Поміркуємо про фруктосховища
Побудові фруктосховища має передувати чіткий обрахунок його майбутньої рентабельності. Тривале зберігання фруктів не завжди принесе прибуток, також не завжди буде перевагою універсальність використаного обладнання.
Ви вирішили побудувати фруктосховище. З чого почати? Спочатку фермер має сам для себе з’ясувати, урожай яких фруктових порід зберігатиметься у сховищі. Потрібно виконати чіткі розрахунки, які б відповіли на питання: чи рентабельно зберігати певний вид фруктів, чи ні. Для цього слід досконально знати сільськогосподарський ринок і попит на ньому.
Для початку важливо розмежувати два поняття: тривале зберігання і попереднє охолодження.
Дуже часто доводиться спілкуватися із фермерами, які бажають налагодити зберігання плодової продукції як зерняткових, так і кісточкових культур. Щодо кісточкових, то сучасні технології здатні подовжити термін їхнього зберігання до місяця й більше (особливо це стосується слив). Але зберігаючи впродовж місяця черешні, потрібно мати стовідсоткову впевненість, що після закінчення сезону черешні, коли на ринок почне надходити абрикос, а потім і персик, збережена у сховищі черешня буде затребуваною на споживчому ринку. Якщо підприємство має стабільний ринок збуту черешні або якщо відчувається дефіцит цих плодів – то зберігати ягоди впродовж короткого періоду доцільно, в іншому ж випадку ризикувати не варто. Загалом для кісточкових більше затребуваним є попереднє охолодження з метою накопичення товарної партії, яку в подальшому буде швидко продано. Для попереднього охолодження ранньої продукції кісточкових можна використовувати фруктосховища, що призначені для тривалого зберігання зерняткових. Такий варіант безумовно буде економічно рентабельним.
Якщо ж у господарстві ще немає жодних потужностей для зберігання фруктів, то для нетривалого зберігання кісточкових варто побудувати стаціонарний або використати мобільний охолоджувач.
Як правило, охолоджувачі мають універсальну конструкцію. Виняток становлять лише охолоджувачі для ягідної продукції. Якщо господарство вирощує також і ягоди, то варто будувати комбінований охолоджувач. Слід зазначити: технологічно охолоджувач для ягід можна використовувати для охолодження кісточкових, але з економічних міркувань це буде недоцільно, передусім через те, що обладнання для охолодження ягід коштує дорожче, а ціни на кісточкові не такі вже й високі. У разі використання на кісточкових «ягідного» обладнання значно зростає термін його окупності.
На відміну від будівництва охолоджувача, будівництво фруктосховища для тривалого зберігання зерняткових потребує більш професійного підходу.
Приклад: якщо взяти два однакових сховища під яблука з однаковою місткістю, але різним добовим надходженням, то вартість їхнього будівництва різнитиметься. Чому? Бо від обсягу добового надходження залежатиме потужність виробництва холоду обладнанням. Одна справа – охолодити до визначеної температури зберігання 10 тонн, і зовсім інша – охолодити 50 тонн продукції!
Також не можна використовувати для зберігання яблук камери, що були спочатку спроектовані під зберігання капусти чи буряку.
Наступний аспект, з яким стикаються бажаючі побудувати собі сховище, це вибір ізоляційних матеріалів. Найоптимальнішим вибором є пінополіуретан. Яким способом це утеплення буде змонтовано, має вирішувати фермер, керуючись сумою наявних статків. Це може бути напилення утеплювального матеріалу чи використання сендвіч-панелей, Недоліками напилення є можливість його пошкодження унаслідок механічної дії й потреба в дезінфекції, яку проводять за допомогою аерозольного генератора раз на сезон. Перевагою сендвіч-панелей є здатність витримувати навантаження. Показники теплопровідності напиленого пінополіуретану та сендвіч-панелей з пінополіуретаном є майже однаковими.
Пінополіуретан є найбільш ефективним теплоізоляційним матеріалом. За ефективністю його можна порівняти з вакуумною ізоляцією. Поліуретанові покриття дуже еластичні, зносостійкі, мають високу опірність великим деформаціям, цей матеріал є нетоксичним та екологічно безпечним.
Показники теплопровідності різних сортів пінополістиролу залежать від щільності – чим щільніше спресований матеріал і, відповідно, чим більший вміст стиролу він має, тим гірше матеріал тримає тепло. У екструдованого пінополістиролу теплопровідність є найнижчою, бо гранули стиролу спаяні в цілісний лист, і щілини між ними відсутні.
Теплопровідність пінополіуретану (ППУ) за товщини шару 100 мм становить 0,025 Вт·м-1·K-1, теплопровідність екструдованого пінополістиролу (ППС) за товщини шару 100 мм становить 0,04 Вт·м-1·K-1, теплопровідність мінеральної вати за товщини шару 100 мм – 0,056 Вт·м-1·K-1.
Якщо ви порівняєте коефіцієнти теплопровідності вищевказаних матеріалів, то помітите, що найнижчий у пінополіуретану. Однак мінеральна вата дуже гігроскопічна і для охолоджуваних сховищ як ізоляційний матеріал не підходить. Щоб забезпечити ефект однакової теплоізоляції, екструдованого пінополістиролу потрібно вдвічі більше, аніж пінополіуретану. Вартість пінополістиролу, з урахуванням великих затрат праці на монтаж, не набагато нижча, ніж у напиленого пінополіуретану.
Зменшити витрати на теплоізоляцію допоможе невелика хитрість: для цього можна обладнати фруктосховище в заглибленому приміщенні.
Яке холодильне обладнання використовувати? Тут краще отримати консультацію у професійних інженерів з холодильного устаткування, які мають досвід його підбору для сільськогосподарських потреб. І ще одна важлива деталь. Щоб фруктосховище було рентабельним, його мінімально допустимий обсяг має становити 300 тонн. Фруктосховища меншої ємності немає сенсу будувати.
Дмитро Липчин, консультант зі зберігання плодоовочевої продукції ГК «Астра»
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2014 року
Садівництво по-українськи
