Про те, над чим працює конструкторська думка в удосконаленні машин для точного висіву насіння.
Старе прислів’я «що посієш, те й пожнеш» і сьогодні не втрачає своєї актуальності. Агрономи додадуть, що не менш важливим є те, чим і як посієш. Адже врожайність будь-якої сільськогосподарської культури залежить не тільки від якостей посівного матеріалу: не менш важливим для одержання планових врожайності і якості продукції є показники вкладення і загортання насіння у ґрунт. А це вже вимоги не до посівного матеріалу, а до технічного інструмента – сівалки.
Особливо вимогливими при цьому є просапні культури, що реагують на природу попередника, а також щонайменші зміни вологості і температури ґрунту. Вивчення ринку сільгосптехніки дає змогу побачити, які технічні рішення найчастіше застосовують виробники посівної техніки. І той факт, що багато фірм-виробників користуються схожими рішеннями, говорить як мінімум про їх доцільність. Розглянемо найголовніші сучасні тенденції серед посівних агрегатів для просапних культур.
Рішення для сошників
Дотримання запланованої глибини сівби насіння просапних культур сьогодні досягають за рахунок тандемного розміщення на агрегаті роликів ведення. Перебуваючи на одній осі з сошником, ці ролики забезпечують моментальне реагування на зміну мікрорельєфу ґрунту, а незалежне кріплення роликів ліворуч і праворуч сошника забезпечує копіювання ґрунту навіть на поперечних нерівностях. У тих моделях сівалок, де ролики винесені далеко назад, не завжди забезпечується потрібна якість копіювання поверхні ґрунту, а іноді, коли на шляху ролика трапляється перешкода або грудка, насіння висівається на його поверхню. Можливість збільшення тиску на сошник до 200–300 кг (можливо, дистанційно з кабіни оператора) дозволяє всьому агрегату зберігати глибину загортання насіння навіть на важких і непідготовлених ґрунтах.
Для формування посівної борозни оптимальної форми виробники техніки пропонують різні варіанти конструкцій сошників – від однодискових до анкерних, але нині вважається, що найбільш оптимальними є конструкції сошників з двома дисками, розміщеними один до одного під гострим кутом. Вони прорізають вузьку борозну, і насіння під час падіння потрапляє у клин, що запобігає його перекочуванню. Чавунний носок між дисками (борозноущільнювач), у свою чергу, ущільнює ґрунтове ложе та підтягує вологу. Закриття і ущільнення борозни виконується доволі різними інструментами: від пружинних загортачів або дисків з притискними роликами до V-подібних роликів. В цьому випадку у фірм-виробників, а, врешті решт, і у аграріїв широкий вибір.
Що стосується одержання дружних сходів сільгоспкультур і формування оптимальної щільності стеблостою, важливою залишається боротьба з так званими двійниками і пропусками насіння в рядку. Оптичні датчики контролю вже давно використовуються для підрахунку кількості насіння при сівбі та визначення фактичної норми висіву. Вони ж сьогодні інформують оператора про появу похибок, що, як правило, усувається за допомогою регулювання положення скидачів зайвих насінин. Найчастіше регулювання скидачів оператор робить вручну: він зупиняє посівний агрегат, виходить з кабіни і за допомогою важеля/гвинта здійснює коригування. Можна уявити, як часто доводиться йому це виконувати в умовах, коли якість калібрування насіння залишає бажати кращого. Тому деякі виробники техніки для більшої зручності операторів і економії часу працюють над автоматичною зміною положення скидачів. Швидше за все, в майбутньому вони спочатку стануть опцією, а потім – невід’ємним технічним рішенням.
Зростання швидкості
Не менш важливою характеристикою сівалок точної сівби є їхня продуктивність. Зважаючи на те, що останнім часом відбувається укрупнення господарств і формування агрохолдингів, а строки сівби просапних культур не змінюються, то вимоги до продуктивності посівних машин різко зросли. Поряд зі збільшенням ширини захвату є дуже цікаві розробки щодо швидкісної сівби: вони дозволяють навіть за невеликої ширини агрегатів досягти високої продуктивності, залишаючись при транспортних переїздах «у габаритах» потрібних вимог.
Деякі фірми-виробники вже зараз пропонують фермеру «зрілі» продукти з кількістю сошникових секцій 12 і більше. При цьому стандартний вакуумний принцип роботи з використанням механічної трансмісії тут не працюватиме: ланцюгові передачі з безліччю шестерень в умовах високих швидкостей (до 15–16 км/год.) не здатні тривалий час витримувати навантаження. Це стало причиною того, що такі європейські виробники, такі як AMAZONE, Väderstad і Horsch, пішли шляхом впровадження електропривода дозувальних апаратів з контролем за швидкістю сівби за допомогою шпорного колеса або радара. При цьому AMAZONE використовує один (при захваті 6 м) або два (при 9 м) електромотори, Väderstad і Horsch встановлюють по одному електромотору на кожний висівний апарат. З одного боку, цим забезпечується можливість відключення секцій (для роботи на клиноподібних ділянках полів, для закладення технологічних колій тощо), проте з іншого – електрична схема машини значно ускладнюється. 
