Проаналізовано ризики ураження основних бобових культур вірусними хворобами та запропоновано заходи щодо зниження цих ризиків.
У боротьбі з вірусними хворобами сільгоспкультур, зокрема зернобобових, важливо точно знати, де резервуються віруси та їх переносники (цикадки, кліщі, попелиці тощо) у холодну пору року, а також, як впливають на них екологічні умови й антропічні чинники.
Вірусні хвороби гороху
На сьогодні у світі відомо понад 30 видів вірусів, які уражують посіви гороху. В Україні найпоширенішими є віруси жовтої мозаїки квасолі та деформуючої мозаїки гороху. Також слід сказати про хвороби, спричинені вірусами мозаїки огірка та вірусом гороху, що передається з насінням. Хоч вони на більшості території України майже не трапляються, але мають високу потенційну небезпеку. Адже вірус мозаїки огірка, який поширений на овочевих культурах, може уразити й горох, а вірус гороху може швидко поширитися разом із завезеним інфікованим насінням із Європи, де цей патоген надзвичайно поширений.
Розміри можливих втрат урожаю від вірусних патогенів, що уражують горох, залежать від віку рослин, сорту, погодних умов. Вони можуть становити: для гороху, ураженого вірусом жовтої мозаїки квасолі, —9–47%, вірусом скручування листків гороху — 36–75%, вірусом деформуючої мозаїки гороху — 39–62%, а також вірусом огіркової мозаїки — 70–90%.
Деформуюча мозаїка гороху
Збудником хвороби є вірус деформуючої мозаїки гороху. Він уражає боби, горох, горошок запашний, конюшину багряну, горошок посівний, горошок волохатий, чину, сочевицю, люпин жовтий. Характерним симптомом хвороби, спричиненої цим вірусом, є поява бородавчастоподібних виростів тканини на нижній поверхні листків хворих рослин (фото 1), а також яскравих жовтих прозорих плям на листках. Пелюстки квіток стають штрихуватими або строкатими (у разі ураження вірусом горошку запашного). Інколи на рослинах гороху, уражених вірусом деформуючої мозаїки гороху, розвиваються дуже великі листоподібні вирости.
У природних умовах вірус переносять попелиці. Особливо небезпечною є горохова попелиця, в організмі якої вірус може тривалий час зберігатися, іноді навіть протягом усього її життя. Інкубаційний період вірусу в організмі попелиці горохової триває 12–13 год. Існує пряма залежність між тривалістю зберігання вірусу в організмі попелиці й періодом живлення попелиці соком хворої рослини. Резервуються віруси серед багаторічних бобових трав на конюшині.
Мозаїка гороху
Збудником хвороби є вірус жовтої мозаїки квасолі. У нашій країні типовий штам вірусу дуже поширений на бобових культурах (боби, горох, соя, квасоля, люпин, конюшина та ін.) у різних кліматичних зонах. Коло рослин-господарів вірусу включає різні види з родини Leguminosae: квасоля звичайна, гостролиста й рисова, маш, горох посівний, боби, буркуни білий і жовтий, чина запашна, різні види конюшини, горошок посівний і волохатий, люпин жовтий, білий, вузьколистий, акація біла та багато інших. Із представників інших родин господарем вірусу є гладіолус.
Вірус жовтої мозаїки квасоліспричиняє в рослин-господарів хвороби мозаїчного типу, що іноді супроводжуються різноманітними деформаціями листків, а подекуди й некротичною плямистістю. На листках спочатку спостерігається просвітління жилок, пізніше з’являються світлі округлі плями, що зливаються, унаслідок чого листки набувають строкатого мозаїчного забарвлення. Пізніше жилки листків гороху світлішають, а ділянки, що прилягають до великих жилок, стають, як правило, темно-зеленими, проте світлішими, ніж листки здорових рослин (фото 2). Жовте забарвлення спостерігається частіше по краях листкових пластинок. Листки й прилистки — менші за розміром, ніж у здорових рослин, деформовані, краї у них злегка хвилясті, згорнуті догори, а поверхня зморшкувата, спостерігається незначна деформація рослини. На листках деяких сортів гороху в разі ураження вірусом спостерігається не лише зміна забарвлення, а й деформація поверхні. Симптоми проявлення хвороби під час ураження рослин різними штамами вірусу різні.
