Хтось ще обережно називає теперішній гострий конфлікт України й Польщі на зерновому ринку локальним протистоянням, хтось більш наближено до його сутності — кризою в економічних відносинах двох держав. Утім, дедалі більше стає тих, хто вже не бачить сенсу й надалі лишатись політкоректним і говорить про те, що сусідня країна, яка з початку повномасштабного вторгнення росії виявляє неабияку єдність з Україною й надає їй величезну політичну, гуманітарну й військову підтримку, сама розв’язала проти неї війну — зернову.
Що ж, торгові війни у світі теж не рідкість. А судячи зі ступеня конфронтації взаємин між Польщею і Україною, кількості сил, що наразі втягнуто у конфлікт, і масштабу втрат, його визначення як воєнного наразі не є перебільшенням. Не буде перебільшенням сказати, що вересень був у цій війні найзапеклішим. Адже наприкінці літа — початку осені ще були сподівання, що конфлікт вдасться вирішити, але не сталося.
Отже, з початку квітня Польща і кілька сусідніх з Україною країн ЄС — Словаччина, Угорщина, Румунія та Болгарія — почали одноосібно вводити обмеження на імпорт зерна й деякої іншої агропродукції з України, а також на їх транзит своєю територією попри скасування урядом ЄС будь-яких обмежень щодо цього. Надалі ці країни об’єднали свої зусилля і спільно звернулися до Єврокомісії з пропозицією офіційно на рівні ЄС заборонити імпорт до них української агропродукції, яка конкурує з продукцією місцевих фермерів і завдає їм збитків, зокрема, через зниження цін.
Таємні пропозиції ООН
Отже, минулого місяця всі обмеження повинні були скасувати, і таки їх скасував уряд ЄС, та про це трохи згодом. Адже ще на початку вересня і українські аграрії, і світ очікували, що ООН і Туреччині вдасться домовитись та подовжити зернову угоду з росією щодо безпечного транспортування українського збіжжя Чорним морем, з якої та одноосібно вийшла в серпні. Проте попри всі сподівання домовитися про відновлення дії «зернового коридору» не вдалося. За кілька днів Україна передала Туреччині нову пропозицію про відновлення «зернового коридору» без участі росії, але відповіді, вочевидь, так і не отримала.
Водночас генсек ООН Антоніу Гутерреш повідомив, що направив до росії новий «набір конкретних пропозицій», спрямованих на відновлення зернової угоди. А пізніше німецьке видання Bild опублікувало статтю про те, що ООН веде таємні переговори з кремлем, які мають на меті подовження «зернової угоди» в обмін на зняття санкцій, що були запроваджені проти росії після повномасштабного вторгнення в Україну. Зокрема, йшлося про те, що ООН запропонувало скасувати фінансові санкції проти «россільгоспбанку», застрахувати російські кораблі від українських атак в Азовському та Чорному морях, повернути заморожені активи у ЄС, а також забезпечити доступ російським суднам, які перевозять харчові продукти та добрива, до портів ЄС через швидкі портові дозволи.
Відповідь москви наразі невідома — джерела Bild кажуть, що там самі не повірили в здійсненність отриманих пропозицій: такі вони нереально щедрі. Тим часом протягом вересня по встановленому ВМС ЗСУ у Чорному морі тимчасовому коридору з українських портів вийшли чотири судна, двоє з яких перебували там ще від початку повномасштабної війни. Загалом морським шляхом минулого місяця вдалося вивезти з України усього трохи більше як 20 тис. тонн пшениці. Отже, зрозуміло, що поки що українському зерну іншого шляху на експорт, окрім як через західні кордони держави, немає. І це тільки додає напруженості у взаєминах із сусідами України з ЄС.
Свято неслухняності у Євросоюзі
Ще до ухвалення Єврокомісією рішення про скасування заборони на імпорт Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією та Румунією пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику з України деякі з цих країн почали звертатись із вимогою до уряду ЄС не лише подовжити цю заборону до кінця 2023 року, а й доповнити заборонений до ввезення перелік української агропродукції або ж навіть зробити його «гнучким». Уже напередодні 15 вересня спочатку Угорщина, а потім і Польща заявили, що навіть у разі скасування заборони введуть одноосібні обмеження на імпорт.
І ось цей день — 15 вересня — настав. Увечері на сайті Єврокомісії було опубліковано рішення, що чинні обмеження імпорту закінчено, а Україна має вже з наступного дня вжити ефективні заходи контролю за експортом чотирьох груп товарів задля запобігання будь-яким «викривленням ринку» в сусідніх державах-членах, і не пізніше як 18 вересня подасть свій план дій щодо цього.
