Фото. Володимир Дервальд та Володимир Іщук із першим урожаєм
На Тернопільщині у фермерському господарстві Володимира Іщука компанія «Бейо Україна» два роки тому заклала експериментальну ділянку з вирощування спаржі. Цієї весни в господарстві планують отримати перший тестовий урожай.
ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ
Менеджер компанії «Бейо Україна» Володимир Дервальд розповів, що експеримент стартував у 2018 році. Основне завдання досліду: з’ясувати, які результати дає вирощування аспарагусу з насіння через розсаду, наскільки такий спосіб закладання спаржевих плантацій є практичним та економічно доцільним для фермерів в Україні.
Зазвичай фермери здійснюють садіння однорічною розсадою (розеткою спаржі), вирощеною в розсадних господарствах. Вона буває класу А (вагою понад 70 г) і В (45–70 г). За сприятливих умов розетки добре приживаються, і через рік рослини дають перший товарний урожай. Однак розсада коштує дорожче порівняно з насінням, що для українських фермерів — надзвичайно вагомий аргумент. Крім того, з насінням менше логістичних проблем порівняно з розсадними рослинами, його легше імпортувати. Та й партію під потреби клієнта сформувати простіше.
Вирощування спаржі — довготривала інвестиція. Рекомендований період її вирощування на одному місці становить 10–12 років. Деякі фермери експлуатують ділянки спаржі до 15 років, хоча з віком продуктивність посівів значно знижується.
ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ
На початку квітня 2018 року в касети на 160 і на 96 чарунок було висіяно два гібриди білої спаржі «Бейо Заден»: Кумулюс F1, який є еталоном за смаковими якостями, та Пріус F1 — надранній гібрид, що також може вирощуватися для отримання зелених пагонів. Паралельно з вирощуванням спаржі з насіння в господарстві висадили ті самі гібриди через кореневище (розетки).
У червні отриману касетну розсаду висадили у відкритий ґрунт. Висаджували рослини з міжряддям 1,5 м та відстанню в ряду 25 см.
Схеми посадки спаржі фермери зазвичай підлаштовують під наявну в господарстві техніку, — прокоментував Володимир Дервальд. — Наприклад, в Угорщині та Нідерландах міжряддя сильно варіюються: від 1,5 до 2,4 м. Відповідно, щільність стояння рослин на гектар може істотно різнитися. Щодо відстані в ряду, то ми рекомендуємо залежно від типу гібрида висаджувати 4–6 рослин на погонний метр.
Зиму 2018–2019 років усі рослини спаржі в господарстві пережили добре. Навесні вони відновили вегетацію, хоча, відповідно до стандартної технології вирощування, врожай із молодих рослин не збирали, щоб вони добре розрослися й окріпли.
Рослини, отримані через висів насіння, дещо поступалися в розвитку тим, які були висаджені з розеток. Це закономірно, адже рослини з насіння були на рік молодшими. Водночас на другий рік вегетації вони встигли до зими сформувати по 5–9 пагонів і відповідно забезпечити надходження поживних речовин у кореневище.
Крім того, на початку травня 2019 року в касети на 160 чарунок було висіяно ще два гібриди спаржі «Бейо Заден»: перший зелений безантоціановий гібрид Бахус F1 та фіолетовий гібрид Ерасмус F1, який має надзвичайний попит на світовому ринку. У ґрунт касетну розсаду висадили наприкінці червня. До настання холодів рослини встигли сформувати по 4–7 пагонів і увійшли в період спокою з достатнім потенціалом для відновлення вегетації.
У цілому експериментальні посіви у відкритому ґрунті, що включають рослини спаржі, висаджені з розеток та вирощені з насіння, займають площу 0,5 га.
Цього року в господарстві планують отримати перший товарний урожай гібридів Кумулюс F1 та Пріус F1. Очікують, що збирання почнеться наприкінці березня. Обсяги будуть невеликими, серед варіантів збуту фермер розглядає оптовий ринок «Шувар» у Львові.
ЯКІСТЬ НАСІННЯ — ПЕРЕДУСІМ
Усі гібриди спаржі «Бейо Заден» є на 100% чоловічими рослинами, що унеможливлює засмічення комерційних площ малопродуктивною і нетоварною спаржею. Чому це так важливо?
