Перед проведенням весняного підживлення озимини варто ще раз пригадати основні правила цього агрозаходу.
В умовах виробництва для якнайшвидшого весняного застосування азотних добрив послуговуються способом їх унесення за найпершої нагоди по сніговому покриву та/або під час пізньозимових відлиг і «вікон», які спостерігаються в останні роки особливо часто. Для внесення використовують переважно аміачну селітру та сечовину. Однак застосування азотних добрив у такий спосіб має й недоліки, оскільки супроводжується значними непродуктивними втратами та низьким коефіцієнтом засвоєння азоту, посиленням деградаційних і ерозійних процесів ґрунтового покриву.
Компромісним варіантом може бути внесення азоту по мерзлоталому ґрунту з використанням переважно амонійних видів азотних добрив, зокрема його рідких форм. Серед них на певну увагу заслуговує КАС, яке у своєму складі містить амонійну, нітратну й амідну форми азоту і має низку переваг перед іншими видами азотовмісних туків. Зокрема, за його застосування забезпечується повна механізація процесів зберігання, транспортування та внесення у ґрунт, скорочуються непродуктивні втрати азоту, знижується негативний вплив на навколишнє природне середовище, підвищується ефективність завдяки рівномірному внесенню.
Водночас слід пам’ятати, що за температури –2 ºС розчин КАС-32 кристалізується, проте КАС-28 не кристалізується навіть за –18 ºС. Також застосування КАС може спричинити опіки листків, тому разова доза внесення не має перевищувати 30 кг д. р./га. Збільшення дози внесення також небажане з огляду на можливість утворення більшої кількості непродуктивних стебел.
Досвід використання КАС в посівах озимих культур, зокрема й в нашому університеті та виробничих структурах західного регіону, вказує на високу його ефективність і окупність урожаєм. Застосування цього добрива не поступається, а то й переважає рівноцінну за діючою речовиною дозу азоту у формі аміачної селітри, сечовини й інших видів азотних добрив.
Ефективне також застосування капсульованих видів азотовмісних добрив пролонгованої дії та хелатних форм. Проте ці форми добрив найкраще проявляють свою дію у пізніші періоди вегетації.
Особливості внесення
Ранньовесняне підживлення за умови недостатнього зволоження та в посушливі роки є малоефективним заходом, а часом і знижує врожай через надмірний розвиток вегетативної маси. У надмірно вологі роки на полях із надлишковим унесенням азоту також можливий швидкий розвиток грибних хвороб, що призводить до недобру врожаю.
Вносити добрива для ранньовесняного підживлення треба так, щоб мінімально впливати на кореневу систему й не допускати її пошкодження робочими знаряддями. Також не слід створювати зони високої концентрації солей і осмотичного тиску в активній частині кореневої системи, що теж може призвести до її часткового відмирання. За внесення добрив ґрунт має бути достатньо зволоженим — в пересушений ґрунт уносити добрива для підживлення недоцільно.
Загалом, у ранньовесняне підживлення азот уносять в межах 60 кг д. р./га залежно від потреби рослин, визначеної на основі ґрунтової та листкової (тканинної) діагностики.
Відомо, що весняне підживлення добре розкущених рослин озимих культур, особливо пшениці, доцільно проводити у два строки рівними частинами (за умови якісно проведеного ранньовесняного підживлення). Перший із них — фаза виходу в трубку: внесення азотних добрив у цій фазі сприяє збільшенню кількості квіток в колоску. Тож брак азоту призводить до формування непродуктивних пагонів, передчасного закінчення диференціації колоса. Другий — період від початку фази колосіння до наливу зерна. Підвищення у цей строк підвищує інтенсивність фотосинтезу, впливає на рівень урожаю і його якість. Слід пам’ятати: чим пізніше проведено підживлення, тим менший його вплив на формування врожаю й більший — на підвищення вмісту протеїну в зерні.
Загальна доза азотних добрив для підживлення не має переважати 120–140 кг д. р./га. Однак певне значення має спосіб унесення добрив, за локального внесення дози можна знижувати до 15–20%.
Мікроелементи
Ефективне засвоєння азоту з ґрунту й добрив неможливе без достатнього забезпечення рослин фосфором і калієм. Оскільки в системах удобрення озимих зернових культур унесення цих макроелементів здійснюють переважно в основне удобрення, підживлення ними майже не проводять. Однак у критичні періоди росту й розвитку рослин, а саме фази виходу трубку — колосіння, за ознак голодування слід уносити легкорозчинні та швидкодійні форми цих добрив.
Одним із важливих елементів у мінеральному живленні рослин є сірка. За її дефіциту припиняється синтез білка й, відповідно, сповільнюється засвоєння азоту. Озима пшениця виносить 2,5–5,0 кг/т сірки, а основна її частина акумулюється в зерні. Вважається, що для зернових культур критичним співвідношення в рослинах N:S є >14 у фазу виходу в трубку, а вміст рухомих сполук сірки — менше за 12 мг/кг ґрунту.
У наших дослідженнях в умовах стаціонарного польового досліду на темно-сірих опідзолених ґрунтах уже після першої ротації короткоротаційної (4-пільної) польової плодозмінної сівозміни (із насиченням зерновими культурами 50%) спостерігали від’ємний баланс сірки. Тому в системах удобрення зернових культур слід передбачати застосування сірковмісних добрив у нормі 20–30 кг д. р./га, застосування яких легко усуває дефіцит цього елемента.
Ефективність підживлення азотом зростає за внесення молібдену та марганцю, які беруть участь в синтезі білків, а також міді та цинку. Роль в забезпеченні мікроелементами зростає за прохолодної та затяжної весни, а також спекотних і посушливих періодів під час вегетації. Застосування мікроелементів доцільне за спільного використання з пестицидами.
Черговість проведення весняного підживлення озимих культур визначається важливістю самої культури для господарства, її станом після перезимівлі, умовами росту й розвитку, агрохімічними характеристиками поля. Зазвичай, у першу чергу підживлюють пшеницю, а за тим ячмінь і жито.
Василь Лопушняк, д-р с.-г. наук, професор
Львівський національний аграрний університет
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