Але 16 вересня міністр економічного розвитку і технологій Польщі заявив, що країна подовжить ембарго на імпорт українського зерна, а прем’єр-міністр Матеуш Моравецький пояснив рішення тим, що «це в інтересах польського фермера». З цього ж дня Угорщина запровадила заборону на імпорт 24 видів української сільськогосподарської продукції, зокрема зерна, овочів, низки м’ясних продуктів і меду. Міністр сільського господарства країни Іштван Надь у Facebook теж аргументував це захистом інтересів фермерів. У словацькому уряді також заявили, що заборонять імпорт чотирьох українських товарів на національному рівні до кінця року. Натомість Румунія підтримала експорт українського зерна, й таку саму резолюцію ухвалив парламент Болгарії.
Чому Польща йде на загострення конфлікту?
Отже, у клінчі щодо відновлення імпорту зерна після 16 вересня Україна опинилась із трьома своїми сусідами — Польщею, Словаччиною і Угорщиною. І позови до СОТ Україна врешті також подала на ці три країни. Чому в такому разі йдеться саме про українсько-польську зернову війну?
По-перше, Словаччина за кілька днів переглянула свою позицію. Зокрема, міністр сільського господарства цієї країни Йозеф Біреш заявив, що Братислава готова переглянути свою позицію й дозволити імпорт, щойно впевниться в ефективності запропонованого Україною механізму контролю за своїм зерновим експортом. По-друге, щодо Угорщини, то розбіжності між Києвом і Будапештом мають свою довгу історію, з огляду на що зерно видається не принциповим, а тільки ще одним приводом для суперечки. І саме у відносинах із Польщею зерно, агроекспорт загалом став предметом війни, навколо якого точаться активні дії, подібні до воєнних, і постійно зростає градус напруги.
Уже після 15 вересня влада країни заявила, що готова розширити заборону на ввезення агропродукції з України, доповнивши її перелік, а Верховна контрольна палата оприлюднила результати розслідування, згідно з якими 35% зразків імпортованого українського зерна були забруднені шкідливими речовинами.
Варшава також продемонструвала готовність діяти не лише симетрично. Так, з моменту загострення експортно-імпортних відносин з Україною пролунали заяви, що Польща з 2024 року може скоротити фінансову підтримку близько мільйона українських біженців, яких вона приймає у себе. А міністр сільського господарства Роберт Телус навіть сказав, якщо не вирішиться питання щодо заборони імпорту зерна, то Польща навіть може заблокувати вступ України до Євросоюзу.
Чимало спостерігачів пояснюють войовничий настрій Польщі щодо українського агроекспорту наближенням парламентських виборів, які відбудуться в країні вже 15 жовтня, і намаганням керівної партії «Право і справедливість» заручитися якомога більшою підтримкою виборців, зокрема фермерів і жителів польських сіл. І справді, згідно з останнім опитуванням Інституту досліджень Pollster, 66% поляків підтримують рішення уряду Польщі про одностороннє введення заборони на імпорт українського збіжжя на внутрішній ринок країни.
Окремо обговорюється питання, що непримиренна позиція уряду Польщі дозволяє країні отримувати від ЄС додаткові кошти на підтримання власного агровиробництва. Так, 26 червня ЄС схвалив пакет підтримки у розмірі 100 млн євро фермерам п’яти країн для покриття збитків, пов’язаних із надмірним імпортом агропродукції з України. З цієї суми Польща до кінця поточного року отримає найбільше — 39,33 млн євро.
Утім, говорити тільки про збитки від імпорту дешевого українського зерна — говорити не всю правду. Адже тоді не слід забувати й про додаткові прибутки, які отримали від нього ж зернопереробники, зокрема виробники кормів для тварин, а також тваринницька галузь Польщі загалом. Натомість Міжнародний валютний фонд підрахував, що зернові обмеження з боку ЄС коштували Україні 170 млн доларів щомісяця, а якщо ці обмеження триватимуть далі, то з вересня сума збитків зросте до 270 млн доларів на місяць.
Що далі?
Коли, як і чим закінчиться зернова війна України з Польщею — про це говорити наразі зарано. Принаймні розраховувати, що відразу після парламентських виборів влада в країні займе помірковану й більш прагматичну позицію — марно. Поки що ця позиція має вигляд вкрай непослідовної. З одного боку, влада Польщі говорить, якщо Україна відкличе свою скаргу із СОТ, то це сприятиме налагодженню конструктивного діалогу, а з іншого — заявляє, що це ніяк не позначиться на забороні імпорту української агропродукції. З одного боку, Варшава запевняє у своїй готовності шукати компроміс щодо поставок зерна з України, а з іншого — ігнорує засідання Єврокомісії, на якому розглядається план України щодо контролю за зерновим експортом.
Тож зернова війна Україні й Польщі, вочевидь, найближчим часом триватиме. Наразі Варшава більше прагне посилювати в ній свої позиції, тоді як Київ демонструє готовність до пошуку взаємоприйнятного рішення.
The Ukrainian Farmer
