Вітчизняні стартапи можуть дати друге дихання сільгоспвиробництву. Ми з’ясовували, як інтерес до агросектора змінює життя IТ-підприємців.
У сільгоспвиробництві є чимало викликів, належно відреагувати на які можна за допомогою інформаційних технологій. Їм пророкують велике майбутнє і в Україні. Тож не дивно, що навіть попри консервативність вітчизняного агробізнесу інтерес до цього сектора з боку IТ-підприємців щороку зростає. Хтось прагне випробувати свою ідею «в польових умовах», а згодом поліпшити і суттєво здешевити – порівняно із закордонними аналогами. Інший має амбіції створити принципово новий агротехнологічний проект. Є й такі, які поки що вивчають диспозицію, намагаючись знайти свою унікальну нішу. Нехай там як, вітчизняні стартапи могли б розв’язати чимало проблем агросектора. Інше питання – чи розуміють їх розробники потреби своїх потенційних клієнтів, які саме кроки роблять назустріч і чи сприяє це подальшій конверсії?
Роман Поденежний, координатор платформи AGRO SCT
— Головна проблема більшості незалежних команд розробників у тому, що вони не надто добре розуміють особливості агросектора. Маючи досвід розвитку спільнот інноваторів в інших галузях, ми дійшли висновку, що в комунікаціях технологічних підприємців і представників агробізнесу бракує системності. Так три місяці тому народилася ідея започаткувати АГРО Стартап Краш Тест (AGRO SCT), — розповідає координатор цієї живої платформи для розвитку та підтримки аграрних інновацій Роман Поденежний. — Регулярне неформальне спілкування об’єднує всіх тих, хто запроваджує та допомагає запроваджувати нові розробки. Тож Олексій Петренко розповідав учасникам AGRO SCT про свій проект автоматизованих міні-ферм для вирощування полуниці, Андрій Селезньов — про дистанційну автоматичну систему контролю за якістю води у ставку, Володимир Козеровський — про систему автоматизованого догляду за теплицею. Андрій Карпюк із командою репрезентував систему сенсорів для експрес-діагностики й виявлення мікотоксинів у харчових продуктах. Роман Лановий продемонстрував дистанційно-керований пристрій, що вимірює й автоматично регулює глибину обробітку ґрунту, працюючи в режимі реального часу. І таких креативних стартапів на українських теренах назбирається чимало. Для багатьох проектів AGRO SCT (найближче засідання, до слова, відбудеться 17 листопада у Kyiv Smart City HUB на ВДНГ) — це перший публічний виступ, перша можливість розповісти про свій проект чи ідею, почути відгуки й отримати рекомендації від підприємців, фермерів, інженерів і бізнесменів.
Так, власне, відбується інтеграція у бізнес будь-яких новацій. Ті з них, що вже зарекомендували себе, демонструють неабиякі результати.
Будні «агроайтішника» — в полі з агрономами
Сергій Скок, CEO, AgroMonitor
— Мій шлях в ІТ на серйозному рівні розпочався у 2008-му — з корпорації «Інком», у якій я працював два роки, беручи участь у великих ІТ-проектах. Заснувавши свою ІТ-компанію, де доводилося бути і директором, і програмістом, довго працюючи за монітором, я мріяв розробляти софт для розумних машин і зачитувався статтями про розробки з робототехніки. Згодом ми з колегами заснували один із перших київських клубів електроніки — Kiev Arduino Club, що дав старт різним інноваційним розробкам. Власне однією з них став наш проект AgroMonitor.
Відтоді як я став «агроайтішником», мій графік і й загалом стиль життя кардинально змінилися. Тепер я дуже багату часу проводжу в полях з агрономами. Щоб робити дійсно корисні розробки, треба не просто бути хорошим технічним спеціалістом, а маєш до того ж добре розбиратися в аграрній специфіці. Із цим, до речі, стикається кожен, хто приходить в цю галузь з інших бізнесів…
Загалом сьогодні ситуація щодо технологій в багатьох господарствах дуже складна. Як в буремні 90-ті, коли в ІТ-системах всюди було різне обладнання та різні стандарти обміну даними. У таких умовах працювати важко, але разом із тим цікаво. Передусім тому, що українські ІТ-розробки мають великий потенціал не лише для наших вітчизняних виробників, а й для закордонної експансії.
