У новому зерновому році Пирятинський елеватор Grain Alliance планує активніше залучати поклажодавців і збільшити оберти.
Баришівська зернова компанія Grain Alliance торік відзначила своє 20-річчя. Як один із найбільш знаних агровиробників в Україні компанія активно запроваджує сучасні технології землеробства й нарощує матеріальну базу, зокрема для доробки й зберігання врожаїв. За останні 10 років БЗК вп’ятеро збільшила власні елеваторні потужності. Сьогодні в компанії працюють шість елеваторів, розташованих у Київській, Чернігівській, Полтавській і Хмельницькій областях, їхня загальна потужність з одночасного зберігання перевищує 260 тис. тонн.
Побудований із «нуля»
Найбільший елеватор із цієї шістки розташовано в Пирятині на Полтавщині. Першу його чергу звели 2011 року, й ось уже восьмий рік він успішно працює, обслуговуючи потреби південного виробничого кластера компанії. Показати підприємство авторові цих рядків і доповнити розповідь про нього погодився комерційний директор Grain Alliance Таір Мусаєв і директор елеватора Володимир Клепач.
«Перевагою майданчика, обраного для будівництва, було його розташування поруч із залізничною колією. Це давало змогу організувати тут відвантаження зерна на залізничний транспорт, який є найбільшим перевізником зерна в України. Тобто від початку елеватор був націлений не лише на заготівлю, доробку й зберігання збіжжя, а й на активні відвантаження», — пояснює пан Мусаєв.
На початковому етапі будівництва була зведена вся інфраструктура — точки приймання й відвантаження на автомобільний і залізничний транспорт, змонтоване очисне та сушильне обладнання, транспортні комунікації, а також два силоси на 10 тис. тонн зерна. Вже в першому своєму сезоні елеватор заготовив і відвантажив 79 тис. тонн зерна, зробивши майже вісім обертів обсягу зберігання.
Наступний етап будівництва підприємства тривав у 2012–2013 роках — тоді добудували силоси ще на 40 тис. тонн зерна, тобто загальна місткість елеватора по одночасному зберіганню досягла 50 тис. тонн. Після введення в експлуатацію другої черги заготівля зерна на елеваторі збільшилася, впритул наблизившись до позначки 100 тис. тонн.
Третій етап зведення елеватора закінчився торік: добудували ще одну точку приймання зерна з автотранспорту, додаткову зерносушарку потужністю сушіння 1000 т на добу і ще чотири силоси місткістю по 12,5 тис. тонн кожний.
Отже, у минулий сезон елеватор увійшов із потужностями зберігання понад 100 тис. тонн. На сьогодні він має 13 силосів, три точки приймання зерна з автотранспорту, через які може щодобово приймати 4 тис. тонн, зокрема три різних культури одночасно. На елеваторі працюють два зернових сепаратори Хорольського мехзаводу, три італійських зерносушарки «Бонфанті», здатні щодоби сушити до 2 тис. тонн зерна. Відвантажувати зерно елеватор може як на автомобільний, так і на залізничний транспорт — до 2 тис. тонн на добу.
Сушіння на відходах
Окремо варто зупинитися на зерносушарках Пирятинського елеватора. Всі вони, як уже зазначалося, виробництва італійської компанії «Бонфанті». Перші дві з них потужністю по 500 т на добу звели у 2011 році, вони працюють на природному газі. Третю, найбільшу, побудували торік, і вона споживає альтернативне паливо — рослинні рештки та зернові відходи, що утворюються на елеваторі в процесі виробництва. Будівництво цієї сушарки стало втіленням курсу Баришівської зернової компанії на підвищення енергоефективності.
Цікаво, що «Бонфанті» виробляє свої сушильні машини для роботи на газі, бо через їхню велику продуктивність використання якогось іншого виду полива є проблематичним. Утім, для БЗК італійці зробили сушарку на спецзамовлення, і вона стала першою в Україні «Бонфанті», що працює на твердому паливі. Так само на спецзамовлення було виготовлено й теплогенератор для цієї сушарки. Вкладені інвестиції цілком себе виправдали. Минулого сезону на відходах, які раніше просто утилізували, просушили 37 тис. тонн кукурудзи й близько 8 тис. тонн соняшнику, а собівартість такого сушіння виявилася в 3–4 рази меншою за собівартість сушіння на природному газі.
На альтернативному паливі в Grain Alliance працює ще дві сушарки — на Ніжинському елеваторі і Яготинському ХПП. Завдяки частковій відмові від природного газу й використанню як енергоносія відходів власного вироб ництва компанія торік заощадила близько 1 млн доларів США.
Проблема маршрутів
Ще однією знаковою подією минулого сезону на Пирятинському елеваторі став його перехід на роботу з маршрутними відправками зерна залізницею, тобто повними залізничними потягами по 54 вагони в кожному. Для цього на підприємстві нічого не добудовували й не модернізували: всю потрібну інфраструктуру було зведено від початку, тож змінили тільки планування відправок й організацію роботи.
Майже все зерно, що елеватор відправив у 2018/19 МР — а це 146 тис. тонн, було відвантажено 41 маршрутним потягом по 3,5 тис. тонн в кожному, і тільки наприкінці сезону після скорочення запасів були дрібнотоварні поставки. Утім, маючи потужність одночасного зберігання понад 100 тис. тонн, елеватор за маркетинговий рік зробив усього 1,5 обороти. Враховуючи, що у своєму першому сезоні він здійснив майже вісім обертів, ми не могли не поцікавитися, у чому причина такого зниження ефективності роботи підприємства.
