Тваринництво

Літній мастит корів

Літній мастит корів

Лікувальна чи профілактична терапія буде успішною тільки за раннього розпізнавання літнього маститу.

 

Проблемі коров’ячого маститу присвячено чимало наукових робіт. У тому числі й на сторінках нашого видання ця проблема не раз порушувалася та коментувалася українськими й зарубіжними спеціалістами. Однак, як показує практика, попри усі знання та вміння профілактувати й лікувати, проблема маститів і далі турбує багатьох українських фермерів. Від маститу щороку вибраковують до 30% дійного поголів’я і ще 20% нетелей, які не мали навіть однієї лактації. Отож пропонуємо в черговий раз згадати, що таке мастит і як з ним боротися. Мова піде про так званий літній мастит, адже попри його очевидну належність до окремого сезону — літа, з наслідками цього захворювання фермери стикаються впродовж усього року.

 

Проблема літнього маститу знайома більшості племінних чи фермерських господарств, оскільки виявляється відразу ж після отелення. Спеціалісти це захворювання називають ще піогенним маститом. Назва походить від назви збудника — паличкоподібної бактерії Arcanobacterium pyogenes, яка регулярно виявляється у секреті хворих тварин. З іншого боку, назва говорить про тісний зв’язок хвороби з порою року, коли відбувається більша частина нових заражень.

 

Економічні втрати

 

Щоб з’ясувати, чи варте це захворювання уваги, слід згадати про економічні втрати, до яких воно призводить. Тут і витрати на діагностику та лікування, що нога в ногу йдуть з кормовими витратами, пов’язаними зі зниженням приростів хворих тварин; і підвищені затрати праці через потребу більш частого видоювання корів. Що вже й говорити про зниження племінної цінності тварин та потреби закупівлі ремонтного молодняку!

 

Схильність до захворювання

 

Найчастіше схильність до літнього маститу виявляють нетелі (за пасовищного утримання чи практики зеленого конвеєру у господарстві) та сухостійні корови. У корів захворювання виникає від поранення сосків або ж безпосередньо перед сухостійним періодом внаслідок наявних у вимені стрептококових інфекцій. Тож у корів літній мастит зустрічається протягом усього року. У нетелей гострий літній мастит або ж хронічні симптоми наслідків цього маститу вже після отелення проявляються у період пасовищного періоду в другій половині року. Частота захворювання нетелей з року в рік коливається, хвороба часто уражує до 10—60% стада.

 

Збудники

 

При бактеріологічному дослідженні (аеробному культивуванні) запального смердючого секрету з вимені майже завжди виявляють Arcanobacterium pyogenes, а також стрептококи. Тільки мікробіологічне дослідження в мікроаерофільних/анаеробних умовах вказує на наявність інших бактерій: Peptostreptococcus indolicus, fusobacterium necrophorum, Bacteroides melaninogenicus. Важкі симптоми запалення виникають тільки тоді, коли поряд з Arcanobacterium pyogenes у хворих тварин наявні деякі інші види бактерій.

 

Важливу роль у передачі збудника захворювання від корови до корови відіграють різноманітні комахи за пасовищного випасу корів. Багато з них, наприклад комарі та мошки, залишають на вимені відкриті мікрорани. А через те, що мухи, які є носіями багатьох збудників хвороб, висмоктують із цих ран кров, то вони й заносять до вимені інфекцію.

 

Не менша «заслуга» у виникненні маститу належить і брудному, вчасно не промитому та неправильно доглянутому доїльному обладнанню, а також антисанітарним умовам утримання дійного стада.

