Брати Володимир й Олег Вітенки з Кагарлицького району, що на Київщині, добре відомі читачам «Плантатора». Вони й досі спеціалізуються на гарбузах і моркві, які вирощують без поливу. Для зони Лісостепу нині це дуже ризиковано, адже без зрошення врожайність від сезону до сезону стрибає не менше, ніж ціни. Попри це минулий сезон став для фермерського господарства «Володимир» усього другим збитковим за 20 років роботи.
Зосередилися на моркві
Фермерське господарство «Володимир» — одне з небагатьох овочівницьких господарств у районі. За словами одного з братів-фермерів, Олега, таких усього декілька, а на моркві спеціалізується взагалі одне, якщо не брати до уваги їхнього. З овочівницькою спеціалізацією брати визначились одразу, ще тоді зрозумівши, що з невеликими площами на зернових грошей особливо не заробиш. Хоча й сьогодні більша частина угідь господарства відведена під зернові. Проте то здебільшого для сівозміни та раціональнішого завантаження працівників протягом сезону. Невдовзі побачили потреби зосередитися на одній культурі, якою стала морква. Ось уже 10 років цю культуру в господарстві винятково комбайнують. Щоправда, досі без поливу. Як пояснив господар, землі фермерам дісталися далеченько від річок і ставків, а пробурені свердловини давали зовсім маленький дебет.
|
| Олег Вітенко, директор ФГ «Володимир» |
Основним ринком збуту для господарства стали роздрібні мережі, причому ще із самого початку їх активного розвитку в Україні. Свого часу фермери розгледіли в ритейлерах найперспективніших потенційних покупців. І вигідних водночас: наприклад, переробники платять лише половину від тієї ціни, що дають супермаркети. Зі свого боку, й мережі неабияк зацікавилися партнерством із господарством, адже вони знаходяться неподалік Києва, аконкурентів у регіоні небагато. Залишившись задоволеною співпрацею із фермерами Вітенками, роздрібна мережа налагодила надійну співпрацю з перевіреними роками постачальниками.
Між братами існує певна спеціалізація: Володимир зосередився на збуті, Олег — на агротехнологіях, спілкуванні з колегами та журналістами.
В Олегові Вітенку неважко впізнати колишнього вчителя. Людина начитана, з різнобічними інтересами, свою справу веде ґрунтовно, на науковій основі, все глибоко аналізує й виводить закономірності. Наприклад, під час численних закордонних подорожей, і не лише Європою, а й Африкою та Азією, скрізь уважно придивлявся, як де господарюють овочівники. А ще — він один із небагатьох, хто готовий ділитися знаннями. Щоправда, не з усіма й звідусіль, але з колегами-овочівниками віч-на-віч — без проблем. Утім, і нашому журналу він відкрив деякі секрети вирощування високоякісного врожаю моркви на богарі — справи, у якій фермер досяг неабиякої майстерності.
Знайти свій сортотип
Чи не найбільший секрет — боротьба з ґрунтовими шкідниками. Надто багато сил і часу потрачено на пошук найефективнішого способу. Було б крапельне зрошення — проблема розв’язувалася б легко й просто: варто тільки додати інсектицид в поливну воду. На богарі все набагато складніше, адже нанесений на гичку шляхом обприскування інсектицид в коренеплід не потрапляє. Дехто вносить препарат Форс. А от у ФГ «Володимир» основна боротьба з ґрунтовими шкідниками відбувається не на моркві, а на культурах-попередниках. «Це хімія тільки в незначній мірі, — каже Олег Вітенко. — Насамперед потрібна системність боротьби зі шкідниками та правильно підібраний комплекс агротехнічних заходів».
Тримає в таємниці господар і гібриди, які вирощує. Тим більше, що з оптимальним раннім гібридом ще остаточно не визначився, адже, на його думку, гібрид потрібно вивчати мінімум три роки.
