Овочі-Ягоди-Сад

Секрет якості — агротехніка

Секрет якості — агротехніка

Фермер-овочівник Олександр Романчук із села Малі Дорогостаї Млинівського району, що на Рівненщині, за 12 років пройшов шлях від одноосібника до власника другого за масштабами в районі овочівницького господарства.

 

Того дня, як часто це бувало нинішнього червня, лив дощ. Тож господар показав виробничі ділянки столових буряків і білокачанної капусти з відстані — з дороги, що проходила обабіч полів, і повіз мене на будівництво. Сьогодні, поки не почалося збирання овочів, робота в господарстві кипить саме тут, на будмайданчику: овочесховища, які фермер збудував рік-два тому, тепер утеплюють й одночасно готуються заливати підлогу. Спочатку з внутрішнього боку стіни обшивають пінопластом завтовшки 8 см, потім наклеюють ще один шар цього матеріалу, завтовшки вже 5 см, а потім на нього напилюють ще шар пінополіуретану.

 

Монтаж першого шару теплоізоляції ще не закінчено, а господар вже чекає фахівців із польської фірми, яка проектує холодильне обладнання, щоб ті запропонували оптимальний варіант облаштування трьох холодильних камер об’ємом по 1200 м³ кожна.

 

–  Узимку тут аж до самої стелі насипом лежала морква. Перші два місяці після збирання продукція зберігалася ідеально, але після новорічних свят, наче пошептали, — почала потроху псуватися. Як з’ясувалося, самої лише вентиляції, яка тут вже була встановлена, недостатньо — потрібне регулювання температури та вологості. А це неможливо без ретельного утеплення. Усе-таки краще, коли доводиться обчищати з капустини два верхні листки, а не чотири. Якщо обсяги зібраного вимірюються тисячами тонн, це неабияке заощадження, — ділиться досвідом Олег Миколайович.

 

Та найважливішим вважає те, що обладнання сховища холодильним устаткуванням дозволить підвищити якість продукції. Адже якість для пана Романчука сьогодні — найголовніше. Його ФГ «Влада» уже давно не працює з перекупниками — тільки із супермаркетами, а конкретно — зі всеукраїнською мережею «Сільпо». Основна вимога високопрофесійних рітейлерів до свіжих овочів — якість і ще раз якість. Саме на її підвищенні зосереджене господарство. «Яка користь від того, що вродить 60 чи й 80 т/га, якщо із цих 60 чи 80 тонн відібрати для супермаркету можна лише 20», — ставить риторичне запитання фермер.

 

І саме ця позиція вимагає найбільших капіталовкладень. Адже агротехніку вирощування культур борщового набору господар опановував досконало ще з тих часів, як 12 років тому засіяв власний 2-гектарний пай винятково морквою та буряком.

 

Відтоді спливло багато води: нині в господарстві однієї лише білокачанної капусти 80 га, а ще 15 га цвітної, а ще є червонокачанна, савойська, броколі й конічна білокачанна — усього шість капустяних видів. Конічна білокачанна, за словами господаря, дуже смачна й відрізняється ніжністю листочків. Розсаду для капусти вирощують у касетах у власних теплицях, поки що неопалюваних. Є й морква, буряк, картопля, трохи цибулі — увесь борщовий набір. Бо ж на одній культурі, як пересвідчився господар, далеко не поїдеш. Та ще в господарстві є 10 га цукрової кукурудзи суперсолодких гібридів. «Культура ця добре розходиться з-поміж споживачів — торік вирощував усього 4 га. Аби лише качани постачати охолодженими», — каже Олег Миколайович.

 

 

На сьогодні ФГ «Влада» вважається другим за потужністю овочівницьким господарством у районі. А сам Млинівський район завдяки своїм родючим ґрунтам і порівняно теплому клімату є основним центром вирощування овочів на Рівненщині.

 

– Щоб досягти успіху в овочівництві, потрібно насамперед бути ентузіастом цієї справи. Адже овочеві поля, на відміну від, скажімо, пшениці, потребують постійної уваги, тут повсякчас потрібно щось робити: то обприскувати, то мікродобрива вносити, то садити й збирати не в один строк, а в два-три, — наголошує пан Романчук.