Уточнимо, що Väderstad і AMAZONE використовують систему дозування і подачі насіння, що працює за принципом надлишкового тиску. Насіння, як і раніше, присмоктується до отворів висівного диску через різницю тиску, але в цьому разі – між надлишковим тиском системи і нормальним атмосферним. Потім насіння (в буквальному значенні слова) вистрелюється в насіннєпровід. Horsch, на відміну від інших, зберіг старий вакуумний принцип роботи та видозмінив отвори. Їх продовгувата відкрита форма дозволяє насінню залишати диск за мінімального контакту з ним, чим компенсується висока швидкість руху.
З роботою на високих швидкостях, природно, пов’язаний ризик погіршення точності вкладання насіння. Причиною цього може бути й ефект перекочування насінин у борозні, і їх видування повітрям. Щоб запобігти цьому, виробники використовують схоже рішення – уловлювальні ролики: їхня гнучка основа запобігає ушкодженню насіння, а також забезпечує ефект самоочищення від налиплого ґрунту. Horsch і Väderstad додатково знижують ризик появи похибок при вкладанні насіння завдяки коротким насіннєпроводам, AMAZONE досягає цього шляхом прискорення руху насіння у шлангопроводі і збільшенням щільності повітряного потоку. За результатами незалежного тестування top agrar (лютий 2013 року), швидкісні сівалки точної сівби Horsch, AMAZONE і Väderstad за якістю сівби практично не мали відмінностей. Машини забезпечували відхилення в межах від 29 до 36 мм від ідеального розміщення насіння у рядку (тестування на швидкостях 9, 12 і 15 км/год.) і не виходили за межі технологічних вимог.
В несення добрив
Останнім часом зростає попит на сівалки точної сівби із специфічними можливостями. Практично обов’язковим стало одночасне внесення добрив для забезпечення культури стартовою дозою поживних речовин (в основному азотовмісних). Система дозування і розподілу туків нічим не відрізняється від таких самих зернових пневматичних механізмів, а закладення в ґрунт відбувається за допомогою одно- або дводискового сошника з борозноущільнювачем. Туковий сошник при цьому може сіяти чітко в посівну борозну, що не рекомендується через можливість хімічного опіку насіння добривами, або ж з деяким зміщенням у вертикальному і горизонтальному напрямку (найчастіше не більш як 5–6 см).
Варіанти для прямої сівби
Вартий уваги і той факт, що в деяких господарствах посушливих областей країни популярною є сівба просапних культур у мульчу або взагалі в стерню. При цьому підвищуються вимоги до проникаючої здатності сошника, тож вага машини й тиск на сошник теж повинні зрости. Особливо помітно це при використанні дводискових сошників без різального диска, що йде попереду. Дотримання глибини при прямій сівбі в мульчований ґрунт є сумнівною, бо різна кількість пожнивних решток і щільність ґрунту може негативно позначитися на стабільності ведення сошника. Тому частіше говорять про умовно пряму сівбу просапних культур, коли солом’яна маса на полі не залишається, а поверхня ґрунту є достатньо вирівняною для забезпечення плавного ходу сошника. При цьому не варто забувати, що такі технології ґрунтообробітку вимагають дотримання підвищених норм захисту рослин від хвороб і шкідників, а також практично не пробачають помилок зі зміщенням строків сівби.
В умовах частих посух все більший інтерес викликає технологія смугового обробітку ґрунту стрип-тілл. За витратами палива вона посідає проміжне місце між прямою сівбою в мульчу і традиційною сівбою за відносно високої якості висіву. Існує два шляхи розвитку цієї технології: або агрегат за один прохід оброблятиме ґрунт і висіватиме, або це відбуватиметься за кілька проходів. В останньому випадку повинна забезпечуватися точність ведення агрегата в межах 2…4 см, а це значить, що покупкою систем паралельного ведення усе не закінчиться: до статей витрат доведеться додати «оренду» платного GPS-сигналу або сигналу моніторингових станцій і найчастіше – купівлю RTK-станції.
Опції: доплата за можливості
До всього сказаного додамо, що практично кожна машина може доукомплектовуватися додатковими пристосуваннями, які полегшують роботу, підвищують зручність експлуатації і обслуговування, а також роблять сівалку безпечнішою. Сюди можна віднести, наприклад, світлодіодне освітлення сошникових секцій, що дозволяє працювати в темний час доби. У список обов’язкового обладнання деякі фермери додають пристрої дистанційного контролю та керування системами машини, як, наприклад, зміна тиску сошників або положення скидачів. Багато хто також замовляє розпушувачі колії, шнеки завантаження туків, електронні ваги, гальмівну систему – якщо машина змушена часто переїжджати, та інше.
Цікаво, що кожна фірма-виробник має свій перелік додаткового обладнання і по-різному оцінює, яке з них має входити в список базового. Отже, ціна на перший погляд однакових машин у базовій комплектації може значно відрізнятися. А з урахуванням вищеописаних опцій різниця тільки збільшиться. Велика розмаїтість машин на ринку ускладнює процес вибору, тому що критерії оцінювання в кожного різні. І вартість машини не повинна бути вирішальним фактором, адже найчастіше «з дешевої риби виходить погана юшка». І тільки ті господарства, які навчаться об’єктивно порівнювати ціну на товар, закладену в ньому якість і користь від нього, зможуть працювати ефективно.
Владислав Шпаковський, «AMAZONE-Україна»
журнал “The Ukrainian Farmer” квітень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