 

Діагностика

 

Щоб вчасно діагностувати літній мастит, потрібно звернути увагу на ранні прояви цієї хвороби. Першими симптомами захворювання є, зокрема, припухлі, гарячі, червоні частки вимені. Захворілі тварини, як правило, мають температуру тіла понад 39,5 °С, понижений апетит, проявляють кволість, у них настовбурчений волосяний покрив. Вже протягом перших кількох днів секрет вимені видозмінюється з водянистого із вмістом згустків сироваткоподібної консистенції на секрет з омертвілими обривками тканин та крові. Через кілька днів, унаслідок гнійного спаювання тканин і виникнення абсцесів, знову стає гнійно-в’язким, набуваючи при цьому відчутного запаху протухлих яєць. Видоювання секрету часто ускладнюється в’язкістю гною з частинами у ньому тканин та крові, а також через болючість самої процедури. Абсцеси, що тим часом розвиваються, можуть проривати назовні. Існує велика небезпека того, що збудники кровоносними шляхами можуть потрапити до інших органів — матки, суглобів, печінки, легенів тощо й у свою чергу викличуть там важко виліковні наслідки. Нерідко на цьому фоні трапляються самоаборти, зокрема, якщо збудник по судинах потрапляє до матки й плоду. У нетелей піогенна інфекція в ще слаборозвиненій молочній залозі може викликати повне переродження сполучної тканини нижньої частини вимені з виникненням ущільнень і звужень системи молочних проток. Тож якщо в таких тварин вчасно не розпізнати початкову стадію захворювання, то до моменту отелення їх ще вдається один раз нормально видоїти, оскільки залозиста тканина на момент інфікування ще не була остаточно сформована. Однак після отелення з ураженої частини вимені видоїти молоко практично неможливо, оскільки внаслідок хронічного запального процесу сполучної тканини втрачаються молоковивідні порожнини (цистерни дійок, залози, молочні протоки).

 

Лікування

 

Смердючий секрет свідчить про наявність анаеробних бактерій в захворілому вимені. Тому повне одужання й відновлення нормальної функції молочних залоз корів неможливе. Особливо якщо в патологічному процесі задіяні Arcanobacterium pyogenes й анаеробні мікроби. Оскільки збудники літнього маститу мають різну чутливість до антибіотиків, то терапевтичні антибіотики широкого спектру дії слід застосовувати системно (шляхом ін’єкцій). Внутрішньоцистеральне введення препаратів антибіотиків з допомогою шприців для вимені, так само як і ін’єкції окситоцину, не мають сенсу через значне пошкодження і зміни у тканинах вимені. Важливим терапевтичним заходом можна вважати видалення секрету й некротичних тканин шляхом максимально частого видоювання або ж ампутацію сосків (у разі виникнення інтенсивного гнійно-некротичного процесу у вимені). Однак такі заходи мають на меті насамперед покращити загальний стан телиць й дещо відстрочити момент вибракування тварини. Але за наявності клостридій навіть зазначені заходи не є ефективними. Тож єдиний вихід — вибракування.

 

Профілактика

 

 

Оскільки терапевтичні заходи не є стовідсотково ефективними, велику увагу слід приділяти профілактиці літнього маститу. Застосування антибіотиків пролонгованої дії (антибіотиків для сухостійного періоду) доцільне тільки у виняткових випадках. Введення цих препаратів шприцом в сосок вимені нетелей є досить небезпечним, оскільки зростає ймовірність поранення соскового каналу. Крім того, тривалість дії препаратів з антибіотиками для сухостійного періоду недостатня для того, щоб забезпечити захист на весь період ризику інфікування. Тому доцільним є коротке застосування з інтервалами у кілька тижнів. Не зайвим буде використання дезінфікуючих засобів після доїння, що покликані захищати сосковий канал; однак треба пам’ятати, що вони мають короткотривалий ефект захисту.

 

Одним із способів захисту поголів’я від літнього маститу є боротьба з комахами. Інсектициди та препарати для відлякування комах (репеленти) можуть зарадити проблемі на період від 4 тижнів до 4—5 місяців. Для цього слід обробляти абсолютно усіх тварин, розподіляючи препарати по всьому тілу. Особливу увагу слід приділити нетелям в період з липня по серпень, зважати на будь-які припухлості на вимені, щоб в разі раннього розпізнавання літнього маститу терапія була успішною.

 

 

Наталія Колос

журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року 

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