Річ у тім, що спаржа — дводомна рослина. Це означає, що чоловічі й жіночі квітки знаходяться на різних рослинах.
Жіночі рослини, на відміну від чоловічих, дають значну кількість нестандартної продукції, більшої величини, що не подобається споживачам. Крім того, вони формують ягоди, в яких знаходиться значна кількість насіння. Якщо це насіння потрапляє в ґрунт, то на наступний рік воно проростає і засмічує плантації, конкуруючи з основними рослинами за вологу й поживні речовини. Видаляти рослини, які проростають із глибини 15–20 см, доволі важко.
Крім того, висока якість насіння дозволяє отримувати сходи вже на другий тиждень після сівби. Для спаржі це чудовий результат, адже її насіння характеризується тривалим періодом проростання. Причому свіже насіння (одного року зберігання) має схожість на рівні 98–99%, воно дає дружні сходи. Якщо насіння 3–4-річної давнини, воно втрачає схожість, енергія проростання помітно знижується.
БІЛА, ЗЕЛЕНА, ФІОЛЕТОВА
Технологія вирощування білої та зеленої (фіолетової) спаржі істотно відрізняється, хоча спільною вимогою є легкі ґрунти.
Спочатку у світі культивували лише зелену спаржу, і тільки з середини XIX ст. почали вирощувати білу. Білу спаржу вирощують у грядах без доступу сонячного проміння, зелену — у звичайних грядах, без укриття. Найвищий рівень споживання білої спаржі спостерігається у країнах Північної Європи. У Південній Європі споживають білу і зелену приблизно порівну. Північна та Південна Америки надають перевагу зеленій спаржі.
Для отримання зеленої (або фіолетової) спаржі розетки висаджують на глибину 20 см. Оскільки молоді рослини, отримані з насіння, ризиковано висаджувати на таку глибину, нарізають глибокі борозни, в які висаджують розсаду. Мірою росту її підгортають. Завдяки цьому в подальшому під час плодоношення формуються ідеальні пагони довжиною 22–25 см, рівні, із незначними розбіжностями в діаметрі. Саме таку продукцію найбільше люблять споживачі. Гібриди компанії «Бейо Заден» формують щільні зелені верхівки. Зелену спаржу на полі зазвичай збирають в ящики й забезпечують швидку доставку до місця її охолодження, оскільки в іншому разі тривалість її життя на полиці буде мінімальною. Охолоджують продукт якомога швидше до температури 2–4 °С, у такому разі зібрана спаржа зберігатиме свіжість до 10 днів.
Для отримання білої спаржі рослини теж висаджують на глибину 20 см, але з початком плодоношення гряди додатково накривають чорно-білою плівкою, щоб надійно захистити від ультрафіолету. Під час збирання врожаю гряди розкривають, відводячи плівку набік, а потім знов накривають. Процедура трудомістка. Крім того, щоб зібрані пагони не змінили колір під дією сонячного випромінювання (не набули рожевого забарвлення), їх доцільно прямо на полі збирати в місткості з холодною водою. Такий підхід дасть змогу не тільки захистити зібрану спаржу від ультрафіолету, а й істотно подовжити термін зберігання продукції.
ВАРІАНТИ ЗБУТУ
Спаржа — цікавий експортний продукт, особливо для регіонів Західної України, розміщених близько до кордону із країнами ЄС. Попит у Євросоюзі вона має значний, але потребує великої кількості ручної праці.
Для постачання на експорт важливо правильно калібрувати й пакувати спаржу. Калібрувати можна вручну, але в разі виходу на значні обсяги краще мати калібрувальну лінію, яка відсортовує пагони не лише за довжиною, а й за діаметром.
У світі спаржа — один із найкорисніших та найдорожчих овочів. Лідерами вирощування цієї культури є Німеччина, Перу, Мексика, Китай та США. Загальна площа спаржі у Європі сягає 60 тис. гектарів. Для порівняння: аналогічну площу займає цвітна капуста. Це достатньо великий ринок, на який компанія «Бейо Заден» (Нідерланди) вийшла близько 15 років тому. І навіть за такий короткий час її гібриди отримали високу оцінку споживачів, включені до асортименту відомих європейський розсадних підприємств.
Юлія Коротич
журнал “Плантатор”, березень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі
“Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