Вірус легко передається інокуляцією соком хворих рослин. Під час вегетаційного періоду його переносять попелиці. Вірус передається без інкубаційного періоду в організмі попелиці й може зберігатися в ньому 4–6 год, але поступово комаха втрачає здатність передавати вірус. Серед попелиць — переносників вірусу є види, що дуже поширені на бобових рослинах: попелиці горохова, люцернова, бобова, картопляна, бавовняна, персикова.
У 2–62% випадків вірус жовтої мозаїки квасолі може передаватися через насіння різних видів люпину. Також є дані про передавання вірусу через насіння гороху, бобів, і, можливо, буркуну білого. Проте кількість зареєстрованих таких випадків незначна. Вірус зимує в багаторічних і дворічних бобових рослинах (конюшина, буркун, біла акація) і зберігається в бульбоцибулинах гладіолусів і в кореневищах осоту польового.
Агротехнічні заходи захисту
Щоб обмежити ураження вірусами, які поширюються за допомогою попелиць, горох потрібно висівати якомога раніше. Доведено: у разі висіву гороху у травні можливе (залежно від місцевих умов) повне ураження посівів вірусами жовтої мозаїки квасолі, огіркової мозаїки та ін. Натомість під час своєчасного висіву інфекції практично немає. Причиною цього є так звані вікові зміни стійкості рослин до вірусних хвороб. Коли під час раннього висіву гороху комахи-переносники потрапляють із джерел інфекції на рослини, ті, як правило, мають добре розвинений восковий шар, що робить їх менш привабливими для комах.
Норми висіву гороху становлять 100–110 схожих насінин на м², зріджені посіви цієї культури сильніше уражуються вірусними патогенами. Для зниження ураження ними гороху рекомендовано загущувати посіви до 120–150 схожих насінин на м² — цей прийом дозволяє знизити поширення вірусних хвороб у 1,5–3 рази.
Деякі види бур’янів можуть бути резерваторами вірусів, що уражують горох (вірус жовтої мозаїки квасолі здатен зберігати осот польовий). Для їх знищення разом із механічним обробітком треба обробити до- і післясходовими гербіцидами.
Боротьба з переносниками
Боротися з вірусом, що передається з переносниками, можна, знищуючи самих переносників. Однак ця боротьба є опосередкованим впливом на віруси. Тому, насамперед, необхідно правильно визначити динаміку поширення й міграції переносників у тій чи іншій області або в конкретному районі. Наприклад, більшість вірусів гороху передаються попелицями, утім, деякі з них можуть передавати, наприклад, вірус жовтої мозаїки квасолі, але не вірус деформуючої мозаїки гороху, а деякі види попелиць — усі віруси.
Для боротьби з вірусними хворобами рекомендовано застосовувати інсектициди, особливо системні: не окремо, а як частину загального комплексного захисту від вірусних хвороб бобових, особливо на ділянках резервації та розмноження переносників. Найефективнішою є дворазова обробка системними інсектицидами: під час заселення вірофорними попелицями, яке найчастіше припадає на фазу бутонізації, та, за потреби, — у фазу формування бобів. Доведено: якщо в разі появи попелиць посіви гороху обробляти один раз, поширення вірусних хвороб знижується в середньому в 3–5 разів, за дворазової обробки — у 5–8 разів. Окрім того, якщо ви вирішили обробляти посіви, треба врахувати те, що наявність дощової вологи сприяє розмноженню попелиць і поширенню вірусних патогенів (середній ступінь прямої кореляційної залежності).
Стійкість сортів
Значна кількість рослин гороху є стійкими до ураження вірусними хворобами, і ці властивості дослідники свідомо застосовують у селекції. Зокрема з вітчизняних сортів добре зарекомендували себе сорти Уладівській 7, Білоцерківській 75. Слабко або зовсім не уражуються вірусними хворобами сорти Степовик, Комбайновий, Модус.
