Овочевий ринок України: баланс попиту та стратегії збуту

Щороку напередодні нового сезону агровиробники зазвичай обговорюють одне й те саме: що посіяти, щоб заробити найбільше? Проте реалії сучасного українського овочівництва вимагають зовсім іншого підходу. Сьогодні питання вже не в тому, чи вміємо ми вирощувати — українські фермери довели свій високий професіоналізм і здатні давати чудові врожаї навіть у найскладніших умовах. Головне питання звучить інакше: куди, кому і за якою ціною ми все це реалізуємо?

Аналізуючи ситуацію на ринку, ми бачимо, що овочівництво поступово виходить із того турбулентного хаосу, який супроводжував нас після 2022 року. Тоді ринок стрімко падав, потім так само різко відновлювався, а ціни на окремі позиції злітали до рекордних позначок. У поточному сезоні ринок дещо збалансувався, хоча площі під багатьма культурами демонстрували хитавицю. Наприклад, у сегменті ріпчастої цибулі після періоду надвиробництва та зниження цін площі скоротилися, проте зараз ринок знову шукає рівновагу.

Окрему увагу варто звернути на вирощування перцю. Цього сезону ми спостерігали чіткий перехід фермерів від сортів до гібридів. Оскільки весна була затяжною і перець висадили у відкритий ґрунт пізніше, саме ранньостиглі та урожайніші гібриди дозволили аграріям встигнути зробити більше зборів продукції. За відгуками самих господарств, завдяки використанню таких гібридів, як Хаскі F1, Кантатта F1 та Амаретта F1, вони змогли успішно заробити попри погодні труднощі.

Проте і тут діє класична ринкова пастка: ринок має свої межі попиту, тому якщо всі масово кинуться вирощувати цю культуру лише через минулорічний попит, ціна може впасти.

Водночас традиційні борщові культури, такі як білоголова капуста чи морква, вимагають чіткого планування обсягів і прямих контрактів із переробниками або торговельними мережами.

Сьогодні перед агробізнесом постають нові серйозні виклики. По-перше, більшість супермаркетів і ритейл-мереж поступово децентралізують закупівлі, вимагаючи стабільних постачань дрібнішими партіями. По-друге, в регіонах гостро відчувається дефіцит робочої сили, що напряму б’є по трудомістких культурах на кшталт томатів чи огірків. У таких умовах стратегія вирощування «на склад у надії на високу ціну навесні» втрачає сенс.

Навіть якщо брати баштанні культури — кавуни та дині, де ціноутворення значним чином залежить від регіональної логістики та вчасного виходу на ринок, ситуація вимагає ретельного вибору цікавого сортотипу та гібриду. Також важлива лежкість кавунів та динь.

Саме тому я переконаний, що успіх у новому сезоні чекає на тих агровиробників, які перевертають звичну логістику і починають не з вибору насіння чи добрив, а з чіткого плану збуту. Налагодження партнерства з переробними підприємствами, локальними торговельними мережами чи гуртовими операторами має передувати будь-яким польовим роботам. Тільки той бізнес, який заздалегідь знає свого покупця, зможе стабільно заробляти на будь-якій культурі — чи то на картоплі, чи то на овочах борщового набору, чи на екзотичних гібридах.