Побачив перспективу на контрастах
Артем Бєлєнков, засновник SmartFarming
— У мене фінансова освіта. Працював в інвестиційній компанії й 5 років життя присвятив фінансовим та інвестиційним ринкам. Взаємодіяти з аграріями почав, коли ми з акціонерами з Ізраїлю створили компанію «Віртек». То була надвисокотехнологічна ніша: не просто акції, облігації, депозити й інше, а опціони та ф’ючерси, словом, дуже складні продукти, якими не те, що складно керувати, їх навіть розуміти складно — усюди математика, алгоритми — така собі ніша «хай-тек фінанси». Ми пропонували робити ціни прогнозованими за допомогою фінансових інструментів. Та пройшовши 5–10 холдингів, пропонуючи їм стратегії хеджування цінових ризиків, виявили дві проблеми. Перша — тривалий час ціни на агропродукцію були на високому рівні, тож усі заробляли, особливо не напружуючись, і ніхто не хотів щось змінювати, витрачаючи на це ресурси. Друга проблема — низька культура ведення бізнесу та повна відсутність фінансової освіти хоча б в тих, хто ухвалює рішення. Через складність пропонованих нами продуктів їх сприймали дуже неоднозначно — не розуміючи й побоюючись.
Фінансовий сектор уже давно пройшов технологічний мінімум. Усі банки, інвесткомпанії зазвичай мають системи ризик-менеджменту, CRM-системи, потужні ІТ-служби, маркетинг — вони багато в чому автоматизовані, відповідно, персонал звик до цієї технологічності. Коли ж ми зустрічалися з аграріями, котрі показували нам якісь паперові карти, в котрих була повна каша з обліком, землею, технікою, — для них це були незрозумілі речі: «звідки це?», «звідки ці цифри беруться?», «що це за термінал?» Проти фінансового сектора аграрний ринок із позиції споживання IT-послуг і запровадження інновацій — це кам’яний вік в епоху індустріалізації.
Мене це дуже зачепило, я побачив велику перспективу ринку у цій недотехнологічності, в тому, що вони до цього прийдуть: або ринок їх змусить, або самі прийдуть, або технології стануть простіші й зрозуміліші — якісь чинники рано чи пізно почнуть працювати.
Маючи все це за плечима, я почав заглиблюватися в агроринок. І зовсім не шкодую про це. Я заснував компанію SmartFarming — це понад 40 успішних проектів. Ми — лідери в Україні з автоматизації керування земельним банком й аудиту земельних активів, упроваджуємо системи керування технікою та контролю палива, комплексного моніторингу стану посівів і технології точного землеробства.
Незважаючи на чималі успіхи компанії, нам є куди розвиватися. Основні наші суперники — це ми вчорашні, адже кожен день ми маємо ставати кращими, ніж були вчора.
Від робототехніки — до власних теплиць
Валерій Яковенко, співзасновник Drone.UA
— Ми розробляємо безпілотні технології та запроваджуємо їх у промислову діяльність українських компаній. Прагнемо передусім охопити ті галузі, що мають потенціал для формування доданої вартості. Аграрний бізнес, як на мене, має найвищий рівень конверсії. Відтак уже сьогодні нашими безпілотними технологіями охоплено понад 2 млн га української ріллі.
З якими викликами особисто я зіткнувся в аграрному секторі? Передусім — це тривалість робочого дня. Він в нас часто починається о 5-й — із першими променями сонця ми вже в полі й беремося до роботи, а завершується вже після 19–20-ї. У гарячу пору працюємо без вихідних, як і наші клієнти-аграрії. Знайомство з багатьма з них, до слова, надихає до неабияких змін у світогляді. Ці люди керують агрогосподарствами, що мають мільйонні обороти. Втім, максимально прості у спілкуванні, щирі та відкриті до нового.
Ще один виклик — відстані, які доводиться долати. У якийсь момент я зрозумів, що їжджу багато. Наші офісні авто почали потребувати по два техобслуговування на місяць, в середньому проїжджаючи за цей період до 15 тис. кілометрів. Відтак ті, що розглядають агросектор як можливий напрям для розвитку власного бізнесу, повинні розуміти: 500–700 кілометрів на день по українських дорогах — це абсолютно реально й це необхідність, бо землі в України багато.
Швидкість запровадження інновацій також не перестає надихати. Якщо люди бачать їхню ефективність, ухвалюють рішення моментально. Звісно, що складніша організаційна структура підприємств, то більший термін запровадження новацій. Утім, нині вже можна спостерігати інноваційний поступ як у холдингах, так і у фермерських господарствах.
А загалом сільське господарство нас дуже змінює. І це захоплює. Темою, з якою я зайшов на цей ринок, була робототехніка, а нині в мене вже є три власних теплиці, одна з яких розташована в підвалі будівлі у центрі Києва, і я серйозно захопився гідропонікою. Не хотіти щось створювати чи вирощувати — просто неможливо.
газета “АгроМаркет”, листопад 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