«Я не можу сказати, що ефективність нашої роботи зменшилася. Просто з незалежних від елеватора причин ми не змогли працювати так, як були здатні та як того хотіли б», — пояснив директор підприємства Володимир Клепач.
За його словами, елеватор міг заготовити й обробити значно більше зерна, але роботу стримували затримки з боку «Укрзалізниці» з подачею вагонів під завантаження. Вже від початку сезону затримки становили близько 12 днів, і якщо мали подати маршрут, скажімо, 6 липня, то фактично він приходив 18 липня. Надалі затримки ще збільшувались, і в пік сезону — під час збирання пізніх культур елеватор майже цілий місяць не мав куди приймати зерно: всі силоси були заповнені, бо відвантаження на залізницю припинилося.
«Минулого сезону Україна зібрала рекордний урожай пізніх зернових, але з ранніми вийшло не так добре. Через погодні умови на Полтавщині та й у багатьох інших областях пшениця була масово уражена сажкою, грибними хворобами. З таким масштабом проблеми аграрії не стикалися протягом останніх 20 років. Через це ми на своїх елеваторах обмежили приймання ранньої групи від сторонніх виробників, щоб не допустити змішування здорового зерна з ураженим хворобами, і це теж далося взнаки на обсягах заготівлі та перевалки», — зауважив комерційний директор Grain Alliance.
Плюси та мінуси «пластика»
Однак немає лиха без добра. Через брак місткостей для зберігання Пирятинський елеватор торік випробував технологію зберігання зерна в пластикових рукавах. Підприємство вперше завантажило в рукави 7 тис. тонн кукурудзи і 3 тис. тонн сої, і цей пілотний досвід виявився доволі вдалим.
«Пакування в пластик як метод зберігання зерна цілком має право на життя, але масово переходити на нього ми все ж не збираємося. По-перше, зберігання в рукаві придатне не для всіх культур — наприклад, для ріпаку це рішення не найкраще. По-друге, для такого зберігання потрібна велика територія. Жодний елеватор не має достатньо великого вільного асфальтованого майданчика для розміщення рукавів, тому їх найчастіше розгортають у полі після збирання врожаю. А на полі з рукавами можна працювати або в суху, або в морозну погоду. А негода в нас може трапитися в будь-який місяць, і коли на поле заїхати технікою неможливо, то про рукави вже не йдеться. До того ж, одна річ, коли бездоріжжя заважає закладати зерно, а коли його треба виймати й відвантажувати? Наприклад, є експортний контракт, на елеватор прийшли вагони, треба швидко вантажити — а вантажити немає чого, бо зерно в рукавах, до яких не під’їдеш. Тому зберігання в рукавах — це страховий варіант, не більше», — зауважує Володимир Клепач.
Проте завдяки пакуванню в рукави Пирятинський елеватор ані на день не припиняв приймання зерна від зерновиробників своєї компанії. Звісно, приймання іноді доводилося обмежувати, частково зернопотік із поля перенаправляли на інші елеватори БЗК, якщо на них було вільне місце, але замок на ворота підприємства все ж не вішали. Допомогло й інше рішення: коли подітися вже зовсім було нікуди, зерно зсипали в бурти на відкритому майданчику. Під час дощів, якщо надходження врожаю з поля припинялося, елеватор швидко вибирав це зерно, чистив, сушив і вже або пакував у рукави, або зсипав у силоси за наявності в них вільного місця.
«Минулий сезон із його рекордним урожаєм і транспортними проблемами навчив нас шукати нові можливості, маневрувати між ними, ухвалювати швидкі рішення. Я, мабуть, усе ж не поставив би ні собі, ні Пирятинському елеватору за 2018/19 МР тверду п’ятірку, але на чотири з плюсом ми всі однозначно заслуговуємо», — підсумовує Т. Мусаєв.
Підвищувати ефективність
У планах на новий сезон у Пирятинського елеватора — збільшити оборотність, активніше працювати зі сторонніми поклажодавцями, хоча основний ресурс, як і зазвичай, буде спрямований на забезпечення потреб зерновиробників своєї компанії.
«Окрім звичайних робіт із зачищення й фумігації силосів, проведення профілактичних оглядів і ремонту обладнання на підприємстві готуються збільшити пропускну здатність. Для цього одну з точок автоприймання, де раніше приймали тільки самоскиди, обладнують автопідіймачами, щоб на ній могли розвантажуватись і звичайні бортові вантажівки — це пришвидшить приймання. Модернізують частину конвеєрів, щоб вони могли транспортувати більше зерна за одиницю часу. На дільниці залізничного відвантаження замінюють норію, аби збільшити подачу і пришвидшити обробку маршрутів: вантажити їх не дві доби, як минулого сезону, а не довше як півтори», — інформує директор елеватора.
Зі свого боку керівництво Grain Alliance веде переговори з власниками приватних вагонів-зерновозів, щоб не залежати тільки від інвентарного парку «Укрзалізниці», а забезпечити себе гарантованими подачами хоперів під завантаження згідно з чіткими графіками.
Марк Бєлявцев
журнал The Ukrainian Farmer, серпень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The
Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