А от щодо сортотипу він охоче розповів, що на його полях ніколи не вдавався тип шантане — найбільш ходовий в Україні, зокрема на півдні та сході. Натомість добре вдаються моркви нантського типу й типу берлікум. Останній особливо добре росте на важких ґрунтах і богарі. Разом із типом флакке він демонструє тут найвищі врожаї. Конкретних цифр господар не називає, але зізнається, що в найкращі роки збирає саме стільки, скільки обіцяють торгові представники селекційних компаній. Проте торік за надзвичайної для Київщини посухи не вдалося зібрати й третини того, що в найкращі сезони. Через що господарство і спрацювало в збиток — вдруге за свою історію.
Разом із тим господар назвав і недоліки сортотипу берлікум. Головний із них — довго довелося шукати гібрид, у якого коренеплоди не випиралися б із землі, через що зазвичай зеленіє верхівка, не були б ламкими під час збирання та передпродажної доробки (миття, сортування, пакування).
«Ці чинники були для нас основними у виборі гібрида, — розповідає Олег Вітенко. — Лише потім орієнтувалися на інші обов’язкові вимоги ритейлерів: товарність, зовнішній вигляд, смакові якості, стійкість до хвороб і придатність до зберігання». Залишається додати, що вивчення й оцінювання нових гібридів ведуть в господарстві безперервно: щороку випробовуються десятки найменувань. Правильний вибір гібрида, як зазначає Олег Вітенко, завжди позитивно впливає на якість і товарність продукції.
А це має вирішальне значення для господарства, що постачає овочі в супермаркети. Разом із тим, як розповів фермер, на рівень товарності продукції впливають і погода, і підготовка ґрунту, правильна густота посіву, і дотримання агротехніки.
 |
Секрети якості
Правильний обробіток ґрунту, на думку господаря, — це коли ґрунт обробляють на правильну глибину, від культури-попередника залишається мінімум рослинних решток, вдається уникнути переущільнення ґрунту. А перший спосіб запобігти переущільненню — вирощувати моркву на грядах. Відтак підготовка ґрунту в господарстві виглядає таким чином: восени виконують щілювання, глибоку оранку й нарізання гряд. Навесні закривають вологу по поверхні гряд, після чого самі гряди доформовують, тобто підправляють, і вже в них висівають моркву. Протягом сезону проводять міжрядні підгортання, щоб уникнути позеленіння верхівок коренеплодів. Їх кількість залежить від погоди, але щонайменше їх буває дві. Оптимальна густота залежить не так від гібрида, як від сортотипу, вологості й структури ґрунту, а ще від розміру коренеплодів, якого фермер хоче досягти. Для типу берлікум на своїх ґрунтах фермери за роки роботи вийшли на оптимальну густоту посіву 750 тис. шт./га. Кінцева густота залежить від погоди.
Життєво важливим елементом роботи із супермаркетами стало сучасне професійне сховище з вентиляцією й охолодженням, яке дозволяє зберегти якість моркви. Досить довго фермери продавали моркву з поля, зберігали її в кагатах і в пристосованих приміщеннях, бо спеціальних в селі від колгоспу не залишилося. Але два роки тому відкрили сучасне сховище. На обладнанні сховища не економили — брали нове з Німеччини, Чехії, Італії. Зате суттєво, і, як виявилося, виправдано заощадили на послугах із його встановлення.
Як розповів Олег Вітенко, польська фірма виконала роботу на понад 40% дешевше, ніж просили за аналогічні послуги вітчизняні конкуренти. І досі жодних претензій ні до підбору обладнання, ні до якості його роботи.
Головний же, мабуть, секрет, яким поділився Олег Вітенко, — ніколи не випускати з поля зору собівартість продукції, бо навіть високий урожай красивої моркви може не окупитися. А ще дуже обережно витрачати кошти після прибуткового року. У братів Вітенків так виходить, бо вони не сподіваються на стабільність цін, а цінові стрибки сприймають як невіддільний елемент овочівництва.
Ще один секрет успішної роботи фермерів — стабільність площ під морквою протягом останніх кількох років — 10 га ранньої та 50 га на зберігання. Саме стільки фермери можуть продати, а до цього виростити без непосильних навантажень, які в інших часто стають причиною недопрацювань в технології.
Дмитро Яровий
журнал “Плантатор”, вересень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
