницю, зокрема й орнозерну, гуньбу, чорнушку, а також столові буряки, картоплю, капусту, петрушку, пастернак тощо, які також є в органічному сертифікаті», – розповів в інтерв’ю журналу The Ukrainian Farmer  агроном ФГ «Костів» Богдан Костів. – Життєдайне виробництво й органіка йдуть разом».

Ще 2006 року він почав проходити органічну сертифікацію в ІМО та ТОВ «Органік Стандарт» на виробництво органічної продукції за стандартами ЄС. Але пішов далі – почав виробляти оригінальну життєдайну органічну продукцію.

«Мене дратував сам термін «органічне». Невже в нашій мові немає відповідника цьому іншомовному слову? На мою думку, найбільш підходить визначення «життєдайне виробництво», хоч багато хто не сприймав моєї думки», – зазначає Богдан Костів.

Життєдайне виробництво від органічного, перш за все, відрізняє природний смак продукту, зауважує агроном. Його відзначають навіть професіонали, які присвятили своє життя пропаганді натурального продукту.

«Нині я намагаюся налагодити власну переробку за принципом «не зашкодь», щоб продукт не втрачав поживні речовини, – розповів Богдан Костів. – Це значить, що зерно не має бути пропареним, адже тоді руйнуються білки та вітаміни, лишається тільки баласт. Тому я пробую плющити зерно без пропарювання, навіть зробив для цього пристрій».

Життєдайне виробництво дорожче за традиційне, підкреслює фермер. «Найбільші витрати припадають на захист — тут сталої схеми немає, практично кожного разу треба шукати нове рішення, – говорить Богдан Костів. – Під час збирання деяких культур значні витрати йдуть на пальне та запчастини до збиральної техніки. Третя велика стаття витрат — післязбиральна доробка насіння, тут найбільше тягне електроенергія».
 
Також щороку треба заплатити 9 тис. грн. за сертифікацію органічного виробництва. Через це ціна на готову продукцію виходить вищою, ніж на вирощену традиційним методом.

Натомість урожайність дещо нижча, ніж у «хіміків». «Наприклад, озима пшениця в мене родить по 30–45 ц/га, а середня врожайність по Львівській області становить 60–70 ц/га», – пояснює він.

AgroTimes