 

Найстабільніші ціни з року в рік — на столовий буряк, також відносною стабільністю характеризуються ціни на моркву, тоді як капуста — ризикований товар: для неї характерні найрізкіші цінові коливання. Однак навіть у сезони низьких цін фермеру вдається «не влітати» на капусті, ба більше — отримувати хоч і мізерний, але прибуток і здебільшого завдяки тому, що не полінувався опанувати вирощування «інноваційних» для України савойської, червонокачанної капуст і броколі. Так, наука не складна, але фінансово господарству допомагає та й супермаркети охоче беруть великі партії незвичних капуст.

 

Столовий буряк у промислових обсягах вирощують небагато господарств — менше, ніж, скажімо, капусту, цибулю чи томати. Олександр Романчук — один із цих небагатьох. Технологія, яку він відпрацював за роки фермерства, має такий вигляд. Сівба відбувається досить рано, залежно від термінів сніготанення. Цього року, наприклад, буряки господар посіяв наприкінці квітня: пізніше вологи могло забракнути. А небезпека переростання для гібрида Зеппо не характерна.

 

Ранній буряк висіває нормою 400 тис./га, пізній — 600 тис./га. Як наголошує фермер, норма висіву визначається так, щоб вийти на середній діаметр буряка не більше ніж 9 см, бо супермаркети не люблять надто великих коренеплодів — будь-то морква чи буряк. Для сівби буряків, як і моркви, застосовує сівалку Agricola, яка має окремий бункер для кожної висівної секції, що, за словами господаря, забезпечує кращу якість висіву.

 

Під час вегетації серед хвороб найбільша проблема — церкоспороз, серед шкідників — тля та довгоносик. Однак сучасні ЗЗР дозволяють надійно справлятися із цими проблемами.

 

Збирання, точніше викопування, буряків здійснюється причіпним картоплезбиральним комбайном після зрізання гички. Викопаний буряк збирають уручну.

 

Досвід дозволив фермерові визначитися з найкращими гібридами та препаратами, із сівозміною та схемами живлення. Оскільки господарство овочівницьке, то й сівозміна — овочева: столовий буряк — по капусті, капуста й морква — по картоплі. Крім основних добрив застосовує мікродобрива Omax і лігногумати. Препарати переважно компанії BASF («Бутизан», «Бутизан Стар», «Бі-58», «Фастак» та ін.), меншою мірою —Du Pont («Карібо» та ін.), Syngenta й Bayer (зокрема, фунгіциди для столових буряків).

 

Нерівномірний розподіл опадів протягом сезону, який спостерігається останніми роками, змусив фермера відкоригувати агротехніку. Так, через посуху три роки тому загинули сходи моркви, висіяної в гребені. Це змусило відмовитися від гребенів на користь гряд — останні ширші та більші й не так швидко пересихають. Під вирощування на грядах пристосований і морквозбиральний комбайн, придбаний господарством.

 

–        Починав із гібридів селекції Bejo Zaden. Буряки в них найкращі — ранній Водан, Пабло й Боро для зберігання: вирівняні, товарний вигляд чудовий, гладенькі, блискучі, площа прикріплення гички невелика. І моркви селекції Bejo Zaden жодних нарікань не мають. А білокачанні капусти цієї компанії господарство випробувало, мабуть, усі — від середніх до пізніх. Особливо сподобались Ітон, Каунтер, а найбільше — пізній Лерус, — згадує голова ФГ «Влада».

 

Та з часом господарство перейшло на гібриди селекції Rijk Zwaan. Сьогодні на полях ФГ «Влада» красуються круглі буряки Зеппо та циліндричні Лома, пізньостигла білокачанна капуста Анкома, цвітна капуста Каспер. Вони добре зберігаються, дають щедрі врожаї: Зеппо — 60 т/га, Лома — 80 т/га, Анкома — 100 т/га, а в сприятливий рік — 120 т/га, Каспер — 30 т/га. Та, як пояснив пан Романчук, основним фактором у виборі постачальника насіння останнім часом стала цінова політика й ставлення фахівців компанії до фермерів: зацікавлений фахівець постійно на телефоні, регулярно приїздить на поля, запрошує за кордон вивчити передовий досвід тамтешніх овочівників.