Вірусні хвороби сої
Частіше за інші сою уражують представники групи Потівірусів, які є збудниками таких поширених хвороб, як мозаїка сої та жовта мозаїка квасолі. За ураження сої вірусом жовтої мозаїки квасолі, який є збудником жовтої мозаїки сої, продуктивність рослин знижується на 30–40%. Характерні симптоми хвороби проявляються на листках у другій половині вегетації рослин у вигляді суцільних яскраво-жовтих плям, а також жовто-зеленої крапчастості або жовтуватих смуг, що межують із жилками або розкидані по всій поверхні листкової пластинки. Деформація пластинок уражених листків не спостерігається. Пізніше листки жовтіють, стають ламкими, засихають і відмирають. Уражені рослини затримуються в рості (фото 3).
Збудником мозаїки сої, або зморшкуватої мозаїки сої, є вірус мозаїки сої. Ця хвороба поширена всюди, де культивують сою. Зниження продуктивності уражених рослин становить 40–77%. Вони затримуються в рості, а іноді й у розвитку. Рослини стають слабкими, збільшується кількість бічних пагонів, деформуються листки — ріст їх зменшується, вони стають зморшкуватими й вигнутими, вужчими, із зігнутими донизу краями; можуть набувати жовтуватого відтінку, хоча зазвичай залишаються зеленими, гофруючись пузироподібно вздовж жилок (фото 4). Сповільнюється утворення бульбочок і зменшується азотфіксація. Це стає однією з основних причин утворення дрібних недорозвинених бобів і зниження продуктивності уражених рослин. Насіння, що уражене вірусом мозаїки сої, може мати чорну або коричневу плямистість.
Вірус мозаїки сої має обмежене коло господарів. Серед бобових — багаторічні бобові трави та квасоля, також може уражувати лободу. Вірус може зберігатися в насінні сої (до 30–60%) і поширюється попелицями (близько 20 видів). Основними резерваторами є багаторічні бобові трави та зернобобові культури (квасоля, вика), може уражувати лободу білу.
Агротехнічні заходи захисту
Найпоширеніші віруси, що уражують сою, зимують у рослинах люцерни, а також у посівах конюшини лучної, інших багаторічних бобових, й у висадках гладіолусів. Крім того, сприятливі умови для резервації фітовірусів є на присадибних ділянках і городах, де зазвичай господарі з року в рік вирощують квасолю та багаторічні трави. Із цих проміжних господарів різні види попелиць переносять інфекцію. Тому, щоб перешкоджати спалахам епіфітотій, добираючи ділянки під посів сої, слід забезпечити дистанціювання від можливих джерел інфекції (багаторічних бобових культур, присадибних ділянок, городів) не менше ніж на 1000 м. Сівбу сої слід проводити якомога раніше: у разі затримки з висівом на 2–3 тижні поширення вірусних патогенів на цій культурі збільшується в 1,5–3 рази. Оскільки одним з основних джерел ураження посівів сої є заражене насіння, для сівби необхідно брати здоровий насіннєвий матеріал не нижче другої репродукції. Обов’язково слід проводити фітосанітарні прополювання на насіннєвих посівах.
Важливим заходом боротьби з хворобою є знищення бур’янів, оскільки деякі види можуть бути резерваторами вірусів, що уражують сою. Так, осот польовий здатен зберігати вірус жовтої мозаїки квасолі, лобода — вірус мозаїки сої.
Боротьба з переносниками
Щоб запобігти поширенню вірусів сої, потрібно знищувати попелиці за допомогою інсектицидів. Хоч це не може повністю захистити рослини від насіннєвої інфекції, але обмежить її поширення. Бажано застосовувати системні інсектициди у загальному комплексі захисту.
Стійкі сорти
За результатами останніх досліджень, найнижчий рівень ураження вірусними патогенами мали такі вітчизняні сорти сої: Колбі, Черемош, Либідь та Медея.
Сергій Лич, науковий співробітник
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал The Ukrainian Farmer, червень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал The Ukrainian Farmer з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
