Високий урожай зернових, який прогнозують експерти, сприятиме нарощенню експорту. Проте, аби такі оптимістичні очікування стали реальністю, логістична й транспортна інфраструктури потребують значних інвестицій. Які вузькі місця на шляху за кордон очікують на українську агропродукцію?
За останнє десятиліття обсяг експорту агропродукції з України зріс у 7,5 раза — із 2,4 млрд дол. США 2002 року до 17,9 млрд дол. США 2012-го. У найближчі два роки за прогнозами ця цифра збільшиться до 22 млрд дол. США. До 2021 року, за даними економістів ООН, Україна може посісти шосте місце у світі за експортом пшениці. Крім зернових, частка яких сягає 40%, наша країна нарощує експорт олії, сої, ріпаку та відходів масложирової промисловості. Поряд з основними традиційними імпортерами української продукції — Єгиптом, Іраном й Іспанією — завойовуються ринки Японії, Тайваню, Швейцарії, Об’єднаних Арабських Еміратів і Південно-Африканської Республіки. Проте щороку крім державного регулювання експорту є низка інших перепон, що не дають змоги в повному обсязі реалізувати експортний потенціал.
Протекціонізм інших країн
Рушійним фактором експорту є світовий попит й урожай в інших країнах світу. Європейський Союз — основний імпортер українського зерна, але разом із тим активізувався й східний регіон. 2012 року Україна вперше отримала доступ на ринок Китаю та можливість експортувати в ЄС продукцію птахівництва. Проте існують і перешкоди. Варто лише згадати про регулярні заборони Росії на імпорт українських сирів через невідповідність стандартам чи санітарним вимогам. Ця проблема дуже тісно межує з політичними відносинами між країнами, на яку звичайний бізнес, як правило, вплинути не може.
Повернення ПДВ
Із 2014 року на експорт основних зернових культур діятиме ставка 0%. Відповідно, знову постане питання повернення ПДВ трейдерам державою. Питання жодним чином не спричинить зупинку експорту, але може вплинути на об’єми операцій. Виробники зернових підтримують введення нульової ставки, оскільки вона підвищить ціни на внутрішньому ринку, а отже, й їхні прибутки. Трейдери ж проти, оскільки втрачатимуть свій потенційний ПДВ до повернення, тому лобіюють продовження поточного режиму оподаткування.
Трансферне ціноутворення
Сьогодні Україна перебуває на етапі запровадження законодавства щодо трансферного ціноутворення. Аналогічне законодавство давно діє в багатьох країнах світу, зокрема в США, Великобританії, Німеччини, Франції, Нідерландах, Китаї, Росії та ін. Правила трансферного ціноутворення обмежують відтік маржі за кордон і зобов’язують бізнес сплачувати податки всередині країни, а не в офшорних зонах. Незважаючи на те, що наразі законопроект перебуває на стадії затвердження в парламентському комітеті, очікується, що він буде ухвалений у найближчому майбутньому та набере чинності з 1 січня 2014 року. Очевидно, що такі законодавчі ініціативи не можуть не вплинути на експорт зернових. Так, деякі компанії змушені будуть перебудувати структуру своїх продажів і розподілу кост-центрів. У короткостроковій перспективі деякі платники податків будуть змушені тримати частину запасів до моменту, коли з’явиться можливість реалізувати їх в оптимальний із боку податкового навантаження спосіб. Обґрунтування ринкової ціни та спори з податковими органами із цього приводу невдовзі можуть стати дуже актуальною проблемою для зернотрейдерів.
Логістичні проблеми
Основною інфраструктурною проблемою для експортерів зерна є недостатні потужності залізниці. У жовтні-листопаді 2012 року, коли більшість трейдерів почали активно направляти зерно в порти (в основному через заяви влади щодо введення чергових квот), вони стикнулися з проблемою, що заявки на вагони надавалися лише на 30–40% потреби. За даними УНІАН, усього на кінець 2012 року в парку діяло близько 12 тис. вагонів зерновозів, до цього ж, починаючи з 2014 року, цифра скорочуватиметься на 1–1,5 тис. через закінчення терміну експлуатації. Нових же закупок вагонів Укрзалізниця поки що не планує.
Проблема дуже складна для розв’язання, й основним бар’єром тут виступає монополія залізничних перевезень у країні. Інвестувати в додаткові потужності Укрзалізниці невигідно, оскільки перевезення зерна — це лише маленький відсоток її доходів.
Урожайність
Однією з найважливіших проблем у нарощенні експорту є низька урожайність зернових в Україні в порівнянні зі світовими лідерами. Наприклад, за останні три роки середня урожайність пшениці, кукурудзи та соняшнику відповідно на 70, 35 та 20% менша, ніж у країнах ЄС. Цю проблему можна розв’язати через інвестування в сучасні агротехнології. На сьогодні вітчизняні фермери не мають достатніх коштів для вкладення в оборотний капітал і нові технології, що змогло б забезпечити світовий рівень урожайності.
Україна з року в рік знаходить вихід зі складних ситуацій, проте залишається з ними на рік наступний. Можливо, ці питання є звичайним результатом еволюції аграрної галузі, проте хотілося б, щоб у результаті такого розвитку сформувалися високоосвічені та відповідальні бізнесмени, а не інстинктивні мисливці.
Михайло Мельник, партнер «Делойт»
Павло Пластовець, старший менеджер аудиторського департаменту «Делойт»
газета “АгроМаркет” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
AgroTimes