 

Проте пан Романчук і до цих демо-турів ставиться скептично: мало хто що розкаже, аби просунути на ринок свій товар. Саме тому господар постійно випробовує на власних дослідних ділянках нові гібриди від різних насіннєвих компаній. Є в нього у сезоні–2014 й гібриди селекції Nickerson Zwaan, і подивиться на поведінку лінійки капуст селекції Clause.

 

За словами господаря, закордонні поїздки персонально для нього відіграли неабияку роль, бо допомогли знайти прийнятні варіанти придбання вживаних сільгоспмашин і фасувального обладнання. І тепер у ФГ «Влада» працюють привезені з Німеччини трактори та глибокорозпушувач John Deere, знайдений в Угорщині 3-рядний самохідний комбайн Asa-Lift для збирання моркви та бельгійський 2-рядний самохідний картоплезбиральний комбайн AVR. Хвалиться фермер і лінією для мийки та полірування коренеплодів потужністю до 10 т/год, придбаною в Польщі: «Вона там відпрацювала 6 років, а в нас за людського ставлення ще років із 20 пропрацює».

 

Так, можливо хтось скептично скаже, що це звичайнісінький секонд-хенд. Однак господар на ці шпильки не зважає, бо на нову техніку грошей поки що бракує. Так, сумно спостерігати, що у європейських фермерів, зокрема польських, з інвестиціями на механізацію виробництва все гаразд. Зважайте, у Польщі бюджет відшкодовує 60–70% витрат на обладнання для овочесховищ. Причому всім господарям, а не тільки своїм близьким і родичам, як це було в Україні донедавна. Завдяки цьому наші найближчі європейські сусіди активно замінюють овочеві технопарки й обладнання, які відпрацювали по 5–7 років, на нові машини. А вживані механізми перепродують в Україну й інші пострадянські країни.

 

Як стверджує пан Романчук, вигода від цього обопільна, адже невеликі й середні фермерські господарства не мають інших варіантів придбання сучасної техніки, як завезти якісний фірмовий секонд-хенд, який перед цим експлуатувався дбайливими європейськими господарями. Та навіть ці можливості сильно обмежені: під час перетину кордону ціни на техніку зростають у 2–3 рази. Наприклад, комплект із вагової станції та лінії для пакування в сітки та поліетиленові пакети, який хоче придбати ФГ «Влада», господарю в Україні пропонують за 96 тис. євро, а в Польщі — удвічі дешевше. У фермера виникає справедливе запитання: за що він повинен доплачувати 50 тис. євро, якщо найняти фуру для перевезення обладнання коштуватиме 1000–1200 євро? Адже це не легковик представницького класу, це інвестиції в господарство — ті інвестиції, яких український фермер не отримує з бюджету, на відміну від його колег у країнах ЄС, і тому мусить за все платити грошима з власної кишені. То навіщо ж ці інвестиції ще й оподатковувати? Щоб із цих податків надавати інвестиції наближеним до влади великим господарствам, які не гребують скуповувати врожай у невеликих фермерів, щоб закласти в надсучасні овочесховища, збудовані за бюджетні кошти?

 

Саме тому на зону вільної торгівлі з ЄС фермер покладає неабиякі сподівання в плані здешевлення імпорту техніки й обладнання для будівництва таких потрібних йому сховищ. Адже тільки сучасна техніка дозволить підвищити рівень якості овочевої продукції, а сучасне обладнання допоможе зберегти цю якість у сховищі протягом сезону. До того ж хороші сільгоспмашини забезпечують оперативність робіт, що є принциповим фактором на Млинівщині. Адже цьому благодатному краю природа подарувала і родючі чорноземи, наче в Бога з-за пазухи, і не поскупилася на живильну вологу і рівномірні опади впродовж усього сезону.

 

 

Сергій Білий

журнал “Плантатор”, липень 2014 року

Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі Плантатор та інтернет сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Плантатор з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